Вирок № 66658803, 17.05.2017, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/6252/16-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2017 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді: Бориславського Ю.Л.,

за участю секретаря: Каралюс Т.Р.,

прокурорів: Бабірад О.Б., Лободи І.І.,

потерпілих: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисника: ОСОБА_3,

обвинуваченого: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові обвинувальні акти у кримінальних провадженнях №12017140060001054 та №12016140060003097 про обвинувачення:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, неодруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, який проживає без реєстрації на АДРЕСА_1, раніше судимого 17.02.2017 року Франківським районним судом м. Львова за ч.2 ст.185, ч.1 ст.309 КК України, на підставі ст.70 КК України остаточно обрано покарання у виді 5 років позбавлення волі, згідно ч.5 ст.72 КК України зараховано строк попереднього увязнення 3 роки 10 місяців 1 день з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі та звільнено від відбування покарання у звязку з відбуванням строку покарання,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 26.08.2016року близько 04.00 год., перебуваючи на вул. Квітки Основяненка, 38 у м. Львові з метою вчинення таємного викрадення чужого майна та власного збагачення, шляхом вільного доступу, повторно вчинив замах на таємне викрадення чужого майна, намагаючись викрасти реєстраційний номер болгарської реєстрації В 8186 ВХ, вартістю 11,74 болгарських левів, що станом на 26.08.2016 року, згідно офіційного курсу валют НБ України становить 165 гривень 47копійок із належного ОСОБА_1 автомобіля марки «Jaguar S Type», однак довести свого злочинного умислу до кінця не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки був виявлений потерпілою ОСОБА_1

Крім цього, 16.03.2017року, близько 13.50 год., знаходячись в маршрутному таксі №25, яке рухалось по вул. Любінська, 98 у м. Львові, маючи умисел на повторне незаконне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, підійшовши ззаду до потерпілої ОСОБА_2, скориставшись відсутністю уваги зі сторони інших пасажирів, витягнув із сумки останньої гроші в сумі 500.00 гривень, які сховав собі в кишеню, а в подальшому за пояс, однак довести свого злочинного умислу до кінця не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки був викритий потерпілою та іншими пасажирами.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованих йому злочинах, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених в обвинувальних актах, у вчиненому щиро розкаюється, просить суд його суворо не карати.

Враховуючи, що учасники судового розгляду визнали недоцільним дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, зясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої його позиції, а також йому розяснено, що він у такому випадку позбавляється права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, розглянув справу за правилами, передбаченими даною нормою.

Зі змісту ст.32 КК України повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

Обвинувачений ОСОБА_4 до вчинення даного злочину був засуджений 17.02.2017 року Франківським районним судом м.Львова за ч.2 ст.185, ч.1 ст.309 КК України, на підставі ст.70 КК України остаточно обрано покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Отже, в даному випадку має місце така кваліфікуюча ознака крадіжки, як повторність, повязана із засудженням ОСОБА_4 за раніше вчинений злочин.

Таким чином, аналізуючи наведене, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці), повторно, доведена повністю і його дії органом досудового слідства правильно кваліфіковані за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України.

При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а також ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 є щире каяття, а обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлені.

Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочинами середньої тяжкості, вчиненим умисно, з корисливих мотивів; особу винного, який раніше судимий /матеріали кримінального провадження, т.2 арк.45/, неодружений, не працює, на обліках в наркологічному і психоневрологічному диспансерах не перебуває /матеріали кримінального провадження, т.2 арк.38, 39/, згідно наданої характеристики за місцем проживання скарг від мешканців не поступало /матеріали кримінального провадження, т.2 арк.44/, а тому виходячи з наведеного, беручи до уваги думку потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч.2 ст.185 КК України, що є достатнім для виправлення обвинуваченого, його перевиховання, запобігання вчиненню ним нових злочинів, що відповідає особі та є достатнім для досягнення передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання.

Між тим, суд, приймаючи до уваги наведене, наявність обставин, що помякшують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 ст.75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки його виправлення можливе без реального відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки, який буде оптимальним, покаже стійкість такого виправлення і неможливість вчинення ним в подальшому інших злочинів.

При цьому, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обовязки, передбачені ст.76 КК України.

У кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_1 заявлений цивільний позов про стягнення з обвинуваченого 10000.00 гривень моральної шкоди, завданої злочином.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду предявити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

В судовому засіданні обвинувачений визнав поданий потерпілою ОСОБА_1 цивільний позов.

Зі огляду на зазначене, суд приходить до переконання, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, враховує характер і глибину фізичних та моральних страждань, яких зазнала потерпіла, внаслідок протиправних дій ОСОБА_4, а тому з обвинуваченого ОСОБА_4 підлягає стягненню 10000.00 гривень відшкодування моральної шкоди.

На підставі ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Підстав, передбачених ст.176, 177 КПК України, для застосування щодо обвинуваченого запобіжних заходів суд не вбачає.

Керуючись ст.368-371, 373-375 КПК України, суд

з а с у д и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 /три/ роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання із випробуванням протягом іспитового строку тривалістю два роки.

Зобовязати ОСОБА_4, відповідно до ст.76 КК України, періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_4 (паспорт громадянина України серії КС 433048) на користь ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії КА 952718) 10000 (десять тисяч) гривень моральної шкоди.

Речові докази, а саме: грошові кошти в сумі 500.00 гривень 2 купюри номіналом по 200.00 гривень та 1 купюра номіналом 100.00 гривень, які передано на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_2 повернути потерпілій ОСОБА_2, як власнику /матеріали кримінального провадження, т.2 арк.30-36/;

- мобільний телефон марки «Lenovo», в корпусі чорно-червоного кольору, в силіконовому чохлі чорного кольору, ІМЕІ: 862808020713619, із сім-картою мобільного оператора «Київстар» №+380689741032 та сім-картою мобільного оператора «Life» №+380931615331, а також картою памяті Transcend 8GB Micro SD, спортивну олімпійку чорно-білого кольору із емблемою надписом «Fila» з капюшоном, кепку синього кольору із надписом білими літерами «Italia», «Beretta» - повернути обвинуваченому ОСОБА_4, як власнику /матеріали кримінального провадження, т.1 арк.21-22/;

- одну пару матерчастих рукавиць чорного кольору, металевий пінцет сірого кольору, дві викрутки та 16 аркушів паперу білого кольору,15 з яких із написами НОМЕР_1 та на одному з яких зображено цифри та букви наступного змісту: НОМЕР_1 набери, які передано в камеру зберігання речових доказів /матеріали кримінального провадження, т.1 арк.21-22/ знищити;

- реєстраційний номер болгарської реєстрації В 8186 ВХ із пластмасовими кріпленнями чорного кольору, які передано на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_1 повернути потерпілій ОСОБА_1, як власнику /матеріали кримінального провадження, т.1 арк.21-23/.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: Ю.Л. Бориславський