Рішення № 66662512, 08.12.2010, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 2-11212/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2010 року Рівненський міський суд Рівненської області

в особі головуючого судді Музичук Н.Ю.

при секретарі Радюк Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського міського суду цивільну справу за позовом АТ „Банк „Фінанси та кредит" в особі філії „Північно-західне регіональне управління „АТ „Банк "Фінанси та кредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредиту, зустрічному позову ОСОБА_1 до АТ „Банк „Фінанси та кредит" в особі філії „Північно-західне регіональне управління „АТ „Банк "Фінанси та кредит", третя особа ТзОВ виробничо-комерційна фірма "СВД", про визнання недійсними договору про відкриття кредитної лінії у формі овердрафту та договору поруки, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 292, 294 ЦПК України, суд -,-

ВСТАНОВИВ:

23.07.2010 року до Рівненського міського суду звернувся з позовом АТ „Банк „Фінанси та кредит" в особі філії „Північно-західне регіональне управління „АТ" „Банк "Фінанси та кредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обгрунтування позову покликаються на те, що 23.04.2008 р. між ними та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №016-Ю//000933 за яким Банк відкриває на картковий рахунок Позичальника Відновлювальну кредитну лінію з розміром ліміту овердрафту в сумі 5000,00 дол. США, зі сплатою по процентній ставці 15% річних, зі строком повернення до 30 квітня 2010 року. Разом із укладенням даного договору було укладено договір поруки із ТзОВ виробничо-комерційною фірмою "СВД" за №016-РР/000933. Відповідно до п. 2.1., 2.2. даного договору поруки ТзОВ виробничо-комерційна фірма "СВД" є поручителем ОСОБА_1. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і Позичальник. У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники. В порушення умов договору відповідач ОСОБА_1 допустив заборгованість перед банком, яка станом на 23.07.2010 р. становить 72748,03 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість станом на 23.07.2010 р. в сумі 72748,03 грн. та судові витрати.

08 листопада 2010 року, до Рівненського міського суду звернувся з зустрічною позовною заявою ОСОБА_1, вказуючи, що договір про відкриття кредитної лінії у формі овердрафту №016-КV000933 від 23.04.2008 р. був укладений з порушенням Баком законодавства України, а саме Банком були недотримані вимоги, щодо змісту правочину, та правочин було вчинено без відповідного дозволу (ліцензії).

В обгрунтування своїх зустрічних позовних вимог, позивач вказував на те, що умови договору є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договорених прав та обов'язків на шкоду позичальника. Несправедливими є, зокрема, умови договору про відкриття кредитної лінії у формі овердрафту в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов договору у випадку погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах ¦США. Також зазначено, що використання готівкової іноземної валюти на території України дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії, яка надається виключно на підставі окремої постанови Правління Національного Банку України.

Представником Банку подано заперечення на .зустрічну позовну заяву, в якій спростовуються вимоги ОСОБА_1, а посилання сторони, на вимоги оформлення кредитного зобов'язання у гривнях, вважають такими, що не заслуговують на увагу, оскільки, стаття 99 Конституції України встановлює, що грошовою одиницею України є гривня, відповідно дана норма Конституції визначає правовий статус грошової одиниці України, але в жодному випадку не встановлює сферу її обігу та обмеження щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Таким чином обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України. Крім того, просить врахувати, що в Узагальненнях Верховного Суду України "Судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 рр.)" від 07.10.2010р. вказано наступне: "зростання курсу долара США - валюти кредиту, за загальним правилом, саме по собі не є підставою для розірвання кредитного договору, оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти - гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті". Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Відповідно до статті 5 Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Що стосується необхідності отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України згідно вимог п. г ч. 4 ст. 5 Декрету, то слід зазначити, що порядок видачі індивідуальних ліцензій визначаються Положенням про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу ¦(затверджене постановою правління НБУ від 14.10.2004 року № 483).Відповідно до п.1.5 Положення визначено, що використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк ( ця норма стосується лише операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями ). Єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету вважають наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій.

Представник позивача відповідача АТ „Банк „Фінанси та кредит" в особі філії „Північно-західне регіональне управління „АТ „Банк "Фінанси та кредит" підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі без змін та доповнень надав пояснення по суті позову, що відповідач тривалий час не виконує кредитні зобов'язання і станом на березень 2010 року прострочена заборгованість його становила понад 5 тисяч доларів США, про що йому направлена претензія за вих..№800 від 22.02.2010 року, якою він попереджений про повернення кредитних коштів в повному обсязі в порядку п. 3.2.1. Договору до 30.04.2010 року, та пред'явлення позову до суду у разі невиконання вимог. Просить задовольнити позовні вимоги, стягнути судові витрати в справі та відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог, як безпідставних, відповідно наданого запереченням обгрунтування.

Представник відповідача позивача підтримав. зустрічні позовні вимоги в повному обсязі, дав пояснення по суті позову, просить в задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Банку обгрунтовані та підлягають до задоволення, зустрічні позовні вимоги вважаються безпідставними, виходячи із наступного.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.ст. 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські установи мають право здійснювати кредитні операції, у тому числі розміщувати залучені кошти від свого імені, па власних умовах та на власний ризик на підставі банківської ліцензії. Відповідно до ст. 2 цього Закону кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Таким чином законодавство України чітко визначає правомочність банків на підставі відповідних ліцензій надавати кредити та бути суб'єктом кредитних зобов'язань.

Що стосується доводів позивача зустрічного позову щодо недотримання Банком вимог пунктів в,г ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", то слід зазначити, що п. в ч. 4 ст.5 Декрету передбачає вимогу щодо отримання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, проте законодавством не встановлені терміни і суми кредитів в іноземній валюті.

Що стосується необхідності отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України згідно вимог п. г ч. 4 ст. 5 Декрету, то слід зазначити, що порядок видачі індивідуальних ліцензій визначаються Положенням про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (затверджене постановою правління НБУ від 14.10.2004 року, № 483). Відповідно до п. 1.5 Положення визначено, що використання іноземної валюти як засобу платежу на території України та індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма застосується лише операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензій письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями ).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Встановивши, що здійснення банком АТ „Банк „Фінанси та кредит" в особі філії „Північно-західне регіональне управління АТ „Банк "Фінанси та кредит", валютних операцій проводилося на підставі отриманої 17 липня 2007 року у встановленому порядку і генеральної ліцензії №28 та письмового дозволу Національного банку України №28-2 від 17.07.2007 року, суд приходить до висновку, що здійснення кредитних операцій у валюті, визначеній укладеним між сторонами договором про відкриття кредитної лінії у формі овердрафту №016-КУ/000933 від 23.04.2008 року, розрахунки за цим договором в іноземній валюті не суперечь вимогам чинного законодавства України.

Відтак, передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог судом не встановлено, такі не доведені належними та допустимими доказами, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до задоволення не підлягають.

З оглянутого судом кредитного договору №016-КV000933 від 23.04.2008 р. вбачається, що Банк надав Позичальнику кредит в сумі 5000,00 дол. США зі сплатою по процентній ставці 15% річних, зі строком повернення до 30.04.2010 року.

З оглянутого в судовому засіданні розрахунку заборгованості за кредитним договором №016-КV000933 від 23.04.2008 р. вбачається, що станом на 23.07.2010 р. заборгованість становить 72748,03 грн., де 39490,00 грн. заборгованість по кредиту1041.67 грн. заборгованість по процентах; 32216,36 грн. - пеня. Розрахунок заборгованості не оспорений і не спростований відповідачем позивачем ОСОБА_1

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, сукупністю достовірно наведених доказів підтверджується, що первісна позовна заява АТ „Банк „ФІНАНСИ ТА кредит" в особі філії „Північно-західне регіональне управління „АТ „Банк "Фінанси та кредит" обгрунтована і підлягає до задоволення шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту в сумі 72748,03 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені документально підтверджені судові витрати. З врахуванням даної вимоги процесуального кодексу та встановлених судом обставин підлягає до стягнення відповідача на користь позивача понесені судові витрати в сумі 727 грн. 48 грн. державне мито + 120 грн.00 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі наведеного ст.ст. 526, 527,530, 599 ЦК України, керуючись ст. 10,11.57-60,88.208,209,212-215,21? 223,292,293 ЦПК України, суд -.

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги АТ „Банк"Фінанси та Кредит" Північно-Західне регіональне управління АТ „Банк „Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, нна користь АТ „Банк"Фінанси та Кредит" Північно-Західне регіональне управління АТ „Банк „Фінанси та Кредит", Код ЄДРПОУ 25894576, МФО З333603, заборгованість по договору про відкриття кредитної лінії у формі овердрафту №016-КV000933 від 23.04.2008 року в сумі 72748 грн. 03 коп., і відшкодування судових витрат в сумі 847 грн.48 коп., а всього 73595 /сімдесят три тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять / грн. 51 коп.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до АТ „Банк "Фінанси та Кредит" Північно-Західне регіональне управління АТ „Банк „Фінанси та Кредит" про визнання недійсними договору про відкриття кредитної лінії у формі овердрафту №№016-КV000933 від 23.04.2008 року та договору поруки №016- РР/000933 від 25.04.2008 року відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через місцевий суд поданням апеляційної скза десятиденний строк з дня проголошення рішення, а для осіб які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіда-ні під час проголошення рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після звкінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду Н.Ю.Музичук