Рішення № 66657266, 17.05.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2017Справа №910/4669/17Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» до За участю про Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання повернути грошові коштиПредставники сторін:

від позивача: Яковенко П.В. (представник за довіреністю);

від відповідача: Печерський П.М. (представник за довіреністю);

від третьої особи: Кібець Р.Р. (представник за довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи» (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» (надалі також - «Відповідач») про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання повернути грошові кошти.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що Приватним акціонерним товариством «Індустріальні та дистрибуційні системи» на виконання зобов'язань за договором про перевезення вантажу № 0303 від 04.04.2012 року були перераховані грошові кошти на загальну суму 180 000 грн. 00 коп. на закритий рахунок № 260006300044101, який належав Товариству з обмеженою відповідальністю «Транс-Логістік» у Публічному акціонерному товариству «Банк Михайлівський», у зв'язку з чим згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний повернути позивачу кошти у розмірі 180 000, 00 грн., як такі, що набуті без достатньої правової підставі та помилково зараховані на рахунок. Таким чином, просить Суд визнати протиправною бездіяльність Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» щодо неповернення помилково зарахованих грошових коштів у розмірі 180 000 грн. 00 коп., які належать Приватному акціонерному товариству «Індустріальні та дистрибуційні системи» та зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський здійснити повернення грошових коштів у розмірі 180 000, 00 грн. на рахунок Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2017 року порушено провадження у справі № 910/4669/17, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, судове засідання призначено на 05.04.2017 року.

05.04.2017 року в судове засідання з'явились представники сторін. В судовому засіданні представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 24.03.2017 року. Представники відповідача та третьої особи вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 24.03.2017 року не виконали, а в судовому засіданні заявили клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки не отримали копії позовної заяви з додатками і не мали можливості підготуватись до судового засідання.

Суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотань представників відповідача та третьої особи з вказаних підстав. Суд, ознайомившись з матеріалами справи, прийшов до висновку щодо необхідності витребування у Позивача доказів на підтвердження звернення до Відповідача з вимогою повернення грошових коштів у розмірі 180 000,00 грн., однак представник позивача зазначив, що з такою вимогою не звертався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2017 року відкладено розгляд справи на 19.04.2017 року, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду.

14.04.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 24.03.2017 року.

18.04.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 24.03.2017 року.

18.04.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким просив Суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

19.04.2017 року в судове засідання з'явились представники позивача та відповідача. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги і доводи позовної заяви та подав документи для долучення до матеріалів справи. Представник відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, якими заперечив проти задоволення позовних вимог.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 року відкладено розгляд справи на 17.05.2017 року, у зв'язку з неявкою представника третьої особи в судове засідання, витребуванням додаткових доказів по справі.

12.05.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли заперечення на відзив Відповідача.

В судовому засіданні 17 травня 2017 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник Третьої особи надав усні пояснення по суті спору.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

В судовому засіданні 17 травня 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.04.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Логістік» (далі - перевізник) та Приватним акціонерним товариством «Індустріальні та дистрибуційні системи» (далі - замовник) укладено договір про перевезення вантажу № 0303, умовами якого передбачено, що перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником вантаж (відповідно до заявок поданих замовником) і передати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, зазначеній в ТТН, а замовник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу.

Додатковою угодою від 31.12.2013 року до договору про перевезення вантажу № 0303 від 04.04.2012, сторони домовились викласти пункт 7.1. договору в наступній редакції: Термін дії цього договору починається з дати його підписання і діє до 31.12.2014. У випадку, якщо жодна зі сторін не направить другій стороні за цим договором письмове повідомлення про розірвання даного договору за (тридцять) календарних днів до закінчення терміну його дії, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих ж самих умовах, на яких він діяв раніше.

Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору про перевезення вантажу № 0303 від 04.04.2012 року Приватним акціонерним товариством «Індустріальні та дистрибуційні системи» було перераховано на розрахунковий рахунок № 26006300044101 Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Логістік» у ПАТ «Банк Михайлівський» грошові кошти у розмірі 180 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 4 403 від 24.05.2016 року, № 4 637 від 31.05.2016 року та № 4 636 від 31.05.2016 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Логістік» не повідомило належним чином Позивача про те, що відповідний рахунок № 26006300044101 було закрито у ПАТ «Банк Михайлівський», у зв'язку з чим оплата послуг згідно з договором про перевезення вантажу № 0303 від 04.04.2012 була перерахована на закритий рахунок № 26006300044101 Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Логістік» у ПАТ «Банк Михайлівський», у зв'язку з чим згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний повернути позивачу кошти у розмірі 180 000, 00 грн., як такі, що набуті без достатньої правової підставі та помилково зараховані на рахунок. Таким чином, просить Суд визнати протиправною бездіяльність Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» щодо неповернення помилково зарахованих грошових коштів у розмірі 180 000 грн. 00 коп., які належать Приватному акціонерному товариству «Індустріальні та дистрибуційні системи» та зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський здійснити повернення грошових коштів у розмірі 180 000, 00 грн. на рахунок Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи».

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відтак, зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України.

У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватним акціонерним товариством «Індустріальні та дистрибуційні системи» було перераховано на розрахунковий рахунок № 26006300044101 Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Логістік» у ПАТ «Банк Михайлівський» грошові кошти у розмірі 180 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 4 403 від 24.05.2016 року, № 4 637 від 31.05.2016 року та № 4 636 від 31.05.2016 року.

Судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 23.05.2016 року №14/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних», Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 23.05.2016 року прийнято рішення №812 про запровадження з 23.05.2016 року по 22.06.2016 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 2 ст. Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Пунктом 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.06.2016 року № 991 продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» з 23.06.2016 по 22.07.2016 включно.

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Частиною 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється:

1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;

2) примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);

3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку;

4) зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі;

5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.

Як вбачається з п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій та повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Постановою правління Національного банку України від 12.07.2016 року № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Банк Михайлівський». Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.07.2016 № 1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку» вирішено розпочати процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» з 13.07.2016 по 12.07.2018 року включно.

Призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_7 з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 6 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За змістом ч.4, 5 ст.45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" фонд у семиденний строк з дня початку процедури ліквідації банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів. Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Частиною 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Фонд сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.

Фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, крім задоволення вимог кредиторів за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури, якщо таке задоволення вимог погоджено виконавчою дирекцією Фонду.

Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Як встановлено Судом, Приватним акціонерним товариством «Індустріальні та дистрибуційні системи» було перераховано на розрахунковий рахунок № 26006300044101 Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Логістік» у ПАТ «Банк Михайлівський» грошові кошти у розмірі 180 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 4 403 від 24.05.2016 року, № 4 637 від 31.05.2016 року та № 4 636 від 31.05.2016 року.

Відповідно до п. 1.24, 1.32 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою; платник - особа, з рахунка якої ініціюється переказ коштів або яка ініціює переказ шляхом подання/формування документа на переказ готівки разом із відповідною сумою коштів.

Згідно з п. 24.3 ст. 24 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», при використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою - учасником платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - учасника платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.

Пунктом 22.6 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/реєстраційним (обліковим) номером платника податків/реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і приймати цей документ лише в разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

Обслуговуючий отримувача банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/реєстраційним (обліковим) номером платника податків/реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і зараховувати кошти на рахунок отримувача лише в разі їх збігу. У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення. У разі недотримання вищезазначеної вимоги відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу, покладається на банк, що обслуговує отримувача.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Згідно із п. 2.31 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, банк отримувача зобов'язаний зарахувати на рахунки своїх клієнтів кошти, що надійшли за електронними розрахунковими документами протягом операційного дня, у день їх отримання, якщо під час проведення контролю за реквізитами цих документів, що здійснюється відповідно до цієї глави, не виявлено розбіжностей. Банк отримувача зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку отримувача і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документі, і зараховувати кошти на рахунок отримувача, лише якщо вони збігаються. У разі їх невідповідності банк має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів (у які враховується і день надходження до банку отримувача електронного розрахункового документа) для встановлення належного отримувача цих коштів, яку зараховує на рахунок "Кредитові суми до з'ясування". Банк має забезпечити зберігання належним чином оформленої/го (засвідченої/го підписом відповідального виконавця чи електронним цифровим підписом) паперової копії електронного розрахункового документа чи електронного розрахункового документа.

Для встановлення належного отримувача банк отримувача зобов'язаний надіслати банку платника запит щодо уточнення номера рахунку та/або коду отримувача. Обмін запитами щодо уточнення цих реквізитів та відповідями здійснюється засобами платіжної системи в захищеному вигляді за допомогою окремих типів електронних документів, формати та правила заповнення яких визначаються цією платіжною системою. У разі надання банком платника уточнених даних щодо номера рахунку та/або коду отримувача з метою зарахування коштів на його рахунок банк отримувача оформляє меморіальний ордер на підставі електронного розрахункового документа та уточнених даних банку платника щодо номера рахунку та/або коду отримувача. У реквізиті "Призначення платежу" меморіального ордера банк отримувача зазначає номер і дату електронного розрахункового документа та повторює текст реквізиту "Призначення платежу" цього документа. Документ про уточнені дані щодо номера рахунку та/або коду отримувача зберігається разом із паперовою копією електронного розрахункового документа або в електронній формі. На вимогу отримувача банк надає йому паперову копію електронного розрахункового документа, реквізити якого уточнювалися, та копію документа про уточнені дані. Якщо немає змоги встановити належного отримувача, або не надійшли уточнені дані від банку платника, то банк не пізніше четвертого робочого дня зобов'язаний повернути кошти банку, що обслуговує платника, із зазначенням номера та дати електронного розрахункового документа та причини повернення. Відповідальність за шкоду, завдану суб'єктам переказу у разі недотримання цих вимог, покладається на банк, що обслуговує отримувача (п. 2.32 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті).

Відповідно до ч.7 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кошти, що надійшли протягом дії тимчасової адміністрації до неплатоспроможного банку, у разі неможливості встановити належного отримувача мають бути повернуті банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини повернення у порядку, встановленому законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 23.05.2016 року рахунок №26006300044101 у національній валюті ТОВ "Транс-Логістик", було закрито, що підтверджується довідкою за підписом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський".

Таким чином, Суд зазначає, що Приватне акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи» 24.05.2016 року та 31.05.2016 року помилково перерахував грошові кошти у загальному розмірі 180 000 грн. 00 коп. зі свого рахунку, відкритого у ПАТ "УКРЕКСІМБАНК", на вже закритий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Логістик "у ПАТ «Банк Михайлівський».

За таких обставин, оскільки на момент здійснення Позивачем платежу, рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю " Транс-Логістик " вже був закритий, то відповідно, у Відповідача була відсутня можливість зарахувати кошти на користь останнього.

Отже, в силу вимог наведених вище норм чинного законодавства та на підставі ч. 7 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський" було зобов'язане повернути кошти, які надійшли протягом дії тимчасової адміністрації до неплатоспроможного банку на закритий рахунок, банку, що обслуговує Позивача протягом 4 робочих днів з дня виявлення такої ситуації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 09.11.2016 року у справі № 910/9633/16.

Так, відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Таким чином, враховуючи те, що грошові кошти у розмірі 180 000 грн. 00 коп. були перераховані Позивачем на закритий рахунок контрагента, приймаючи до уваги положення чинного законодавства України, Суд приходить до висновку, що Відповідачем безпідставно утримуються грошові кошти у розмірі 180 000 грн. 00 коп., перераховані на підставі платіжних доручень № 4 403 від 24.05.2016 року , № 4 637 від 31.05.2016 року та № 4 636 від 31.05.2016 року.

При цьому, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Відповідачем Приватному акціонерному товариству «Індустріальні та дистрибуційні системи» грошових коштів в розмірі 180 000 грн. 00 коп.

Крім того, Суд зазначає, що оскільки перерахування грошових коштів Позивачем на рахунок, який був відкритий в ПАТ "Банк Михайлівський", та на момент такого перерахування був вже закритий, здійснювалося під час введення в банку тимчасової адміністрації та вимоги виникли під час введення процедури ліквідації в банку, Позивач не може вважатися кредитором банку у розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", так як позбавлений можливості заявити свої кредиторські вимоги у порядку, передбаченому даним законом.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Таким чином, враховуючи положення ч.7 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якою встановлено обов'язок повернути кошти, які надійшли протягом дії тимчасової адміністрації до неплатоспроможного банку, у разі неможливості встановити належного отримувача, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» до Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання повернути грошові кошти є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (01001, м. Київ, провулок Рильський, буд. 10-12/3, Ідентифікаційний код юридичної особи 38619024) в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» щодо неповернення помилково зарахованих грошових коштів у розмірі 180 000 (сто вісімдесят тисяч) грн. 00 грн., які належать Приватному акціонерному товариству «Індустріальні та дистрибуційні системи» (04073, м. Київ, проспекти Степана Бандери, буд. 9, корпус 5, офіс 501, Ідентифікаційний код юридичної особи 24364528).

3. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський" (01001, м. Київ, провулок Рильський, буд. 10-12/3, Ідентифікаційний код юридичної особи 38619024) в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» здійснити повернення грошових коштів у розмірі 180 000 (сто вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. на рахунок Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» (04073, м. Київ, проспекти Степана Бандери, буд. 9, корпус 5, офіс 501, Ідентифікаційний код юридичної особи 24364528).

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (01001, м. Київ, провулок Рильський, буд. 10-12/3, Ідентифікаційний код юридичної особи 38619024) в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» на користь Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» (04073, м. Київ, проспекти Степана Бандери, буд. 9, корпус 5, офіс 501, Ідентифікаційний код юридичної особи 24364528) судовий збір у розмірі 4 300 (чотири тисячі триста) грн. 00 (тридцять) коп.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 22 травня 2017 року.

Суддя О.В. Чинчин