Ухвала суду № 66657727, 15.05.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/2302/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Литвинова І.В.

Категорія: ст. 183 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Глиняного В.П., Паленика І.Г.

при секретарі Сердюк Ю.С.

за участю:

прокурора Миропольця Д.О.

захисника Менів О.І.

підозрюваного ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора відділу Генеральної прокуратури України Миропольця Д.О. на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 квітня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах п'ятого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ЗубчукаР.В., погоджене прокурором першого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України Миропольцем Д.О.,та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, у межах строку досудового розслідування, тобто до 03 червня 2017 року включно із визначенням застави у розмірі 480 000 (чотириста вісімдесят тисяч) гривень, щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Харків, громадянина України, менеджер, одруженого, має на утриманні дитину та матір пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України.

Відповідно до ухвали, слідчий суддя, врахувавши наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2, у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях у вчиненні яких він підозрюється, відомості про особу підозрюваного, прийшов до висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам зазначеним у клопотанні слідчого.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор Мирополець Д.О.подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить ухвалу слідчого судді скасувати частково, посилаючись на її незаконність, та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, одночасно визначивши альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі не меншому ніж 20 000 000 (двадцять мільйонів гривень) грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, прокурор зазначає, що інкриміновані ОСОБА_2 кримінальні правопорушення вчинені у складі організованої групи, в результаті незаконної діяльності якої, спричинено збитків на суму 178 611 905 гривень. Додоє, що підозрюваному ОСОБА_2 інкримінується три епізоди злочинної діяльності та органом досудового розслідування встановлені інші факти протиправної участі підозрюваного у складі обслуговуючих корпоративів та подальше безпідставне отримання земельних ділянок.

Крім того, прокурор зазначає, що ОСОБА_2 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, а тому визначений слідчим суддею розмір застави не може достатньою мірою гарантувати виконання покладених на підозрюваного обов'язків.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора який підтримав подану апеляційну скаргу, захисника та підозрюваного, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні п'ятого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України перебувають матеріали кримінального провадження № 12014220510002973, відомості про яке внесені 08.11.2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом вчинення посадовими особами Харківської міської ради кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191,ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 364 КК України.

21.03.2017 року ухвалою слідчого судді надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_2 з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

05.04.2017 року ОСОБА_2 затримано на підставі вказаної ухвали слідчого судді та 05.04.2017 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України.

Слідчий в особливо важливих справах п'ятого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Зубчук Р.В., за погодженням із прокурором першого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України Миропольцем Д.О., звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 квітня 2017 рокудане клопотання задоволено та застосовано щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, у межах строку досудового розслідування, тобто до 03 червня 2017 року включно із визначенням застави у розмірі 480 000 (чотириста вісімдесят тисяч) гривень.

Під час розгляду зазначеного клопотання, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України, що не оспорюється в апеляційній скарзі прокурором.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків, передбачених п. 1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.

Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання слідчого, оскільки слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_2 на свободу.

Крім того, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор в поданій апеляційній скарзі, відповідно до оскаржуваної ухвали, враховані слідчим суддею при її постановленні.

В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_2, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про визначення підозрюваному ОСОБА_2 застави у розмірі 480 000 (чотириста вісімдесят тисяч) гривень, виходячи з наступного.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий суддя, врахувавши обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, розмір майнової шкоди, дані про особу ОСОБА_2, прийшов до висновку про те, що застава у розмірі 480 000 (чотириста вісімдесят тисяч) гривень буде достатньою для запобігання доведеним ризикам, з цим погоджується і колегія суддів.

Саме такий розмір застави, на переконанням колегії суддів, є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього законом обов'язків.

Підстав вважати його таким, що суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України, колегія суддів не вбачає, а тому вимоги апеляційної скарги в цій частині слід визнати непереконливими.

Посилання прокурора на кількість епізодів злочинної діяльності, яка інкримінується підозрюваному та вчинення інкримінованого злочину у складі організованої групи, що, на думку апелянта, є підставою для визначення застави саме у розмірі 20 млн. гривень, слід визнати непереконливими, оскільки оцінка даним доводам буде дана судом при розгляді справи по суті, а саме при призначенні покарання.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви з яких прийняв відповідне рішення.

За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 176 - 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 квітня 2017 року, якою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах п'ятого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Зубчука Р.В. та застосовано щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, у межах строку досудового розслідування, тобто до 03 червня 2017 року включно із визначенням застави у розмірі 480 000 (чотириста вісімдесят тисяч) гривень, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокуроравідділу Генеральної прокуратури України Миропольця Д.О. - без задоволення.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

______ ________ _____

Масенко Д.Є. Глиняний В.П. ПаленикІ.Г.