Ухвала суду № 66672271, 24.05.2017, Луганський окружний адміністративний суд

12

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

24 травня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/716/17

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., перевіривши матеріали адміністративного позову Сєвєродонецького міського військового комісаріату Луганської області до ОСОБА_1 про зобов'язання військовозобов'язаного взятися на військовий облік,

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Сєвєродонецького міського військового комісаріату Луганської області до ОСОБА_1 про зобов'язання військовозобов'язаного взятися на військовий облік.

Пунктом 3 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 106 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Частиною другою статті 87 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).

Згідно із частиною першої статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір, зокрема, справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною другою статті 4 Закону № 3674-VI передбачені розміри ставок судового збору, зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, судовий збір становить - 1 розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Частиною третьою статті 6 Закону України № 3674-VI визначено, що судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

З огляду на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2017 року - 1600,00 грн, встановлений статтею 9 Закону України від 21.12.2016 № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік», за подання до адміністративного суду у 2017 році адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, встановлена ставка судового збору становить 1600,00 грн.

Дослідивши матеріали позовної заяви суддею встановлено, що Позивач звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру.

Таким чином, за подання даної позовної заяви Позивач мав сплатити судовий в розмірі 1600,00 грн.

Позивачем до позовної заяви додано клопотання про звільнення від сплати судового збору з посиланням на відсутність фінансування Міністерством оборони України витрат Позивача по сплаті судового збору та відсутності визначення у Законі України «Про судовий збір» ставок судового збору для відокремлених підрозділів юридичної особи.

Розглянувши клопотання Позивача про звільнення від сплати судового збору на підставі документів, наявних в матеріалах справи, суд зазначає таке.

Стаття 5 Закону № 3674-VI визначає вичерпний перелік осіб звільнених від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Відповідно до вказаної статті, Позивач не входить до переліку осіб, яких звільнено від сплати судового збору.

Відповідно до частин першої та другої статті 8 Закону № 3674-VI, яка кореспондується зі статтею 88 КАС України, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є правом суду, заява сторони розглядається виходячи з наведених в ній обставин, які підтверджені належними доказами.

З вищевикладеного вбачається, що єдиною підставою для задоволення клопотання є врахування майнового стану сторони, обґрунтування цих обставин, які свідчать про неможливість оплати судового збору, покладається на сторону, яка звертається з заявою.

Крім того, як слідує із постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», якою доведено до відома суддів апеляційних, окружних адміністративних судів та місцевих загальних судів довідку про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України «Про судовий збір», якщо бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Посилання Позивача на відсутність коштів для сплати судового збору, не свідчить про тяжке матеріальне становище, яке позбавляє його можливості сплатити судовий збір.

На думку суду, посилання на майновий стан в зв'язку з відсутністю фінансування без надання належних доказів є безпідставним. Більш того, наведена норма, що дає право зменшити, відстрочити або звільнити від сплати судового збору, враховуючи майновий стан, насамперед стосується сторін соціально вразливої верстви населення з метою вільного їх доступу до правосуддя.

Також, Позивачем не надано до матеріалів справи доказів звернення до відповідних органів з запитом щодо фінансування витрат на сплату судового збору, виділення асигнувань для оплати судового збору, доказів відмови в виділенні грошових коштів на відповідні цілі та будь-якого підтвердження можливості сплати судового збору у майбутньому за рішенням суду тощо.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду, відповідає встановленим статтею 129 Конституції України основним засадам судочинства, а саме: рівності усіх учасників судового процесу перед законам і судом.

Суд зазначає, що посилання на невизначеність Законом № 3674-VI ставок судового збору для відокремлених підрозділів як підставу звільнення від його сплати, взагалі є неприпустимим.

З огляду на вище викладене, звертаючись до суду з клопотанням про звільнення від сплати судового збору Позивач жодними доказами не довів, що його майновий стан унеможливлює сплату судового збору, а також не надав документи на підтвердження відсутності фінансування для сплати судового збору, доказів на підтвердження вжиття заходів - звернення з питань формування бюджету для забезпечення фінансування витрат для сплати судового збору.

За таких обставин, судом не встановлено обставин, які відповідно до частини першої статті 88 КАС України можуть бути підставою для звільнення від сплати судового збору, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про сплату судового збору.

Таким чином, позивачу, у відповідності до вимог статті 4 Закону № 3674-VI, слід надати суду документ про сплату судового збору в розмірі 1600,00 грн.

Позивач в даному позові просить суд зобов'язати військовозобов'язаного ОСОБА_1 взятися на військовий облік.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Частиною четвертою статті 50 КАС України визначено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;

4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, встановлених законом.

У відповідності з пунктом 1 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2013 року № 389 військові комісаріати є місцевими органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території.

Частиною другою статті 33 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) загальне керівництво роботою, пов'язаною з організацією та веденням військового обліку призовників і військовозобов'язаних, контроль за станом цієї роботи в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форм власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної поліції, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Частиною третьою статті 33 Закону № 2232-XII визначено, військовий облік усіх призовників і військовозобов'язаних ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний

З наведеного вбачається, що Позивач виконує функції з питань організації та ведення обліку військовозобов'язаних за місцем їх проживання.

Разом з тим Позивачем у позовній заяві жодним чином не обґрунтовано наявність у нього законних підстав для звернення до адміністративного суду з вимогою про зобов'язання громадянина України взятися на військовий облік.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Позивачу необхідно надати суду нормативно-правове обґрунтування права звернення до адміністративного суду за зобов'язанням громадянина України взятися на військовий облік.

Відповідно до частини першої статті 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Оскільки вищевказані обставини перешкоджають відкриттю провадження у справі, адміністративний позов Сєвєродонецького міського військового комісаріату Луганської області до ОСОБА_1 про зобов'язання військовозобов'язаного взятися на військовий облік слід залишити без руху з встановленням позивачу строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 17, 106, 108, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Сєвєродонецького міського військового комісаріату Луганської області до ОСОБА_1 про зобов'язання військовозобов'язаного взятися на військовий облік залишити без руху.

Запропонувати позивачу протягом десяти календарних днів з дня отримання цієї ухвали усунути зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви шляхом надання суду уточненого адміністративного позову, в якому зазначити нормативно-правове обґрунтування права Позивача на звернення до адміністративного суду за зобов'язанням громадянина України взятися на військовий облік та документа про сплату судового збору за подання до адміністративного суду суб'єктом владних повноважень адміністративного позову майнового характеру в доход Державного бюджету України за банківськими реквізитами: отримувач коштів УК у м. Сєвєродонецьк/Луганський окр.адмін.суд/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37944909, банк отримувача (МФО) 804013, рахунок отримувача 31217206784080, код класифікації доходів бюджету 22030101, у сумі 1600,00 грн, в іншому випадку позовну заяву буде повернуто позивачу.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому проваджені або згідно з частиною третьою статті 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

СуддяІ.О. Свергун