Рішення № 66678350, 17.05.2017, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/6375/13-ц

Провадження № 2/752/2120/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

17 травня 2017 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Мирошниченко О.В.,

при секретарі Мархотко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Київського національного університету імені Тараса Шевченка до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-ті особи на стороні відповідачів без самостійних вимог: Міністерство оборони України, Служба у справах дітей Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації про виселення та стягнення заборгованості по оплаті за проживання,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення буми боргу по оплаті за проживання в гуртожитку та виселення їх із займаних кімнат АДРЕСА_1

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до умов договору «Про підготовку спеціалістів» від 11.09.1995 року та додаткових угод до нього №07-94 від 21.02.1997 року, №07-94-1 від 28.10.1998 р. Київський національний університет ім. Т.Шевченка передав у користування Міністерству оборони України блок-секції у гуртожитку АДРЕСА_2 для проживання офіцерів, офіцерів-слухачів та членів їх сімей на термін навчання.

22 грудня 1997 року було укладено договір №135 про підготовку спеціалістів, до якого 19 серпня 2009 року було укладено додаткову угоду №303/44/09.

Відповідно до умов цього договору, Міністерство оборони України зобов'язалось після введення в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_3 вивільнити та передати Університетові житлові кімнати в студентському гуртожитку АДРЕСА_2. Зазначене відселення Міністерство повинно було провести до кінця 2011 р.

Оскільки з 1 січня 2012 року Київський національний університет імені Т.Шевченка не має жодних договірних відносин з Міністерством оборони України, позивач просив в порядку ст.132 ЖК України виселити відповідачів та їх неповнолітню дитину з кімнат АДРЕСА_1 вказаного гуртожитку.

Також в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладених між Університетом та Міністерством оборони України договорів сім'ї військовослужбовців повинні були сплачувати за проживання особисто. Розмір оплати встановлюється за згодою сторін.

В зв'язку з неналежним виконання свого обов'язку по оплаті за проживання в гуртожитку у відповідачів виникла заборгованість в розмірі 42765,15 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідачів в судовому порядку.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09.02.2017 року позов Київського національного університету імені Тараса Шевченка до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Міністерство оборони України, Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про виселення та стягнення заборгованості, - залишити без розгляду в частині позовних вимог про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3 з кімнат АДРЕСА_1

В ході судового розгляду представник позивача подала заяву про зміну підстав позову та суми позовних вимог , відповідно до якої позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму боргу у розмірі 92 459,38 грн. та судовий збір.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та зазначив, що проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачі в судове засідання повторно не з'явилися, про день, час та місце судового засідання були повідомлені судом у встановленому ст. ст. 74, 76 ЦПК України порядку. Судові повістки повернулись до суду без вручення адресату у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Представник Міністерства оборони України, в судовому засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

На підставі ст.ст. 224-226 ЦПК України , за письмовою згодою позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд даної цивільної справи.

Дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що починаючи з 1995 року між Київським національним університетом ім. Т. Шевченка та Міністерством оборони України було укладено ряд договорів (договір від 22 грудня 1997 року № 135; договір про підготовку спеціалістів від 11 вересня 1995 року; договір від 24 липня 2006 року № 67) та додаткових угод до них про підготовку спеціалістів та про надання позивачем в тимчасове користування приміщень гуртожитку Міністерству оборони України.

Згідно з умовами договору від 11 вересня 1995 року «Про підготовку спеціалістів» та додаткових угод до нього від 21 лютого 1997 року № 07-94, від 28 жовтня 1998 року № 07-94-1 Київський національний університет імені Тараса Шевченка передав у користування Міністерства оборони України блок-секції у гуртожитку АДРЕСА_2 для проживання офіцерів, офіцерів-слухачів та членів їх сімей на термін навчання.

Пунктом 6 додаткової угоди від 28 жовтня 1998 року № 07-94-1, яким внесено зміни до п. 2.10 договору від 11 вересня 1995 року, встановлено, що сім'ї військовослужбовців оплату за проживання проводять особисто в бухгалтерію університету, розмір якої визначається за згодою сторін.

Крім вищезазначеного договору, 22 грудня 1997 року було укладено договір № 135 про підготовку спеціалістів. Також з сім'ями військовослужбовців було укладено додаткову угоду від 19 серпня 2009 року № 303/44/09.

Додатковою угодою до договору про підготовку спеціалістів від 22 грудня 1997 року, яка укладена 19 серпня 2009 року між Київським національним університетом імені Тараса Шевченка та Міністерством оборони України, визначено термін дії договору ? з 01 січня 1998 року до 31 грудня 2011 року.

Після закінчення строку дії договорів відповідачі продовжують проживати в гуртожитку, користуватися житлово-комунальними послугами.

Відповідно до розділу 2 зазначеної додаткової угоди Міністерство оборони України зобов'язалося після введення до експлуатації жилого будинку по АДРЕСА_3 звільнити та передати університетові житлові кімнати в студентському гуртожитку АДРЕСА_2, зайняті десятьма сім'ями військовослужбовців, у тому числі, звільнених у запас або відставку.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі вищезазначених договорів 15 вересня 2001 року були вселені до кімнат АДРЕСА_1

Згідно з п. 2.2. додаткової угоди Міністерство оборони України зобов'язалося протягом 2010 року провести відселення решти сімей військовослужбовців, які проходять військову службу, і передати університету звільнені житлові кімнати в студентському гуртожитку АДРЕСА_2.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідачів суми заборгованості за тимчасове користування жилим приміщенням, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Умовами п. 3.2 Додаткової угоди № 303/44/09 від 19 серпня 2009 року до договору № 135 укладеного 22 грудня 1997 року між Київським національним університетом імені Тараса Шевченка та Міністерством оборони України визначено, що в разі зміни цін і тарифів на житлово-комунальні послуги та енергоносії Університет може змінювати розмір оплати за проживання в гуртожитку з обов'язковим попередженням про це мешканців не менш ніж за місяць на підставі наказу ректора.

Судом враховується, що оплата за проживання у гуртожитку змінювалась два рази, відповідно до наказу ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 13.05.2009 року за № 871-32 «Про оплату за користування гуртожитками Університету» та наказу від 13.05.2011 року за № 370-32 «Про оплату за користування гуртожитками Університету».

Суд бере до уваги, що відповідачам було доведено до відома інформацію про зміну тарифів за проживання у гуртожитку, однак останні відмовилися ставити підпис про ознайомлення з таким, про що позивачем було надано суду акт про відмову відповідачів в отриманні попередження про зміну розміру оплати за проживання у гуртожитку з 282 гривень за ліжко-місце на 402 гривні, відповідно до наказу ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 13.05.2011 року за № 370-32 «Про оплату за користування гуртожитками Університету».

Згідно ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зазначена позиція також викладена в постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 р. у справі № 6-231цс14 і відповідно до положень ст.360-7 ЦПК України підлягає застосуванню судами загальної юрисдикції при застосуванні зазначених норм.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторони договору можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки протягом строку дії договору (частина перша статті 631 ЦК України).

Умовами договору передбачено, що розмір оплати за проживання в гуртожитку, згідно з калькуляцією, визначається на підставі наказу ректора.

У разі якщо строк дії договору закінчився, а особа, що заселена в гуртожиток на підставі такого договору, продовжує користуватися майном і отримувати послуги, на неї покладається обов'язок сплачувати за його користування в розмірах, у строки та в порядку, що були визначені договором, строк якого закінчився.

Суд бере такі обставини до уваги, і вважає, що позивачем з урахуванням наданого суду розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах справи належним чином доведено наявність заборгованості з наданих позивачем і спожитих відповідачами послуг з користування електричною енергією та проживання у гуртожитку, і відповідно такий розмір заборгованості підлягає стягненню у сумі 92 459 гривні 38 копійки.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 Цивільного процесуального кодексу України.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити вимоги Київського національного університету імені Тараса Шевченка в повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами вирішити в за правилами ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 212-215, 223, 294-296 ЦПК України,суд,-

в и р і ш и в:

Позов - задовольнити.

Стягнути солідарно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Київського національного університету імені Тараса Шевченка суму боргу у розмірі 92 459 (дев'яносто дві тисячі чотириста п'ятдесят дев'ять) гривні 38 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Київського національного університету імені Тараса Шевченка 1 600 (одна тисяча шістсот) гривні 65 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя