Постанова № 66674408, 23.05.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2017 р. Справа № 642/214/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного військового комісаріату на постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 10.03.2017р. по справі № 642/214/17

за позовом ОСОБА_1

до Харківського обласного військового комісаріату

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Харківського обласного військового комісаріату, в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей»; зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» за формою, встановленою Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530; зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження, постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 10 березня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату, яка полягає в не поданні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».

Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат подати Міністерству оборони України висновок та документи до нього щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та «Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей», затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530.

В іншій частині позовних вимог відмовлано.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківського обласного військового комісаріату (вул. Кацарська 56, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 08166355) на користь Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят один) грн. 20 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 10 березня 2017 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, п. 1, п. 3 ч. 1 Указу Президії Верховної Ради колишнього Союзу РСР від 21.03.1989 № 10224-ІХ "Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ, постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" від 28.05.2008 року № 499, ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2, п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Відповідно ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1, у період з 02.11.1985 р. по 21.12.1987 р. проходив службу в Збройних Силах СРСР та приймав участь в бойових діях на території Республіки Афганістан в складі в/ч 2042. Згідно витягу з протоколу № 1812 від 14.10.2012 р. засідання Центральної військово-лікарської комісії МО України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв - контузія та захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 - пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії. 26.12.2012 р. у зв'язку з контузією та захворюваннями, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії, позивачу вперше встановлена третя група інвалідності з 18.12.2012 р. (довідка до акта огляду МСЕК серія 10 ААА № 617939 від 26.12.2012 р.) При чергових оглядах третя група інвалідності встановлена позивачу з тих же підстав встановлена на строк до 18.12.2018 р. (довідка до акта огляду МСЕК серія 12 ААА № 118158 від 14.12.2015 р.)

24.11.2016 р. позивач звернувся із заявою та необхідними документами до відповідача - Харківського обласного військового комісаріату, в якій просив вирішити питання про призначення йому одноразової грошової допомоги у відповідності з приписами ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з встановленням йому інвалідності, пов'язаної з проходженням військової служби.

Листом № 3040/ВСЗ від 23.12.2016 р. відповідач повідомив позивачу, що підстав для складання висновку та відправки його на розгляд комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Харківським ОВК немає, оскільки ОСОБА_1 проходив військову службу в Прикордонних військах КДБ СРСР, і ним не надано документів на підтвердження проходження служби в військових частинах, установах Міністерства оборони. А крім того зазначено про ненадання позивачем у відповідності з п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 (далі - Порядок № 975) - документу, що свідчить про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відмова Харківського ОВК у складанні висновку щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги та направленні його разом з документами позивача на розгляд комісії Міністерства оборони України є протиправною.

За таких обставин, суд першої інстанції, з метою повного захисту прав позивача у спірних правовідносинах, з урахуванням ч. 2 ст. 11 КАС України, дійшов висновку про необхідність зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату подати висновок та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів - Міністерству оборони України, щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно з частиною 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян, які перебувають на службі у Збройних силах України та інших військових формувань, а також членів їх сімей.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні відносини між сторонами в справі щодо порядку та підстав призначення та нарахування одноразової грошової допомоги у разі інвалідності військовослужбовців, як складової їх соціального захисту, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII), що були чинними на день виникнення таких відносин.

Згідно приписів статті 41 Закону "Про військовий обов'язок і військову службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Приписами статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 3 вказаного Закону, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

За змістом статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Така одноразова грошова допомога призначається і виплачується також у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.

З аналізу наведених норм Закону убачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або одержання каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії вже був висловлений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 справа №21-446а14 та від 21.04.2015 справа №21-135а15.

Як встановлено судом, інвалідність позивача настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії.

У позивача право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку встановленням третьої групи інвалідності виникло з 18.12.2012 року, що підтверджується довідкою до акта МСЕК серії 10 ААА № 617989 від 26.12.2012 року.

За приписами частини шостої статті 16-3 Закону №2011-XII ( в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою до відповідача), одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

На день подання позивачем зазначеної заяви механізм розгляду таких звернень та механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності визначався правовими нормами Постанови КМ України від 25 грудня 2013 р. №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Разом з тим, пунктом 2 вказаної постанови встановлено, що особи, які до набрання чинності Порядку, затвердженого цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Тобто, одноразова грошова допомога повинна призначатися і виплачуватися в порядку, що діяв на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМ України від 25 грудня 2013 р. № 975 ( далі - Порядок № 975) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Позивач отримав право на призначення одноразової допомоги з 18.12.2012 року, а тому її призначення та виплата повинна здійснюватися відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 499 (далі - Порядок №499).

Дія постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 не поширюється на позивача, оскільки набрала чинності 24.01.2014 року, тобто після встановлення позивачу третьої групи інвалідності.

Підпунктом 2 пункту 2 Порядку № 499 встановлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби одноразова грошова допомога інвалідам ІІІ групи виплачується у розмірі 27-місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п. 3 Порядку № 499 особи, особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військомату (далі - уповноважений орган) такі документи:

заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності;

довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва);

копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;

довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності;

копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

Абзацом п'ятим підпункту 4 пункту 2 Порядку № 499 (в редакції, яка діяла на час встановлення інвалідності) передбачено, що для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, грошове забезпечення визначається за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а для звільнених з військової служби - на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У відповідності до п. 7 Порядку № 499, керівник уповноваженого органу (за місцем проходження служби (зборів) або до військомату) подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.

Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Під час судового розгляду справи підтверджено, що Харківським обласним військовим комісаріатом висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги розпорядникові бюджетних коштів не надавався.

При цьому, підставою для ненадання Харківським обласним військовим комісаріатом такого висновку у 15-тиденний строк Міністерству оборони України, слугували висновки відповідача про те, що надані позивачем документи підтверджують проходження ним строкової військової служби з 05.11.1985 року по 21.12.1987 року в Прикордонних військах КДБ СРСР та проходження служби в Управлінні Міністерства внутрішніх справ в Харківській області у період з 22.12.1988 року по 23.12.2002 року, однак заявником не надано документів, що підтверджують проходження ним служби в військових частинах, установах Міністерства оборони України. Також заявником не надано документу, що свідчить про причини, обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) (а.с. 8).

Колегія суддів не погоджується з даними висновками відповідача, виходячи з наступного.

Згідно п. 9 Порядку № 499, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) - військовослужбовцям, які проходять військову службу на цих посадах, та особам, звільненим з військової служби безпосередньо з цих посад, за рахунок коштів органів, з яких вони були відряджені.

Під час судового розгляду справи встановлено, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах СРСР з 05.11.1985 року по 21.12.1987 року та приймав участь в бойових діях на території Республіки Афганістан в складі в/ч 2042.

Слід зазначити, що згідно п. 1 ч. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21.03.1989 року №10224-ХІ "Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ" прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.

У відповідності до п. 1, 2 Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 року "Про військові формування на Україні", Верховна Рада України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України.

Згідно ст. 4 Закону України "Про правонаступництво України", органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що позивач проходив службу саме у збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, колегія суддів приходить до висновку що, за таких обставин, в силу ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" від 28.05.2008 року № 499, обов'язок для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому IІI групи інвалідності, у зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.

Крім того, довідка про підтвердження проходження військової служби позивачем видана безпосередньо РВК Міністерства оборони України, а також засіданням Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України встановлено причинний зв'язок захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв позивача, пов'язаних з виконуванням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися військові дії (а.с. 11,12).

Також колегія суддів зазначає, що абз. 9 п. 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей. затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року, передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" до вислуги років зараховується, зокрема, служба у прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також службах і органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Тобто, з вищевказаної норми вбачається, що для призначення військовослужбовцям пенсії до вислуги років останніх зараховуються, зокрема, військова служба у прикордонних військах колишнього СРСР, що свідчить про те, що у питаннях соціального захисту військовослужбовців прикордонних військ колишнього СРСР (у даному випадку Прикордонних військ КДБ СРСР) прирівняні до військовослужбовців Збройних Сил України.

Правові висновки у спорах цієї категорії вже були висловлені Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 року (справа №21-446а14), та від 21.04.2015 року (справа №21-135а15), ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.12.2015 року (справа К/800/40725/15). У вказаних рішеннях висловлена правова позиція про те, що законодавцем передбачено порівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України, та встановлено обов'язок саме Міністерства оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги особам у зв'язку із встановленням їм групи інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального зобов'язання.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача у листі від 23.12.2016 року № 3040/ВСЗ відносно того, що позивачем не надано документів, що підтверджують проходження служби в військових частинах. установах Міністерства оборони.

Також колегія суддів вважає необґрунтованим твердження відповідача про необхідність надання позивачем документа про обставини поранення, враховуючи наступне.

Матеріали справи містить витяг з протоколу № 1812 від 14.09.2012 Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України, яким встановлено, що отримані позивачем поранення (контузія) та захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 12).

Відповідно до п.21.7 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі -Положення №402) постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року N 36 (0169-01 ), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за N 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).

Також, відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення.

г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 N 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року N 2 (0177-94), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за N 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) (п.21.8 Положення №402).

Таким чином, при наданні висновку про причинний зв'язок поранення позивача, Центральною військово-лікарською комісією встановлювались обставини отримання поранення та зроблено висновок, що захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України № 1812 від 14.09.2012 року, яким встановлено, що отримані позивачем поранення (контузія, та захворювання), ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, засвідчили в діях позивача відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що свідчить про причини та обставини контузії і захворювання.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів приходить до висновку, що позивач подав належні документи, які зазначені в п.3 Порядку № 499, що свідчать про причини та обставини його поранення, травми, контузії та захворювання.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та наявності підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача подати Міністерству оборони висновок та документи до нього щодо виплати позивачу вказаної допомоги, зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції невірно застосовано порядок, який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.201 КАС України, правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, є підставою для зміни постанови суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Ленінського районного суду м. Харкова від 10.03.2017р. по справі № 642/214/17 підлягає зміні, шляхом викладення абз. 3 резолютивної частини постанови у наступній редакції:

"Зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат подати Міністерству оборони України висновок та документи до нього щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року та Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530."

В іншій частині рішення суду першої інстанції прийнято судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 10 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 183-2, 200, 201, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Харківського обласного військового комісаріату - залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 10.03.2017р. по справі № 642/214/17 змінити, шляхом викладення абз. 3 резолютивної частини постанови у наступній редакції:

"Зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат подати Міністерству оборони України висновок та документи до нього щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року та Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530."

В іншій частині постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 10.03.2017р. по справі № 642/214/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.