Рішення № 66676971, 18.05.2017, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/9822/16-ц

Провадження №2/524/752/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2017 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі:

головуючого судді Рибалки Ю.В.,

при секретарі Денисенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці справу за позовом Заступника керівника Кременчуцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №20 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся Заступника керівника Кременчуцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №20 з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

На обґрунтування позовних вимог зазначили, що перебуваючи на посаді директора ЗОШ №14 ОСОБА_2 17.10.2011 уклав договір відповідального зберігання (з правом користування) з Академією розвитку гуманітарної освіти, в особі директора ОСОБА_3

Згідно вищевказаного договору ОСОБА_2, як відповідальна особа загальноосвітньої школи №14, прийняв на відповідальне зберігання майно: 25 навчальних парт, 150 мяких стільців, 60 твердих стільців, 4 навчальні дошки, 2 металевих сейфи, 4 офісних столи, мяке крісло, ноутбук DELL, на загальну суму 25435 грн. Строк дії вказаного договору минув 17.09.2014.

На виконання рішення XXIX сесії 6 скликання Кременчуцької міської ради від 26.02.2013 «Про реорганізацію Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №14 Кременчуцької міської ради шляхом приєднання до Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №20 Кременчуцької міської ради Полтавської області» Кременчуцька ЗОШ №20, як правонаступник за наказами від 19.02.2013 №Юа/г, від 22.03.2013 №Па/г, від 25.04.2013 №14а/г «Про облік матеріальних цінностей» прийняла на баланс матеріальні цінності ЗОШ №14, що підтверджується актами приймання-передачі.

В подальшому встановлено, що майно ПП «Академія розвитку гуманітарної освіти», яке перебувало на відповідальному зберіганні в ЗОШ №14 за договором від 17.10.2011, на баланс ЗОШ № 20 не передавалось.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.11.2014 у справі №917/1853/14 стягнуто з Кременчуцької ЗОШ №20 на користь ПП «Академія розвитку гуманітарної освіти» 25435 грн. та 1827 грн. судового збору.

Проведеним службовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 є винними у втраті вищевказаного майна.

Просили стягнути з ОСОБА_1 в порядку регресу на користь Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №20 матеріальну шкоду у розмірі середньомісячної заробітної плати та на користь Прокуратури Полтавської області судові витрати.

Прокурор позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.

Представник (керівник) Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №20позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув, попередньо надавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти позову не заперечував.

Згідно з ч.2 ст.158 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

А тому, суд розглядає зазначену цивільну справу та приймає відповідне рішення у відсутності сторін на підставі тих доказів, які маються у матеріалах справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозвязку, обєктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу «Про переведення ОСОБА_1І.» від 13.12.2010 №743 о/с, переведений на посаду директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №14, з 14.12.2010 по 31.12.2011 займав посаду директора. В подальшому Наказом №660 о/с від 12.12.2011 та Наказом №127 о/с від 25.05.2012 продовжено дію контракту з ОСОБА_2 до 31.08.2013.

Відповідно до Довідки № АБ 596171 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 682988, загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №14 є комунальним закладом освіти та фінансується з місцевого бюджету.

На виконання вищевказаних наказів, 10.12.2010 між ОСОБА_2 та начальником Управління освіти Кременчуцької міської ради укладено контракт на посаду директора ЗОШ №14, термін дії якого продовжувався додатковими угодами від 11.07.2011, 12.12.2011 та 25.05.2012.

На виконання рішення XXIX сесії 6 скликання Кременчуцької міської ради від 26.02.2013 «Про реорганізацію Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №14 Кременчуцької міської ради шляхом приєднання до Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №20 Кременчуцької міської ради Полтавської області» Кременчуцька ЗОШ №20, як правонаступник за наказами від 19.02.2013 №Юа/г, від 22.03.2013 №Па/г, від 25.04.2013 №14а/г «Про облік матеріальних цінностей» прийняла на баланс матеріальні цінності ЗОШ №14, що підтверджується актами приймання-передачі.

Згідно довідки №АБ 596171 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 682988, загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №20 є комунальним закладом освіти та фінансується з місцевого бюджету.

Перебуваючи на посаді директора ЗОШ №14 ОСОБА_2 17.10.2011 уклав договір відповідального зберігання (з правом користування) з Академією розвитку гуманітарної освіти, в особі директора ОСОБА_3

Згідно вищевказаного договору ОСОБА_2, як відповідальна особа загальноосвітньої школи №14, згідно акту прийому-передачі №1 до договору відповідального зберігання від 17.10.2011, прийняв на відповідальне зберігання наступне майно: 25 навчальних парт, 150 мяких стільців, 60 твердих стільців, 4 навчальні дошки, 2 металевих сейфи, 4 офісних столи, мяке крісло, ноутбук DELL, на загальну суму 25435 грн. Строк дії вказаного договору минув 17.09.2014.

В подальшому було встановлено, що вищевказане майно ПП «Академія розвитку гуманітарної освіти», яке перебувало на відповідальному зберіганні в ЗОШ №14 за договором від 17.10.2011, на баланс ЗОШ № 20 не передавалось.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.11.2014 у справі №917/1853/14 за позовом ПП «Академія розвитку гуманітарної освіти» до ЗОШ №20 про стягнення 25435 грн., позовні вимоги задоволено та вирішено стягнути з ЗОШ №20 на користь Академії 25435 грн. та 1827 грн. судового збору.

Відповідно до платіжних доручень №9 від 10.09.2015 та №264 від 11.09.2015 вказане рішення Господарського суду Полтавської області ЗОШ №20 виконано в повному обсязі.

Статтею 130 КЗпП України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обовязків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Порушення працівником покладених на нього трудових обовязків є протиправними діями.

Трудові обовязки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо.

Підставою для матеріальної відповідальності може бути винна у формі прямого умислу або необережності (халатність, недбалість). Дії працівника повинні призвести до негативних наслідків, тобто має бути пряма дійсна шкода, що підлягає відшкодуванню, і між діями та наслідками дій працівника наявний причинний звязок.

У п.4постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 року №14 «Про судову практику в справахпро відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»розяснено, що під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обовязків, грошові виплати.

Як установлено судом, п.4.6 Статуту Кременчуцької ЗОШ №14, затвердженим рішенням міської ради від 28.11.2006, визначено права та обовязки директора шкоди, зокрема розпоряджатися шкільним майном і коштами, нести відповідальність за свою діяльність перед учнями, батьками, педагогічними працівниками та конференцією, засновником, місцевими органами державної виконавчої влади тощо (а.с.10-11).

Крім того, контрактом з керівником закладу освіти, комунальної форми власності, укладеним між ОСОБА_1 та Управлінням освіти Кременчуцької міської ради 10.12.2010, передбачено, що керівник зобовязаний забезпечити, зокрема, ефективне використання та збереження майна, енергетичних, теплових і водних ресурсів навчального закладу (а.с.12).

Згідност. 138 КЗпП Українидля покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбаченихстаттею 130 цього Кодексу.

Так, розпорядженням №25о/д від 18.08.2016 заступника директора департаменту освіти-начальника управління «Про проведення службової перевірки в Кременчуцькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №20», призначено службове розслідування для перевірки фактів, зясування всіх обставин, встановлення причетних осіб (їх вини) та створена комісія з проведення службового розслідування.

За результатами службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 є винним у втраті майна, яке перебувало на відповідальному зберіганні ЗОШ №14 та спричинило списання коштів за втрачене майно на загальну суму 25435 грн. і стягнення судового збору на суму 1827 грн.

Відповідно доч.2 ст.133 КЗпП України у відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть, зокрема, керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям.

У п.6постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 року №14 «Про судову практику в справахпро відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»розяснено, що на підставі п.2 ст.133 КЗпП за шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних чи грошових цінностей, матеріальну відповідальність в межах прямої дійсної шкоди, але не більше середнього місячного заробітку, несуть винні в цьому директори, начальники і інші керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники; керівники та їх заступники будь-яких структурних підрозділів, передбачених статутом підприємства, установи, організації чи іншим відповідним положенням.

До зайвих грошових виплат відносяться, зокрема, суми стягнення штрафів, заробітної плати, виплачені звільненому працівникові у зв'язку з затримкою з вини службової особи видачі трудової книжки, розрахунку, неправильним формулюванням причин звільнення, тощо. При виявленні безпосередніх заподіювачів шкоди, викликаної виплатою зайвих сум, знищенням чи зіпсуттям матеріальних цінностей, вони зобов'язані відшкодувати шкоду в межах, встановлених законодавством. Зазначені вище службові особи в цих випадках несуть матеріальну відповідальність в межах свого середньомісячного заробітку за ту частину шкоди, що не відшкодована безпосередніми заподіювачами її. При цьому загальна сума, що підлягає стягненню, не повинна перевищувати заподіяну шкоду. На них самих покладається матеріальна відповідальність у зазначених межах, якщо з їх вини не було своєчасно вжито заходів до стягнення шкоди з безпосередніх заподіювачів її й таку можливість підприємство втратило.

Згідно довідки №8 від 05.05.2017, виданої Кременчуцькою ОСОБА_4 ступенів №20, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за два попередні місяці перед звільненням з посади директора ЗОШ №14 становить 5353,15 грн.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню. З відповідача підлягає до стягнення на користь Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №20 5353,15 грн. у відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Судові витрати підлягають розподілу згідно ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст. 130, 133 КЗпП України, ст. 14, 57-59, ч. 4 ст. 130, 174, 208, 209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Заступника керівника Кременчуцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №20 до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку регресу на користь Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №20 матеріальну шкоду у розмірі середньомісячної заробітної плати в сумі 5353,15 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Прокуратури Полтавської області (ЄДРПОУ 02910060, р/р 35210088006160, банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172) у відшкодування сплаченого судового збору 1378 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю.В. Рибалка