Постанова № 66673589, 14.04.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 квітня 2017 рокусправа № 397/1504/16-а (2-а/397/16/17) Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого суддіДобродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Олександівського районного суду Кіровоградської області від 30 січня 2017 року

у справі № 397/1504/16-а

за позовом ОСОБА_2

до Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі Кіровоградської області

про визнання неправомірними дій та зобовязання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі Кіровоградської області, в якому просила:

визнати протиправною відмову відповідача у призначенні ОСОБА_2 пенсії за вислугу років з дня звернення з заявою про призначення пенсії;

зобовязати відповідача призначити пенсію по вислузі років ОСОБА_2 відповідно до п. «е» ст.. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до спеціального стажу періоди роботи, а саме: з 01.09.1995 по 21.10.1995 у Ставидлянській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів на посаді вчителя української мови та літератури, з 27.10.1995 по 21.03.2001 у Іванівській сільській бібліотеці на посаді бібліотекаря; з 19.03.2001 по 20.08.2002 у КЗ «Староосотський дитячий обласний протитуберкульозний санаторій» на посаді вихователя; з 20.08.2002 по 11.01.2013 у КЗ «Староосотський дитячий обласний протитуберкульозний санаторій» на посаді вчителя географії, біології та хімії.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків відповідача про відсутність у позивача права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки посади, на яких працювала позивач, включаються до спеціального стажу у відповідності до законодавства.

Постановою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 30.01.2017 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, що позовні вимоги у частині визнання протиправною відмови відповідача у призначенні пенсії за вислугою років та зобов'язанні призначити пенсію позивачу по вислузі років, відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», про зарахування до спеціального стажу періодів роботи з 01.09.1995 по 21.10.1995, з 19.03.2001 по 20.08.2002, з 20.08.2002 по 11.01.2013 не можуть бути задоволеними, оскільки відповідач не відмовляв позивачу у вчиненні вказаної дії .

Стосовно вимоги позивача щодо зарахування до спеціального стажу її періоду роботи з 27.10.1995 по 21.03.2001 у Іванівській сільській бібліотеці на посаді бібліотекаря, суд першої інстанції, встановивши, що відповідач у своєму листі-відмові жодним чином не висловився відносно вказаного, дійшов висновку, що лише у разі офіційної письмової відмови відповідача з вказаної підстави його дії можуть бути оскаржені до суду.

Суд також зазначив, що позивач у трудовому стажі мала періоди і за основною роботою і за сумісництвом, а її звернення до відповідача було загального характеру щодо призначення їй пенсії без зазначення конкретно періодів та місць роботи, що могло потребувати подачі додаткових документів щодо її працевлаштування та розміру і порядку виплати заробітної плати (ставка, погодинно), тому позивачу необхідно звернутися до відповідача не з загальною заявою щодо призначення пенсії, а з заявою з конкретними посиланнями на її періоди роботи, місця роботи , що надають їй право на отримання пільгової пенсії.

При цьому суд встановив, що відповідач відмовив позивачу лише у зв'язку з незарахуванням до пільгового стажу її роботи по сумісництву, однак позивач у позові не заявляє вимоги щодо визнання вказаної відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії пов'язані з цим.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем обрано не належний спосіб захисту своїх прав та інтересів. Після належного звернення позивача до органу Пенсійного фонду, надання відмови останнім та уточнення позовних вимог позивач має право звернутися до суду з аналогічним позовом.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі. Позивач зазначає, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки наданим позивачем доказам, що призвело до не вірного вирішення спору.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, 27.07.2016 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Олександрівського районі Кіровоградської області з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.57).

Відповідач рішенням від 28.07.2016, протокол № 414, відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», про що повідомив позивача листом №153/03-22 від 28.07.2016 (а.с.10) та листом № 2102/03-22 від 01.11.2016 (а.с.29).

При цьому відповідач зазначив, що спеціальний стаж роботи, який дає право на призначення пенсії по вислузі років, склав 23 роки 9 місяців 9 днів, що не дає позивачу право на призначення такої пенсії.

Відповідач виходив з того, що відповідно до відомостей трудової книжки позивача, позивач працювала:

з 15.08.1991 по 17.08.1992 - лаборантом у Олександрівській школі-інтернаті ;

з 01.09.1995 по 21.10.1995 - вчителем у Ставидлянській загальноосвітній школі;

з 19.03.2001 по 11.01.2013 - вихователем, вчителем у КЗ «Староосотський дитячий обласний протитуберкульозний санаторій».

В період з 27.10.1995 по 20.03.2001 позивач працювала на посаді бібліотекаря Іванівської сільської бібліотеки, а з 21.03.2001 переведена на посаду завідуючої Іванівським клубом-бібліотекою по сумісництву.

Визначаючи позивачу спеціальний стаж роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, - 23 роки 9 місяців 9 днів, відповідач врахував періоди роботи позивача з 01.09.1995 по 21.10.1995 (1 місяць 21 день), з 19.03.2001 по 31.12.2003 (2 роки 9 місяців 13 днів), з 01.01.2004 по 11.01.2013 (9 років 0 місяців 11 днів). При цьому період роботи з 19.03.2001 по 11.01.2013 зарахований із застосуванням пільгового коефіцієнту в подвійному розмірі.

Фактично до спеціального стажу не зараховано період роботи позивача на посаді бібліотекаря Іванівської сільської бібліотеки з 27.10.1995 по 18.03.2001.

Наведене підтверджено також розрахунком стажу, що міститься в пенсійній справі позивача № 414 та долучено до матеріалів даної адміністративної справи (а.с.56)

З огляду на наведене, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги в частині оскарження дій відповідача щодо неврахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 01.09.1995 по 21.10.1995, з 19.03.2001 по 20.08.2002, з 20.08.2002 по 11.01.2013 є необґрунтованими, задоволенню не підлягають.

Стосовно решти позовних вимог, апеляційний суд, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не погоджується з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст.81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Документи про призначення пенсій розглядаються органом, що призначає пенсії (стаття 81), не пізніше 10 днів з дня їх надходження.

Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення (ст.82 цього Закону).

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п.п.1.6, 1.7 вказаного Порядку № 22-1 в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів.

Відповідно до п.4.1 цього ж Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Цим же Порядком № 22-1 встановлено документи, необхідні для призначення пенсії, в тому числі, за вислугу років.

З огляду на наведені правові акти, апеляційний суд вважає, що позивач 27.07.2016 належним чином звернувся до органу Пенсійного фонду України з відповідною заявою та доданими до неї документами.

Відповідач за результатами розгляду означеної заяви позивача прийняв рішення про відмову з призначенні пенсії за вислугу років відповідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з підстав недостатності необхідного стажу для призначення такої пенсії.

При цьому відповідач виходив з того, що посада бібліотекаря не відноситься до спеціального стажу працівників освіти, а відноситься до галузі культури, що підтверджено довідкою №014-21-102/1 від 26.07.2016, виданою відділом культури Олександрівської районної державної адміністрації.

Оскаржуючи в судовому порядку вказану відмову відповідача в призначенні пенсії за вислугу років, позивач вірно визначив спосіб захисту порушених прав, висновок суду першої інстанції з цього приводу є помилковим.

По суті прийнятого відповідачем рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» апеляційний суд зазначає наступне.

Спірним в даному випадку є питання зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоду роботи позивача з 27.10.1995 по 18.03.2001 у Іванівській сільській бібліотеці на посаді бібліотекаря.

Факт роботи позивача у вказаний період бібліотекарем у Іванівській сільській бібліотеці підтверджений записами у трудовій книжці позивача, іншими поданими позивачем документами, відповідачем не спростовується.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії за вислугу років призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення особою пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно пункту «е» частини першої статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (із змінами, внесеними згідно із Законом N 911-VIII від 24.12.2015) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015року - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема,: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоровя та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту.

Отже за правилами вказаної норми право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04 листопада 1993 року, передбачено бібліотекарів бібліотек.

При цьому відповідно до п. 2 приміток до Постанови Кабінету Міністрів України №909 від 04 листопада 1993 року робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

За визначенням, що міститься в ст.1 Закону України «Про бібліотеки та бібліотечну справу» бібліотека - інформаційний, культурний, освітній заклад (установа, організація) або структурний підрозділ, що має упорядкований фонд документів, доступ до інших джерел інформації та головним завданням якого є забезпечення інформаційних, науково-дослідних, освітніх, культурних та інших потреб користувачів бібліотеки.

Статтею 6 Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» визначено види бібліотек, які за значенням поділяються на всеукраїнські загальнодержавного значення (національні, державні); республіканські (Автономної Республіки Крим); обласні; міські; районні; селищні; сільські; за призначенням - на публічні (загальнодоступні), у тому числі спеціалізовані для дітей, юнацтва, осіб з фізичними вадами; спеціальні (академій наук, науково-дослідних установ, навчальних закладів, підприємств, установ, організацій).

Бібліотека, відповідно до ч.3 ст. 12 цього Закону, може не мати статусу юридичної особи та перебувати у складі підприємства, установи або організації.

При цьому статтею 30 Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» встановлені соціальні гарантії працівників бібліотек, відповідно до частини першої якої на працівників бібліотек, незалежно від форм власності та статусу бібліотеки, поширюються гарантії, встановлені законодавством про працю, соціальне страхування, пенсійне забезпечення.

Відповідно до ч.6 ст.30 цього Закону працівники бібліотек мають право на допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі посадового окладу, а також матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та доплату за вислугу років у розмірах та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Отже, враховуючи наведені положення Закону, приймаючи до уваги, що переліком Постанови Кабінету Міністрів України № 909 від 04 листопада 1993 року передбачена посада бібліотекаря бібліотек незалежно від форми власності, відомчої належності закладів і установ або статусу, апеляційний суд дійшов висновку, що період роботи позивача в сільській бібліотеці на посаді бібліотекаря має зараховуватись до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Посилання відповідача, що бібліотека, у якій працювала позивач, не має статусу закладу освіти, є помилковим, оскільки для встановлення права позивача на пенсію за вислугу років на підставі п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вказане питання не є визначальним.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає неправомірними дії відповідача щодо не зарахування до спеціального стажу позивача період її роботи з 27.10.1995 по 18.03.2001 на посаді бібліотекаря Іванівської сільської бібліотеки.

Управління Пенсійного фонду в Олександрівському районі Кіровоградської області має вирішити питання щодо призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_2 відповідно до п. «е» ст.. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до спеціального стажу період роботи з 27.10.1995 по 18.03.2001 на посаді бібліотекаря Іванівської сільської бібліотеки з дати звернення з заявою про призначення пенсії.

Суд першої інстанції вказаних вище обставин не врахував, що свідчить про те, що оскаржувана постанова прийнята судом першої інстанції без повного зясування обставин, що мають значення для справи, з невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, і відповідно до ст.202 КАС України є підставою для скасування постанови суду з прийняттям нової про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 30 січня 2017 року у справі №397/1504/16-а скасувати, прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду в Олександрівському районі Кіровоградської області щодо не зарахування до спеціального стажу ОСОБА_2 періоду роботи з 27.10.1995 по 18.03.2001 на посаді бібліотекаря Іванівської сільської бібліотеки.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду в Олександрівському районі Кіровоградської області вирішити питання щодо призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_2 відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати звернення з заявою про призначення пенсії, зарахувавши до спеціального стажу період роботи ОСОБА_2 з 27.10.1995 по 18.03.2001 на посаді бібліотекаря Іванівської сільської бібліотеки.

В решті позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:І.Ю. Добродняк

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:Я.В. Семененко