Постанова № 66657662, 17.05.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2017 р. Справа № 917/2005/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н. В. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників сторін:

позивача: Стасовський М.В. (дог. № 01/07/16 від 01.07.2016, орд. № 004867);

відповідача: Кумечко М.С. (дов. б/н від 19.01.2017);

Гиря А.В. (дов. б/н від 14.02.2017);

3-ї особи: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "С.Г.М.", с. Рокита, Великобагачанський район, Полтавська область (вх. №1242 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 28.03.17 у справі № 917/2005/16

за позовом Селянського (фермерського) господарства "С.Г.М.", с. Рокита, Великобагачанський район, Полтавська область

до Фермерського господарства "Горобець С.Г.", с. Шилівка, Решетилівський район, Полтавська область

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5, м. Полтава

про стягнення 30 000,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.03.2017 у справі № 917/2005/16 (суддя Безрук Т.М.) в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 30000,00 грн. збитків, внаслідок знищення посівів на орендованій земельній ділянці відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду Полтавської області від 28.03.2017 у справі № 917/2005/16 не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача суму збитків в розмірі 30 000,00 грн., судового збору у розмірі 1 378,00 грн. за звернення з позовною заявою, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в сумі 5 040,00 грн., суми витрат понесених для проведення належної оцінки ринкової вартості врожаю озимої пшениці від 02.09.2016 в сумі 5 000,00 грн., судового збору у розмірі 1515,80 грн.

При цьому, позивач зазначає, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права, розглянув справу за відсутністю в судовому засіданні представника позивача, не врахувавши заявлене клопотання про відкладення розгляду справи, чим, на думку позивача, порушив права останнього, передбачені ст. 22 ГПК України.

Позивач вважає, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про наявність спричинених збитків, протиправну поведінку особи, яка заподіяла збитки - ФГ "Горобець С.Г.", причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою, а також наявність вини в діях ФГ "Горобець С.Г.", оскільки ґрунтообробні роботи, які здійснило ФГ "Горобець С.Г.", знищили посіви озимої пшениці на загальній площі 1,9901 га в межах земельної ділянки кадастровий номер № 53242857000:00:010:0090. Позивач посилається на те, що суд першої інстанції не дослідив умови договору оренди землі від 20.07.2011, укладений між СФГ "С.Г.М." та фізичною особою ОСОБА_6, державна реєстрація якого була проведена відділом Держкомзему у Решетилівському районі Полтавської області 14.03.2012, а також акт про передачу та прийом земельної ділянки від 20.07.2011.

Крім того, позивач надав додаткові докази на підтвердження обґрунтованості апеляційних вимог, а саме: копію повістки про виклик до суду в кримінальному провадженні з відміткою Октябрьського районного суду м. Полтава про перебування представника позивача в судовому засіданні 28.03.2017; Нотаріально завірену заяву ОСОБА_9, який 14.03.2012 провів державну реєстрацію договору від 20.07.2011.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними позивачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Відповідач при цьому посилається на те, що надані позивачем додаткові докази, а саме: копія договору землі від 20.07.2011, зареєстрованого у відділі Держкомзему в Решетилівському районі 14.03.2012 за № 532420004002353, не є належним доказом у справі відповідно до ст. 101 ГПК України, оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач вказував на неможливість надати цей договір до суду. Відповідач посилається на відсутність збитків, які передбачені ст. 225 ГК України, а також посилається на презумпцію чинності правочину - договору оренди від 24.07.2015, укладеного ФГ "Горобець С.Г." щодо спірної земельної ділянки на території Шилівської сільської ради решетилівського району, що належить ОСОБА_5 та ОСОБА_7.

Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 21.03.2007 між Селянським (фермерським) господарством "С.Г.М" (позивачем) та ОСОБА_6 (орендодавцем) був укладений договір оренди землі (а.с.106-108).

За умовами Договору оренди (орендодавець) передав, а позивач (орендар) прийняв в строкове користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Шилівської сільської ради, загальною площею 1,99га.

Факт передачі в користування орендної земельної ділянки від орендодавця позивачу підтверджено двостороннє підписаним актом про передачу та прийом земельної ділянки від 21.03.2007р.(а.с.107).

За умовами п. 8 договору оренди строк дії договору укладено на 5 років, тобто до 21.03.2012.

Позивач у позові посилається на те, що 02.08.2011 року між СФГ "С.Г.М." та фізичною особою ОСОБА_6 було пролонговано дію договору оренди земельної ділянки площею 1,9900 га., кадастровий номер НОМЕР_1 строком на 5 років на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області.

Позивач у позові вказує на те, що державна реєстрація даного договору оренди з ОСОБА_6 проведена відділом Держкомзему у Решетилівському районі Полтавської області 14.03.2012 року за реєстраційним номером №5325420004002352 (а.с.58-63,125-126).

Як зазначає позивач, протягом 2015 року - березень 2016 року на орендованій земельній ділянці здійснив обробіток ґрунту, вніс добрива, підготував насіння та сівбу, здійснив догляд за посівами, у зв'язку з чим було здійснено витрати в загальній сумі 15 739,65 грн., в тому числі: передпосівний обробіток ґрунту (оплата праці тракториста, паливно-мастильні матеріали) - 286,96 грн.; внесення мінеральних добрив перед посівом (оплата праці тракториста, водія на підвезення добрив, паливно-мастильні матеріали, вартість мінеральних добрив) - 2 128,72 грн. протруєння посівного матеріалу (оплата праці оператора, енергоносії, вартість протруювачів) - 1525,61 грн.; посів (оплата праці тракториста, водіїв на підвезення добрив та насіння, паливно-мастильні матеріали, вартість посівного матеріалу) -2335,00 грн.; коткування (оплата праці тракториста, паливно-мастильні матеріали) - 45,92 грн.; підживлення (оплата праці тракториста, водія на підвезення добрив, паливно-мастильні матеріали, вартість мінеральних добрив) - 9 417, 44 грн.

В підтвердження понесених витрат позивач надав розрахунок суми витрат, понесених на посів озимої пшениці, довідку про виконання агротехнічних мір на площі 1,99 га, шляхові листи тракторів №1652,1659,1661,1667,1681,120,151,202, облікові листи №534 праці та виконаних робі, видаткові накладні на придбання посівного матеріалу, мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, договору поставки №2282/2016 від 06.07.2016р., акти витрат посівного матеріалу, мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, відомості на видачу орендної плати за земельні паї за 2014-2015 роки, відомості на сплату податків за земельні паї за 2014-2015р., довідки про середню урожайність культур господарства за 2013-2015, довідки про урожайність озимої пшениці станом на 15.07.2016 (а.с.12-53).

Позивач у позові посилається на те, що 16.03.2016 посіяну озиму пшеницю, було знищено сільськогосподарською технікою ФГ "Горобець С.Г." (відповідачем) внаслідок обробітки земельної орендованої ділянки площею 1,9900, кадастровий номер НОМЕР_1 та засіянням її насінням кукурудзи, вартість вказаних робіт відповідачем не була відшкодована.

В зв'язку з цим позивач просив суд стягнути 30000,00 грн. збитків з відповідача, що є неодержаними доходами, які він міг би отримати в разі реалізації озимої пшениці, зібраної зі спірної земельної ділянки. Вказану суму збитків позивач визначив на підставі звіту про визначення ринкової вартості врожаю, виготовленого суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (а.с.69-91).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем складу цивільного правопорушення та необґрунтованість заявлених до стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки надані позивачем докази понесених збитків складені в односторонньому порядку і не свідчать однозначно, що вказані витрати були саме на спірній земельній ділянці. Доказів наявності протиправної поведінки відповідача позивач також суду не надав, з матеріалів справи протиправність поведінки відповідача не вбачається. Також відсутні докази наявності вини відповідача у понесенні позивачем заявлених збитків. Позивач не надав суду належних доказів в підтвердження його права на спірну земельну ділянку, прямого причинного зв'язку між діями відповідача та заявленими збитками та їх розміром.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 30 000,00 грн. у вигляді неодержаних доходів (упущена вигода), які були спричинені внаслідок знищення посіяної позивачем пшениці сільськогосподарською технікою ФГ "Горобець С.Г." (відповідачем) шляхом обробітки земельної орендованої ділянки площею 1,9900, кадастровий номер НОМЕР_1 та засіянням її насінням кукурудзи.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки боржника; 2) наявність збитків; 3) безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та настанням збитків; 4) вини боржника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до правових норм на позивача покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розмір.

Позивач у позові посилається на те, що 03.05.2007 Решетилівським відділом ПРФ ДП «ЦДЗК» здійснено державну реєстрацію речового права, а саме: договору оренди площею 1,9900га, кадастровий номер № НОМЕР_1 строком на 5 років між СФГ "С.Г.М." та фізичною особою ОСОБА_6

02.08.2011 року між СФГ "С.Г.М." та фізичною особою ОСОБА_6 було пролонговано дію договору оренди земельної ділянки площею 1,9900 га., кадастровий номер НОМЕР_1 строком на 5 років на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області.

Позивач також зазначає, що державна реєстрація даного договору оренди з ОСОБА_6 проведена відділом Держкомзему у Решетилівському районі Полтавської області 14.03.2012 року за реєстраційним номером №5325420004002352 (а.с.58-63,125-126).

За ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди

За ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на 21.03.2012р. - на дату закінчення строку дії договору оренди) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Як було встановлено судом першої інстанції, договір оренди землі від 21.03.2007 року між Селянським (фермерським) господарством "С.Г.М" (позивачем) та ОСОБА_6 був укладений зі строком дії 5 років, тобто до 21.03.2012р. (а.с.106-108).

Позивач у позові посилається на те, що 02.08.2011 строк дії даного договору оренди був продовжений на 5 років.

За п. 36 цього договору його дія припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

В п. 8 цього договору зазначено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право на його поновлення; у цьому разі орендар повинен не пізніше за - днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, в порушення ст. 33 Закону України "Про оренду землі" письмової угоди між сторонами договору про його продовження позивач суду не надав. Отже, позивач не довів належними доказами факту продовження строку дії договору оренди землі від 21.03.2007 року.

Також, позивач у позові посилається на те, що 14.03.2012 було проведено державну реєстрацію договору оренди спірної земельної ділянки, укладеного з ОСОБА_6 (орендодавцем).

Однак, вказаний договір позивачем до суду першої інстанції не надано.

Згідно довідки Шилівська сільської ради № 02-18/96 від 27.03.2017 року Шилівській раді нічого не відомо про укладання в 2012 році Договору оренди земельної ділянки площею 1,9900 га кадастровий номер НОМЕР_1 між СФГ "С.Г.М." та померлим ОСОБА_6.

Посилання позивача на витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку не є достатнім доказом укладення договору оренди земельної ділянки, оскільки не містить усіх істотних умов договору, не замінює письмову форму договору оренди землі.

Так, при зверненні з апеляційною скаргою, позивач надав до суду копію договору оренди землі від 20.07.2011, зареєстрованого у відділі Держкомзему в Решетилівському районі 14.03.2012 за № 532420004002353; нотаріально завірену заяву ОСОБА_9 щодо державної реєстрації договору від 20.07.2011, а також для огляду в судовому засіданні оригінал зазначеного договору.

Відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази.

Однак, в даному випадку апелянт жодним чином не обґрунтовує неможливість подання до суду першої інстанції договору, враховуючи тривалий час розгляду даної справи - майже три місяці (з 21.12.2016 року по 28.03.2017). При цьому, як вбачається з письмових пояснень позивача під час розгляду справи в суді першої інстанції, договір оренди землі, на підставі якого використовувалась спірна земельна ділянки позивач надати не має можливості, оскільки жодний з трьох примірників не був повернутий органом державної реєстрації (відділом Держкомзему у Решетилівському районі Полтавської області).

Таким чином, позивач на час вирішення даного господарського спору в суді першої інстанції не довів належними доказами, що він є законним користувачем (орендарем) спірної земельної ділянки, а також необґрунтував неможливість подання додаткових доказів до суду в порядку ст. 101 ГПК України, в зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не вбачає законних підстав для прийняття наданих позивачем доказів на підтвердження обставин, про які зазначає позивач.

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.112).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.11.2014р. ОСОБА_5 та ОСОБА_7 є власниками земельної ділянки загальною площею 1,9901 га, кадастровий номер НОМЕР_1., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.11.2014р. (а.с.128-131).

24.07.2015 між власниками земельної ділянки ОСОБА_5 і ОСОБА_7 та Фермерським господарством "Горобець С.Г." (відповідачем) укладений договір оренди землі(а.с.133-135).

За цим договором відповідачу передано в оренду земельна ділянка (пай) площею 1,9901 га кадастровий номер НОМЕР_1 на території Шилівської сільської ради Решетилівського району.

Даний договір оренди земельної ділянки зареєстрований у Державному земельному кадастрі, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 07.10.2015р., реєстраційний № 45271085 (а.с.132).

Факт передачі відповідачу спірної земельної ділянки підтверджується двостороннє підписаним актом передачі та приймання земельної ділянки від 24.07.2015р. (а.с.136).

Відповідно до ч.ч. 2-5 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, у зв'язку з чим - представником господарства (Відповідача у даній справі) 07.10.2015 року було здійснено державну реєстрацію договору оренди землі відповідно до норм чинного законодавства (копія витягу додається).

Згідно частини 2 статті 182 Цивільного кодексу України, державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Враховуючи вищевикладене, презумпцію чинності вказаного вище договору оренди земельної ділянки від 24.07.2015 р„ зареєстрованого належним чином 07.10.2015 року в органах державної реєстрації, а також відсутність будь-яких спростувань чи приписів, рішень суду щодо визнання недійсним правочину, а отже, відповідачем - Фермерським господарством „Горобець С.Г." здійснено польові роботи на орендованій ним ділянці на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки від 24.07.2015 року.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що відповідач самовільно зайняв спірну земельну ділянку, оскільки відповідач використовує орендовану земельну ділянку на підставі договору оренди земельної ділянки від 24.07.2015 року.

Також, суд зазначає, що згідно ст. 90 Земельного кодексу України розпорядження щодо земельної ділянки здійснює її власник.

За ст. 28 Закону України "Про оренду землі" орендар має право на відшкодування збитків, яких він зазнав унаслідок невиконання орендодавцем умов, визначених договором оренди землі. Збитками вважаються: фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права; доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

Отже, в разі порушення прав позивача внаслідок передачі орендодавцем спірної земельної ділянки іншим особам, позивачу слід звертатися з вимогами до власника земельної ділянки, а не до осіб, які правомірно орендують цю ділянку.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 30000,00 грн. збитків, що є неодержаними доходами, які він міг би отримати в разі реалізації озимої пшениці, зібраної зі спірної земельної ділянки.

В підтвердження понесених збитків за неодержаний урожай озимої пшениці і - весни 2016 року, позивачем надано до суду односторонні довідки, акти витрат насіння, відомості про сплату податків, власні листи про урожайність земельної ділянки під назвою - біля "Журавля" - за власною редакцією, та на підставі цих документів рахуються збитки за неотриманий урожай по земельній ділянці площею 1,9900 га.

Позивачем також було надано рахунки на оплату зернових, рахунок на оплату послуг суб'єкта оціночної діяльності, без підтвердження фактичних виплат, доказів перерахування грошових коштів.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надані письмові пояснення з додаванням графічного викопіювання земельної ділянки та обмірів здійснених сертифікованим інженером землевпорядником ОСОБА_11, з яких вбачається, що фактична площа земельної ділянки складає 1,8606 га, що не відповідає площі спірної земельної ділянки.

В постанові пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", пунктом 3.7. передбачено, що власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 № 284.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 року "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Розмір збитків землекористувача визначається Методикою "Про визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", затвердженою Постановою КМУ від 25.07. 2007 р. № 963.

Згідно довідки Шилівської сільської ради № 02-18/97 від 27.03.2017 року, не створювалась комісія по земельній ділянці загальною площею 1,9901 га, кадастровий номер НОМЕР_1, представники сільської ради не були залучені до інших комісій по даному питанню, а також сільська рада не брала участь в складанні довідок, актів, витрат насіння та інше, що стосується вищезазначеної земельної ділянки.

Колегія суддів звертає увагу, що надані позивачем докази понесених збитків складені в односторонньому порядку і не свідчать однозначно, що вказані витрати були саме на спірній земельній ділянці. Доказів наявності протиправної поведінки відповідача позивач також суду не надав, з матеріалів справи протиправність поведінки відповідача не вбачається. Також відсутні докази наявності вини відповідача у понесенні позивачем заявлених збитків. Позивач не надав суду належних доказів в підтвердження його права на спірну земельну ділянку, прямого причинного зв'язку між діями відповідача та заявленими збитками та їх розміром.

Отже, позивачем не доведено, що він міг і повинен був отримати визначені доходи в сумі 30 000,00 грн., і тільки дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати вказаний прибуток.

Таким чином, сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку в результаті випадкового збігу обставин.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для кваліфікації заявленої до стягнення позивачем суми розмірі 30 000,00 грн. в якості збитків у вигляді неодержаного доходу позивача.

Враховуючи відсутність договірних зобов'язань між сторонами, протиправності у діях відповідача, причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та неотриманням позивачем коштів, тому суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що склад цивільного правопорушення є недоведеним, а відтак позовні вимоги є позбавленими фактичного та правового обґрунтування та такими, що задоволенню не підлягають.

Що стосується наведених позивачем доводів про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки справа розглядалась за участю скаржника і він був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, доказів того, що позивачем не отримано ухвалу місцевого суду про призначення справи до розгляду, зокрема поштових повернень, матеріали справи не містять, отже ненаправлення позивачем до суду уповноваженого представника мало виключно суб'єктивний характер, враховуючи, що позивачем у даній справі є юридична особа СФГ «С.Г.М.» - яка мала змогу направити іншого представника.

При цьому, підставою для відкладення є не відсутність представника сторони, а саме, неможливість вирішити спір у судовому засіданні, тобто відкладення справи є правом, а не обов'язком суду. Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору.

До того ж, що представник позивача був присутній під час дослідження обставин та доказів по справі під час попередніх судових засідань, та був не позбавлений права та можливості на протязі тривалого розгляду справи - майже три місяці, надати свої пояснення та докази в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку справи, в якій вона є стороною. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Отже, відкладення розгляду справи за відсутністю достатніх підстав є порушенням розумних строків тривалості судового провадження, що може вважатися порушенням права на справедливий і публічний розгляд справи в суді.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, та посилання заявника скарги на невідповідність висновків місцевого господарського суду обставинам справи, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду рішення, та є такими, що базуються на власних припущеннях та сумнівах позивача, а також не спростовують факту правомірного вирішення спору судом першої інстанції.

Враховуючи викладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Полтавської області від 28.03.2017 у справі № 917/2005/16 прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст..ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "С.Г.М.", с. Рокита, Великобагачанський район, Полтавська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 28.03.2017 у справі № 917/2005/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Медуниця О.Є.