Рішення № 66658699, 22.05.2017, Кам’янський районний суд Запорізької області (до 25.04.2025 - Куйбишевський районний суд Запорізької області)

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 319/196/17

Провадження №2/319/189/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2017 року смт Більмак

Куйбишевський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Валігурського Г.Ю.,

при секретарі судового засідання Шипко А.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача в режимі відеоконференції ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Куйбишевського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди в сумі 100000 грн., -

в с т а н о в и в:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі за тестом позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначав, що у період часу з 21.04.1975 року по 14.08.1993 року він проходив військову службу в армії, в тому числі з 27.12.1989 по 04.05.1990 проходив службу в 30 км зоні Чорнобильської АЕС.

При виконанні службового обовязку отримав дозу радіактивного опромінення, у зв'язку з чим у нього розвинулись хвороби.

Внаслідок ушкоджень здоровя отриманих під час виконання обовязків військової служби він змушений тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити чесельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, оскільки отримав чисельні хвороби, а саме: ішемічна хвороба серця, атеросклероз аорти та коронарних артерій серця, хронічна коронарна недостатність І ступеню, атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба І ступеню. Вказані хвороби є результатом виконання обовязків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

У зв'язку з отриманням хвороб йому встановлена ІІ група інвалідності з 70% втратою працездатності внаслідок захворювання, яке пов'язане з проходженням військової служби. У зв'язку з цим, він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, багато коштів витрачає на лікування.

Вважає, що у зв'язку з отриманими ушкодженнями здоровя під час проходження військової служби та отриманням інвалідності внаслідок захворювання, яке пов'язане з проходженням військової служби, йому завдана моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 100000 грн.

Оцінюючи завдану йому моральну шкодувиходить з тривалості й глибини своїх душевних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, що викликані внаслідок травми, а також фізичного та фактичного значного погіршення стану здоров'я. Посилаючись на зазначені обставини просить суд стягнути з Міністерства оборони України на його користьморальну шкоду в розмірі 100000 грн.

Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити. Наполягає на задоволенні вимог предявлених саме Міністерству оборони України.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених в письмових запереченнях, просив відмовити в задоволення позову посилаючись на наступні обставини.Оскільки позивач отримав захворювання при виконанні службових обовязків в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яка сталася в 1986 році до набрання чинності Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі за текстом Закон) тобто у період коли діючим законодавством взагалі не передбачалось регулювання правовідносин з відшкодування моральної шкоди. На думку відповідача позивач безпідставно зазначив, що до нього застосовуються ст. 17 Закону, оскільки останній не є військовослужбовцем. Вважає, що Міністерство оборони України є неналежним відповідачем у справі. Крім того,військовослужбовці та особи на яких поширюється дія Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також вищевказаного Закону, користуються усіма правами і свободами людини і громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України. На думку відповідача військовослужбовцям надаються пільги, гарантії та компенсації, тому моральні страждання вже враховані чинним законодавством. Також вказує на відсутність вини Міністерства оборони України в моральних стражданнях позивача.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши надані сторонами докази та матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в армії з 21 квітня 1975 року по 14 серпня 1993 року, що підтверджується довідкою від 06 березня 2017 року №13, виданою Обєднаним військовим комісаріатом Куйбишевського та Розівського районів Запорізької області.

Під час проходження військової служби в період з 27.12.1989 року по 04.05.1990 року позивач проходив військову службу в 30 км зоні Чорнобильської АЕС, що підтверджується довідкою від 06 березня 2017 року №14, виданою Обєднаним військовим комісаріатом Куйбишевського та Розівського районів Запорізької області.

Згідно Довідки від 31.03.1993 №527 виданою Центральною поліклінікою МО України позивачу встановлено діагноз: ішемічна хвороба серця, повязана з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

22 березня 1996 року у позивача встановлено третю групу інвалідності, що підтверджується довідкою Медико-соціальної (експертної) комісії серії МСЕ №095770 від 22.03.1996 р.

А згідно довідки Медико-соціальної (експертної) комісії серії МСЕ №099879 від 04.02.2002 позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності у звязку із захворюванням, повязаним з виконанням обовязків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

28 листопада 2006 року позивачу безстроково встановлена ІІ група інвалідності в звязку з захворюваннями повязаними з виконанням службових обовязків при ліквідації наслідків на ЧАЕС, що підтверджується Довідкою до акта огляду МСЕК серії АД №055307 від 28.11.2006.

Згідно Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії АВ №001865 від 28.11.2006 позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 70%.

Відповідно дост. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 рокуіз змінами та доповненнями відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Простатус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

При цьому вказаними нормами не встановлено механізму відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоровя внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Позивачем вимоги заявлені на підставі ст.ст. 23, 1167, 1168 ЦК України.

Відповідно до п. 4Прикінцевих та перехідних положень ЦК УкраїниЦивільний кодекс Українизастосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинностіЦивільним кодексом України, положення цьогоКодексузастосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Із матеріалів справи вбачається, що ушкодження здоровя (хвороби) внаслідок Чорнобильської катастрофи позивач отримав у 1993 році, про що свідчать Довідки від 31.03.1993 №527 виданою Центральною поліклінікою МО України, а інвалідність у звязку з такими захворюваннями встановлена у 2002 році, що підтверджується довідкою Медико-соціальної (експертної) комісії серії МСЕ №099879 від 04.02.2002.

Зазначені правовідносини виникли під час діїЦК УРСР, і не мають продовжувального характеру.

Враховуючи наведене до спірних правовідносин мають застосовуватись норми ЦК УРСР та законодавства, яке діяло на час виникнення у позивача хвороб (у період з 1993 по 2002 рік).

У відповідності до ч. ст. 440-1 ЦК УРСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

У п. 5постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, наявність шкоди ще не породжує обов'язку її компенсації,так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.

У відповідності до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В порушення вказаних норм процесуального законодавства позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту протиправних дій або бездіяльності Міністерства оборони України, чи наявний причинний зв'язок між шкодою і протиправним діями завдавача шкоди та вини відповідача в її завданні.

В судовому засіданні позивачу розяснено право на заміну первісного відповідача належним або залучення до участі у справі іншої особи в якості співвідповідача, проте позивач наполягає на задоволенні вимог предявлених саме Міністерству оборони України.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, медична допомога, санаторно-курортне лікування та відпочинок надаються відповідно до законодавства.

У відповідності до положень ст. 17 Закону України «Простатус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сферах охорони здоров'я, соціального захисту населення, освіти і науки, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадські організації організують щорічне медичне обстеження (диспансеризацію), санаторно-курортне лікування всіх осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, запроваджують систему радіаційно-екологічного, медико-генетичного, медико-демографічного моніторингу на території України. Цими органами у регіонах найбільшого зосередження осіб, які постраждали, створюються спеціалізовані центри, в тому числі дитячі, для обстеження, лікування, соціально-психологічної реабілітації та профорієнтації потерпілих осіб.

Громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зобов'язані проходити обов'язкове обстеження в медичних закладах.

Розділом ІV вказаного Закону також передбачені компенсації та пільги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, серії А №037464 позивача віднесено до І категорії.

Статтю 20 Закону України «Простатус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги:

1) безплатне придбання ліків за рецептами лікарів;

2) безплатне позачергове зубопротезування (за винятком зубопротезування із дорогоцінних металів та прирівняних по вартості до них, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я);

3) першочергове обслуговування у лікувально-профілактичних закладах та аптеках;

4) позачергове щорічне безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками шляхом надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок через безготівкове перерахування санаторно-курортним закладам, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, за надання послуг із санаторно-курортного лікування чи одержання за їх бажанням грошової компенсації у розмірі середньої вартості путівки в Україні;

право вільного вибору санаторно-курортного закладу відповідного профілю чи закладу відпочинку, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та, за бажанням, здійснення доплати за надання додаткових послуг за рахунок власних коштів у разі недостатності суми щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок на санаторно-курортне лікування чи відпочинок у вибраному закладі. Санаторно-курортні заклади незалежно від форми власності зобов'язані надавати санаторно-курортні та оздоровчі послуги шляхом безготівкових розрахунків.

Порядокнадання щорічної грошової допомоги та здійснення доплат за рахунок власних коштів, виплати грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розмір щорічної грошової допомоги, щорічний розмір середньої вартості путівки в Україні визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

5) користування при виході на пенсію та зміні місця роботи поліклініками, до яких вони були прикріплені під час роботи;

6) щорічне медичне обслуговування, диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів, лікування в спеціалізованих стаціонарах;

7) переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації, скороченні чисельності або штату працівників, а також на працевлаштування.

У разі вивільнення працівників у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників їм виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, а також зберігається за їх бажанням посадовий оклад, тарифна ставка (оклад) на новому місці роботи, але не більше одного року. Їм також гарантується працевлаштування з урахуванням їх побажань або можливість навчання нових професій (спеціальностей) із збереженням у встановленому порядку середньої заробітної плати за останнім місцем роботи за весь період перепідготовки, але не більше одного року.

При переведенні у зв'язку із станом здоров'я на нижчеоплачувану роботу зазначеним працівникам виплачується різниця між попереднім заробітком і заробітком на новій роботі до встановлення інвалідності або одужання, але не більше одного року;

8) виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 процентів середньої заробітної плати незалежно від страхового стажу;

9) виплата працюючим інвалідам допомоги по тимчасовій непрацездатності до 4 місяців підряд або до 5 місяців у календарному році;

10) позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов (включаючи сім'ї загиблих або померлих громадян). Особи, зазначені в цьому пункті, забезпечуються жилою площею протягом року з дня подання заяви, для чого місцеві ради щорічно виділяють 15 відсотків усього збудованого житла (в тому числі підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності). Кабінет Міністрів України щорічно виділяє обласним державним адміністраціям цільовим призначенням капітальні вкладення відповідно до кількості сімей, що потребують поліпшення житлових умов. Фінансування будівництва здійснюється з Державного бюджету України.

Крім загальних підстав, передбачених законодавством України, такими, що потребують поліпшення житлових умов, визнаються особи, які забезпечені жилою площею нижче рівня середньої забезпеченості громадян у даному населеному пункті або які проживають у комунальних квартирах.

Особам, які перенесли променеву хворобу будь-якого ступеня або стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, які потребують поліпшення житлових умов, надається додаткова жила площа у вигляді окремої кімнати.

Сім'я, що втратила годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, має право на додаткову жилу площу, порядок надання і розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.

Передбаченими цим пунктом пільгами щодо забезпечення житлом громадяни мають право скористатися лише один раз;

11) 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирної плати, плати за утримання будинків), комунальними послугами (газ, електрична і теплова енергія, водопостачання, водовідведення та інші послуги) у межах середніх норм споживання, передбачених законом, телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості). Зазначені у цьому пункті пільги надаються також членам сімей громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності в межах норм, передбачених законом. До членів сімей громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, належать: дружина (чоловік), неповнолітні діти, непрацездатні батьки, особа, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою - інвалідом I групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, що має право на пільги, та проживає разом з ним.

Особам, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення, відшкодовується 50 процентів вартості палива, придбаного в межах норм, встановлених для продажу населенню.

У разі проживання у гуртожитку оплата за проживання провадиться у розмірі 50 процентів встановленої плати;

12) передача безплатно в приватну власність займаних ними та їх сім'ями квартир (будинків) державного та громадського житлового фонду незалежно від того, чи є зазначена особа наймачем чи членом сім'ї наймача. Зазначена пільга може бути використана один раз;

13) позачергове безоплатне забезпечення автомобілем інвалідів I групи незалежно від наявності медичних показань та інвалідів II групи за наявності медичних показань для забезпечення автомобілем, відсутності у них протипоказань до керування автомобілем; позачергове пільгове забезпечення автомобілем інвалідів II групи за наявності медичних показань та протипоказань до керування з правом передачі керування автомобілем члену сім'ї. Інваліди II групи за відсутності відповідних медичних показань мають право на безоплатне або на пільгових умовах забезпечення автомобілем, а також інваліди III групи за наявності медичних показань - на забезпечення автомобілем та відсутності протипоказань до керування ним - на пільгових умовах у порядку загальної черги. Порядок та умови забезпечення автомобілем визначаються Кабінетом Міністрів України;

14) забезпечення продуктами харчування за медичними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання. Зазначеним особам компенсується 50 процентів вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;

15) безплатне користування всіма видами міського та приміського транспорту (крім таксі, в яких число посадочних місць для пасажирів не більше 9) на території України за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - також електронного квитка, який видається на безоплатній основі;

16) одержання лікарняного листка на весь період лікування в санаторіях і спеціалізованих лікувальних закладах з урахуванням часу проїзду туди й назад, з виплатою допомоги по державному соціальному страхуванню незалежно від того, ким і за чий рахунок видано путівку;

17) позачергове обов'язкове забезпечення їх дітей місцями у дошкільних закладах незалежно від відомчої підпорядкованості;

18) зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства;

19) безплатний проїзд один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним або повітряним, або залізничним, або водним транспортом з правом першочергового придбання квитків;

20) обов'язкове (протягом року після подання заяви) відведення місцевими радами земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва для тих, хто потребує поліпшення житлових умов та перебуває на квартирному обліку, а також відведення земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, садівництва і городництва, будівництва індивідуальних гаражів і дач;

22) використання чергової відпустки у зручний для них час, а також отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих днів на рік;

23) позачерговий протягом року вступ до житлово-будівельних (житлових) кооперативів для тих, хто потребує поліпшення житлових умов, до кооперативів по будівництву та експлуатації колективних гаражів, стоянок для транспортних засобів та їх технічного обслуговування, до садівницьких товариств, а також право на позачергове придбання садових будинків або матеріалів для їх будівництва, для індивідуальної забудови. У випадку одержання житла права, передбачені пунктом 10 цієї статті, втрачаються, якщо житлові умови поліпшились настільки, що відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.

Передбаченими цим пунктом пільгами по забезпеченню житлом громадяни мають право скористатися один раз;

24) першочергове обслуговування на підприємствах, в установах, організаціях зв'язку, технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, служби побуту, торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту;

25) першочергове придбання промислових товарів підвищеного попиту, в тому числі легкового автомобіля, мотоцикла, моторного човна, телевізора, холодильника, меблів, пральної машини, пилососа у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

26) вступ поза конкурсом до державних вищих закладів освіти, професійно-технічних закладів освіти та на курси для професійного навчання з обов'язковим наданням гуртожитку на час навчання тим, хто не має житла, і виплатою соціальної стипендії в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, незалежно від місця навчання на території України. Особи, які закінчили середні та професійно-технічні заклади освіти з відзнакою (відмінними оцінками), приймаються без екзаменів до державних вищих закладів освіти за результатами співбесіди. Зазначені особи навчаються в цих закладах освіти за рахунок держави;

27) позачергове влаштування в заклади соціального захисту, а також на обслуговування службами соціального захисту вдома, якщо хворий не має близьких родичів, які проживають з ним.

У разі неможливості організації такого обслуговування закладами соціального захисту відшкодовуються витрати, пов'язані з доглядом за хворим;

28) позачергове встановлення телефону з оплатою 50 процентів вартості його встановлення;

31) оплата лікарняних листків по тимчасовій непрацездатності особам, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, нараховується за їх бажанням з середнього фактичного заробітку, який вони одержували під час роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, без обмеження двома тарифними ставками або посадовими окладами.

У такому ж порядку оплата лікарняних листків провадиться і особам, тимчасова непрацездатність яких настала внаслідок загального захворювання.

Пільги, передбачені пунктами1,2,17,26,27цієї статті, поширюються на неповнолітніх дітей померлих громадян, віднесених до категорії 1, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою. Пільги, передбачені пунктом 26 цієї статті, поширюються на неповнолітніх дітей громадян, віднесених до категорії 1. Пільги, передбачені пунктами5,7,8,11,12,20,23і27цієї статті, надаються дружині (чоловіку) померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, або опікуну (на час опікунства) дітей померлого. Дружині (чоловіку) померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, а також опікуну дітей померлого видається посвідчення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пільги, передбачені пунктами5,7,8,11,12,20,23і27частини першої цієї статті, надаються дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких повязана з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт. Дружинам (чоловікам) зазначеної категорії померлих громадян видається посвідчення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачено чииним законодавством у формі медичного обслуговування, гарантій, компенсацій та пільг.

За таких обставин в задоволенні позову має бути відмовлено.

Керуючись ст. ст.ст. п. 5постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст.10,11,60, 212,214,215 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди в сумі 100000 грн. відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Куйбишевський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Г.Ю.Валігурський