Рішення № 66657527, 16.05.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2017 р.Справа № 922/1084/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши матеріали справи

за позовомЗаступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, м. Ізюм в інтересах держави в особі Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля", с. Кучерівка , 2. Куп'янської районної державної адміністрації, м. Куп'янськ про визнання недійсними договорів за участю представників:

прокурора - Чирик В.Г., посвідчення №036688 від 11.12.2015

позивача - Капинос А.Д., довіреність №32-20-14-7182/0/19-17 від 07.04.2017 (після перерви не з"явився)

1 відповідача - Салій Д.В., довіреність від 20.04.2017 (після перерви не з"явився)

2 відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля" та до Куп'янської районної державної адміністрації в якому просить суд:

- Визнати недійсними договір оренди землі від 30.06.2010, укладений між Куп'янською районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ "Воля" в особі керівника Блохіна Валентина Васильовича, яким ТОВ "Воля" надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп'янського району Харківської області, площею 98,0579 га ріллі із земель запасу, зареєстрований у Куп'янському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру 27.07.2010 за №041067400012.

- Визнати недійсними договір оренди землі від 30.06.2010, укладений між Куп'янською районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ "Воля" в особі керівника Блохіна Валентина Васильовича, яким ТОВ "Воля" надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп'янського району Харківської області, площею 6,1209 га ріллі із земель запасу, зареєстрований у Куп'янському районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру 27.07.2010 за №041067400009.

- Визнати недійсними договір оренди землі від 30.06.2010, укладений між Куп'янською районною державною адміністрацією Харківської області та ТОВ "Воля" в особі керівника Блохіна Валентина Васильовича, яким ТОВ "Воля" надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп'янського району Харківської області, площею 4,9418 га ріллі із земель запасу, зареєстрований у Куп'янському районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру 27.07.2010 за №041067400011.

яка знаходиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп'янського району Харківської області, площею 4,3919 та ріллі із земель запасу, зареєстрований у Куп'янському районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру 27.07.2010 за №041067400010.

Судовий збір просить стягнути з відповідачів за такими реквізитами: прокуратура Харківської області, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету - 2800.".

Ухвалою суду від 03 квітня 2017 року було порушено провадження за позовною заявою та призначено розгляд справи на 25 квітня 2017 року.

Розгляд справи було відкладено на 15 травня 2017 року.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні. Надав заперечення на відзив відповідача (вх. №15298 від 15.05.2017) який досліджено судом та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача підтримував пояснення, надані 25.04.2017.

Представник першого відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував в повному обсязі, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Другий відповідач в судове засідання свого представника не направив, надіслав відзив на позовну заяву (вх. №13875 від 25.04.2017), відповідно до якого проти вимог прокурора заперечує в повному обсязі, та просить суд відмовити в їх задоволенні, який було досліджено судом та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні, яке розпочалося 15 травня 2017 року було оголошено перерву до 16 травня 2017 року.

Представники позивача та першого відповідача після перерви в судове засідання не з'явились.

Норми ст.22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судові засідання з'являлися повноважні представники сторін які надавали письмові пояснення та заперечення, докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, прокурор при зверненні до суду з позовом по даній справі обґрунтовує необхідність такого звернення в інтересах держави наступним:

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках визначених законом. Відповідно до статті 123 Конституції України організацію і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Згідно ч. З ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор зазначає, що порушення інтересів держави в даному випадку полягають в тому, що передача в оренду земельної ділянки без проведення нормативної грошової оцінки створила умови спричинення шкоди у вигляді ненадходжень до відповідних бюджетів коштів через неправильний розрахунок орендної плати, тобто, не на підставі і після проведення та введення в дію нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Розглянувши відповідні доводи прокурора, суд зазначає про те, що вони можуть бути підставами для звернення до суду в інтересах держави.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Розпорядженням голови Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області №113 від 11.05.2010 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка передається в оренду ТОВ «Воля» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу за межами населених пунктів на території Курилівської сільської ради Куп'янського району Харківської області та надано в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення із земель запасу загальною площею 113,5125 га ріллі терміном на 49 років.

На підставі Розпорядження №113 від 11.05.2010 Куп'янською райдержадміністрацією з ТОВ «Воля» в особі керівника Блохіна Валентина Васильовича, 30.06.2010 укладено 4 договори оренди земельних ділянок.

Як вказує прокурор, в обґрунтування своїх вимог, згідно з інформацією Управління Держгеокадастру у Куп'янському районі Харківської області від 27.12.2016 № 10-20.03-0.4-3628/2-16 встановлено, що в управлінні відсутня документація про затвердження у встановленому законом порядку нормативних грошових оцінок вищевказаних земельних ділянок. Відповідно до інформації Куп'янської районної ради Харківської області від 20.09.2016 № 94 рішення про затвердження в установленому законодавством порядку грошових оцінок земельних ділянок відсутні.

Таким чином, прокурор вважає, що вказані договори оренди землі від 30.06.2010 суперечать вимогам чинного законодавства та підлягають визнанню недійсними .

Надаючи оцінку та правову кваліфікацію обставинам на які вказує прокурор, суд зазначає наступне.

Так, ТОВ «Воля» надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп'янського району Харківської області, площею 98,0579 га ріллі із земель запасу. Договір оренди зареєстровано у Куп'янському районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.07.2010 за №041067400012.

Відповідно до умов зазначеного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка находиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп'янського району Харківської області, на підставі розпорядження голови Куп'янської райдержадміністрації від 11.05.2010 року № 113 (розділ «Предмет договору»).

Згідно з розділом «Об'єкт оренди» договору в оренду передаються земельні ділянки зальною площею 98,0579 га ріллі, у тому числі із земель запасу - 98,0579 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 960433,99 грн.

Згідно з розділом «Строк дії договору», договір укладено на 49 років.

Розділом «Орендна плата» договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у безготівковій формі та розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, яка складає з розрахунку (960433,99*3%=28813,02) двадцять вісім тисяч вісімсот тринадцять грн. коп. на рік.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.

Орендна плата вноситься у такі строки: щомісяця, рівними частками протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Розмір орендної плати переглядається один раз на три роки у разі:

зміни умов господарювання, передбачених договором;

зміни розмірів земельного податку, підвищення цін , тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

погіршення стану орендованих ділянок не з вини орендаря, що підтверджено документами;

в інших випадках, передбачених законом.

Розділ договору "Умови використання земельних ділянок" передбачає, що земельні ділянки передаються в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Цільове призначення земельних ділянок: землі сільськогосподарського призначення.

ТОВ «Воля» надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп'янського району Харківської області, площею 6,1209 га ріллі із земель запасу. Договір оренди зареєстровано у Куп'янському районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.07.2010 за №041067400009.

Відповідно до умов зазначеного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка находиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп'янського району Харківської області, на підставі розпорядження голови Куп'янської райдержадміністрації від 11.05.2010 року № 113 (розділ «Предмет договору»).

Згідно з розділом «Об'єкт оренди» договору в оренду передаються земельні ділянки зальною площею 6,1209 га ріллі, у тому числі із земель запасу - 6,1209 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 59951,52 грн.

Згідно з розділом «Строк дії договору», договір укладено на 49 років.

Розділом «Орендна плата» договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у безготівковій формі та розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, яка складає з розрахунку (59951,52*3%=1798,55) одна тисяча сімсот дев'яносто вісім грн. 55 коп. на рік.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.

Орендна плата вноситься у такі строки: щомісяця, рівними частками протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Розмір орендної плати переглядається один раз на три роки у разі:

зміни умов господарювання, передбачених договором;

зміни розмірів земельного податку, підвищення цін , тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

погіршення стану орендованих ділянок не з вини орендаря, що підтверджено документами;

в інших випадках, передбачених законом.

Розділ договору "Умови використання земельних ділянок" передбачає, що земельні ділянки передаються в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Цільове призначення земельних ділянок: землі сільськогосподарського призначення.

ТОВ «Воля» надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп'янського району Харківської області, площею 4,9418 га ріллі із земель запасу. Договір оренди зареєстровано у Куп'янському районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.07.2010 за №041067400011.

Відповідно до умов зазначеного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка находиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп'янського району Харківської області, на підставі розпорядження голови Куп'янської райдержадміністрації від 11.05.2010 року № 113 (розділ «Предмет договору»).

Згідно з розділом «Об'єкт оренди» договору в оренду передаються земельні ділянки зальною площею 4,9418 га ріллі, у тому числі із земель запасу - 4,9418 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 48402,76 грн.

Згідно з розділом «Строк дії договору», договір укладено на 49 років.

Розділом «Орендна плата» договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у безготівковій формі та розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, яка складає з розрахунку 48402,76*3%=1452,08 грн. на рік.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.

Орендна плата вноситься у такі строки: щомісяця, рівними частками протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Розмір орендної плати переглядається один раз на три роки у разі:

зміни умов господарювання, передбачених договором;

зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

погіршення стану орендованих ділянок не з вини орендаря, що підтверджено документами;

в інших випадках, передбачених законом.

Розділ договору "Умови використання земельних ділянок" передбачає, що земельні ділянки передаються в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Цільове призначення земельних ділянок: землі сільськогосподарського призначення.

TOB «Воля» надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп'янського району Харківської області, площею 4,3919 га ріллі із земель запасу. Договір оренди зареєстровано у Куп'янському районному відділі реєстрації земель Харківської регіональної філії ДП Центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.07.2010 за №041067400010.

Відповідно до умов зазначеного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка находиться за межами населених пунктів Курилівської сільської ради Куп'янського району Харківської області, на підставі розпорядження голови Куп'янської райдержадміністрації від 11.05.2010 року № 113 (розділ «Предмет договору»).

Згідно з розділом «Об'єкт оренди» договору в оренду передаються земельні ділянки зальною площею 4,3919 га ріллі, у тому числі із земель запасу - 4,3919 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 43016,73 грн.

Згідно з розділом «Строк дії договору», договір укладено на 49 років.

Розділом «Орендна плата» договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у безготівковій формі та розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки, яка складає з розрахунку 43016,73*3%=1290,50 грн. на рік.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.

Орендна плата вноситься у такі строки: щомісяця, рівними частками протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Розмір орендної плати переглядається один раз на три роки у разі:

зміни умов господарювання, передбачених договором;

зміни розмірів земельного податку, підвищення цін , тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

погіршення стану орендованих ділянок не з вини орендаря, що підтверджено документами;

в інших випадках, передбачених законом.

Розділ договору "Умови використання земельних ділянок" передбачає, що земельні ділянки передаються в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Цільове призначення земельних ділянок: землі сільськогосподарського призначення.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з приписами ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на момент укладання спірного договору - 27.06.2007 р.) істотними умовами договору оренди землі є:

об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Положеннями ст. 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Таким чином, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка передається в оренду, не входить до вичерпного переліку істотних умов договору оренди землі, встановленого ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", а тому наявність чи відсутність нормативної грошової оцінки земельних ділянок у спірному договорі не породжує юридичних наслідків та не тягне за собою його недійсність.

Крім того, на момент укладання договору оренди чинне земельне законодавство не передбачало конкретний розмір орендної плати, зокрема, й у процентному співвідношенні до нормативної грошової оцінки, а норми ст. 21 Закону України "Про оренду землі" лише фіксують його граничні межі.

В пункті 2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", зокрема зазначено, що за загальним правилом статті 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. У такому разі господарський суд може визнати недійсною частину правочину. Недійсними частини правочину визнаються за загальними правилами визнання правочинів недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання. Якщо недійсна частина правочину виконана будь-якою із сторін, господарський суд визначає наслідки такої недійсності залежно від підстави, з якої вона визнана недійсною.

В пункті 2.9 зазначеної постанови також зазначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент, вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акту, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, у даному випадку відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону, які зобов'язують при укладанні договору оренди землі проводити нормативну грошову оцінку земельної ділянки та на її підставі визначати розмір орендної плати в процентному співвідношенні від зазначеної нормативної грошової оцінки, як на цьому наполягає прокурор в межах даної справи.

Крім того, відповідно ст. 201 Земельного кодексу України (редакція якої з моменту укладання спірного договору оренди не змінилася) грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції, яка діяла на момент укладання спірних договорів, тобто 30.06.2010 р.) підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

При цьому, матеріали справи не містять доказів прийняття такого рішення Куп'янською райдержадміністрацією.

Крім того, згідно із ст. 2 Закону України "Про плату за землю", який діяв на момент підписання спірних договорів (в редакції, яка діяла на момент укладання спірних договорів, тобто 30.06.2010 р.) використання землі в Україні є платним. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Статтею 23 вказано Закону передбачалося, що грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку за станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.95 р. № 213 нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється з метою визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Пунктом 2 вказаної Методики визначено, що інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування ґрунтів, економічна оцінка земель), матеріали внутрігосподарського землевпорядкування, а земель населених пунктів - їх генеральні плани та проекти планування і забудови населених пунктів, матеріали економічної оцінки території.

Пунктом 3 Методики Нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення (далі - земель) провадиться окремо по орних землях, землях під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами за рентним доходом, який формується залежно від якості, місцерозташування і економічної оцінки земель.

Згідно з п. 5 вказаної Методики в основу розрахунку нормативної грошової оцінки земель кладеться рентний доход, який створюється при виробництві зернових культур і визначається заданими економічної оцінки земель, проведеної в 1988 році.

Відповідно до Земельного кодексу України, Закону України "Про оцінку земель" та постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.95р. N213 "Про Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів" наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України. Української академії аграрних наук 27.01.2006 N 18/15/21/11, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 квітня 2006 р. за N 388/12262, затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, згідно із п.1.4 якого інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали державного земельного кадастру (кількісна і якісна характеристика земель, бонітування грунтів, економічна оцінка земель), матеріали внутрігосподарського землевпорядкування.

Пунктом 1.5 цього Порядку визначено, що нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення, на які відсутні матеріали економічної оцінки, визначається за аналогічними агровиробничими групами ґрунтів, які до них прилягають. На відносно гірших землях, на яких не створюється диференційований рентний дохід (з нульовим або від'ємним показником оцінки), нормативна грошова оцінка земель визначається величиною абсолютного рентного доходу - 1,6 ц зерна з гектара.

Отже, на час укладення спірних договорів оренди від 30.06.2010 року та під час дії вище зазначених нормативних актів законодавством визначалася можливість укладення правочинів як за визначеною нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, так і без такої, оскільки нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення, на які відсутні матеріали економічної оцінки, визначалася за аналогічними агровиробничими групами ґрунтів, які до них прилягають.

При цьому, мінімальний розмір орендної плати визначався виходячи із розміру земельного податку за землі (угіддя) сільськогосподарського призначення, відносно яких було проведена нормативна грошова оцінка станом на 01.07.1995 року, що була проведена по всій території України.

Тобто, законом була встановлена можливість та порядок визначення земельного податку, а відповідно також мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Крім того, у розділах спірних договорів "Об'єкт оренди" зазначено грошову нормативну оцінку земельних ділянок.

Дана нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення проведена станом на 01.07.1995 року відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 року № 213. Результати зазначеної нормативної грошової оцінки були базою для розрахунку орендної плати за земельні ділянки державної власності.

Відповідно до довідки Міськрайонного управління у Куп'янському районі та м. Куп'янську Головного управління Держгеокадастру у Харківській області вартість земель сільськогосподарського призначення - 1 га (рілля), за межами населених пунктів на території Курилівської сільської ради Куп'янського району станом на 01.05.2010 р. по господарствах району (а саме по КСП ім. Тельмана, на території Курилівської сільської ради) - 3060,80 гри х 3,2 (коефіцієнт індексації на 2010 рік) = 9794,56 грн. (дев'ять тисяч сімсот дев'яносто чотири явні 56 коп.

Розмір орендної плати в договорі був визначений у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Розрахунок орендної плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення державного резервного фонду, які передані в оренду ТОВ «Воля» на підставі оспорюваних договорів оренди земельних ділянок, проводився згідно з витягом з Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Нормативна грошова оцінка земель уточнювалась на коефіцієнт індексації, внаслідок чого змінювався розмір орендної плати, яку ТОВ «Воля» сплачувало у встановлені терміни.

Крім того, відповідно до ст. 27 Закону України «Про плату за землю» контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової би. При цьому, матеріали справи не містять жодного доказу з приводу того, що з боку держаних органів на протязі строку оренди земельної ділянки заявлялися будь-які претензії до порядку обчислення та розміру орендної плати.

Положення статті 21 Закону України «Про оренду землі» в редакції чинній на момент укладання договору передбачено, що розмір орендної плати за землі державної та комунальної власності не може бути меншою для земель сільськогосподарського, призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням нституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008), а норми зазначені у ч. 5 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» лише фіксують граничні межі вищевказаного розміру.

Разом з тим, визначений в умовах договору розмір орендної плати відповідає вимогам ст. 21 Закону України «Про оренду землі» в редакції чинній на момент укладання договору.

Таким чином, основним спеціальним актом, що регулював визначення розміру орендної плати станом на 30.06.2010 р. був Закон України «Про оренду, землі» та Закон України «Про ту за землю», який втратив чинність лише 01.01.2011 з прийняттям Податкового кодексу України.

Довідка про визначення нормативної грошової оцінки є додатком до спірних договорів.

Суд зазначає, що згідно з законодавством на день укладання договору розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких не проведена, і за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, повинен був робиться за формами, що були затверджені Постановою Кабінету Міністрів від 13 грудня 2006 № 1724 "Деякі питання оренди земель" (додаток № 1 та №2).

Вказана постанова Кабінету Міністрів України також вносить зміни до типового договору оренди землі затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 № 220, в якому зазначає, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" в редакції чинній на момент укладання договору передбачено, що розмір орендної плати за землі державної та комунальної власності не може бути меншою для земель сільськогосподарського, призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"

Разом з тим, визначений в умовах договору розмір орендної плати значно більше ніж земельний податок.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що розрахунок орендної плати за земельні ділянки повністю відповідає порядку, ставкам та встановленим обмеженням, та здійснений у відповідності до вимог законодавства України, діючого на момент укладання договору.

Зазначене спростовує твердження прокурора про недодержання сторонами при укладанні спірного договору вимогам ст. 13 Закону України "Про оцінку земель", ст. ст. 1, 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема з підстав нібито не проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є предметом оренди, та, як наслідок, з порушенням відповідних положень Закону, що регулюють визначення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою, та як наслідок є підставами для відмови в задоволенні позовних вимог.

При цьому, суд вважає безпідставними посилання прокурора на те, що нібито положеннями ст. 21 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладання договору оренди було передбачено, що "річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків від їх нормативної грошової оцінки", оскільки зазначена стаття Закону на момент укладання договору такого положення не містила, та мала наступну редакцію:

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю")

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Плата за суборенду земельних ділянок державної і комунальної власності не може перевищувати орендної плати.

Таким чином, основним спеціальним актом, що регулював визначення розміру орендної плати станом на 30.06.2010 р. був Закон України "Про оренду, землі" та Закон України "Про плату за землю", який втратив чинність лише 01.01.2011 з прийняттям Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд визнає доводи прокурора про порушення сторонами при укладанні спірного договору оренди положень ст. 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), позбавленими фактичного та правового обґрунтування.

Посилання прокурора в обґрунтування позовних вимог на положення ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), суд також вважає безпідставними, оскільки як вже було зазначено вище, законом, що визначав розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, на день укладання спірного договору був Закон України "Про плату за землю", а Закон України "Про оцінку земель" згідно з його преамбулою визначає правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов'язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель.

Тобто, лише Законом України "Про плату за землю" встановлено можливість та порядок визначення плати за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено та не Проведено.

З набранням чинності 01.01.2011 Податковим кодексом України, п. 289.1 ст. 289, було встановлено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності , обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

За таких обставин, також є безпідставними доводи прокурора про порушення сторонами при укладанні спірного договору оренди положень ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), оскільки такі доводи побудовані на вільному тлумаченні зазначеного закону, без врахування сфери його застосування, та можливості застосування до спірних правовідносин в контексті інших законодавчих актів, які регулювали порядок встановлення та розмір орендної плати за землю на час укладання між сторонами спірного договору.

Висновки Верховного суду України, викладені в постановах, на які посилається прокурор, та які нібито підтверджують його правову позицію полягають в тому, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням, базуються на нормах Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011 р., тобто вже після укладання сторонам спірного договору, а відтак не можуть застосовуватися до спірних правовідносин.

Крім того, відповідно до ст. 27 Закону України "Про плату за землю" контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також, орендної плати за земельні Ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби. При цьому, матеріали справи не містять жодного доказу з приводу того, що з боку вказаних органів на протязі строку оренди земельної ділянки заявлялися будь-які претензії щодо порядку обчислення та розміру орендної плати.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог прокурора в зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

В пункті 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", зокрема зазначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Оскільки в межах даної справи суд відмовляє в задоволенні позову прокурора з підстав необґрунтованості його позовних вимог, суд не застосовує позовну давність до спірних правовідносин.

З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по даній справі підлягають покладенню на прокурора.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 22.05.2017 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.А. Прохоров