Ухвала суду № 66674589, 18.05.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2017 р.Справа № 816/30/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці ДФС на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2017р. по справі № 816/30/17

за позовом Науково-виробничого приватного підприємства "Медпромсервіс"

до Полтавської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА

05 січня 2017 року Науково-виробниче приватне підприємство "Медпромсервіс" (далі по тексту НВПП «Медпромсервіс», позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці ДФС (далі по тексту Полтавська митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 806020002/2016/00194 від 16 грудня 2016 року та рішення про коригування митної вартості товарів № 806020002/2016/0000410/2 від 16 грудня 2016 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 року по справі № 816/30/17 адміністративний позов Науково-виробничого приватного підприємства "Медпромсервіс" до Полтавської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень задоволено.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови Полтавської митниці ДФС у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №806020002/2016/00194 від 16 грудня 2016 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення Полтавської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №806020002/2016/0000410/2 від 16 грудня 2016 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавської митниці Державної фіскальної служби на користь Науково-виробничого приватного підприємства "Медпромсервіс" (код ЄДРПОУ 32256828) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3200 грн. (три тисячі двісті гривень).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 року по справі № 816/30/17 скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що документи, надані позивачем до митного оформлення за митною декларацією №806020002/2016/010933 від 15.12.2016 р., не підтверджують числових значень митної вартості, заявленої позивачем, та містять розбіжності. При цьому, наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів зі схожими характеристиками (митна вартість 1,81 дол. США за кг) призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості позивачем (1,34 дол. США за кг). На вимогу відповідача про надання додаткових документів було надано лише заявку на транспортно-експедиційне обслуговування та рахунки про сплату транспортних послуг, які були взяті до уваги митним органом, але не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки вони не усувають виявлених розбіжностей. Враховуючи викладене, Полтавською митницею ДФС обґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості ввезеного позивачем товару та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 року по справі № 816/30/17 скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Позивач в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін, розглянути справу без участі представника позивача.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що позивач по справі належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника позивача.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.09.2016 між Hemei metal manufacturing co.,Limited (итайська Народна Республіка) (продавець) та Науково-виробниче приватне підприємство "Медпромсервіс" (покупець) укладено контракт №16JX0914, за умовами якого продавець зобовязується забезпечити поставку і продати покупцю, а покупець зобовязується прийняти і оплатити товар в кількості, асортименті, по ціні, вказаних в пунктах 3-6 даного контракту та додатках до нього і/або в рахунках (інвойсах) на умовах FOB Shanghai, (рахунок-проформа №16JX0914) (а.с. 13-15).

Згідно з комерційним інвойсом від 01.11.2016 р. №16JX0914 передбачено поставку алюмінієвої композитної панелі РЕ 811 чисто білої (матовий)/сірий 1250 мм х 2900 мм 2001 м2, товщина: панель/АІ3/0.21 у кількості 552 листа по ціні 1,34 доларів США за 1 штуку, вартістю 12006 доларів США, умови поставки FOB Шанхай (а.с. 18).

З метою здійснення митного контролю та оформлення придбаного Науково-виробничим приватним підприємством "Медпромсервіс" товару декларантом до Полтавської митниці ДФС подано митну декларацію №806020002/2016/010933 від 15.12.2016 р., разом з пакетом товаросупровідних та комерційних документів (а.с. 47-48), зокрема, наступні документи: контракт від 14.09.2016 р. №16JX0914, міжнародну товарно-транспорту накладну CMR від 13.12.2016 р. №4931/2, коносамент від 10.11.2016 р. №GXPTY16107458, платіжні доручення від 14.11.2016 р. №13 від 12.10.2016 р. №9, проформу-інвойс №16JX0914 від 05.10.2016 р., інформацію про вартість перевезення від 14.12.2016 р. №4705, прайс-лист від 01.09.2016 р. №б/н, інвойс (рахунок-фактуру) від 01.11.2016 р. №16JX0914, пакувальний лист від 01.11.2016 р. №б/н, договір на транспортно-експедиційні послуги від 27.08.2015 р. №169, сертифікат якості від 30.10.2016 р. №CXJ1620142602A, експортну декларацію країни відправника від 03.11.2016 р. №223120160820569143 (а.с.51-75).

Під час митного оформлення товару ввезеного на територію України згідно з контрактом від 14.09.2016 р. №16JX0914, укладеним з Hemei metal manufacturing co.,Limited (Китайська Народна Республіка), заявлено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору, що відображено у ВМД №806020002/2016/010933 від 15.12.2016 р. (графа 42 митної декларації).

На підставі частини 3 статті 53 Митного кодексу України митним органом проведено консультацію та зазначено, що документи, які подані до митного оформлення на підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, зобовязано декларанта протягом 10 календарних днів надати додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, повязаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) інші документи за власним бажанням.

16.12.2016 р. позивачем надано додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів, що декларуються, а саме заявку на транспортно-експедиторське обслуговування від 09.11.2016 р. №25, рахунки про сплату транспортних послуг від 16.12.2016 р. №2947 та №2948 (а.с. 78-83).

За результатами розгляду поданої митної декларації, відповідачем складено рішення про коригування митної вартості, на підставі застосування резервного методу згідно з ст. 64 Митного кодексу України: № 806020002/2016/0000410/2 від 16.12.2016 р., яким митну вартість визначено в розмірі 1,81 доларів США/кг - сума збільшеної митної вартості товару склала 16833 доларів США, використавши при цьому як основу для розрахунків раніше визначену митну вартість товару, оформленого за митною декларацією від 03.11.2016 р. №100260004/2016/600811 (а.с. 17).

Також відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 806020002/2016/00194 від 16.12.2016 р., якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів, ввезених позивачем (а.с.76).

16 грудня 2016 року позивачем подано ВМД № 806020002/2016/011011, у якій визначено митну вартість товару з урахуванням рішення про коригування митної вартості № 806020002/2016/0000410/2 від 16.12.2016 р. (а.с.89).

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості № 806020002/2016/0000410/2 від 16.12.2016 р. та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 806020002/2016/00194 від 16.12.2016 р., позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності визначення позивачем митної вартості ввезеного товару за ціною договору та, відповідно, відсутності підстав для коригування відповідачем митної вартості товару за резервним методом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішення про коригування митної вартості товарів № 806020002/2016/0000410/2 від 16 грудня 2016 року обґрунтоване тим, що позивачем заявлено неповні відомості про митну вартість товару та виявлено розбіжності у документах, що підтверджують митну вартість товару, а саме:

"1) у п. 4.2. зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу від 14.09.2016 р. № 16JX0914 зазначено, що Ціни включають вартість тари, пакування, маркування, на умовах п. 1.1., але відсутні документи, в яких було б виділено дані складові, що унеможливлює перевірити складові митної вартості (неможливість виділення із заявленої ціни товару вартості його маркування, пакування, не дає можливості перевірити й оцінити фактурну (дійсну) вартість товару, а також установити фактичний розмір витрат на пакування, маркування, з урахуванням яких було сформовано митну вартість оцінюваного товару);

2) у п.1.1 зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу від 14.09.2016 №16JX0914 зазначено, що Продавець зобовязується забезпечити поставку та продавти Покупцю, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити товар у кількості, асортименті, за ціною за одиницю та його загальній кількості та у строки, вказані у пунктах 3-6 даного Контракту та Додатків до нього та/або в сетах (інвойсах) на умовах FOB Shanghai, (рахунок-проформа 16JX0914), проте жодних додатків до контракту до митного оформлення не подано, також не подано зазначений в вищевказаному пункті рахунок-проформу 16JX0914;

3) у п. 2.1 зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу від 14.09.2016 р. № 16JX0914 зазначено, що Кількість Товару вказано в інвойсах, що є невідємною частиною Контракту, у п. 4.1. вищевказаного договору зазначено Ціни на поставлені Товари встановлюються в доларах США та вказані в інвойсах до даного Контракту, які є його невідємною частиною, проте в рахунку-фактурі від 01.11.2016 р. № 16JX0914 відсутні будь-які посилання на зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу від 14.09.2016 р. №16JX0914, що унеможливлює ідентифікувати вищевказаний рахунок-фактуру, як такий, що належить до даної поставки та даного договору;

4) у п. 3.2. зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу від 14.09.2016 р. № 16JX0914 зазначено Продавець зобовязується поставити вказаний в Інвойсі даного Контракту Товар протягом двадцяти (20) календарних днів з дати подтверждения оплати 40% стоимости Товара, згідно банківського платіжного документу № 9 від 12.10.2016 р. 40% вартості товару сплачено 12.10.2016 р., проте за фактом товар було відвантажено 10.11.2016 р., про що свідчить коносамент №GXPTY16107458. Тобто, порушено вимоги п. 3.2. зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу від 14.09.2016 р. № 16JX0914, а саме було порушено строк поставки товару (товар був відправлений пізніше на 9 днів);

5) у п. 5.2. зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу від 14.09.2016 р. № 16JX0914 зазначено Форма розрахунків: 40% передоплата у відповідності до рахунку-фактури, в банківському платіжному документі від 12.10.2016 р. № 9 наявне посилання на рахунок від 05.10.2016 р. № 16JX0914, проте поданий до митного оформлення рахунок-фактура № 16JX0914 датований 01.11.2016 р., що ставить під сумніви факт оплати за товар, або належність вищевказаного рахунку-фактури до даної поставки;

6) поданий до митного оформлення прайс-лист від 01.09.2016 р. № Б/н адресований виключно НВПП Медпромсервіс та не розповсюджується на інших субєктів зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ), згода на обовязковість якої надана Верховною Радою України, оцінка ввезеного товару має базуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару. Під дійсною вартістю розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції. Наявність спеціальних цін може свідчити про умови, які впливають на вартість товару та не можуть бути обраховані при визначенні митної вартості. Враховуючи зазначене, задекларовані ціни на вказаний товар не можуть вважатися дійсною вартістю товару у розумінні статті VII ГАТТ, оскільки встановлені саме для даного підприємства.

Тобто прайс-лист має субєктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції, яка повинна бути адресована необмеженій кількості можливих потенційних покупців. Тому даний прайс-лист не може розглядатись у якості підтвердження заявленої митної вартості та являє собою форму комерційної пропозиції даному покупцю.

7) у п. 1.3. договору транспортного-експедиторського обслуговування № 169 від 27.08.2015 р. зазначено, що Під кожне конкретне перевезення Клієнт надає експедиторові заявку, в якій оговорюється найменування і кількість вантажу, маршрут перевезення..., у п. 4.2.2. вищевказаного договору зазначено Експедитор погоджує перелік послуг з Клієнтом, оплата яких здійснюється за наявності письмового підтвердження Клієнтом вартості даних послуг, тобто за наявності підписаної Сторонами Заявки до цього Договору на виконання кожного перевезення, проте Заявка до митного оформлення не була надана;

8) в гр. 14 Митної декларації країни відправлення від 03.11.2016 р. № 223120160820569143 зазначений транспортний документ № 00LU4026220433, проте товар надійшов на митну територію України за коносаментом № GXPTY16107458 від 10.11.2016 р., тому неможливо ідентифікувати дану митну декларацію до даної поставки товару;

9) в додатково наданій на вимогу митного органу Заявці на транспортно-експедиторське обслуговування від 09.11.2016 р. № 25 відсутні підписи та печатки сторін, а тому цей документ не має юридичної сили.

Відповідачем також зазначено, що наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Так, рівень заявленої декларантом митної вартості товару, ввезеного позивачем, становить 1,34 дол. США за кг, а рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками, оформленого за МД від 03.11.2016 р. №100260004/2016/600811, що визнана митним органом, становить 1,81 дол. США за кг. З посиланням на відмову декларанта надати додаткові документи під час консультацій та неможливість послідовного застосування інших методів, відповідачем скориговано митну вартість із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу України із урахуванням визнаної митним органом митної вартості згідно МД від 03.11.2016 №100260004/2016/600811" (а.с. 17).

Надаючи оцінку доводам митного органу, покладеним в основу спірних рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 р. №4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012 р.

Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише в разі, якщо митна вартість не може бути визначна шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина пята статті 58 Митного кодексу України).

Отже, митною вартістю товарів є сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю.

Частиною другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із частиною другою статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість в сумі 12006,00 доларів США, виходячи саме з ціни договору, що підлягала сплаті згідно зі комерційним інвойсом №16JX0914 від 01.11.2016 р., виставленого рахунку-проформи №16JX0914 від 05.10.2016 р. та інших документів постачальника, які були подані до митного оформлення.

Відповідно до контракту №16JX0914 від 14.09.2016 р. сторонами визначено умови поставки: FОВ Шанхай.

Згідно із Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) термін FОВ FREE ON BOARD (... named port of shipment) "франко-борт" (... назва порту відвантаження) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не мають намірів щодо здійснення поставки товару через поручні судна, слід застосовувати термін FCA.

Враховуючи наведене, за умовами контракту №16JX0914 від 14.09.2016 р. позивач (покупець) зобовязаний був нести витрати із перевезення товару від порту Шанхай (Китай) до Одеського морського торгового порту.

Відповідно до пункту 5 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплати, а саме витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно з пунктом 2 частини 11 статті 58 Митного кодексу України до митної вартості не включаються витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, а саме: витрати на транспортування після ввезення.

Беручи до уваги те, що за умовами договору витрати на транспортування товарів із м. Шанхай (Китай) до місця ввезення на митну територію України не включалися у ціну товару, вказані витрати як складова митної вартості в силу приписів частини десятої статті 58 Митного кодексу України підлягали додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Також відповідно до вимог пункту 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України декларант мав обовязок подати транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а згідно із пунктом 1 частини 5 статті 52 Митного кодексу України - декларацію митної вартості.

Матеріалами справи підтверджено, що декларантом згідно із вимогами частини п'ятої статті 52 Митного кодексу України подано декларацію митної вартості, у якій визначено витрати на транспортування до місця ввезення в Україну в сумі 12475,50 грн., яку включено до митної вартості товару.

До митного оформлення подано також транспортний (перевізний) документ - товарно-транспорту накладну CMR №4931/2 від 13.12.2016 р. (а.с.51), а також документи, що містили відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів - договір транспортно-експедиторського обслуговування № 169 від 27.08.2015 р., укладений позивачем із ТОВ "Гуд Логістик" (перевізник) (а.с.68-74), довідку про транспортні витрати №4705 від 14.12.2016 р., видану ТОВ "Гуд Логістик" (а.с.57), рахунки на оплату експедиторських послуг (а.с.79-80).

У довідці ТОВ "Гуд Логістик" №4705 від 14.12.2016 р. зазначено, що транспортні витрати згідно коносаменту № GXPTY16107458 від 10.11.2016 р., прямуючого від порту Шанхай (Китай) до Одеського морського торгового порту складають: транспортні витрати від місця завантаження від порту Шанхай (Китай) до Одеського морського торгового порту 11875,50 грн., експедиторська винагорода 600 грн., ПРР, ТЕО з автодоставкою по території України 12357,50 грн. загальна сума транспортних витрат 24833 грн. (а.с.57).

При цьому, суд враховує, що інвойс №16JX0914, як документ по перевезенню товару згідно з контрактом № 16JX0914 від 14.09.2016 р. та рахунку-проформи від 05.10.2016 р., був вказаний у CMR №4931/2 від 13.12.2016 р., а у довідці щодо розрахунку транспортних витрат по доставці вантажу від 14.12.2016 р. містилися посилання на коносамент № GXPTY16107458.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем були надані до митного оформлення транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містили відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, при цьому дозволяли виділити із ціни витрати на транспортування товару після ввезення на територію України.

Стосовно зауважень митного органу щодо відсутності у заявці на транспортно-експедиторське обслуговування від 09.11.2016 р. №25 печатки та підписів сторін, що, за твердженням відповідача, не дає можливість ідентифікувати вказану заявку як таку, що стосується даної поставки, колегія суддів зазначає, що Науково-виробничим приватним підприємством "Медпромсервіс" було надано до митного оформлення товарно-транспорту накладну CMR №4931/2 від 13.12.2016 р., договір про транспортно-експедиторське обслуговування, довідку про транспортні витрати, відповідно до яких можливо встановити митну вартість товару.

Посилання митного органу на те, що декларантом не подано транспортний документ згідно вищевказаного договору про надання товарно-експедиторського обслуговування - письмову заявку, колегія суддів відхиляє, оскільки даний документ не є транспортним (перевізним) документом, а є документом щодо замовлення послуг з перевезення.

Доводи відповідача про те, що позивачем до митного оформлення не надано документів, в яких було б виділено складові вартості тари, упаковки, маркування, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Вартість тари, пакування, маркування, у відповідності до п. 4.2 контракту № 16JX0914 від 14.09.2016 р. входила до ціни товару.

Слід зазначити, що стаття 58 Митного кодексу України вимагає виділення вартості пакування, маркування та завантаження в окремі складові митної вартості товару лише у випадку, якщо вартість такого пакування не входить до ціни товару, що була сплачена або підлягає сплаті, отже, вартість цих складових ціни товару, навіть якщо її виділити в окремих документах, жодним чином не впливала на визначення митної вартості товару, що проходив митне оформлення.

Інших складових митної вартості з передбачених ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, крім наведених вище, до митної вартості товару не включалося.

Зауваження митниці з приводу того, що в у п. п.1.1 зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу від 14.09.2016 р. №16JX0914 зазначено, що Продавець зобовязується забезпечити поставку та продати Покупцю, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити товар у кількості, асортименті, за ціною за одиницю та за загальною вартістю і у строки, вказані у пунктах 3-6 даного Контракту та Додатках до нього та/або у рахунках (інвойсах) на умовах FOB Shanghai, (рахунок-проформа 16JX0914), а у п.п. 2.1, 4.1 даного контракту кількість та ціна товару вказуються у інвойсах, проте жодних додатків до контракту до митного оформлення не подано, також не подано зазначений в вищевказаному пункті рахунок-проформу 16JX0914, а також про те, що в рахунку-фактурі від 01.11.2016 р. № 16JX0914 відсутні будь які посилання на зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу від 14.09.2016 р. №16JX0914, колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих письмових заперечень проти позову, відповідачем підтверджено, що до митної декларації №806020002/2016/010933, крім іншого, позивачем надано також проформу-інвойс від 05.10.2016 р. 16JX0914, що спростовує твердження відповідача щодо неподання зазначеного у п. 1.1 даного контракту рахунку-проформи 16JX0914.

До того ж, у рахунку-фактурі (комерційний інвойс) від 01.11.2016 р. № 16JX0914, хоч і відсутні посилання на контракт від 14.09.2016 р. №16JX0914, однак, є посилання на коносамент № GXPTY16107458 та номер контейнера, який також вказано у митній декларації країни відправлення, що дає можливість ідентифікувати вищевказаний комерційний інвойс, як такий, що належить до даної поставки та даного контракту.

Твердження відповідача щодо порушення контрагентом позивача вимоги п 3.2. контракту від 14.09.2016 р. № 16JX0914, а саме було порушено строк поставки товару (товар був відправлений пізніше на 9 днів) також не можуть бути взяті колегією суддів до уваги, оскільки строки поставки товару стосуються лише правовідносин між продавцем і покупцем щодо підтвердження продавцем дотримання ним умов договору, які встановлені його умовами до предмету поставки, а порушення строків поставки не впливає на визначення митної вартості товару.

Посилання митного органу на те, що декларант у банківському платіжному документі від 12.10.2016 р. № 9 посилався на рахунок від 05.10.2016 р. № 16JX0914, проте подано до митного оформлення рахунок-фактура № 16JX0914 датований 01.11.2016 р., що ставить під сумніви факт оплати за товар, або належність вищевказаного рахунку-фактури до даної поставки, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до п.1.1 контракту від 14.09.2016 р. № 16JX0914 кількість, асортимент та ціна вказуються в додатках до контракту і/або в рахунках (інвойсах) на умовах FOB Shanghai, (рахунок-проформа №16JX0914). Крім того, матеріалами справи підтверджено, що до митного оформлення позивачем було подано як рахунок-проформу від 05.10.2016 р. №16JX0914, так і рахунок-фактуру (комерційний інвойс) від 01.11.2016 р. №16JX0914.

Відповідач також звертав увагу, що поданий позивачем прайс-лист (а.с. 58) не може розглядатись у якості підтвердження заявленої митної вартості, оскільки має суб'єктивну спрямованість та містить позиції товарів, що були пред'явленні до митного оформлення, лише для НВПП Медпромсервіс.

Однак, колегія суддів не вбачає у даних фактах ознак, які будь-яким чином вплинули на числові значення митної вартості товару. Національне та міжнародне законодавство не містить вимог, яким повинен відповідати прайс-лист.

Згідно з частиною 10 статті 5 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Крім того, Митним кодексом України не передбачено таких повноважень відповідача як встановлення змісту та форми прайс-листів, або порядку їх заповнення. Прайс-лист є додатковим документом для підтвердження митної вартості товарів і може вимагатись лише у разі встановлення розбіжностей в основних документах, до яких він не відноситься.

Таким чином, у наданих позивачем до митного органу документах всі числові значення складових митної вартості товару були відображені повно та всебічно, внаслідок чого жодних підстав вимагати від позивача додаткових документів у відповідача не було.

У силу положень частини третьої статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Беручи до уваги викладене, зважаючи на те, що у документах позивача були усі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у митного органу були відсутні обґрунтовані підстави вважати, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, а відтак і законні підстави для коригування митної вартості товару та відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

Також колегія суддів враховує, що надані документи за своїм змістом не суперечать один одному, оскільки свідчать про незмінність кількості та ціни товару протягом усього шляху слідування, а тому таких документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом.

Фактів здійснення позивачем на користь постачальника чи третіх осіб будь-яких інших платежів (страхових виплат, транспортних послуг, комісійної чи брокерської винагород тощо) відповідачем не встановлено та суду відповідних доказів не надано.

З приводу посилань відповідача на відомості про вартість товарів зі схожими характеристиками, ввезеного позивачем товару із товаром ввезеного згідно митної декларації від 03.11.2016 р. №100260004/2016/600811, колегія суддів звертає увагу на те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю товарів зі схожими характеристиками, що розмитнювались іншою або цією ж особою у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок щодо доведення правомірності спірних рішень про коригування митної вартості товарів покладено на контролюючий орган як на суб'єкта владних повноважень.

Однак, відповідачем таких доказів не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції. Натомість, матеріалами справи підтверджено правомірність визначення позивачем митної вартості товарів на підставі основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення № 806020002/2016/0000410/2 від 16.12.2016 року про коригування митної вартості товарів відповідач діяв необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, без дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, наявні підстави для скасування даного рішення.

Надаючи правову оцінку картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.12.2016 р. № 806020002/2016/00194), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 9, 10 статті 264 Митного кодексу України орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вона вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Як вбачається з матеріалів справи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 806020002/2016/00194 мотивована порушенням ст.52 МК України в частині правильності визначення митної вартості товару та прийняттям Полтавською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості №806020002/2016/0000410/2 від 16.12.2016 року.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції обґрунтованість визначення позивачем митної вартості задекларованого товару та неправомірність вищевказаного рішення про коригування мтиної вартості.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною та скасування картки відмову Полтавської митниці ДФС у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 806020002/2016/00194 від 16.12.2016 р.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Полтавської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2017р. по справі № 816/30/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 23.05.2017 р.