Ухвала суду № 66672711, 24.05.2017, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкриті провадження

Справа № 819/729/17

24 травня 2017 рокум. Тернопіль

Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Дерех Н.В. перевіривши виконання вимог ст.ст.105, 106 КАС України за позовною заявою ОСОБА_1 до Монастириського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання висновку протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Монастириського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області , в якому просить:

- визнати протиправним Висновок у справі про відмову поновлення запису акта про народження ОСОБА_2 від 08.04.2017 року, складений начальником Монастириського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_3.

- зобов'язати відповідача поновити актовий запис про народження громадянина України ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року у м.Мостолес, провінція Мадрид, країна Іспанія, від батьків - мати громадянка України ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1, відомості про батька відсутні

- внести до зміни до актового запису про народження громадянина України ОСОБА_2 у зв'язку із усиновленням на підставі рішення Монастириського районного суду від 07.11.2016 року, справа №603/603/16-ц.

Відповідно до частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно частини другої статті 107 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

При вирішенні питання про відкриття провадження в даній справі, суд прийшов до висновку, що подану позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, в зв'язку з чим у відкритті провадження в адміністративній справі слід відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 109 КАС України, з огляду на наступне.

Згідно частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (частина друга статті 4 КАС України).

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За приписами пункту 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Таким чином, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює зазначених владних управлінських функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), то такий суб'єкт не знаходиться "при здійсненні управлінських функцій", та не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.

За вимогами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини фраза "встановленого законом", крім іншого, поширюється на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; у разі перевищення судом повноважень, які чітко викладені в процесуальному законі, такий суд не може вважатися "судом, встановленим законом" у значенні п. 1 ст. 6 Конвенції (справа "Сокуренко і Стригун проти України", заяви № 29458/04 та № 29465/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" також зазначено, словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до абз.1 п.7 розділу VІІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, заяви у справах щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести виправлення в актовий запис цивільного стану (глави 29-32 і 36 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року, позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

З позовної заяви вбачається, що предметом спору є поновлення актового запису про народження та внесення змін до нього, тобто спір має ознаки цивільно-правового та має розглядатися в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України, суддя відмовляє у відкриті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністативного судочинства.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що даний спір не носить характеру публічно-правового, не належить до юрисдикції адміністративних судів, та підлягає розгляду у порядку цивільного законодавства, відтак у відкритті провадження у справі слід відмовити.

Керуючись п.1 ч.1 ст.109, ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкриті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Монастириського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання висновку протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.

Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Суддя Дерех Н.В.

копія вірна

Суддя Дерех Н.В.