Ухвала суду № 66679155, 01.02.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №1-кс/760/1967/17

Справа №760/1926/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 року слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва Оксюта Т.Г., за участю секретаря судових засідань Горупа В.В., прокурора Свербиус О.О., підозрюваного ОСОБА_2, адвоката Мудрого А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Києві клопотання старшого слідчого СВ Солом'янського управління поліції у м. Києві Оржешко Ольги Георгіївни, погодженого з прокурором Київської місцевої прокуратури №9 м. Києва Свербиус О.О., про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного, -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Млини, Овруцького району, Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, підозрюваного у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.01.2017 року за №12017100090000989,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Солом'янського управління поліції у м. Києві Оржешко О.Г., за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури №9 м. Києва Свербиус о.О., звернулась до слідчого судді з клопотанням про обрання підозрюваному ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 29.01.2017 приблизно о 19.10 годині, спільно з раніше знайомим ОСОБА_6, знаходячись на території парку «Юність» Солом'янського району м. Києва вирішили здійснити напад з метою заволодіння чужим майном, вступивши в злочинну змову між собою.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_6, 29.01.2017 приблизно о 19.15 годин, помітивши на перехресті вулиць Єреванська та Козицького в м. Києві раніше не знайому ОСОБА_7, яка в цей час прогулювала собачку, та рухалась їм на зустріч, вирішили вчинити розбійний напад з метою заволодіння чужим майном.

ОСОБА_2 діючи спільно та узгоджено з ОСОБА_6, згідно відведеної йому ролі наблизився до ОСОБА_7 з метою заволодіння чужого майна та подолання опору потерпілої, дістав з кишені одягу предмет, схожий на пістолет, який зберігав при собі та, направивши його в бік останньої, висловив вимогу щодо передачі чужого майна, а саме: мобільного телефону «Леново», вартістю 2000 гривень, в якому знаходились дві сім-картки оператора мобільного зв'язку «Київстар», загальною вартістю 40 гривень, на рахунку яких грошових коштів не було та грошей в сумі 20 гривень, тобто погрожував застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

ОСОБА_6 в цей час знаходився поруч та згідно відведеної йому ролі, спостерігав за навколишньою обстановкою, щоб у разі небезпеки попередити ОСОБА_2

ОСОБА_7, сприймаючи дану погрозу, як реальну загрозу для свого життя чи здоров`я, почала чинити опір та кликати на допомогу. Вчинивши розбійний напад на потерпілу ОСОБА_7, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_6 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли.

ОСОБА_2 29.01.2017 приблизно о 19.20 годині, спільно з ОСОБА_6, перебуваючи неподалік будинку АДРЕСА_2, побачивши попереду себе раніше незнайому ОСОБА_8, яка в цей час рухалась по тротуару та помітивши на її лівій руці жіночу сумку, вирішили повторно, відкрито викрасти чуже майно, вступивши між собою в злочинну змову.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна, з корисливих спонукань та бажаючи незаконно збагатитися за рахунок чужого майна, діючи спільно та узгоджено, ОСОБА_6, згідно відведеної йому ролі, підійшов зі спини до ОСОБА_8, та схопив правою рукою за ручки сумки та шляхом ривка намагався вирвати її з рук останньої.

В цей час, ОСОБА_2 згідно відведеної йому ролі знаходився поруч та спостерігав за навколишньою обстановкою, щоб у разі небезпеки попередити ОСОБА_6 У відповідь, ОСОБА_8, почала чинити опір та кликати на допомогу, при цьому обома руками утримувати свою сумку вартістю 500 гривень, в якій знаходились наступні речі: гроші в сумі 1500 гривень, мобільний телефон « Нокіа», вартістю 200 гривень, з сім карткою оператора мобільного зв'язку «КИЇВСТАР», вартістю 30 гривень, на рахунку грошових коштів не було. Намагаючись відкрито викрасти вище вказане чуже майно, ОСОБА_2 та ОСОБА_6, не довели свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від їх волі, так як в подальшому були затримані пересічним перехожим та працівниками поліції.

У вчиненні зазначених кримінальних правопорушень підозрюється ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Млини, Овруцького району, Житомирської області, ,громадянин України, освіта неповна середня, не одружений, не працює, раніше не судимий ( зі слів), зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1

29.01.2017 року о 19.50 годині ОСОБА_2 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

30.01.2017 о 17.50годині ОСОБА_2 повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.187 КК України.

30.01.2017 о 18.00годині ОСОБА_2. повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.186 КК України.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити, мотивуючи, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК та відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого у п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_2 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, продовжити злочинну діяльність, тому просить застосувати до підозрюваної запобіжний захід у виді тримання під вартою.

В судовому засіданні підозрюваний та його захисник заперечували проти обрання міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просили обрати відносно ОСОБА_2 домашній арешт.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, прихожу до висновку, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Встановлено, що в провадженні СВ Солом'янського управління поліції у м. Києві знаходиться кримінальне провадження №12017100090000989, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.01.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 29.01.2017 приблизно о 19.10 годині, спільно з раніше знайомим ОСОБА_6, знаходячись на території парку «Юність» Солом'янського району м. Києва вирішили здійснити напад з метою заволодіння чужим майном, вступивши в злочинну змову між собою.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою групою осіб, спільно з ОСОБА_6, 29.01.2017 приблизно о 19.15 годин, помітивши на перехресті вулиць Єреванська та Козицького в м. Києві раніше не знайому ОСОБА_7, яка в цей час прогулювала собачку, та рухалась їм на зустріч, вирішили вчинити розбійний напад з метою заволодіння чужим майном.

ОСОБА_2 діючи спільно та узгоджено з ОСОБА_6, згідно відведеної йому ролі наблизився до ОСОБА_7 з метою заволодіння чужого майна та подолання опору потерпілої, дістав з кишені одягу предмет, схожий на пістолет, який зберігав при собі та, направивши його в бік останньої, висловив вимогу щодо передачі чужого майна, а саме: мобільного телефону «Леново», вартістю 2000 гривень, в якому знаходились дві сім-картки оператора мобільного зв'язку «Київстар», загальною вартістю 40 гривень, на рахунку яких грошових коштів не було та грошей в сумі 20 гривень, тобто погрожував застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого.

ОСОБА_6 в цей час знаходився поруч та згідно відведеної йому ролі, спостерігав за навколишньою обстановкою, щоб у разі небезпеки попередити ОСОБА_2

ОСОБА_7, сприймаючи дану погрозу, як реальну загрозу для свого життя чи здоров`я, почала чинити опір та кликати на допомогу. Вчинивши розбійний напад на потерпілу ОСОБА_7, ОСОБА_2 разом з ОСОБА_6 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли.

ОСОБА_2 29.01.2017 приблизно о 19.20 годині, спільно з ОСОБА_6, перебуваючи неподалік будинку АДРЕСА_2, побачивши попереду себе раніше незнайому ОСОБА_8, яка в цей час рухалась по тротуару та помітивши на її лівій руці жіночу сумку, вирішили повторно, відкрито викрасти чуже майно, вступивши між собою в злочинну змову.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна, з корисливих спонукань та бажаючи незаконно збагатитися за рахунок чужого майна, діючи спільно та узгоджено, ОСОБА_6, згідно відведеної йому ролі, підійшов зі спини до ОСОБА_8, та схопив правою рукою за ручки сумки та шляхом ривка намагався вирвати її з рук останньої.

В цей час, ОСОБА_2 згідно відведеної йому ролі знаходився поруч та спостерігав за навколишньою обстановкою, щоб у разі небезпеки попередити ОСОБА_6 У відповідь, ОСОБА_8, почала чинити опір та кликати на допомогу, при цьому обома руками утримувати свою сумку вартістю 500 гривень, в якій знаходились наступні речі: гроші в сумі 1500 гривень, мобільний телефон « Нокіа», вартістю 200 гривень, з сім карткою оператора мобільного зв'язку «КИЇВСТАР», вартістю 30 гривень, на рахунку грошових коштів не було. Намагаючись відкрито викрасти вище вказане чуже майно, ОСОБА_2 та ОСОБА_6, не довели свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від їх волі, так як в подальшому були затримані пересічним перехожим та працівниками поліції.

У вчиненні зазначених кримінальних правопорушень підозрюється ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Млини, Овруцького району, Житомирської області, ,громадянин України, освіта неповна середня, не одружений, не працює, раніше не судимий ( зі слів), зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1.

29.01.2017 року о 19.50 годині ОСОБА_2 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

30.01.2017 о 17.50годині ОСОБА_2 повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.187 КК України.

30.01.2017 о 18.00годині ОСОБА_2. повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.15, ч.2 ст.186 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам.

Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

З положень ст. 183 КПК України випливає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу, зокрема він не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Як вбачається з матеріалів клопотання необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 об'єктивно підозрюється, у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, а його вина підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема рапортом начальника інспектора УПП в м. Києві ДПП ОСОБА_9; протоколом заяви ОСОБА_10 про вчинене відносно неї кримінальне правопорушення; протоколом заяви ОСОБА_8 про вчинене відносно неї кримінальне правопорушення; протоколом пред'явлення особи для впізнання за участю потерпілої ОСОБА_10; протоколами допиту свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14; протоколом пред'явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_11; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_10; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_8; іншими матеріалами кримінального провадження.

Частинами 3 та 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при визначенні запобіжного заходу (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Отже, слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

За таких умов, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.

Таким чином, обставини визначені п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному провадженні, достовірність підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, слідчий суддя визнає обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані слідчим, прокурором та підтверджуються наявними матеріалами, у зв'язку з чим клопотання органу досудового розслідування підлягає задоволенню.

Доводи сторони захисту про можливість уникнення наявним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів слідчий суддя, враховуючи дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше судимий, наявність повідомлення про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, не приймає до уваги. Крім того, доводи захисника не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України), у зв'язку з чим, останні є надуманими та не відповідають конкретним обставинам справи на даному етапі її провадження.

На той факт, що підозрюваний буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду вказує те, що ОСОБА_2 відразу після вчинення злочину його покинув, окрім цього повідомлена підозра повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження, а санкція статті кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2 передбачаєч. 2 ст. 187 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна та ч. 2 ст. 186 КК України передбачає позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років, тобто усвідомлюючи невідворотність покарання, яке пов'язане із позбавленням волі максимальним строком до 4 років за вчинення вказаного кримінального правопорушення, підозрюваний може переховуватися значний термін від правоохоронних органів та суду.

Про ту обставину, що підозрюваний може впливати на свідків, з метою зміни останніми показів в частині фактичних обставин, вказує те, що він вчинив умисне тяжке кримінальне правопорушення, що свідчить про те, що підозрюваний ОСОБА_2 може погрожувати свідкам, а також здійснювати на них моральний тиск, з метою зміни їх свідчень у частині фактичних обставин.

Про те, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення вказує те, що підозрюваний ОСОБА_2 офіційно не працює.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого ч. 1 п. 1 та п. 5 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_2, покладається необхідність запобігання спробам останнього переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_2 офіційно не працює, не має джерела доходу, може незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчиняючи на них тиск та схиляючи до надання ними показів на його користь, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя дійшов до висновку про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи, що злочин, у вчиненні якого він підозрюється не спричинив загибель людини, запобіжний захід у вигляді застави йому раніше не обирався, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах:

1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_2, розмір завданої злочином шкоди, а також те, що він раніше не притягався до кримінальної відповідальності, офіційно не працює, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки:

- прибувати до слідчого із встановленою ним періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває.

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 184, 193-194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Млини, Овруцького району, Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувати з 19 год. 50 хвилин 29 січня 2017 року.

Дата закінчення дії ухвали про обрання відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у виді тримання під вартою - 19 година 50 хвилин 29 березня 2017 року.

Розмір застави визначити у межах 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 64000 грн. (шістдесят чотири тисячі) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Солом'янського районного суду м. Києва: - Банк УДК м. Києва, МФО 820019, депозитний рахунок 37319001004186, отримувач Солом'янський районний суд міста Києва, Код ЄДРПОУ 02896762, та надати документ, що це підтверджує, до Солом'янського районного суду міста Києва.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_2 наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом та вимогою, залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування із свідками у кримінальному провадженні;

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Солом'янського районного суду м. Києва коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Солом'янського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Київську місцеву прокуратуру №9 м. Києва.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Слідчий суддя Оксюта Т.Г.