Постанова № 66672800, 15.05.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/536/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Дубінчина О.М.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма СІАТ - ЛТД" до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання незаконною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

12 квітня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма СІАТ - ЛТД" (надалі за текстом - позивач, ТОВ "Фірма СІАТ-ЛТД") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Полтавській області (надалі за текстом - відповідач, Управління) про визнання незаконною та скасування постанови №16-03-207/257-184 від 29 березня 2017 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що спірною постановою застосовано штраф у розмірі 32 000 грн відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України за порушення мінімальних державних гарантій у звязку із невиплатою часткової грошової компенсації за невикористані чотири дні щорічної відпустки працівнику ТОВ «Фірма СІАТ ЛТД» ОСОБА_3 Однак, на думку позивача, виходячи із положень Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» компенсація за невикористану трудову відпустку не підпадає під визначення соціальної гарантії. Натомість розмір заробітної плати як і саме мінімальний розмір оплати щорічної відпустки є державною гарантією.

Також зауважував, що пунктом 5.10.1. акту перевірки підтверджено, що позивачем виконуються вимоги трудового законодавства щодо виплати всіх належних нарахувань звільненим працівникам, тобто актом перевірки не встановлено порушень позивачем мінімальних державних гарантій, а тому прийняття відповідачем спірної постанови не на підставі акту перевірки є протиправним.

Крім того, звертав увагу на те, що позивачем здійснено доплату ОСОБА_3 компенсації за невикористану відпустку за 4 дні у розмірі 450,94 грн.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити у повному обсязі.

25 квітня 2017 року до суду надійшли письмові заперечення відповідача на адміністративний позов, в яких відповідач вказував на те, що за змістом положень статті 12 Закону України «Про оплату праці», частини 1 статті 83 Кодексу законів про працю України, виплата при звільненні працівника грошової компенсації за невикористані дні відпустки належить до мінімальних державних гарантій. При цьому за змістом позовної заяви та відповідно до заперечення до акту перевірки позивач визнав порушення частини 1 статті 83 Кодексу законів про працю України. Зазначав, що за порушення державних мінімальних гарантій в оплаті праці абзацом 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України передбачений штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення, тому в даному випадку застосовано штраф до позивача у розмірі 32 000 грн. (3200 х10).

У судове засідання представник відповідача не зявився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином /а.с. 122/.

При цьому відповідачем надано до суду клопотання про перенесення розгляду справи у звязку із перебуванням представника відповідача у відпустці та неможливістю направити іншого представника з огляду на зайнятість останнього в інших судових засіданнях.

Зважаючи на відсутність документального підтвердження обставин, зазначених у клопотанні, судом не визнано причини неприбуття відповідача поважними та відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про перенесення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на викладене, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

ТОВ "Фірма СІАТ-ЛТД" (ідентифікаційний код 21052254) 12.11.1993 зареєстроване як юридична особа /а.с. 9 10/.

У період з 09.03.2017 по 10.03.2017 головним державним інспектором Ляшенко Н.В. на підставі наказу Управління Держпраці у Полтавській області від 22 лютого 2017 року №28-П /а.с. 50 52/ та направлення на перевірку № 358 /а.с. 53/ проведено позапланову перевірку додержання ТОВ "ФІРМА СІАТ-ЛТД" законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт перевірки № 16-03-207/257 (надалі акт перевірки) /а.с.54-68/.

Актом перевірки зафіксовано, крім іншого, порушення ТОВ "ФІРМА СІАТ-ЛТД" статті 83 Кодексу законів про працю України, у звязку з тим, що не проведено нарахування та виплату грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки при звільненні працівника ОСОБА_3 У детальному описі виявлених порушень акту перевірки зазначено, що ОСОБА_3 працювала на підприємстві на посаді бухгалтера в період з 13.06.2016 (наказ про прийом № 52-К від 10.06.2016) по 03.01.2017 (наказ про звільнення № 07-К від 07.02.2017). Наказом № 119-К від 20.09.2016 ОСОБА_3 було надано один день відпочинку в рахунок щорічної відпустки - 21.09.2016. Відповідно до розрахунку компенсації за відпустку ОСОБА_3 проведено нарахування грошової компенсації при звільненні лише за 8 днів невикористаної неї щорічної відпустки. Нарахування та виплату грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки при звільненні ОСОБА_3 не проведено. Порушення на час проведення перевірки не усунуто /а.с. 65/.

29.03.2017 позивачем подано до Управління Держпраці у Полтавській області заперечення проти висновків, викладених в акті перевірки № 16-03-207/257, із додатками /а.с. 126 148/. У зазначених запереченнях позивачем відносно порушення статті 83 КЗпП України у звязку із не проведенням нарахування та виплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки при звільненні ОСОБА_3 вказано, що при проведенні нарахувань Товариством було помилково застосовано невірні дані, що полягло у помилково визначену суму компенсації. Товариством негайно була усунена помилка, зроблений відповідний перерахунок та виплачено ОСОБА_3 компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 450,94 грн згідно платіжного доручення № 265 від 20.03.2017, шляхом перерахування на її особистий картковий рахунок.

29.03.2017 начальником Управління Держпраці у Полтавській області ОСОБА_4 за результатами розгляду акту перевірки від 10.03.2017 № 16-03-207/257 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 16-03-207/257-184, якою на підставі абзацу четвертого частини 2 статті 265 КЗпП України на ТОВ "Фірма СІАТ-ЛТД" накладено штраф у розмірі 32000 грн /а.с. 33/.

Позивач не погодився із вказаною постановою та оскаржив її до суду.

Надаючи правову оцінку постанові Управління Держпраці у Полтавській області № 16-03-207/257-184 від 29 березня 2017 року, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон №877-V).

Так, приписами статті 1 Закону №877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (надалі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у звязку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообовязкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб..

В силу положень підпункту 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Відповідно до пункту 7 Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Управління Держпраці у Полтавській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, а відтак має повноваження здійснювати державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю.

Статтею 1 Закону №877-V визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно із статтею 6 Закону №877-V підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема: звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоровю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Як встановлено судом, у період з 09.03.2017 по 10.03.2017 головним державним інспектором Ляшенко Н.В. на підставі наказу Управління Держпраці у Полтавській області від 22 лютого 2017 року №28-П /а.с. 50 52/ та направлення на перевірку № 358 /а.с. 53/ проведено позапланову перевірку додержання ТОВ "ФІРМА СІАТ-ЛТД" законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Підставою для позапланової перевірки ТОВ "ФІРМА СІАТ-ЛТД" послугувало звернення громадянки ОСОБА_3 про порушення її прав /а.с. 45/. Позаплановий захід здійснено у даному випадку за погодженням Державної служби України з питань праці /а.с. 49/.

Порядок та підстави проведення перевірки позивачем не оскаржуються.

За результатами перевірки складено акт № 16-03-207/257, в якому зафіксовано, крім іншого, порушення ТОВ "ФІРМА СІАТ-ЛТД" статті 83 Кодексу законів про працю України, у звязку з тим, що не проведено нарахування та виплату грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки при звільненні працівника ОСОБА_3

Так, перевіркою встановлено та підтверджено в ході розгляду справи, що ОСОБА_3 прийнята на посаду бухгалтера ТОВ "ФІРМА СІАТ-ЛТД" із випробувальним терміном з 13 червня 2016 року згідно із наказом від 10 червня 2016 року № 52-к /а.с. 86/ та звільнена згідно статті 40 п. 4 КЗпП з 03.01.2017 відповідно до наказу від 07 лютого 2017 року № 07-К /а.с. 89/.

Наказом від 07 лютого 2017 року № 07-К також зобовязано бухгалтерію провести остаточний розрахунок з ОСОБА_3 і виплатити їй компенсацію за невикористану відпустку за 8 календарних днів (за період з 13.07.2016 по день звільнення).

Розрахунок компенсації за невикористану відпустку здійснено головним бухгалтером ТОВ "ФІРМА СІАТ-ЛТД" ОСОБА_5, виходячи із того, що ОСОБА_3 мала право на щорічну відпустку пропорційно відпрацьованому часу терміном 9 календарних днів і один день відпустки ОСОБА_3 використано, тому нарахування компенсації за невикористану відпустку здійснено за 8 календарних днів у сумі 915,65 грн /а.с. 93/.

Матеріалами справи підтверджено, що наказом ТОВ "ФІРМА СІАТ-ЛТД" № 119-К від 20.09.2016 ОСОБА_3 було надано один день відпочинку в рахунок тарифної відпустки - 21.09.2016 /а.с. 87/.

Статтею 74 Кодексу законів про працю України (надалі за текстом КЗпП України) передбачено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Відповідно до частини 1 статті 75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

За приписами частини 1 статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 відпрацьовано 198 днів з 13.06.2016 по 03.01.2017, остання мала право на 13 днів щорічної відпустки, а з огляду на те, що 1 день відпустки нею використано на компенсацію за невикористану відпустку при звільненні за 12 календарних днів.

Беручи до уваги те, що позивачем здійснено розрахунок та виплату компенсації щорічної відпустки ОСОБА_3 при звільненні за 8 календарних днів, а не за 12 календарних днів, відповідачем правомірно констатовано в акті перевірки порушення позивачем норм частини першої статті 83 КЗпП України.

При цьому, суд зауважує, що факт невиплати грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки при звільненні ОСОБА_3 позивачем ні під час перевірки, ні в ході судового розгляду справи не заперечувався та підтверджений долученими до матеріалів справи розрахунком доплати компенсації за невикористану відпустку /а.с. 93/ та документами щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 доплати компенсації в сумі 450,94 грн. /а.с. 98 99/, складеними після проведення перевірки Управлінням Держпраці у Полтавській області.

Однак позивач не згоден із кваліфікацію зазначеного порушення відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 265 КЗпП України.

Так, абзацом четвертим частини другої статті 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Суд бере до уваги, що поняття мінімальних державних гарантій в оплаті праці міститься у статті 12 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР, частиною першою якої передбачено, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону України "Про оплату праці" норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Аналіз норм законодавства про працю свідчить, що що грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки є фактично оплатою працівнику щорічної відпустки, але за час відпочинку, яким він не скористався, при цьому нарахування заробітної плати за час щорічної відпустки і компенсації за невикористані дні щорічної відпустки здійснюється однаково, із урахуванням норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Також суд враховує, що обовязковість виплати грошової компенсації за всі не використані працівником дні щорічної відпустки у разі звільнення працівника встановлена частиною 1 статті 83 КЗпП України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки є мінімальною державною гарантією в оплаті праці.

Посилання позивача на те, що державною гарантією є мінімальний розмір заробітної плати, як і саме мінімальний розмір оплати щорічної відпустки, суд відхиляє, оскільки в силу положень частини статті 8 Закону України «Про оплату праці» держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій.

Доводи позивача про те, що компенсація за невикористану трудову відпустку не підпадає під визначення соціальної гарантії відповідно до положень Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», суд оцінює критично.

Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-ІІІ відповідно до преамбули визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій.

Статтею 17 вказаного Закону визначено, що основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

У свою чергу відповідно до положень статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що мінімальні державні гарантії в оплаті праці регламентуються законодавством про працю КЗпП України, Законом «Про оплату праці» тощо, які є спеціальними нормами, по відношенню до загальних норм, якими є положення Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» . Відтак за принципом превалювання спеціальної норми над загальною, застосуванню до таких правовідносин підлягають норми законодавства про працю.

Посилання позивача на те, що пунктом 5.10.1. акту перевірки підтверджено, що позивачем виконуються вимоги трудового законодавства щодо виплати всіх належних нарахувань звільненим працівникам, тобто актом перевірки не встановлено порушень позивачем мінімальних державних гарантій, суд вважає необґрунтованими, оскільки порушення позивачем мінімальних державних гарантій у звязку із невиплатою грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки при звільненні працівника зафіксовано у пункті 5.10.5 акту перевірки.

Відповідно до пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509 (надалі - Порядок), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад обєднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема: акта про виявлення під час перевірки субєкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради обєднаної територіальної громади.

Відповідно до наведених вимог Порядку постанова Управління Держпраці у Полтавській області № 16-03-207/257-184 від 29 березня 2017 року про накладення штрафу прийнята начальником Управління ОСОБА_4 на підставі акту перевірки від 10.03.2017 №16-03-207/257.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що постанова Управління Держпраці у Полтавській області № 16-03-207/257-184 від 29 березня 2017 року про накладення штрафу на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені законодавством.

За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма СІАТ - ЛТД" задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма СІАТ - ЛТД" до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання незаконною та скасування постанови відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 22 травня 2017 року.

СуддяМ.В. Довгопол