Ухвала суду № 66672242, 23.05.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

23 травня 2017 року № 810/1816/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Деребери Тетяни Олександрівни, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління капітального будівництва» про визнання протиправними дій, скасування рішення та державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з позовом до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Деребери Тетяни Олександрівни, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління капітального будівництва» про визнання протиправними дій, скасування рішення та державної реєстрації.

Пунктом 5 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, початок перебігу процесуального строку звернення до суду визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Предметом позову є рішення приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Деребери Тетяни Олександрівни від 13.09.2016 №31356958 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У позовній заяві позивачі стверджують, що про порушення своїх прав оспорюваним рішенням їм стало відомо у січні 2017 року. Однак позивачі не зазначають, за яких конкретних обставин вони дізнались про прийняття відповідачем оспорюваного рішення.

Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого права у сфері публічних правовідносин і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Виходячи із закріпленої у КАС України презумпції можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, доведенню також підлягає факт, що позивач не міг дізнатися про порушення свого права, що прямо випливає із загального правила про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Подібну правову позицію висловив Верховний Суд України у справі №6-17цс17.

У позовній заяві позивачами не наведено обставин, які б свідчили про відсутність у позивачів об'єктивної можливості довідатись про порушення своїх прав оспорюваним рішенням з моменту його прийняття.

Інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, поновлення процесуального строку без об'єктивної наявності виключних підстав та наведення відповідних причин є порушенням принципу правової визначеності та порушує права учасників справи на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішенні у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 03.04.2008 Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча саме національним судам, перш за все, належить приймати рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

У контексті викладеного, суд зазначає, що суд вирішує питання про поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів заінтересованої особи.

З урахуванням викладеного, позивачам слід навести обставини, що свідчать про відсутність у позивачів об'єктивної можливості дізнатись про прийняття оспорюваного рішення з вересня 2016 року з огляду на презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав.

Також суд зазначає, що позивачем в адміністративному процесі є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду (пункт 8 частини 1 статті 3 КАС України).

Статтею 21 Кодексу адміністративного судочинства України передбачене право позивача подати адміністративний позов до декількох відповідачів за умови пов'язаності позовних вимог між собою. Так, пунктом 4 частини 1 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а у разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Разом з цим, адміністративним процесуальним законодавством не передбачено можливості звернення з колективним адміністративним позовом.

Зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України.

В силу положень статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлює строк, достатній для усунення недоліків.

Недоліки позовної заяви повинні бути усунені у строк до 28 червня 2017 року шляхом подання безпосередньо до суду:

- письмових пояснень та доказів на їх підтвердження щодо моменту, коли позивач дізнався (повинен був дізнатись) про порушення своїх прав, або щодо існування дійсних, істотних обставин, що об'єктивно перешкоджали позивачеві своєчасно звернутись до суду з даним адміністративним позовом;

- нормативно-правового обґрунтування підстав звернення з колективним адміністративним позовом.

З приводу заявленого позивачами клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд вважає за необхідне роз'яснити, що забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Умовою вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову є факт знаходження у провадженні судді відповідної адміністративної справи.

Беручи до уваги, що позов не відповідає вимогам статті 106 КАС України, що унеможливлює відкриття провадження у справі, питання про розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову буде вирішуватись безпосередньо після відкриття провадження у справі.

Враховуючи викладене та керуючись частиною першою статті 108, статтями 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Деребери Тетяни Олександрівни, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління капітального будівництва» про визнання протиправними дій, скасування рішення та державної реєстрації, - залишити без руху.

2. Позивачеві у строк до 28 червня 2017 року усунути наведені у даній ухвалі недоліки у вказаний у ній спосіб.

3. У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і повернута заявникові.

4. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Панченко Н.Д.