Постанова № 66673214, 18.05.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2017 року Чернігів Справа № 825/481/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Житняк Л.О.,

суддів Соломко І.І., Падій В.В.,

за участі секретаря Стасюк Т.В.,

представника позивачаОСОБА_1,

представника відповідачаОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3М.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області (далі - Управління), в якому просить визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 10.03.2017 № 160322.

В судовому засіданні проведено заміну неналежного відповідача, а саме Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області замінено на Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки), оскільки Управління є відокремленим структурним підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті без права юридичної особи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами документального габаритно-вагового контролю транспортного засобу Управлінням було встановлено перевищення нормативних вагових параметрів навантаження на вісь та відсутність дозволу на рух великовагових транспортних засобів. Проте, зважування транспортного засобу позивача здійснювалось невідомо якими вагами, що унеможливлює встановлення факту проходження вагами повірки. Крім того, з наявних копій товарно-транспортних накладних вбачається, що вони містять відомості лише щодо пункту завантаження та пункту розвантаження, однак відомості щодо відстані перевезення в них відсутні. В актах перевірок також відсутні відомості щодо відстані або маршруту перевезення, що в свою чергу вказує на безпідставність визначення Управлінням відстані перевезення позивачем вантажу, оскільки вона документально не підтверджена.

Також позивач вказує, що працівниками відповідача під час зважування було невірно визначено тип транспортного засобу та були не здійснені підрахунку суми тоннажу усіх осей. В довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю відсутнє визначення типу транспортного засобу, а тому неможливо встановити які параметри та заміри скількох осей необхідно проводити.

Звертаючи увагу суду на те, що оскаржуваний розрахунок містить посилання на експлуатацію автопроїзду транспортним засобом, яким керував водій ОСОБА_4, позивач повідомляє, що у його власності такий автомобіль відсутній, а особа водія йому не відома.

Підсумовуючи, позивач вважає оскаржуваний розрахунок таким, що винесено всупереч положенням чинного законодавства, а тому він є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві з наданням додаткових пояснень.

Представник відповідача позов не визнав та просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити, вказавши, що в діях суб'єкта владних повноважень жодних порушень норм чинного законодавства не вбачається.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

10.03.2017 при проведенні рейдової перевірки (місце проведення а/д Р-52 Дніпропетровськ-Царечанка-Кобеляки-Решетилівка км.109+667) державними інспекторами Управління було проведено зважування автомобіля (тягача) марки РЕНО державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з причіпом марки Мотако державний реєстраційний номер НОМЕР_2, які на праві власності належать ОСОБА_3, та за кермом якого знаходився водій ОСОБА_5, що сторонами не заперечується.

За результатами перевірки, працівниками Управління встановлено перевищення транспортним засобом встановлених вагових обмежень загальної маси транспортного засобу та осьових навантажень, про що складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.03.2017 ВІ №0160322 (а.с.41, 54), довідку результатів здійснення габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі (а.с.44) та Акт про перевищення транспортним засобом встановлених обмежень загальної маси та (або) осьових навантажень від 10.03.2017 № 0160322 (а.с.15, 43). Також під час зважування було роздруковано чек зважування (а.с.74), оригінал якого було досліджено в судовому засіданні.

Як вбачається з вказаного вище Акту, позивачем допущено перевищення вагових обмежень на загальну масу транспортного засобу замість допустимих 40 т на 11,78 т понад встановлену норму, на одну з одиничних осей, замість 11 допустимих тон на 1,86 т понад встановлену норму, на одну з строєних осей, замість допустимих 22 т на 9,36 т понад встановлену норму, внаслідок чого позивачу вказано на порушення ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" під час надання послуг з вантажних перевезень згідно товарно-транспортної накладної від 10.03.2017 № 10/03-3 (а.с.12).

На підставі Акту, працівниками Управління складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 10.03.2017 № 160322 (а.с.14, 41), який є предметом даного спору.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно зі ст.33 Закону України від 08.09.2005 № 2862 "Про автомобільні дороги" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженням з відповідним органом у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Згідно з п.22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Пунктом 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 встановлено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.1993 № 1094. При цьому суд зазначає, що 22.03.2017 до вказаного п.2 Правил проїзду внесені зміни згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 161, якою врегульовано чинність п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Відповідно до ч.2 ст.29 Закону України від 30.06.1993 № 3353 "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок).

Підпунктом 3 п.2 Порядку визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Як встановлено п.3 вказаного Порядку, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

У відповідності до п.4 Порядку, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.

При цьому, ст.48 Закону України від 05.04.2001 № 2344 "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких здійснюється вантажне перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом є також дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Так, відповідно до пп.4 та 5-1 п.2 Порядку, габаритно-ваговий контроль контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Судом встановлено, та сторонами не заперечується, що перевезення вантажу, массою нетто 32040 кг (маса брутто 49760 кг) з смт.Ювілейне до м.Чернігова, що також підтверджується товарно-транспортною накладною від 10.03.2017 № 10/03-3, здійснювалось автомобілем НОМЕР_3 та причепом марки Мотако державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

При цьому, перевіркою було встановлено перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, замість допустимих 40 т маси автомобіля на 11,78 т, на одну з одиничних осей, замість 11 допустимих тон на 1,86 т, на одну з строєних осей, замість допустимих 22 т на 9,36 т. При цьому також було встановлено маршрут руху автомобіля із зазначенням пройденої відстані дорогами загального користування, який склав 601 км.

Відповідно до п.12 та п.13 Порядку вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Як вбачається з матеріалів справи, зважування транспортного засобу позивача здійснювалось на пересувному пункті габаритно-вагового контролю, який відповідно до графіку роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю в Полтавській області у березні 2017 року (а.с.46) цілодобово працював на а/д Р-52 Дніпропетровськ-Царечанка-Кобеляки-Решетилівка км.109+667. При цьому, повірка вказаного вимірювального засобу підтверджується свідоцтвом про повірку регульованого засобу вимірювальної техніки №34-00/2116, яке видане 12.05.2016 та чинне до 12.05.2017 (а.с.45).

Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що дані зважування є помилковими або проведені не на відповідному обладнанні, а отже посилання позивача на неможливість встановлення факту проходження вагами повірки, на увагу в даному випадку не заслуговують.

Так, п.30 Порядку визначено, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

У відповідності до п. 30-1 Порядку, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у пятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

На підставі системного аналізу вказаних положень, суд дійшов висновку, що перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень перевізнику необхідно отримати дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, при відсутності такого перевізник повинен внести плату за проїзд, що здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. Водночас законодавцем визначено підстави плати за проїзд відповідно до п.31-1 Порядку, в разі неотримання дозволу, величина якої залежить від розрахункових величин, визначених згідно формули п.30 Порядку, одна з яких є В - відстань перевезення, кілометрів.

Відповідно до вищенаведеного, та враховуючи дані, наведені в оскаржуваному розрахунку та Акті № 0160322 загальна маса автомобіля становила 51,78 т (замість допустимих 40 т). Отже, розмір плати за проїзд становить 0,2 Є згідно до ч.2 п.1 ставок за проїзд, а саме: від 44 до 52 т включно 0,20. При цьому, навантаження на одну з одиничних осей становила 12,86 т (замість допустимих 11 т). Розмір плати за проїзд в даному випадку становить 0,27 Є (у відповідності до ч.3 п.2 ставок за проїзд даного Порядку, а саме від 10 до 20 відсотків включно 0,27). Крім того, навантаження на строєну вісь становило 31,36 т (замість допустимих 22 т). Таким чином розмір плати за проїзд становить 1,893 (2*(0,27+(0,15+0,15+0,15+0,15+0,075), у відповідності до ч.3, п.1 ч.4 ставок за проїзд, а саме: від 10 до 20 відсотків включно 0,27 понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків 0,15) та у відповідності до ч.2 п.31 Порядку, згідно якого для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази. А отже, розмір плати за проїзд становить 2,363 євро (0,2 + 0,27 + 1,893).

Як вбачається з матеріалів справи, відстань перевезення вантажу встановлена з товарно-транспортної накладної, в якій зазначено пункт навантаження та пункт розвантаження, а саме смт.Ювілейне, Дніпропетровська область та м.Чернігів, вул.Щорса. При цьому, пройдена відстань становить 601 км, що на 3 км менше даних, щодо загальної відстані маршруту, які отримані відповідачем з інтернет ресурсу della.ua - Карти автомобільних доріг України (а.с.40,53).

Жодних доказів на спростування правильності визначення пройденої відстані автомобілем позивача, суду не надано. Крім того, з Акту перевірки також вбачається, що водій від надання будь-яких пояснень відмовився, а тому суд дійшов висновку, про обґрунтованість визначення працівниками Управлінням пройденої відстані на підставі товаро-транспортної накладної та зазначених в ній даних щодо пунктів відвантаження товару та пункту його розвантаження.

З огляду на викладене, враховуючи положення п.30 Порядку, загальний розмір плати за проїзд складає (0+2,363+0)*601*5, що дорівнює 7 100,00 євро, оскільки встановлено перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру більше як на 40 відсотків.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно проведено перевірку транспортного засобу позивача та складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 10.03.2017 № 160322.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача щодо відсутності в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю визначення типу транспортного засобу та помилок, допущених при оформленні спірного розрахунку, оскільки за врахування того, що вказані документи складаються та виготовляються безпосередньо під час здійснення державного контролю, суд не виключає можливості допущення технічних помилок. Вказане також підтверджено наданими 04.04.2017 старшим державним інспектором Погорілим Євгеном Ігоровичем поясненнями (а.с.60).

При цьому, суд також враховує, що в Акті перевірки № 0160322 та довідці інформація щодо транспортного засобу та його водія вказана вірно. Крім того, суд також враховує практику Вищого адміністративного суду України та Верховного суду України, які неодноразово в своїх рішеннях висловлювали позицію, щодо формальності підстав для скасування рішень суб'єкта владних повноважень з підстав допущених при винесенні рішень та їх оформленні технічних помилок. Так, суди вищих інстанцій звертають увагу на те, що судом повинна надаватись правова оцінка правомірності дій позивача, оскільки обмеження формальними ознаками для визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень, а саме встановленням недоліків при його виготовленні, призводить до порушення норм процесуального законодавства. Так, відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, допущені при оформленні розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 10.03.2017 № 160322 технічні помилки, жодним чином не можуть спростувати факт виявленого правопорушення і не можуть бути підставою для не притягнення порушника до відповідальності, передбаченої чинним законодавством.

З урахуванням системного аналізу положень законодавства України, на підставі наданих доказів в їх сукупності, згідно ч.1 ст.71 та ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий суддя Л.О. Житняк

Судді І.І. Соломко

ОСОБА_6