Постанова № 66674557, 17.05.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2017 р. Справа № 818/893/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача та третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2016р. по справі № 818/893/16

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області третя особа Начальник Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області ОСОБА_3

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИЛА:

27.07.2016р. ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1С.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі відповідач, ДПІ у м.Сумах, ГУ ДФС у Сумській області), третя особа Начальник ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС в Сумській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС в Сумській області №112-о від 15.07.2016р. «Про звільнення ОСОБА_1С.»;

- поновити позивача, ОСОБА_1, на посаді начальника юридичного відділу Державної податкової інспекції у м.Сумах ГУ ДФС в Сумській області;

- стягнути з ДПІ у м.Сумах на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу. В судовому засіданні 21.12.2016р. позивач в усній формі зазначив, що за його розрахунком сума заробітної плати за час вимішеного прогулу за період з 16.07.2016р. по 21.12.2016р. становить 29442,15 грн. з розрахунку 260.55 грн. (середньоденна заробітна плата) х на 113 днів (кількість днів вимушеного прогулу) = 29442,15 грн. Отже, позивач просить стягнути з відповідача 29 442 грн. 15 коп. за час вимушеного прогулу.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2016р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області № 112-о від 15.07.2016 року "Про звільнення ОСОБА_1С.".

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника юридичного відділу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області.

Стягнуто з Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (Покровська площа, 2, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 39563287) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 40000, РНОКПП НОМЕР_1) заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 18291 (вісімнадцять тисяч двісті девяносто одну) грн. 05 коп. з вирахуванням податків та обовязкових платежів.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Звернуто до негайного виконання постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та в частині виплати заробітної плати за один місяць в сумі 5 732 грн. 16 коп.

ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС у Сумській області, не погодившись з даною постановою суду, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно зясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вказує, що позивача було звільнено з посади і одночасно з вивільненням було запропоновано переведення на наявну вакантну посаду головного державного інспектора юридичного відділу ДПІ у м. Сумах, проте, від переведення на вказану посаду ОСОБА_4 відмовився. Вважає, що ДПІ у м. Сумах виконано вимоги трудового законодавства, зокрема ст.49-2 Кодексу законів про працю України. Отже, на думку скаржника, відмова позивача від вказаної посади, а також не погодження ГУ ДФС у Сумській області на посаду начальника юридичного відділу ДПІ у м.Сумах ОСОБА_4, надало право ДПІ у м.Сумах звільнити позивача із займаної посади.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у м.Сумах підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Враховуючи, що апелянт оскаржує постанову суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 15.07.2016р. ОСОБА_1С було звільнено з посади начальника юридичного відділу ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС в Сумській області на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України у звязку зі зміною організаційної структури та штатного розпису ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС у Сумській області, скороченням штатної чисельності та змінами істотних умов праці.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 з посади за п.1 ст.40 КЗпП України є протиправним, оскільки звільнення позивача відбулося за умови збільшення штату та чисельності ДПІ у м. Сумах в цілому та збільшенню чисельності юридичного відділу, посада начальника юридичного відділу ДПІ в м.Сумах взагалі не скорочувалася. Крім того, відповідачем не досліджувались ані кваліфікація, ані продуктивність праці при визначенні кандидатури на посаду начальника юридичного відділу, не досліджувалось переважне право залишення ОСОБА_1 на посаді.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору зокрема є: розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Згідно зі ч.3 ст.36 КЗпП України при зміні власника підприємства, а також при його реорганізації (злитті, приєднанні, поділу, виділу, перетворенні) дія трудового договору продовжується. Припинення трудового договору за ініціативою власника чи уповноваженого ним органу можливе тільки у разі скорочення чисельності чи штату працівників.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

В пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Як вбачається з матеріалів справи, з 20.02.2015р. ОСОБА_1 працював на посаді начальника юридичного відділу ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС в Сумській області, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.125).

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 №892 "Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби" визначено реорганізувати деякі територіальні органи ДФС шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів ДФС за переліком згідно з додатком 2, в тому числі Сумську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Сумській області шляхом приєднання до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області.

На виконання даної постанови 24.02.2016 Державною фіскальною службою України було прийнято наказ № 172 "Про реорганізацію деяких територіальних органів ДФС у Сумській області", згідно п.2 якого наказано реорганізувати Сумську ОДПІ шляхом приєднання до ДПІ у м. Сумах (а.с.63-64).

При проведенні реорганізації штатна чисельність Сумської ОДПІ згідно наказу Сумської ОДПІ від 04.02.2016 №56 "Про введення в дію переліку змін №1 до штатного розпису Сумської ОДПІ " була 60 штатних одиниць, а штатна чисельність ДПІ у м. Сумах згідно наказу ДПІ у м. Сумах №87 від 03.02.2016 була 180 штатних одиниць.

Тобто, загальна чисельність ДПІ у м. Сумах з урахуванням Сумської ОДПІ повинна складати 240 штатних одиниць.

Проте, наказом ДПІ у м. Сумах від 26.04.2016 № 415 затверджено штатну чисельність ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області на 2016 рік, 210 одиниць (а.с. 162-164).

Таким чином, загальна чисельність ДПІ у м. Сумах зменшилась на 30 штатних одиниць.

Отже, у ДПІ у м. Сумах відбулося скорочення чисельності та штату.

Факт скорочення штатної чисельності підтверджується наявними в матеріалах справи копіями переліку змін, організаційною структурою.

Тобто, зазначені зміни підпадають під ознаки підстави для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у відповідності до п.1 статті 40 КЗпП України.

Порядок вивільнення працівників визначено у ст.49-2 КЗпП України, за приписами якої про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Отже, законодавець визначив такі умови (гарантії) для правомірності вивільнення працівників при скороченні чисельності або штату, як:

- персональне попередження працівника про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці;

- обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

За приписами ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Отже, з аналізу наведених норм слідує, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню.

З метою усунення недоліків при розгляді трудових справ Пленумом Верховного Суду України прийнято Постанову "Про практику розгляду судами трудових спорів" N 9 від 06.11.1992 року.

Так, ВСУ у вказаній постанові зокрема зазначив, що розглядаючи трудові спори, повязані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобовязані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. В усіх випадках звільнення за п.1ст.40 КЗпП провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених КЗпП.

Як свідчать матеріали справи, 27.04.16 начальником ДПІ у м. Сумах ОСОБА_3, у звязку із зміною організаційної структури та штатного розпису ДПІ у м. Сумах було прийнято наказ № 417 "Про попередження працівників про наступне вивільнення" (а.с.21-23), який 28.04.2016 позивачем, як начальником юридичного відділу ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області, був завізований із зауваженнями (а.с. 24).

Додатком до вищезазначеного Наказу №417 від 27.04.2016р. було складено список працівників ДПІ в м.Сумах, які підлягають попередженню про наступне вивільнення з займаних посад (а.с.22-23), серед яких зазначено начальника юридичного відділу ОСОБА_1

28.04.2016 позивач був попереджений про наступне вивільнення з займаної посади начальника юридичного відділу ДПІ у м. Сумах та запропоновано наявну вакантну посаду головного державного інспектора юридичного відділу ДПІ у м. Сумах, від якої ОСОБА_1 відмовився (а.с.25).

В подальшому, ДПІ в м.Сумах ГУ ДФС в Сумській області було прийнято Наказ №112-о від 15.07.2016р. «Про звільнення ОСОБА_1С.» з посиланням на ч.1 ст. 40 КЗпП України у звязку зі зміною організаційної структури та штатного розпису ДПІ у м. Сумах, скороченням штатної

Одночасно із попередженням про наступне звільненням позивачу було запропоновано посаду головного державного інспектора юридичного відділу ДПІ у м. Сумах, проте від запропонованої посади ОСОБА_4 відмовився.

Отже, відмова позивача на працевлаштування на посаду головного державного інспектора юридичного відділу ДПІ у м. Сумах, надало відповідачу право звільнити позивача з займаної посади.

Вказана позиція узгоджується з ухвалою Верховного суду України від 21.04.2010р.

Крім цього, судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до розділу 3 Порядку призначення на посади обліково-контрольної номенклатури Головного управління ДФС у Сумській області, начальники самостійних відділів в державних податкових інспекціях ГУ ДФС у Сумській області, затвердженого наказом ГУ ДФС у Сумській області від 05.02.2016 №68, призначаються на посади за погодженням з керівником структурного підрозділу ГУ ДФС у Сумській області, який відповідає за напрям діяльності в ГУ ДФС у Сумській області.

Як свідчать матеріали справи, листом ГУ ДФС у Сумській області від 10.02.2016 №1517/7/18-28-04-41 не погодило ОСОБА_4 на призначення на посаду начальника юридичного відділу ДПІ у м. Сумах, тому йому було запропоновано іншу вакантну посаду головного державного інспектора юридичного відділу.

При цьому, у зв'язку з реорганізацією Сумської ОДПІ, посаду начальника юридичного відділу ДПІ у м.Сумах було запропоновано, як рівнозначну, більш кваліфікованому працівнику - начальнику юридичного відділу Сумської ОДПІ ОСОБА_2 Так, листом від 05.05.2016 №5119/7/18-28-04-36 ОСОБА_2 було погоджено на призначення на посаду начальника юридичного відділу ДПІ у м. Сумах.

При призначенні ОСОБА_2 на посаду начальника юридичного відділу ДПІ у м.Сумах враховувалося не погодження ГУ ДФС у Сумській області на вказану посаду ОСОБА_4, наявність більшого стажу у ОСОБА_2 та навчання у вищому учбовому закладі без відриву від виробництва.

Так, в матеріалах справи наявні докази того, що ОСОБА_2 присвоєне спеціальне звання радник податкової та митної справи 2 рангу, а ОСОБА_1 - спеціальне звання радник податкової та митної справи 3 рангу.

Крім того, матеріали справи містять копію свідоцтва ОСОБА_2 про підвищення кваліфікації №12 СПВ090208, ОСОБА_1 курси підвищення кваліфікації не проходив.

Також, про низьку продуктивність праці позивача свідчить копія наявного в матеріалах справи наказу ДПІ в м. Сумах від 24.12.2015р. №1556 "Про дотримання трудової дисципліни", відповідно до якого за порушення вимог трудової дисципліни ОСОБА_1 позбавлено премії на 30% за грудень 2015р.

Отже, як свідчать матеріали справи, зокрема, порівняльна таблиця та довідка про переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва та праці (т.1 а.с.210), роботодавцем відповідно до вимог діючого трудового законодавство було зроблено порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та прийнято рішення про переважне на залишення на роботі саме ОСОБА_2

Разом з тим вказані факти судом першої інстанції залишено поза увагою і взагалі питання переважного права на залишення на посаді начальника юридичного відділу ДПІ у м. Сумах не досліджувалось.

Враховуючи вищевикладене, після з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, враховуючи факт попередження позивача про можливе звільнення у встановлений законодавством строк та відмову позивача від запропонованої вакантної посади, колегія суддів вважає, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України прийнято відповідачем у відповідності до вимог трудового законодавства, а тому підстави для задоволення позовних вимог про його скасування, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу у суду відсутні.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів правомірність оскаржуваного рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Переглянувши постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального та процесуального права, що привело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.12.2016р. по справі № 818/893/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст постанови виготовлений 22.05.2017 р.