Ухвала суду № 66674121, 18.05.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/845/17 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Державного підприємства «Ремонтно-будівельне управління Міністерства внутрішніх справ України» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Ремонтно-будівельне управління Міністерства внутрішніх справ України» до Вишгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому просив: зобов'язати Вишгородську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області вивести з реєстру, обліковувати в окремому реєстрі неузгоджений податковий борг у розмірі 641418 грн 76 коп., який виник на початок 2009 року, та грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 120026 грн 25 коп. за травень - червень 2014 року, після чого, привести сплату податків Державного підприємства «Ремонтно-будівельне управління Міністерства внутрішніх справ України» у відповідність.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року відмовлено у відкритті провадження за вказаним позовом.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати ухвалу та прийняти нову ухвалу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що процес відображення даних податкової звітності по особових рахунках платників податків, відомостей, що містяться у податкових повідомленнях-рішеннях щодо визначення податкових зобов'язань, а також про погашення таких зобов'язань, є внутрішніми технологічними операціями з відображення податкових зобов'язань платників податків у регістрах бухгалтерського обліку податкового органу. Вимоги про зобов'язання відповідача відобразити певним чином податкові зобов'язання позивача по особовому рахунку платника податків не можуть становити предмет судового розгляду в адміністративній справі. Судове рішення може постановлятися лише щодо податкових зобов'язань або інших фактів, що мають юридичне значення, а питання відображення цих зобов'язань у бухгалтерському обліку у той чи інший спосіб належить до економічних, а не юридичних категорій, а тому не може становити предмет судового розгляду за будь-яким видом судочинства. При цьому, суд не має права перебирати на себе повноваження податкового органу щодо ведення належного обліку платників податків та їх податкових зобов'язань. Такий обов'язок податкового органу випливає із норм Податкового кодексу України і жодного судового рішення не потребує.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.

Частиною першою ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Цю норму слід розуміти в системному зв'язку із частиною першою тієї самої статті, з якої випливає, що захист прав та інтересів юридичних та фізичних осіб шляхом оскарження до адміністративного суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень можливий лише у сфері публічно-правових відносин (частина друга ст. 2 КАС України).

Частиною першою статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до п.1 частини другої ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У частині першій статті 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно абзацу 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

При цьому, з наведених процесуальних норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є вимоги позивача про зобов'язання відповідача вивести з реєстру, обліковувати в окремому реєстрі неузгоджений податковий борг у розмірі 641418 грн 76 коп., який виник на початок 2009 року, та грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 120026 грн 25 коп. за травень - червень 2014 року, після чого, привести сплату податків Державного підприємства «Ремонтно-будівельне управління Міністерства внутрішніх справ України» у відповідність.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадженні в адміністративній справі лише, якщо: заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Однак, відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції передчасно зробив висновок про те, що вимоги про зобов'язання відповідача відобразити певним чином податкові зобов'язання позивача по особовому рахунку платника податків не можуть становити предмет судового розгляду в адміністративній справі, а питання відображення цих зобов'язань у бухгалтерському обліку у той чи інший спосіб не може становити предмет судового розгляду за будь-яким видом судочинства, з огляду на таке.

Так, у відповідності до частино шостої статті 109 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Вказана правова норма покликана забезпечити можливість позивача захистити порушені, на його думку, права чи інтереси в суді. Натомість, зі змісту оскаржуваного судового рішення випливає, що судом першої інстанції не дотримано вимог згаданої норми та не роз'яснено позивачу до юрисдикції якого суду віднесено розгляд його позовної заяви.

При цьому, колегія суддів враховує, що статтею 8 Конституції України закріплено, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до частини другої ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частини першої ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У контексті наведених юридичних норм, колегія суддів зауважує, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та чи звертатися йому до суду з цього приводу, а суд в свою чергу повинен вирішити правомірність його вимог. Суд апеляційної інстанції наголошує, що позивач не може бути позбавлений гарантованого законом права на судовий захист.

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадженні в адміністративній справі, оскільки позовну заяву не належить розглядати за будь-яким видом судочинства, не відповідає правильному застосуванню норм процесуального права.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення справи до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Згідно з п. 3 частини першої ст. 199, п. 4 частини першої ст. 204 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Оскільки, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, у зв'язку з цим виникає необхідність у частковому задоволенні апеляційної скарги та відповідно у скасуванні ухвали Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року й направленні справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 199, 204, 206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Ремонтно-будівельне управління Міністерства внутрішніх справ України» - задовольнити частково.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, та не підлягає оскарженню як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П.Бужак,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.