Рішення № 66660990, 21.04.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 643/12444/15-ц Головуючий 1 інст. Сиротников Р.Є.

Провадження 22-ц/790/922/17 Головуючий ІІ інстанції- Бездітко В.М.

Категорія: житлові

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Бездітка В.М.,

суддів - Овсяннікової А.І., Коваленко І.П.,

за участю секретаря - Кравченко О.О.

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Харківводоканал» на рішення Московського районного суду міста Харкова від 23 листопада 2016 року по справі за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, -

встановила:

У серпні 2015 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що відповідач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 і є споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення шляхом відкриття абонентського особового рахунку № НОМЕР_1. Відповідач не сплачував в повному обсязі за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що призвело до утворення у нього заборгованості: за надані послуги з централізованого водопостачання, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь за період з 01.11.2003 року по 30.06.2015 року у розмірі 2438,77 грн.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.01.2012 року по 30.06.2015 року у розмірі 1013,47 грн.; індекс інфляції - 1115,51 грн.; 3% річних від простроченої суми - 88,75 грн.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 23.11.2016 року провадження у справі за позовом КП «Харківводоканал» до ОСОБА_1, в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка утворилась за період з 01.11.2003 року 31.12.2009 року, - закрито. В задоволенні позовних вимог КП «Харківводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення - за період з 01.01.2010 року по 30.06.2015 року - відмовлено.

Відповідно до ухвали Московського районного суду м.Харкова від 23.12.2016 року виправлено описку у повному тексті рішення Московського районного суду м.Харкова від 23.11.2016 року та доповнено резолютивну частину рішення реченням : «Судові витрати залишити за позивачем».

Не погоджуючись з рішенням суду, КП « Харківводоканал» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволені вимог про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2010 року по 30.06.2015 рік та в цій частині ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування скарги зазначено наступне. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2010 року по 30.06.2015 року суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи та безпідставно відмовив у позові. Із наявного у матеріалах справи розрахунку розмір заборгованості за період з 01.01.2010 року по 30.06.2015 року суд не визначив, яка сума боргу є доведеною та повинна бути стягнути з відповідача на користь позивача. Крім того, суд першої інстанції до спірних правовідносин застосував строк позовної давності, при цьому не врахував, що строк переривався на підставі заяви про видачу судового наказу.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду перевіряється судовою колегією в межах доводів апеляційної скарги.

За вимогами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухваленні рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

По справі встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 і є споживачем послуг водопостачання та водовідведення, які надає позивач.

Згідно розрахунку позивача заборгованості, через несплату коштів за надані послуги за відповідачем виникла заборгованість: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.11.2003 року по 30.06.2015 року у розмірі 2438,77 грн.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.01.2012 року по 30.06.2015 року у розмірі 1013,47 грн.; індекс інфляції - 1115,51 грн.; 3% річних від простроченої суми - 88,75 грн.

Обов'язок споживачів своєчасно сплачувати за житлово-комунальні послуги, у тому числі і за послуги водопостачання та водовідведення, передбачений ст. 68 ЖК України, ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з наступного. Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 02.06.2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Харківводоканал» суми заборгованості за період з жовтня 2005 року по 31.09.2009 року. Тому, з урахуванням вимог ст. 205 ч.1 ЦПК України, суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за період з 01.11.2003 року по 31.12.2009 року. В цій частині рішення суду не оскаржувалось.

Відмовляючи у задоволенні позовних в частині стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2010 року по 30.06.2015 рік, суд першої інстанції виходив з того, що через відсутність розрахунку суми заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем - з урахуванням раніше прийнятого судового рішення та строків позовної давності, а також періоду, за який послуги з водопостачання та водовідведення відповідачу не надавались (з 22.10.2014 року), з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, суд самостійно позбавлений можливості виконати вказаний розрахунок, а відтак розмір позовних вимог є недоведеним у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог КП «Харківводоканал.

Проте з такими висновками суду першої інстанції повністю погодитися не можна, оскільки позивачем наданий розрахунок заборгованості.

Відповідно до рішення Московського районного суду м. Харкова від 02.06.2010 року з відповідача на користь КП «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» стягнуто заборгованість за надані послуги з водопостачання за період з жовтня 2005 року по 31.12.2009 року, в сумі 156,92 грн. (а.с. 33).

З копії повідомлення від 22.10.2014 року наданого відповідачем вбачається, що квартиру АДРЕСА_1 відключено від мережі централізованого водовідведення. Вказана інформація також міститься в копії повідомлення про відключення №60 (а.с. 32).

Однак, судова колегія ставиться критично до вказаних документів, оскільки позивачем в судовому засіданні в апеляційній інстанції надано документи, які складаються представниками КП «Харківводоканал» при здійсненні відключення споживача від послуг. Вказані документи мають затверджену у встановленому законом порядку форму. Відносно ОСОБА_1 такі документи не складались, його квартира не відключалась від послуг водопостачання та водовідведення.

Колегія також враховує пояснення ОСОБА_1, що він не має відомостей на теперішній час про надання послуг позивачем у квартирі АДРЕСА_1.

Таким чином, колегія вважає, що факт відключення квартири АДРЕСА_1 відповідачем не спростований. При цьому враховує докази надані зі сторони позивача стосовно того, що вказана квартира не була відключена від послуг водопостачання та водовідведення, послуги надаються постійно.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно до періоду заборгованості з 01.10.2010 року по 30.06.2015 року застосував вимоги ст.257 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що у липні 2014 року КП «Харківводоканал» звертався до суду з заявою про видачу судового наказу стосовно стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Відповідно до ухвали Московського районного суду м. Харкова від 04.12.2014 року судовий наказ від 11.08.2014 року було скасовано.

Таким чином, виходячи з положень ч.2 ст.264 ЦК України вбачається переривання строку позовної давності стосовно період за який утворилась заборгованість ОСОБА_1 перед КП «Харківводоканал».

Судова колегія вважає, що для визначення заборгованості слід врахувати період з січня 2012 року по червень 2015 р. включно.

Цей період включає трьох річний строк позовної давності з часу звернення у липні 2014 року з заявою про видачу судового наказу і остаточної дати розрахунку заборгованості зазначеної у позовній заяві - 30.06.2015 р. Проте, враховуючи що матеріали справи не містять щомісячних розрахунків за 2011 рік колегія вважає, що період заборгованості складає з січня 2012 року по червень 2015 року включно.

З звітної картки абонента на квартиру АДРЕСА_1 вбачається, що сума нарахована ОСОБА_1 за послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 рік складала - 654,54 грн., з яких ним було сплачено - 672,68, тобто переплата складала 18,14 грн. За період з 01.01.29013 року по 31.12.2013 року нарахування складали 931, 60 грн., з яких сплачено - 549,77 грн. За період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року сума нарахувань за вказані послуги становила - 1285,11 грн., ОСОБА_1 було оплачено - 645,05 грн. За період з 01.01.2015 року по 01.06.2015 року сума нарахувань становила - 926,18. Таким чином, з урахуванням сплачених ОСОБА_1 сум за послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2012 року по 30.06.2015 рік вбачається, що сума заборгованості становить - 1929,33 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг з централізованого водовідведення та водопостачання , є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок по оплаті отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Судова колегія вважає, що сума заборгованості, яка дійсно існує у відповідача за період з 01.01.2012 року по 30.06.2015 р. складає 1929,33грн. Сума індексу інфляції при цьому складає - 736,55 грн. та трьох відсотків річних складає - 63,02 грн. ( а.с.9).

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволені вимог про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2010 року по 30.06.2015 рік з постановленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача на загальну суму 2729,50 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківводоканал» задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2016 року в частині відмови у позові про стягнення заборгованості з 01.01.2010 року по 30.06.2015 р. скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість у розмірі 579 грн.

В іншій частині рішення Московського районного суду м.Харкова від 23.11.2016 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий -

Судді -