Рішення № 66666383, 18.05.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого Ващенко Л.Г.

суддів Вадовської Л.М., Плавич Н.Д.

при секретарі Ярахмедові Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства Дельта Банк» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 липня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства Дельта Банк», треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_3 і приватний нотаріус ОСОБА_4 про скасування обтяження іпотечного майна, зобовязання повернути оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме майно,

ВСТАНОВИЛА:

25.12.2015 року ОСОБА_2 звернулась із позовом про скасуванн та вилучення заборон стосовно нерухомого майна і, остаточно уточнивши вимоги, просила: скасувати обтяження, яке внесено до Єдиного реєстру заборони відчуження обєктів нерухомого майна про обтяження на підставі договору іпотеки від 15.08.2008 року квартири АДРЕСА_1, яка належала на праві власності ОСОБА_5; скасувати обтяження, яке внесено до Державного реєстру іпотек про обтяження іпотекою спірної квартири та зобовязання публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі-Банк 1) повернути правовстановлюючі документи на квартиру.

Позов ґрунтується на тому, що 15.08.2008 року між публічним акціонерним товариством «Сведбанк» (далі-Банк 2) і ОСОБА_5 укладено кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 45000 доларів США на строк до 15.08.2028 року зі сплатою 11,9% річних. В якості забезпечення виконання кредитного договору,15.08.2008 року між Банком 2 і ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, на підставі якого нотаріус наклав заборону відчуження спірного нерухомого майна. 25.05.2012 року між Банком 1 і Банком 2 укладено договір купівлі-продажу прав вимог.

У червні 2013 року Банк 1 звернувся із позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором і у звязку зі смертю ОСОБА_5 до участі у справі, як спадкоємець, була притягнута зокрема позивачка. На підставі рішення апеляційного суду Одеської області від 01.04.2015 року з позивачки і ОСОБА_6 на користь Банка 1 суд стягнув заборгованість за кредитним договором у розмірі 230518,12 гривень, яке було виконано, тобто сума заборгованості за рішенням суду була сплачена у повному обсязі.

Посилаючись на те, що вона і іншій спадкоємець ОСОБА_5 сплатили борг, визначений рішенням суду, тобто зобовязання спадкодавця виконано у повному обсязі і припинило свою дію, Банк 1 безпідставно заперечує проти скасування заборон на іпотечне майно посилаючись на заборгованість за кредитним договором, дії Банка перешкоджають позивачці у праві власності на спірну квартиру і є незаконними, позивачка просила позов задовольнити.

Представник позивачки підтримав позов у судовому засіданні в суді першої інстанції.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову в суді першої інстанції, стверджуючи, що заборгованість за кредитним договором від 15.08.2008 року не погашена, а тому відсутні підстави для скасування реєстрації заборони відчуження іпотечного майна.

Приватні нотаріуси ОСОБА_4 і ОСОБА_3 не приймали участі у судовому засіданні в суді першої інстанції.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28.07.2016 року позов задоволено: суд скасував обтяження,що внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна на підставі договору іпотеки від 15.08.2008 року квартири АДРЕСА_1, яка належала на праві власності ОСОБА_5; скасував обтяження, що внесено до Державного реєстру іпотек відносно іпотеки спірної квартири за іпотекодержателем Банком 1 і зобовязав Банк 1 повернути позивачці оригінали правовстановлюючі документи на спірну квартиру. З Банка 1 на користь позивачки суд стягнув судові витрати у вигляді судового збору.

В апеляційній скарзі представник Банка просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на незаконність рішення суду, неповне зясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, наявність існування зобовязань, оскільки заборгованість за кредитним договором до цього часу у повному обсязі не погашена.

У засіданні колегії суддів: представник Банка скаргу підтримала; представник позивачки скаргу не визнав.

Приватні нотаріуси ОСОБА_4 і ОСОБА_3 у засіданні колегії суддів не зявились.

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ст. 309 ч.1 п. п. 3,4 ЦПК України.

За змістом ст. 309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивачка, остаточно уточнивши вимоги просила: скасувати обтяження, яке внесено до Єдиного реєстру заборони відчуження обєктів нерухомого майна про обтяження на підставі договору іпотеки від 15.08.2008 року квартири АДРЕСА_1, яка належала на праві власності ОСОБА_5; скасувати обтяження, яке внесено до Державного реєстру іпотек про обтяження іпотекою спірної квартири та зобовязати Банк 1 повернути їй правовстановлюючі документи на квартиру з тих підстав, що зобовязання боржника ОСОБА_5, який помер, вона, як спадкоємець виконала і суму заборгованості, що визначена рішенням апеляційного суду Одеської області від 01.04.2015 року, сплатила у повному обсязі, у звязку з чим зобовязання за кредитним договором припинились (а.с.2-5). Колегія суддів відмовляє у позові зважаючи на наступне.

Між сторонами виникли правовідносини із правочинів та спадкування, які регулюються нормами ЦК України і Законом України «Про іпотеку».

Іпотека вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володіння і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважено перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (ст. 1 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотека припиняється у разі припинення основного зобовязання або закінчення строку дії іпотечного договору (ст. 17 ч.1 Закону України «Про іпотеку»).

Основне зобовязання \ кредитний договір \ припиняється з підстав, встановлених главою 50 ЦК України, зокрема з підстав смерті фізичної особи (ст. 608 ЦК України).

Разом з тим, у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування, іпотека є дійсною для набувача

відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою (ст. 23 Закону України «Про іпотеку»).

Встановлено, що 15.08.2008 року між Банком 2 і ОСОБА_5 укладено кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_5 отримав кредит у розмірі 45000 доларів США на строк до 15.08.2028 року зі сплатою 11,9% річних. В якості забезпечення виконання кредитного договору, 15.08.2008 року між Банком 2 і ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, відповідно до якого позичальник передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 (а.с.20-35).

З серпня 2008 року і до цього часу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і Державному реєстрі іпотек існують записи про заборону відчуження спірного нерухомого майна, яке знаходиться в іпотеці і за життя належало спадкодавцю ОСОБА_5 (а.с.8.8 зворот).

24.03.2012 року боржник і іпотекодавець ОСОБА_5 помер. Банк 2 та спадкоємець ОСОБА_5 ОСОБА_2 звернулись до нотаріальної контори відповідно із заявами про наявність заборгованості спадкодавця і про прийняття спадщини, зокрема спірної квартири, яка з 2008 року знаходилась в іпотеці Банка 2, а з 2012 року знаходиться в іпотеці Банка 1 (а.с.11,20-35).

25.05.2012 року між Банком 1 і Банком 2 укладено договір купівлі-продажу прав вимог за кредитними договорами, зокрема за кредитним договором від 15.08.2008 року між Банком 2 і Банком 1 (а.с.55,56).

Станом на 24.03.2012 року \ час смерті боржника ОСОБА_5 \ існувала заборгованість з повернення кредиту та відсотків у розмірі 28840 доларів США, у звязку з чим Банк 1 звернувся із позовом про стягнення заборгованості з боржника, а у звязку зі смертю боржника, до участі у справі були залучені його спадкоємці, зокрема позивачка ОСОБА_2 На підставі рішення апеляційного суду Одеської області від 01.04.2015 року зі спадкоємців боржника, у тому числі із позивачки на користь Банка 1 стягнута заборгованість у розмірі 230518,12 гривень (а.с.9-13).

Незважаючи на виконання спадкоємцями боржника ОСОБА_5 рішення суду від 01.04.2015 року про стягнення 230518,12 гривень еквівалент 10471,66 доларів США \еквівалент у доларах США на час виконання рішення суду\ станом на лютий 2016 року за кредитним договором від 15.08.2008 року існує заборгованість з погашення кредиту у розмірі 18363,80 доларів США, а також заборгованість по відсоткам (а.с.57-59).

Зважаючи на те, що позивачка ОСОБА_2, у встановленому законом порядку, подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_5, в силу ст. 1268, 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить їй з часу відкриття спадщини, тобто з 24.03.2012 року (а.с.11).

ОСОБА_2, у даному випадку, успадкувала нерухоме майно у вигляді спірної квартири, яка у свій час була передана боржником та іпотекодавцем ОСОБА_5 \одна й та сама особа\ у забезпечення ним виконання своїх зобовязань за кредитним договором між ним та Банком 2 від 15.08.2008 року.

Між тим, особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обовязки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобовязання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Крім того, якщо боржник та іпотекодавець одна й та сама особа, то після її смерті до спадкоємця, в разі порушення боржником своїх зобовязань, переходять обовязки іпотекодавця у межах вартості предмета іпотеки (правова позиція Верховного Суду України від 17.02.2016 року у справі №6-31цс16).

Зважаючи на викладене, виходячи з вимог ст. 23 ч. ч. 1-3 Закону України «Про іпотеку», слід дійти висновку, що спадкоємець, в разі порушення боржником зобовязань, відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

При цьому, відповідно до ст.ст. 12, 33 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобовязання в іпотекодержателя виникає право для звернення стягнення на предмет іпотеки в межах загальних положень закону про строк позовної давності.

Оскільки позивачка, у встановленому законом порядку, своєчасно подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, з часу відкриття спадщини вона набула статусу іпотекодавця і з цього часу має всі права та несе всі обовязки за іпотечним договором у тому ж обсязі і на тих умовах, що існували до прийняття нею спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що за життя боржник ОСОБА_5 порушував умови кредитного договору, допускав заборгованість з повернення кредиту та відсотків.

Тому Банк, в межах строку позовної давності, у встановленому законом порядку, як іпотекодержатель, не позбавлений права звернутись до позивачки, до якої у порядку спадкування перейшли права та обовязки іпотекодателя за іпотечним договором від 15.08.2008 року, з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, при цьому, позивачка відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки

За таких обставин, колегія суддів відмовляє ОСОБА_2 у позові за необґрунтованістю вимог.

Заперечення представника позивачки з посиланням на те, що після виконання позивачкою рішення апеляційного суду від 01.04.2015 року про стягнення заборгованості за кредитним договором 15.08.2008 року припинились зобовязання за цим договором і відповідно до ст. 1281 ЦК України Банк, як кредитор повинен був заявити вимоги дло спадкоємців ОСОБА_5 не заслуговують на увагу з таких підстав.

Виходячи з аналізу зазначеної цивільно-правової норми слід дійти висновку, що правила ст. 1281 ЦК України регулюють порядок предявлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців щодо виконання зобовязань спадкодавця перед своїм кредитором.

Разом з тим, у даному випадку йдеться про те, що Банк, у встановленому законом порядку, як іпотекодержатель, не позбавлений права звернутись до позивачки, до якої у порядку спадкування перейшли права та обовязки іпотекодателя за іпотечним договором від 15.08.2008 року, з вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Строк, в межах якого іпотекодержатель може звернутися з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлюється загальними положеннями про позовну давність (глава 19 ЦК України).

Інших, правових доводів, в суді апеляційної інстанції не заявлено.

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про задоволення позову, апеляційна скарга Банка 1 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства Дельта Банк задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 28 липня 2016 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_2 у позові до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про скасування запису обтяження квартири, яке внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомості на підставі договору іпотеки, скасування запису обтяження квартири іпотекою, яке внесено до Державного реєстру іпотек і зобовязання повернути правовстановлюючі документи на квартиру.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

ОСОБА_7

ОСОБА_8