Постанова № 66674023, 23.05.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мартиненко В.С.

Суддя-доповідач - Ястребова Любов Вікторівна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2017 року справа №233/1245/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд, у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Компанієць І.Д.,Сухарька М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 квітня 2017 р. у справі № 233/1245/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

09.03.2017 року ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради (надалі - відповідач, Управління) про визнання неправомірним та скасування рішення Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської радивід 24.02.2017 № 01-20-1627-10 щодо відмови у отриманні щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та зобов'язання призначити щомісячну адресну допомогу особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 01 лютого 2017 року (а.с. 2-4).

Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 квітня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач із зазначеною постановою суду першої інстанції не погодилась, звернулась до суду апеляційної інстанції апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що так, дійсно, згідно свідоцтва про право власності їй (апелянту) належить 1/5 частина будинку за адресою: АДРЕСА_1. Разом з тим, на думку апелянта, всі населені пункти, зокрема, Донецької області є районами проведення антитерористичної операції, а тому, апелянт має право на одержання щомісячної адресної допомоги на покриття витрат на житлово-комунальні послуги. Крім того, апелянт посилається на Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження», яке, на переконання апелянта, не забороняє особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та перебуває на обліку у структурних підрозділах з питань праці та соціального захисту населення в призначенні щомісячної, адресної допомоги за місцем тимчасового проживання (а.с. 31-34).

Судом першої інстанції справа розглянута в порядку скороченого провадження, тому відповідно до абз.4 частини восьмої статті 183-2 КАС України, апеляційна скарга розглянута в порядку письмового провадження.

За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.

Позивач, ОСОБА_2, є громадянкою України, відповідно до копії паспорта СЕРІЇ ВА 123090 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.5-6).

У 2014 році вимушено покинула своє фактичне місце проживання у місті Донецьку та переїхала до міста Костянтинівка.

Згідно свідоцтва про народження серія від 30 вересня 2016 року позивач є матір'ю доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2(а.с. 8).

Відповідно до довідок від 28 жовтня 2016 року № 31431 та № 0000015851, позивача, разом з дитиною, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 взято на облік, як особу яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, тобто визнано внутрішньо переміщеною особою (а.с. 10,11).

29 жовтня 2016 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі, на оплату житлово-комунальних послуг, в якій зазначила, серед іншого, що у будь-кого з членів сім'ї у володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції немає, що не заперечується відповідачем (а.с. 51-52).

Рішенням до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради від 29 жовтня 2016 року позивачу призначено допомогу, як переміщеній особі на проживання у розмірі 1326 грн. з 29.10.2016 року по 28.04.2017 року (а.с. 53).

17 лютого 2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила надати пояснення стосовно отримання нею щомісячної адресної допомоги, як внутрішньо переміщеній особі. Позивач також повідомила Управління, що згідно свідоцтва про право власності їй належить 1/5 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1. Позивач зазначила, що місто Новогродівка Донецької області відноситься до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, затвердженого Розпорядженням КМУ від 02 грудня 2014 року № 1275-р. Серед іншого, просила повідомити, яким нормативно-правовим актом передбачено, що у внутрішньо переміщеної особи не повинно бути житла на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, або у населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення аби отримувати адресну допомогу (а.с. 50).

На підставі зазначеного, Управлінням, 20 лютого 2017 року прийнято Розпорядження про припинення виплати відповідно до п. 6 Порядку № 505 від 01.10.2014 року (а.с. 54).

Крім того, відповідач надіслав на адресу позивача лист № 10-20-1627-10 від 24 лютого 2017 року, в якому зазначив, що пунктом 6 Порядку № 505 передбачено, що грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення. Управління також зазначило, що листом Мінсоцполітики України від 03.08.2016 року № 1641/5/75-16 надано роз'яснення, що внутрішньо переміщеним особам, які переміщуються в межах Донецької та Луганської областей на момент звернення за призначенням щомісячної адресної допомоги мають у власності житлові приміщення, розташовані на підконтрольній території України, грошова допомога не призначається (а.с. 9).

Позивач, вважаючи такі дії відповідача неправомірними, звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що наявність у власності житлового приміщення у місті Новогродівка, Донецької області, яке не віднесено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджених розпорядженням №1085-р від 07.11.2014 року Кабінетом Міністрів України, є підставою для відмови у призначені заявнику ОСОБА_2 та її дитині ОСОБА_3 щомісячної адресної допомоги як особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 1.10.2014 року,а отже дії відповідача є правомірними.

Колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішнього переміщення осіб", внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 4 Закону № 1706-VII, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що статус внутрішньо переміщеної особи підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, (далі - грошова допомога) визначений Порядком № 505 (пункт 1).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 505 (в редакції на час звернення з заявою), грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Згідно до пункту 3 Порядку № 505, грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) - 884 гривні на одну особу (члена сім'ї); для інвалідів - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї). Загальна сума допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 2400 гривень. Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією компетентного органу. Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік осіб, які переміщуються, строк дії яких продовжено на наступний період.

Пункт 8 Порядку № 505 передбачає, що уповноважені органи протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім'ї заяви та документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім'ї.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що законодавством передбачено право позивача, як внутрішньо переміщеної особи яка стоїть на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення отримати грошову допомогу з дня звернення з заявою за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно.

Відповідно до п.6 Порядку № 505, грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Колегія суддів зазначає, що вищенаведеною нормою встановлений вичерпний перелік підстав для відмови у її призначенні грошової допомоги, зокрема, володіння будь-яким з членів родини житловим приміщенням розташованим в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.

Зазначена норма не містить будь-яких додаткових умов, як то здійснення своїх повноважень органами державної влади на території проведення антитерористичної операції.

Тобто, вказана норма передбачає, що наявність у власності житлового приміщення розташованого, зокрема, на території проведення антитерористичної операції, не є підставою для відмови у призначенні допомоги.

Наказом Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 7 жовтня 2014 року № 33/6/а визначено такі райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення: Донецька і Луганська області - з 07 квітня 2014 року; Харківська область - з 07 квітня 2014 року до 14 вересня 2014 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів Українивід 2 грудня 2015 р. № 1275-р затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. До вказаного переліку включено м. Новогродівка Донецької області.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивач має у своєму володінні житло розташоване на території якій здійснюється антитерористична операція, а саме за адресою: АДРЕСА_1, що у відповідності до п.6 Порядку № 505 не є підставою для відмови у призначенні позивачу допомоги.

Стосовно посилання відповідача та суду першої інстанції на лист Міністерства соціальної політики України від 03.08.2016 року № 1641/5/75-16, колегія суддів зазначає, що вказаний лист не є нормативно-правовим актом та носити лише роз'яснювальний характер.

Крім того, Порядком № 505 не визначено підставу для відмови в призначені допомоги, як володіння житловим приміщенням розташованим на території проведення антитерористичної операції на якій державна влада здійснює свої повноваження. Як зазначалось, норми не пов'язують розташування житлового приміщення на території проведення антитерористичної операції із здійсненням свої повноваження органів державної влади на цій території.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про визнання протиправними дії відповідача щодо припинення позивачу виплати щомісячної адресної допомоги на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та зобов'язання відповідача відновити позивачу щомісячну адресну допомогу на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 01 лютого 2017 року

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального права, що обумовлює скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 184, 185, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 квітня 2017 р. у справі № 233/1245/17 - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Костянтинівської міської ради про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати незаконним та скасування рішення від 24.02.2017 року № 01-20-1627-10 щодо відмови ОСОБА_2 у отриманні щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Зобов'язати призначити щомісячну адресну допомогу особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_2 з 01 лютого 2017 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді І.Д. Компанієць

М.Г. Сухарьок