Ухвала суду № 66675186, 18.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2017 року місто Київ К/800/23563/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Голяшкіна О.В.,

Донця О.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року у справі № 823/253/16 за позовом Інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення суми штрафу, -

В С Т А Н О В И Л А:

Інспекція з питань захисту прав споживачів у Черкаській області (надалі також позивач, Інспекція) звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі також відповідач, ФОП ОСОБА_2.), у якому просила стягнути з відповідача суму штрафних санкцій у розмірі 6800,00 грн. згідно з постановами від 05 січня 2016 року №№ 1 та 2.

Позов мотивований тим, що за результатом проведеної Інспекцією позапланової виїзної перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 низки вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим до відповідача на підставі частини другої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» застосовано штрафні санкції на загальну суму 6800,00 грн. У визначені законом терміни відповідач штрафні санкції у добровільному порядку не сплатив, а тому позивач звернувся до суду для їх стягнення.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року, позов задоволено: стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь державного бюджету України штрафні санкції в сумі 6800,00 грн. відповідно до постанов Інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області № 1 та № 2 від 05 січня 2016 року.

У поданій касаційній скарзі відповідач, із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_2 є суб'єктом господарювання та зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 01 липня 2013 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Листом Держспоживінспекції України від 11 грудня 2015 року № 3002-8-7/6 відповідно до Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та на підставі повідомлення про продукцію, що не відповідає встановленим вимогам та/або становить серйозний ризик, надісланого листом Держспоживінспекції у Черкаській області від 20 листопада 2015 року № 01-19/906, позивачу доручено провести перевірку характеристик продукції у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

Наказом Держспоживінспекції у Черкаській області від 22 грудня 2015 року № 79 створено робочу групу для організації позапланових заходів 22 грудня 2015 року відносно ФОП ОСОБА_2, на підставі якого видано направлення від 22 грудня 2015 року № 89 на проведення перевірки.

В період з 22 грудня 2015 року по 23 грудня 2015 року на підставі наказу від 22 грудня 2015 року № 79, направлення від 22 грудня 2015 року № 89, згоди Держспоживінспекції України від 11 грудня 2015 року № 3002-8-7/6 проведено позапланову виїзну перевірку характеристик продукції ФОП ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1, за наслідками якої складено акт від 22 грудня 2015 року № 000086.

У висновках зазначеного акту зафіксовані виявлені Інспекцією порушення вимог законодавства, а саме:

відсутність національного знаку відповідності на продукції, чим порушено пункти 7, 10 технічного регламенту від 29 жовтня 2009 року № 1149, пункт 17 технічного регламенту від 29 липня 2009 року № 785;

неналежне застосування національного знаку відповідності на продукції, чим порушено пункт 24 технічного регламенту від 29 липня 2009 року № 785.

На підставі виявлених перевіркою порушень завідувачем сектору ринкового нагляду ОСОБА_4 складено протокол про виявлені порушення вимог статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та статті 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» від 22 грудня 2015 року № 000040, щодо:

розповсюдження ФОП ОСОБА_2 продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, чим порушено пункт 1 частини третьої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»;

розповсюдження продукції, щодо якої неналежно застосовано Національний знак відповідності, чим порушено пункт 2 частини третьої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

28 грудня 2015 року ФОП ОСОБА_2 подав зауваження на акт перевірки від 22 грудня 2015 року № 000086, за насідком розгляду яких Інспекцією листом від 05 січня 2016 року № 01-21/10 надана відповідь щодо правомірності вказаного акту перевірки.

Рішеннями Інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 05 січня 2016 року № 1 та № 2, прийнятим на підставі акту перевірки характеристик продукції від 22 грудня 2015 року № 000086, у зв'язку з розповсюдженням продукції без національного знаку відповідності (порушення вимог пунктів 7, 10 технічного регламенту від 29 жовтня 2009 року № 1149, пункту 17 технічного регламенту від 29 липня 2009 року № 785) та розповсюдженням продукції, щодо якої неналежно застосовано Національний знак відповідності (порушення пункту 24 технічного регламенту від 29 липня 2009 року № 785) застосовані обмежувальні (корегувальні) заходи, а саме:

відповідно до пункту 3 статті 29 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» вимагається вжити заходів щодо приведення продукції, що реалізується в магазині (надається на ринку) у відповідність із встановленими вимогами із встановленням строку виконання до 15 січня 2016 року;

відповідно до пункту 5 статті 30 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» надання продукції у магазині (на ринку) тимчасово забороняється до приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Повідомленням про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 05 січня 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 повідомив Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Черкаській області, що продукція знята з реалізації.

Рішеннями Інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області від 15 січня 2016 року №№ 7 та 8 про внесення змін до рішення чи скасування рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 05 січня 2016 року №№ 1 та 2 відповідно встановлено виконання ФОП ОСОБА_2 рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів повністю та результативно і скасовано рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 05 січня 2016 року №№ 1 та 2.

Поряд із цим, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Черкаській області винесено постанови про накладення на відповідача штрафних санкцій:

від 05 січня 2016 року № 1, якою за встановлене порушення пункту 1 частини третьої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» зобов'язано відповідача сплатити у 15-денний строк штраф у розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 4250,00 грн. - за розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності;

від 05 січня 2016 року № 2, якою за встановлене порушення пункту 1 частини третьої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» зобов'язано відповідача сплатити у 15-денний строк штраф у розмірі 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 2550,00 грн. - за розповсюдження продукції, щодо якої неналежно застосовано Національний знак відповідності.

Вказані постанови відповідачем не оскаржені.

У зв'язку з несплатою відповідачем суми штрафу відповідно до вказаних постанов, Інспекція з питань захисту прав споживачів у Черкаській області звернулась до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із законності та обґрунтованості постанов про накладення штрафних санкцій. Також суди дійшли висновку про наявність у Інспекції повноважень для проведення перевірки, яка передувала винесенню вказаних постанов.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кексу адміністративного судочинства України, погоджується з такими висновками судів з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» державний контроль продукції - діяльність органів доходів і зборів із забезпечення відповідності продукції, що ввозиться на митну територію України для вільного обігу, встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз від такої продукції суспільним інтересам (контроль продукції).

Метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам (частина перша статті 4 вказаного Закону).

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Органи ринкового нагляду становлять єдину систему.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 465/2011, Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України. Держспоживінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів. Держспоживінспекція України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до пунктів 4, 7 вказаного Положення Держспоживінспекція України відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, державний ринковий нагляд у межах сфери своєї відповідальності, у межах своєї компетенції державний нагляд за додержанням технічних регламентів, стандартів, норм і правил. Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Заходи ринкового нагляду визначені статті 22 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції». Так, відповідно до частини першої названої статті заходами ринкового нагляду є:

1) перевірки характеристик продукції, у тому числі відбір зразків продукції та їх експертиза (випробування);

2) обмежувальні (корегувальні) заходи, що включають:

а) обмеження надання продукції на ринку;

б) заборону надання продукції на ринку;

в) вилучення продукції з обігу;

г) відкликання продукції;

3) контроль стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

4) попередження органами ринкового нагляду споживачів (користувачів) про виявлену цими органами небезпеку, що становить продукція.

Частиною третьою статті 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» визначено, що органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції. Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові, - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.

Відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» органи ринкового нагляду проводять позапланові перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів за зверненнями споживачів (користувачів) відповідної продукції, а також органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, правоохоронних органів, громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів), у яких міститься інформація про розповсюдження продукції, що завдала шкоди суспільним інтересам чи має недоліки, що можуть завдати такої шкоди, і відсутня інформація, за якою виробника такої продукції може бути ідентифіковано, але міститься інформація, за якою може бути встановлено розповсюджувача, у якого було придбано (виявлено) таку продукцію.

Згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини другої цієї ж статті під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів на підставах, визначених пунктом 1 і підпунктом «а» пункту 2 частини першої цієї статті, на початковому етапі перевірки об'єктами перевірки є наявність на продукції Національного знака відповідності (у тому числі ідентифікаційного коду призначеного органу з оцінки відповідності), якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення Національного знака відповідності.

Згідно з частиною шостою статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Частиною п'ятою статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» визначено, що Відповідальність за порушення інших вимог цього Закону визначається згідно з законом.

Справи про накладення штрафів за порушення, визначені цією статтею, розглядаються керівниками органів ринкового нагляду або заступниками таких керівників у межах їх компетенції.

Про вчинення порушень, зазначених у цій статті, посадовими особами органів ринкового нагляду, що виявили правопорушення, складається протокол, який разом із поясненнями керівника, іншої відповідальної посадової особи та документами, що стосуються справи, передається посадовим особам, уповноваженим розглядати такі справи.

Рішення керівника чи заступника керівника органу ринкового нагляду про накладення штрафу оформляється постановою.

Суб'єкт господарювання має сплатити штраф у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення.

У разі несплати штрафу в зазначений строк він стягується в судовому порядку.

Рішення про накладення штрафу в справах про порушення, передбачені цією статтею, може бути оскаржено відповідно до цього Закону.

Як вже зазначено вище, проведеною Інспекцією перевіркою встановлено порушення з боку відповідача вимог законодавства, а саме:

відсутність національного знаку відповідності на продукції, чим порушено пункти 7, 10 технічного регламенту від 29 жовтня 2009 року № 1149 та пункт 17 технічного регламенту від 29 липня 2009 року № 785;

неналежне застосування національного знаку відповідності на продукції, чим порушено пункт 24 технічного регламенту від 29 липня 2009 року № 785.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» Національний знак відповідності - знак, що засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які на неї поширюються; неналежне застосування Національного знака відповідності - порушення правил застосування і нанесення Національного знака відповідності, встановлених законами України, та виданих відповідно до них інших нормативно-правових актів, у тому числі технічних регламентів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 року № 1599 (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) затверджені Правила застосування національного знака відповідності, відповідно до пункту 1 яких Національний знак відповідності засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї.

Статтею 1 Закону України «Про технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що технічний регламент - закон України або нормативно-правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів України, у якому визначено характеристики продукції або пов'язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, включаючи відповідні положення, дотримання яких є обов'язковим. Він може також містити вимоги до термінології, позначок, пакування, маркування чи етикетування, які застосовуються до певної продукції, процесу чи способу виробництва.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року № 785 (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Технічний регламент з електромагнітної сумісності обладнання, пунктом 9 якого передбачено основні вимоги до обладнання: 1) вимоги щодо захисту: обладнання повинно бути спроектовано та виготовлено з урахуванням рівня технічного розвитку таким чином, щоб забезпечувати, що: створювані електромагнітні завади не перевищують рівня, вище якого радіо- і телекомунікаційне та інше обладнання не може працювати за призначенням; воно має рівень завадостійкості до електромагнітних завад, очікуваних під час його експлуатації за призначенням, який забезпечує його працездатність без неприйнятного погіршення його роботи за призначенням; 2) особливі вимоги до стаціонарних установок: установлення та використання комплектувальних виробів за призначенням; стаціонарна установка повинна встановлюватися із застосуванням належного інженерного досвіду та з урахуванням інформації про використання її комплектувальних виробів за призначенням для забезпечення виконання вимог щодо захисту, встановлених у підпункті 1 цього пункту. Відповідна документація повинна зберігатися відповідальною особою (особами) протягом усього часу експлуатації стаціонарної установки.

Відповідно до пункту 17 вказаного Технічного регламенту на апаратуру, відповідність якої цьому Технічному регламенту було доведено із застосуванням процедури, установленої у пунктах 13 або 14 цього Технічного регламенту, наноситься національний знак відповідності. За нанесення національного знака відповідності відповідає виробник або уповноважений представник.

Пунктом 24 цього Технічного регламенту передбачено, що кожна одиниця апаратури повинна супроводжуватися інформацією про найменування та адресу виробника і, якщо він не є резидентом України, - найменування та адресу уповноваженого представника, а у разі, коли уповноважений представник відсутній, - найменування та адресу імпортера.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2009 року № 1149 (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Технічний регламент низьковольтного електричного обладнання, відповідно до пункту 7 якого перед введенням в обіг на електрообладнання повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність електрообладнання вимогам цього Технічного регламенту, включаючи виконання процедури оцінки відповідності (внутрішній контроль виробництва) згідно з додатком 3 до цього Технічного регламенту.

Згідно з пунктом 10 цього Технічного регламенту Національний знак відповідності має відповідати вимогам, наведеним у додатку 4 до цього Технічного регламенту. Національний знак відповідності наноситься виробником чи уповноваженим представником виготовлювача продукції в Україні на кожний виріб електрообладнання або, якщо це неможливо, на пакування, інструкцію або документ, в якому визначені гарантійні зобов'язання, у спосіб, що забезпечує його видимість, розбірливість та незмивність.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Частиною першою статті 30 цього ж Закону передбачено, що обмеження надання продукції на ринку здійснюються шляхом: 1) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами (згідно з частинами першою і третьою статті 29 цього Закону); 2) тимчасової заборони надання продукції на ринку.

В силу вимог пунктів 1-2 частини третьої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі:

1) розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, - у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2) розповсюдження продукції, щодо якої неналежне застосовано Національний знак відповідності (крім нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів), - у розмірі від сімдесяти п'яти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ФОП ОСОБА_5 підписав акт перевірки без зауважень та самостійно виконав рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів без їх оскарження, чим погодився з актом та з виявленими контролюючим органом порушеннями.

Суд апеляційної інстанції правильно не взяв до уваги твердження відповідача щодо притягнення його до відповідальності двічі за одне і те саме порушення, оскільки в прийнятих постановах зазначено, що штраф у розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 4250,00 грн. накладений на відповідача постановою від 05 січня 2016 року № 1 у зв'язку з розповсюдженням продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності (пункт 1 частини третьої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»), а штраф у розмірі 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 2550,00 грн. накладений на відповідача постановою від 05 січня 2016 року № 2 у зв'язку з розповсюдженням продукції, щодо якої неналежно застосовано Національний знак відповідності (пункт 2 частини третьої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»). У свою чергу, посилання позивача у постанові від 05 січня 2016 року № 2 на порушення відповідачем вимог саме пункту 1 частини третьої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» замість пункту 2 вказаної статті є очевидною технічною помилкою (опискою).

Щодо посилань скаржника на проведення спірної перевірки під час дії мораторію на проведення перевірок контролюючими органами, запровадженого пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», колегія суддів зазначає наступне.

Названою нормою встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Колегія суддів зазначає, що вказаний Закон направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів та передбачає внесення змін до податкового законодавства, і за своєю метою та змістом покликаний врегулювати саме податкові, а не будь-які інші правовідносини, зокрема й ті, які виникають у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Вказаним Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності тих контролюючих органів, про які йдеться у пункті 41.1 статті 41 цього Кодексу. Зокрема, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.

Таким чином, обмеження на проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами, встановлений Законом № 71-VІІІ, стосується виключно контролюючих органів, визначених у підпункті 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, до яких позивач не віднесений.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо непоширення на спірні правовідносини дії пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що законодавцем прийнято два нормативно-правових акти, якими запроваджено мораторії на проведення перевірок суб'єктів господарювання, а саме:

- Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень якого у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України;

- Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», згідно з пунктом 8 Прикінцевих положень якого перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

З наведеного вбачається, що норми Закону № 76-VІІІ стосуються всіх контролюючих органів, крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України, тоді як норми Закону № 71-VІІІ стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, тобто Державної фіскальної служби України та її територіальних органів, адже критеріями визначення переліку суб'єктів господарювання, на яких такі обмеження не поширюються, є, зокрема, обсяг доходу за попередній календарний рік, а також певний вид діяльності чи імпорт певного виду товарів.

Такі положення вказаних нормативних актів роблять послідовною позицію законодавчого органу, яким в один день прийняті різні за змістом норми щодо одних і тих самих правовідносин, зокрема, щодо обмеження повноважень контролюючих органів у проведенні перевірок суб'єктів господарювання.

Відтак, правовідносини, пов'язані із встановленням обмеження на проведення перевірок органами Держспоживінспекції, регулювались саме Законом № 76-VIII, а не Законом № 71-VIII, та в часовому вираженні тривали протягом січня-червня 2015 року і закінчились з 01 липня 2015 року.

Натомість, спірна перевірка позивача проведена у грудні 2015 року, що узгоджується з обмеженнями на проведення перевірок, встановленими Законом № 76-VIII.

Також судами правильно встановлено, що згідно наказу Інспекції від 09 листопада 2015 року № 45 ОСОБА_6 з вказаної дати приступив до виконання обов'язків голови комісії з реорганізації Держспоживінспекції у Черкаській області.

10 листопада 2015 року наказом голови комісії з реорганізації Держспоживінспекції у Черкаській області № 48 затверджено персональний склад комісії, в якому заступником голови комісії, за посадою, визначено завідувача юридичного сектору Інспекції - ОСОБА_7

20 січня 2015 року наказом Інспекції № 1 виконання обов'язків начальника зазначеного орану та право першого підпису покладено на завідувача юридичного сектору Інспекції, в разі тимчасової відсутності начальника Інспекції (його непрацездатність, відпустка, відрядження).

Наказом Держспоживінспекції України від 04 грудня 2015 року № 400-вд начальнику Інспекції з питань захисту прав споживачів у Черкаській області надано відпустку без збереження заробітної плати терміном на 11 календарних днів з 21 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

За таких обставин, колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги в частині підписання спірних постанов не уповноваженою особою та погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про те, що постанови про накладення штрафних санкцій від 05 січня 2016 року №№ 1 та 2 прийняті уповноваженою особою, ОСОБА_7, на якого покладалися обов'язки начальника Інспекції за його відсутності, оскільки ОСОБА_7 є заступником голови комісії з реорганізації Держспоживінспекції у Черкаській області, а також одночасно завідувачем юридичного сектору Інспекції за посадою, а отже мав право накладати адміністративні стягнення та підписувати оскаржувані рішення.

Колегія суддів наголошує на тому, що як під час судового розгляду в судах попередніх інстанцій, так і в касаційній скарзі відповідач не наводить жодних обґрунтувань та не надає жодних належних та допустимих доказів відсутності факту виявлених порушень, а намагається звести предмет доказування до процедурних порушень, нібито допущених з боку Інспекції, тим самим намагаючись уникнути юридичної відповідальності виключно з формальних підстав, що є неприпустимим.

Враховуючи викладені вище положення чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства у зв'язку із установленими судами попередніх інстанцій обставинами справи колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги вірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанції надана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень не допущено.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року у справі № 823/253/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: