Ухвала суду № 66673820, 23.05.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Троянова О.В.

Суддя-доповідач - Чебанов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2017 року справа № 805/5039/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Чебанова О.О., суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецької митниці ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у справі № 805/5039/16-а за позовом Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до Донецької митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 700080000/2016/000016/2 від 15.03.2016 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700080000/2016/00016 від 15.03.2016,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі - позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Донецької митниці ДФС (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 700080000/2016/000016/2 від 15.03.2016 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700080000/2016/00016 від 15.03.2016.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у справі № 805/5039/16-а адміністративний позов було задоволено, внаслідок чого: визнано противоправним та скасовано рішення Донецької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 700080000/2016/00001/2 від 15.03.2016; визнано противоправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №700080000/2016/00016 від 15.03.2016.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, а також документи, які містяться в матеріалах адміністративної справи, встановила наступне.

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "АЗОВСТАЛЬ" зареєстроване в якості юридичної особи, включене до ЄДРПОУ за номером 00191158, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03 червня 2016 року № 21988150.

При вирішенні питання щодо поважності/неповажності причин пропуску позивачем строку звернення до суду суд першої інстанції виходив з того, що обмеження законодавцем строку на звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин.

У відповідності до ст.ст. 8,13 Конституції України суд, здійснює правосуддя, на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, гарантує захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним неупередженим судом.

Відповідно до статті 1 Конституції України держава Україна є правовою державою.

Частинами 1, 4 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Не маючи змоги звернутись до суду із позовом в межах визначеного законом строку з обставин, які є непереборними та не залежать від волевиявлення позивача, особа позбавляється можливості реалізувати своє право на судовий захист своїх прав, у той час як законодавець не має на меті позбавити позивача права на звернення до суду.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Право на справедливий судовий розгляд є основоположною засадою всієї системи захисту прав та свобод людини.

Принцип юридичної визначеності та "право на суд" заявника, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97 і полягає в тому, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема з п.п. 22-23 рішення від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України" право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги; однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність; ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Правила регулювання строків подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.

Тому застосування у даному випадку строків звернення до суду було б формальним підходом до вирішення справи, з огляду на що суд першої інстанції вірно поновив позивачу строк звернення до суду із даним позовом.

Відповідно до ст.11 Митного кодексу України митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують, зокрема, такі основні завдання: як забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку; застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України; здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Згідно зі ст. 543 Митного кодексу України безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на Митну службу України. Митна служба України є складовою частиною системи органів виконавчої влади України і складається з митних органів, митних організацій, а також спеціалізованих навчальних закладів та науково-дослідної установи митної служби України. Митними органами є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, спеціалізовані митні органи, митниці та митні пости.

Так, колегією суддів встановлено, що 08.02.2016 року між METINVEST INTERNATIONAL SA (надалі - Постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "АЗОВСТАЛЬ" (надалі - Покупець) було укладено контракт № 089LS-03/585 (надалі Контракт) на постачання гарячебрикетованого заліза (брикети залізної руди) (надалі - Товар) виробництва АТ "Лебединський ГЗК". За Контрактом Позивач є Покупцем, а компанія АТ "Лебединський ГЗК" - постачальником.

Згідно п. 1.1. Контракту, кількість, ціна та умови поставки визначаються Сторонами в додатках до Контракту.

08.02.2016 укладено Додаток № 1 до Контракту, згідно якого Покупець (Позивач) зобов'язувався оплатити та прийняти, а Постачальник поставити в лютому 2016 року наступний Товар: гарячебрикетоване залізо (брикети залізної руди) вищого сорту, виробництва АТ "Лебединський ГЗК" (РФ), код ТН ВЕД 7203 10 00 00, ТУ-0726-003-00186803-2009 зі змінами № 1 від 01.01.2011, № 2 від 24.10.2011, № 3 від 10.12.2013, в кількості 3 930 тон (+/- 5% в опціоні). Умови поставки: DAP станція Соловей (439701)/Тополі (431801 кордон РФ/Україна. Вартість за 1 тону - 134,00 доларів США, загальна вартість 552 951,00 доларів США(з урахуванням опціону).

15.03.2016 позивачем для підтвердження митної вартості товару за основним методом - першим (за ціною договору (контракту), у відповідності до ст. 53 Митного кодексу України при митному оформленні гарячебрикетованого заліза (брикети залізної руди) вищого сорту, належним чином і в повному обсязі були виконані вимоги ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, і надані Донецькій митниці ДФС (надалі - Відповідачу) всі документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість вказаного товару, а саме: Контракт № 089LS-03/585 від 08.02.2016 з додатком № 1 від 08.02.2016; накладна УМВС № 21079060 от 09.02.2016; накладна № 46221008 от 12.02.2016; прейскурант цін від 01.01.2016; лист ДП "Укрпромзовнішекспертиза" № 706 від 24.02.2016; рахунок-фактура (інвойс) № 160425-1-2 від 09.02.2016; рахунок-фактура (інвойс) № 77223 від 09.02.2016; контракт № LE/MI 2016-1/160425 від 04.02.2016 з додатком № 1 від 04.02.2016; договір № 089лт/002/2012 от 22.03.2012; сертифікат про походження товару загальної форми № 6141003693 5608602 від 10.02.2016; витяг з російського держреєстру; лист № 40-1271 від 26.02.2016; лист від 16.02.2016; лист № У-6021/549 від 11.03.2016; лист від 11.03.2016; сертифікат якості № 2 від 09.02.2016; митна декларація № 10101050/080216/0000097 від 08.02.2016; митна декларація № 700080000/2016/001018 від 15.03.2016.

Митне оформлення імпортованого Товару здійснювалося Позивачем через свого представника - компанію ТОВ "МЕТІНВЕСТ ШІППІНГ" згідно договору про надання послуг на митне декларування товарів.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені Покупцем (в даному випадку - Позивачем) оцінюваних товарів на користь Продавця (в даному випадку - нерезидент Позивача - METINVEST INTERNATIONAL SA) (ст. 58 МК України). Першоосновою митної вартості відповідно до "Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року" є теж "вартість угоди" - тобто ціна, фактично сплачена або така, що підлягає сплаті за товари, продані на експорт до країни імпорту. Комітет Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності листом № 06-10/10-392 від 02.04.2004 року займає аналогічну позицію і прямо зазначає, що "першоосновою митної вартості відповідно до вимог актів міжнародного права є вартість згідно відповідного зовнішньоекономічного контракту, тобто ціна, фактично сплачена, або ціна, що підлягає сплаті за товари, що є об'єктом такої угоди.

В даному випадку, на підставі п. 7.1. Контракту № 089LS-03/585 від 08.02.16, оплата здійснюється на протязі 30 банківських днів з дати відвантаження продукції.

Позивач, при митному оформленні імпортних товарів за митною декларацією № 700080000/2016/001018 від 15.03.2016, визначив митну вартість імпортованого Товару - гарячебрикетованого заліза (брикети залізної руди) вищого сорту за основним першим методом визначення митної вартості товарів, на виконання вимог ст. ст. 52,53,57,58 МК України, - за ціною договору, що вбачається з наступного.

Як було встановлено колегією суддів, позивач 08.02.2016 уклав зовнішньоекономічний контракт № 089LS-03/585 (далі - Контракт) з METINVEST INTERNATIONAL SA, предметом якого є поставка гарячебрикетованого заліза (брикети залізної руди) вищого сорту (далі - Товар). Відповідно до ст. 3.1. Контракту, ціна на товар встановлюється в доларах США і вказується в додатках до Контракту. Відповідно до додатка № 1 від 08.02.16р. до Контракту вартість товару - гарячебрикетованого заліза (брикети залізної руди) вищого сорту за 1 тонну становить 134,00 доларів США. В якості підтвердження митної вартості Товару, Позивачем була надана залізнична накладна № 21079060 от 09.02.2016р. з вагою вантажу - 1813000 кг (1813 тн.) і рахунок-фактура (інвойс) на загальну суму 242 942,00 доларів США № 77223 від 09.02.2016р. ( вага 1813 тн. ціна в доларах США - 134,00 за тн.; загальна сума за рахунком - 242 942,00 доларів США (1813 тн. х 134,00 доларів США).

Тобто, відповідно до положень ст.ст.52,53 57,58 Митного кодексу України, сума 242 942,00 доларів США - є сумою митної вартості товару за ціною договору, визначена ПрАТ "Металургійний комбінат "АЗОВСТАЛЬ" при митному оформленні за митною декларацією № 700080000/2016/001018 від 15.03.2016.

Донецькою митницею ДФС України у той же день 15.03.2016 року, було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 700080000/2016/000016/2, яким збільшено вартість товару за 1 тону до 162,00 дол. США та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 700080000/2016/00016.

Таким чином, згідно рішення про коригування митної вартості товарів № 700080000/2016/000016/2 від 15.03.2016 митна вартість склала 293 706,00 доларів США (1813 тн. х 162,00 доларів США). Різниця митної вартості, визначеної Позивачем та Відповідачем складає 293 706,00 доларів США - 242 942,00 доларів США = 50 764, 00 доларів США.

Згідно оскаржуваного рішення, Відповідачем для визначення митної вартості товару застосовано другорядний метод - за ціною договору щодо ідентичних товарів.

18.03.2016 року відповідно до ст. 55 Митного кодексу України товар був випущений у вільний обіг за МД № 700080000/2016/001079 зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, із забезпеченням сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою відповідно до митної вартості товарів, визначеної митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.

Обраний позивачем спосіб захисту, - оформлення товару за вказаною митним органом митною вартістю, а потім оскарження його рішення - не суперечить закону.

Оформлення митним органом товару згідно з поданими Позивачем вантажними митними деклараціями є дією суб'єкта владних повноважень, що породжує для Позивача певні правові наслідки й може бути оскаржено до суду. При цьому право Позивача на оскарження не залежить від того чи сам він помилково зазначив митну вартість товару, чи в результаті вказівки митного органу, оскільки останній має діяти лише в спосіб, на підставі та в межах закону. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в Постанові Верховного суду України від 01.12.2009 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластфарма" до Львівської митниці та Головного управління Державного казначейства у Львівській області про визнання нечинним митного оформлення товарів та зобов'язання вчинити дії.

В подальшому, керуючись ч. 8 ст. 55 МК України, Позивачем листом № 089лс-03/2957 від 17.05.2016 було надано Відповідачу додаткові документи для підтвердження митної вартості товару за ціною договору (контракту), а саме: лист ТОВ УК "МЕТАЛІНВЕСТ" № 40-2430 від 19.04.2016 про формування цін на гарячебрикетоване залізо (ГБЗ); довідка щодо оприбуткування брикетів залізної руди.

Однак, доводи, викладені у вказаному листі та додаткові документи не були взяті відповідачем до уваги, про що позивач був повідомлений листом Донецької митниці ДФС від 25.05.2016.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5,6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), виписку з бухгалтерської документації, ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 1 статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів, б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, в) на основі віднімання вартості, г) на основі додавання вартості (обчислена вартість), ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Аналіз наведених статей свідчить про те, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Разом з тим, в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Відповідно до частини 4 статті 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Аналізуючи зазначені норми, Верховний Суд України у постанові від 30 червня 2015 року (справа № 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з частиною 7 статті 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Відповідно до частини 8 статті 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Згідно частини 9 статті 55 Митного кодексу України зазначено, що у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Таким чином за змістом чинного законодавства позивач міг не погодитися з законністю рішення митниці і оспорити відмову в пропуску товару на митну територію України, рішення про визначення митної вартості. Однак, обраний позивачем спосіб захисту - оформлення товару за вказаною митним органом митною вартістю, а потім оскарження його рішення - не суперечить закону.

Оформлення митним органом товару згідно з поданими позивачем вантажними митними деклараціями є дією суб'єкта владних повноважень, що породжує для позивача певні правові наслідки й може бути оскаржено до суду.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного суду України та Вищого адміністративного суду України.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України. Так, відповідно до вказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

В даному випадку, в наявності у відповідача були всі необхідні документи, які підтверджували митну вартість товару, кількісні і якісні його характеристики, а відтак Відповідач не мав права застосовувати інший, окрім першого, метод для визначення митної вартості товару.

При цьому, відповідач, незважаючи на наявність належним чином оформленого повного пакету документів, що є достатніми для визначення митної вартості Товару за ціною Контракту (основний метод - п.1 ч.1 ст. 57 МК України), припустив чисельні порушення при застосуванні другорядного методу визначення митної вартості (п.2 ч.1 ст. 57 МК України), який взагалі не повинен були застосовуватись.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено: «Виходячи з даних, зазначених у листі ДП "Укрпромзовнішекспертиза" № 706 від 24.02.2016 порівняння ціни горячебрикетованого заліза, здійснено з цінами на переродний чавун та металобрухт, які за своєю суттю не є подібним товаром, а є альтернативним видом сировини. Отже, висновок про вартісні характеристики товарів № 706 від 24.02.2016, виданий ДП "Укрпромзовнішекспертиза", не відповідає вимогам нормативно - правових актів з оцінки майна і є неякісним, тому не може бути використаний. Обраний митним постом "Азовсталь" метод визначення митної вартості другорядний на підставі ст. 53, 55, 57, 59 МК України - 2а (за ціною договору щодо ідентичних товарів). Джерело інформації, яким скористувався орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості: МД від 12.02.2016 № 110120000/2016/401566 (вага партії 979600кг, вартість 158679 дол. США.)»

Тобто, єдиною підставою для винесення оскаржуваного рішення була лише невідповідність, на думку Відповідача, висновку ДП "Укрпромзовнішекспертиза" № 706 від 24.02.2016 про вартісні характеристики товарів, вимогам нормативно - правових актів з оцінки майна.

Однак, в силу норм ст. 53 Митного кодексу України, висновок ДП "Укрпромзовнішекспертиза" № 706 від 24.02.2016 не є обов'язковим документом, який підтверджує митну вартість товару, а відтак, в разі надання митному органу повного переліку документів, зазначених у вищевказаній статті МК України, посилання на невідповідність, висновку ДП "Укрпромзовнішекспертиза" № 706 від 24.02.2016 вимогам нормативно - правових актів з оцінки майна і в зв'язку з цим винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару і застосування другорядного методу визначення митної вартості товарі є неправомірним.

Такі дії Митного органу щодо навмисного неприйняття до уваги поданих додатково документів, окрім порушених вищезазначених прав декларанта, призвели до того, що під час контролю за правильністю визначення митної вартості митним органом порушено вимоги ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України. Зазначеним положенням Митного кодексу України передбачено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 i 60 Митного кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Верховний Суд України (надалі - ВСУ) в постанові від 11.09.2012 року (№ 26347525 згідно Єдиного реєстру судових рішень), з посиланням також на постанови ВСУ від 21.01.2011 (справа № 21-56а10), від 07.02.2011 (справа № 21-76а10), від 14.11.2011 (справа № 21-213а11), від 06.02.2012 (справа № 21-418а11), зазначив про неправомірність застосування митним органом наступного методу визначення митної вартості товару без обґрунтування неможливості застосування попереднього методу та без проведення з декларантом відповідних консультацій, як це встановлено частиною п'ятою ст. 266 МК України.

У зв'язку з чим, колегія суддів звертає увагу на те, що в якості підстав щодо коригування митної вартості Товару відповідачем вказано невідому митну декларацію від 12.02.2016 № 110120000/2016/401566.

При цьому, в порушення ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, Відповідач жодним чином не обґрунтувано необхідність застосування зазначеної митної декларації. Також Відповідачем порушено норми п.4 ст. 57 Митного кодексу України, якими передбачено обмін наявної у митного органу та декларанта інформації, оскільки з боку відповідача не було надано ніякої інформації щодо застосованої митної декларації від 12.02.2016 № 110120000/2016/401566.

Колегія суддів зазначає, що Митним кодексом України надано право митному органу з метою встановити характеристики, визначальні для перевірки задекларованої митної вартості товарів у рамках процедури митного контролю та митного оформлення, проводити відповідні дослідження (аналіз, експертизи) товарів і саме на підставі таких досліджень визначити митну вартість поставленого товару. Відповідачем не надано доказів, які свідчать про використання своїх повноважень, передбачених у главі 50 "Митні експертизи" МК України. Вказане свідчить про те, що коригування митної вартості названого товару Південна митниця за резервним методом проведене з порушенням вимог частини дев'ятої статті 58 Митного кодексу України, тобто, не на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до положень ст. 256 Митного кодексу України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рiшеннi про відмову у митному оформленні повинні бути зазначенi причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів.

Згідно ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленнi товарiв за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартiстю виключно за наявності обґрунтованих пiдстав вважати, що заявлено неповнi та/або недостовiрнi вiдомостi про митну вартiсть товарiв, у тому числі невiрно визначено митну вартість товарів, у разi: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартостi; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документiв згiдно з перелiком та вiдповiдно до умов, зазначених у частинах другiй - четвертiй статтi 53 МК України, або вiдсутностi у цих документах всiх вiдомостей, що пiдтверджують числовi значення складових митної вартостi товарiв, чи вiдомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за цi товари; 3) невiдповiдностi обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартостi товару умовам, наведеним у главi 9 МК України; 4) надходження до митного органу документально пiдтвердженої офiцiйної iнформацiї митних органiв iнших країн щодо недостовiрностi заявленої митної вартостi.

Однак, оскаржувана картка відмови в прийнятті митної декларації не містить жодних аргументів щодо неможливості здійснення митного оформлення товару за заявленою митною вартістю, крім того, не визначає, які неповнi та/або недостовiрнi вiдомостi про митну вартiсть товарiв містять документи з вичерпного переліку, передбаченого частини 2 статті 53 Митного кодексу України, подані декларантом.

З урахуванням наведеного картка відмови № 700080000/2016/00016, видана посадовою особою митного органу з порушенням ст. 54 та ст. 256 МК України, отже, є неправомірною.

Згідно частини 7 статті 54 Митного кодексу України, у разі, якщо пiд час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповнi та/або недостовiрнi вiдомостi про митну вартiсть товарiв, у тому числi невiрно визначено митну вартiсть товарiв, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартiсть вважається визнаною автоматично.

Відповідач визначив митну вартість імпортованого Позивачем товару шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № 700080000/2016/00001/2 від 15.03.2016. З цього приводу позивач був змушений здійснити митне оформлення товару за митною вартістю, визначеною відповідачем, шляхом подання нової декларації. Розмір сплачених позивачем сум обов'язкових платежів на підставі нової митної декларації є більшим на 50 764,00 доларів США.

Отже, з підстав необґрунтованого та такого, що не відповідає вимогам закону рішення про коригування митної вартості №700080000/2016/00001/2 від 15.03.2016, позивачем були надмірно сплачені грошові кошти.

Таким чином, оскаржуваним рішенням порушені права та інтереси позивача у зв'язку із недотриманням митним органом законодавчо встановлених вимог щодо методики встановлення митної вартості товару, що призвело до незаконного завищення його вартості.

Митний орган, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, жодним чином не визначив конкретних обставин, які викликали у нього сумніви щодо заявленої митної вартості більш того, не визначив причин неможливості перевірки розрахунку на підставі наданих Позивачем документів.

З огляду на викладене, реалізація суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінської функції в порядку ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та в порядку ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України шляхом прийняття рішення про відмову в митному оформленні товару у вигляді картки відмови у митному оформленні товару здійснена безпідставно.

Колегія суддів звертає увагу, що наявність у митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари були оформлені у митному відношенні іншими особами за більш високою митною вартістю, якщо не має інших законних підстав для витребування додаткових документів, не може бути підставою відмови в прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту.

Данні інформаційних баз мають тільки допоміжний інформаційний характер при прийняті митницею відповідних рішень та з об'єктивних підстав не можуть містити всієї інформації, що стосується суб'єктів ЗЕД, товарів та умов їх продажу, тому ці данні не є більшими, ніж надані декларантом первинні документи щодо товару. Розбіжності між рівнем заявленої декларантом заявленої вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснилось, не є безспірним доказом на підтвердження висновку про недостовірність даних за заявленою декларантом митної вартості товару.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Донецької митниці ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у справі № 805/5039/16-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у справі № 805/5039/16-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя О.О. Чебанов

Судді І.В. Сіваченко

О.О. Шишов