Рішення № 666710, 18.05.2007, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ

"18" травня 2007 р. Справа № 15/179

за позовом підприємець ОСОБА_1

до відповідача Комунальне підприємство "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Легсировина"

про визнання права власності

Суддя Коломис В. В.

Старший консультант Михалевська Л.В.

Представники:

Від позивача : ОСОБА_2(дов у справі)

Від відповідача : не з"явився

Від третьої особи: не з"явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач -підприємець ОСОБА_1просить суд визнати за ним право власності на будівлю виробничого корпусу, яка позначена на плані земельної ділянки літерою А-3, загальною площею 546,1 кв.м. та на будівлю позначену літерою В-1, загальною площею 131,1 кв.м., що знаходяться АДРЕСА_1, а також, згідно поданої безпосередньо в судовому засіданні заяви про збільшення позовних вимог, просить зобов"язати відповідача - КП "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" здійснити за ним державну реєстрацію права власності на вищезазначені будівлі.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, витребуваних судом доказів не подали.

А так, суд вважає за можливе, згідно ст.75 ГПК України, розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки останніх достатньо для вирішення спору по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі фактичні докази у справі, давши цьому достатню і об'єктивну оцінку, як кожному окремо, так і в їх сукупності, суд прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

При цьому суд встановив та врахував таке.

Згідно договору купівлі-продажу від 21.08.2002 року (далі Договір), укладеного між ТОВ "Легсировина"(Продавець) та підприємцем ОСОБА_1(Покупець), посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого в реєстрі за НОМЕР_4, позивач придбав будівлю виробничого корпусу, яка позначена на плані земельної ділянки літерою А-3, загальною площею 522,7 кв.м. та прилеглу будівлю позначену літерою В-1, загальною площею 98,5 кв.м., що знаходяться АДРЕСА_1, сплативши Продавцю згідно п.3 вищезазначеного договору 75503,94 грн. шляхом внесення коштів на розрахунковий рахунок останнього.

Відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України у випадках, якщо договір на відчуження підлягає державній реєстрації, право власності у набувача за таким договором виникає з моменту такої реєстрації.

Згідно відмітки на зворотній стороні Договору спірні будівлі були зареєстровані КП "Рівненським міським бюро технічної інвентаризації" 23.08.2002 р. за реєстровим НОМЕР_1 на праві власності за ОСОБА_1, відповідно з цього часу у останнього на них виникло право власності.

Відповідно до виготовленої КП "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" технічної документації від 12.02.2007 р. на спірні будівлі, було виявлено, що придбані позивачем будівлі містять елементи самовільно збудованих частин будівлі, а саме - по будівлі позначеній літерою А-3 - приміщення № 11 площею 9,3 кв.м., приміщення № 12 площею 8,3 кв.м. та приміщення № 15 площею 6,2 кв.м., по будівлі позначеній літерою В-1 - приміщення 1 площею 30,7 кв.м. та приміщення 6 площею 3,5 кв.м., тобто площа будівель зазначена в договорі купівлі-продажу виявилась дещо меншою, ніж є фактично.

Як зазначає позивач, з моменту придбання спірних будівель до моменту звернення до господарського суду за захистом порушеного права ним жодних роеконструкцій, перепланувань та змін у спірних приміщеннях здійснено не було, а жодне інше нерухоме майно, крім будівель А-3 та В-1 АДРЕСА_1 не значиться.

Судом з"ясовано, що пунктом 2 Рішення Рівненської міської ради НОМЕР_2 (а.с.21) земельну ділянку площею 600 кв.м. АДРЕСА_1, було надано в оренду на 10 років позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 21.08.2002 р., а згідно пункту 4 вищезазначеного рішення міськради договір оренди на цю ж земельну ділянку з попереднім орендарем - ТОВ "Легсировина" було розірвано.

З огляду на вищевикладене, вбачається, що позивачем були придбані будівля виробничого корпусу, яка позначена на плані земельної ділянки літерою А-3, загальною площею 546,1 кв.м. та будівля позначена літерою В-1, загальною площею 131,1 кв.м.

Суд, приймаючи рішення про обгрунтованість позовних вимог, насамперед врахував таке.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, серед інших способів захисту порушеного права є визнання права.

Відповідно до п.5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, якщо це не порушує права інших осіб.

Як з"ясовано судом, придбані за договором купівлі-продажу від 21.08.2002 р. будівлі з елементами самовільно збудованих частин будівлі, а саме - по будівлі позначеній літерою А-3 - приміщення № 11 площею 9,3 кв.м., приміщення № 12 площею 8,3 кв.м. та приміщення № 15 площею 6,2 кв.м., по будівлі позначеній літерою В-1 - приміщення 1 площею 30,7 кв.м. та приміщення 6 площею 3,5 кв.м.(самочинне будівництво) не порушує права інших осіб -суміжних землекористувачів, оскільки проведені добудови були здійснені в межах приміщень, які перебувають в останнього на праві власності та на земельній ділянці, яка в установленому порядку надана в оренду. До того ж, як встановлено, самочинне будівництво мало місце безпосередньо до відчуження спірних об"єктів третьою особою позивачу.

о того ж, як встановленоДВідповідно до ст. 392 ЦК України, власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також за відсутності документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи викладене та зважаючи на відсутність у позивача документів, які засвідчують право власності на майно, невизначеність, яка склалася щодо відносин права власності позивача на добудовані приміщення, відсутність фактів оспорювання та невизнання права власності на майно з боку інших осіб, з метою вільно володіти, користуватися та розпоряджатися позивачу належним йому майном, суд вважає за необхідне захистити порушене право.

Судові витрати, передбачені ст. 44 ГПК України і понесені позивачем в зв'язку із зверненням до суду за захистом порушеного, за його згодою лишаються за ним.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2.Визнати за підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний НОМЕР_3) право власності на будівлю виробничого корпусу, яка позначена на плані земельної ділянки літерою А-3, загальною площею 546,1 кв.м. та на будівлю позначену літерою В-1, загальною площею 131,1 кв.м., що знаходяться АДРЕСА_1.

3.Зобов'язати Комунальне підприємство "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" (33000, м.Рівне, вул.Шевченка, 45, р/р 26005248883001 в РФ КБ "Приватбанк", МФО 333391, ЄДРПОУ 13973796) здійснити державну реєстрацію права власності на будівлю виробничого корпусу, яка позначена на плані земельної ділянки літерою А-3, загальною площею 546,1 кв.м. та на будівлю позначену літерою В-1, загальною площею 131,1 кв.м., що знаходяться АДРЕСА_1 за підприємцем ОСОБА_1.

Суддя Коломис В. В.

підписано "18" травня 2007 р.