Ухвала суду № 66660834, 18.05.2017, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/1562/17

н/п 1-кс/640/3831/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2017 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді Божко В.В.,

при секретарі Гайфутдіновій Б.О.,

за участі заявника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання адвоката ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016220000001381 від 14.12.2016 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.203-2 ч.1 КК України, -

встановив:

17.05.2017р. адвоката ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, звернувся до суду із клопотанням про скасування арешту, накладеного ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 07.02.2017 р., на майно, яке вилучене 03.02.2017 під час проведення обшуку 1-го поверху за адресою: м. Харків, вул. Коцарська, 2/4, у котрих розташовано покерний клуб «Chip Leader» власниками якого є ФО-П ОСОБА_3 та ФО-П ОСОБА_2, а саме на: телевізори «Elenberg» в кількості 8 шт.; телевізор «Vinda» в кількості 1 шт.; телевізор «LG» в кількості 1 шт.; телевізор «NEC» в кількості 1 шт.; телевізор «Samsung» в кількості 1 шт.; телевізор «Sony» в кількості 1 шт.; грошові кошти в розмірі 3 210 грн.

В обґрунтування клопотання посилався на те, що накладення арешту на майно порушує права власника майна, які гарантовані йому Конституцією України. Зазначив при цьому, що у кримінальному провадженні не вбачається, чи набула будь-яка особа статусу підозрюваного, обвинуваченого, що давало б підстави визначити хто саме несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, та слідчим не надано даних, що вилучене майно є предметом, засобом чи знаряддям злочину, передбаченого ч.1 ст. 203-2 КК України. Вважає в подальшому застосуванні арешту відпала по треба.

Заявник в судовому засіданні подане клопотання підтримав повністю.

СлідчийСУ ГУНП України в Харківській області ОСОБА_4 до судового засідання не зявилась, до суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність, проти скасування арешту заперечує .

Слідчий суддя, вислухавши думку заявника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

З наданих суду документів вбачається, що в провадженні СУ ГУНП України в Харківській області знаходяться матеріали кримінального провадження №12016220000001381 від 14.12.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 203-2 КК України.

07.02.2017 р. ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова Божко В.В. накладений арешт на майно, яке вилучене 03.02.2017 під час проведення обшуку 1-го поверху за адресою: м. Харків, вул. Коцарська, 2/4, у котрих розташовано покерний клуб «Chip Leader» власниками якого є ФО-П ОСОБА_3 та ФО-П ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З наданих заявником даних в ході судового розгляду клопотання про скасування арешту встановлено наступні обставини, які не були відомі слідчому судді на час розгляду клопотання про арешт майна в зазначеній частині.

Так, заявником надано копію договору суборенди нежилих приміщень від 12.12.2016 р. відповідно до якого орендодатель ОСОБА_3 з однієї сторони надав, а суборендатор ОСОБА_2 з іншої сторони прийняла в тимчасове користування нежилі приміщення №10, 13 1-го поверху в будинку літ. «Б-3», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Коцарська, 2/4; нежилі приміщення надаються в суборенду з метою використання для здійснення своєї господарської діяльності, та надано копію акту прийому-передачі від 12.12.2016 р.

Крім того, слідчому судді органом досудового розслідування не надано даних щодо наявності в кримінальному провадженні підозри ОСОБА_2

Відповідно до пп.2 п.2.6. Узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК України) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Однією із загальних засад кримінального провадження, визначених п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України, є розумність строків. Відповідно до ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Згідно ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданій стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 КПК України.

Так, відповідно до ч.4 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд зобовязаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Як зазначено вище, зі змісту клопотання та пояснень заявника в судовому засіданні слідує, що вказане майно вилучено вже тривалий час, що у свою чергу порушує права власника майна, які гарантовані йому Конституцією України.

В силуст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), в яких заявники скаржилася на контроль за використанням власності в зв'язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 КПК України для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження.

Враховуючи наслідки арешту майна для власника майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, приймаючи до уваги той факт, що вказане майно перебуває у розпорядженні сторони обвинувачення майже 3,5 місяців, керуючись також загальними засадами кримінального провадження, визначеними у ст. 7 КПК України, положеннями ч. 4 ст. 173 КПК України, слідчий суддя вважає що клопотання підлягає частковому задоволенню, а саме в частині скасування арешту на телевізори.

Передача вказаного майна власнику на відповідальне зберігання за вказаних вище обставин не створить будь-яких перешкод для збереження речових доказів та для подальшого розслідування кримінального провадження.

Клопотання про фіксування процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчому судді не надходило і за ініціативою суду не здійснюється, відповідно положень ст.107 КПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 107, 114, 174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,

ухвалив:

Клопотання адвоката ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016220000001381 від 14.12.2016 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.203-2 ч.1 КК України задовольнити частково.

Скасувати арешт на майно, яке вилучене 03.02.2017 під час проведення обшуку 1-го поверху за адресою: м. Харків, вул. Коцарська, 2/4, у котрих розташовано покерний клуб «Chip Leader» власниками якого є ФО-П ОСОБА_3 та ФО-П ОСОБА_2, а саме на:

телевізори «Elenberg» в кількості 8 шт.;

телевізор «Vinda» в кількості 1 шт.;

телевізор «LG» в кількості 1 шт.;

телевізор «NEC» в кількості 1 шт.;

телевізор «Samsung» в кількості 1 шт.;

телевізор «Sony» в кількості 1 шт., накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 07.02.2017 р. по справі № 640/1562/17, н/п 1-кс/640/901/17.

В іншій частині у задоволенні клопотання відмовити.

Передати вище вказане майно, на відповідальне зберігання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визначити відповідальною особою за збереження майна ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Попередити ОСОБА_2 про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження майна.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя - Божко В.В.