Рішення № 66657243, 22.05.2017, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2017 р. Справа № 926/1408/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" м. Київ

До Управління праці та соціального захисту населення Заставнівської районної державної адміністрації

Про стягнення боргу за неналежне виконання договірних зобовязань 71530,61 грн.

Суддя С.М. Гушилик

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 юрисконсульт (дов.№1107 від 12.12.16р.)

Від відповідача: ОСОБА_2 гол. спеціаліст відділу (дов.№3093 від 05.05.17р.), ОСОБА_3 гол. спец. фінансово господарського відділу (дов.№3094 від 05.05.17р.)

Від третьої особи: ОСОБА_4 представник ( дов.№ 5 від 03.01.2017р.)

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" звернулося з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Заставнівської районної державної адміністрації про стягнення боргу за неналежне виконання договірних зобовязань 71530,61 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що між сторонами 16.03.2015 року було укладено договір на фінансування пільг окремим категоріям громадян з послуг звязку №103 07, згідно якого позивач надає пільги по користуванню та установці квартирного телефону населенню Заставнівського району Чернівецької області, а відповідач здійснює відшкодування витрат, повязаних із наданням населенню пільг по користуванню та встановленню квартирного телефону відповідно до обсягів субвенції затверджених місцевими бюджетами на поточний рік та отриманої субвенції з державного бюджету також між сторонами було укладено додаткову угоду №66 від 31.12.2015 року та додаткову угоду №578 07/1 від 01.12.2015 року, за якими сторони узгодили граничні величини наданих послуг за договором.

Станом на день звернення до суду відповідач свої зобовязання не виконав, що призвело до виникнення заборгованості за період жовтень грудень 2015 року 36625,23 грн. та за період вересень грудень 2016 року 34905,38 грн.

Ухвалою суду від 19.04.2017 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 10.05.2017 року.

05.05.2017 року від відповідача надійшов відзив по справі, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те що власних доходів, які б могли бути спрямовані на відшкодування пільг з оплати послуг звязку управління немає, отже оплату по договору він не зміг провести, у разі надходження коштів з бюджету заборгованість буде погашена.

Ухвалою суду від 10.05.2017 року залучено до участі у справі третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області та відкладено розгляд справи на 22.05.2017 року.

До початку судового засідання, 22.05.2017 року, представник третьої особи подав заперечення на ухвалу господарського суду від 10.05.2017 року, посилаючись на те, що відповідач у Головному управлінні Казначейства не обслуговується, а відтак, рахунки з яких можливо списати кошти відсутні. ГУ Державної Казначейської служби України у Чернівецькій області також просить виключити їх із числа третіх осіб, що не предявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Однак, порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі Порядок), згідно п. 2 якого фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів) (п. 3 Порядку).

Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів м. Києва та Севастополя (п. 4 Порядку).

Отже, заперечення ГУ Державної Казначейської служби України у Чернівецькій області спростовується вищевикладеним, а відтак зазначене клопотання задоволенню не підлягає.

У судовому засідання, 22.05.2017 року представник позивача підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі.

В свою чергу представники відповідача підтримали свої письмові заперечення стосовно викладених позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.03.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" та Управлінням праці та соціального захисту населення Заставнівської районної державної адміністрації було укладено договір на фінансування пільг окремим категоріям громадян з послуг звязку №103-07 (далі договір), згідно якого Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (постачальник), в особі директора Чернівецької філії ПАТ "Укртелеком" ОСОБА_5 та Управління праці та соціального захисту населення Заставнівської районної державної адміністрації (платник), в особі начальника управління ОСОБА_6, який діє на підставі Положення №469 від 04.03.2002 року уклали цей договір про наступне.

Предметом договору є відносини сторін, щодо фінансування та надання населенню пільг по користуванню та встановленню квартирного телефону пільговій категорії населення за рахунок отриманої субвенції з Державного бюджету (п.1.1. договору).

У відповідності до п.п. 1.2. Договору, позивач, як постачальник, здійснює надання пільг по користуванні та установці квартирного телефону пільговій категорії населення Заставнівського району Чернівецької області, а відповідач, як платник, здійснює відшкодування витрат, повязаних із наданням пільговій категорії населення пільг по користуванню та встановленню квартирного телефону відповідно до обсягів субвенцій затверджених місцевими бюджетами на поточний рік та отриманої субвенції з державного бюджету.

Також, згідно з п.п. 2.2.1. Договору, відповідач прийняв на себе зобовязання перед позивачем в частині відшкодування витрат, повязаних із наданням населенню послуг в обсягах субвенції, отриманої з державного бюджету.

У п.п. 3.1. Договору сторони обумовили між собою граничну величину послуг, що становлять предмет Договору, на період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року у розмірі 143400 грн.

Згідно з п.п. 6.1. Договору, даний договір набирає чинності з 01.04.2015 року і діє до 31.12.2015 року, а в частині відшкодування пільг до їх повного здійснення.

Додатковою угодою №578 07/1 від 01.12.2015 сторони внесли зміни в Договір в частині визначення граничної величини споживання послуг на період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року на загальну суму 141391 грн.

Додатковою угодою №66 07 (надалі Додаткова Угода) до Договору, сторони дійшли згоди доповнити Договір умовою про його пролонгацію до 31 грудня відповідного наступного року, яка матиме місце у разі якщо жодна із сторін не заявила про його припинення.

Враховуючи, що заяв сторонами про припинення договору не подано, строк дії даного договору пролонговано до 31.12.2016 року.

На виконання умов договору позивач протягом 2016 року направляв документи та листи, в яких повідомляв останнього про необхідність виконати свої зобовязання.

У свою чергу, відповідачем наявна заборгованість непогашена, у звязку з тим, що він є державною установою та його фінансування видатків проводиться в межах коштів передбачених Законом України "Про Державний Бюджет", тому погашення заборгованості буде проведено при поступленні коштів на відповідні цілі.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.1.1. Договору, позивач, як постачальник, зобов'язується надавати послуги в обсязі субвенцій, передбачених Державним бюджетом, населенню міста, що має пільги на користування та встановлення квартирного телефону.

В порушення умов договору, оплату послуг відповідач не здійснив, внаслідок чого виникла заборгованість за період жовтень грудень 2015 року в сумі 36625,23 грн. та за період вересень грудень 2016 року в сумі 34905,38 грн.

З наданих позивачем письмових доказів вбачається, що позивачем надано послуг, на загальну суму у розмірі 71530,61 грн.

Статтею 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зі змісту Договору вбачається, що між сторонами обумовлено джерело та обсяг коштів, за рахунок яких платник відшкодовує постачальнику послуги з надання пільг "в обсягах субвенції, отриманої з державного бюджету", проте не зазначено строки такого відшкодування, тобто Договором не обумовлено строк виконання відповідачем, як платником, своїх зобовязань, перед позивачем, як постачальником, визначених у п.п. 1.2. та 2.2.1. Договору.

Виходячи з вимог статті 530 ЦК України та беручи до уваги, що Договором не обумовлено строк виконання відповідачем своїх договірних зобовязань перед позивачем, а також те, що Договір не містить умов про строк з вказівкою на подію, яка має неминуче настати та із договору або актів цивільного законодавства у відповідача не випливає обов'язок негайного виконання своїх зобовязань, відповідач повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги,

Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з листами в яких повідомляв про стан заборгованості та просив погасити наявну у нього заборгованість.

Листом від 02.03.2017 року відповідач повідомив позивача про відсутність кошторисних призначень на 2016 рік для відшкодування втрат, повязаних з наданням пільг послуг звязку та про відсутність у звязку з цим, можливості у відповідача взяти на себе відповідні бюджетні зобовязання.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача про неможливість задоволення позову, адже відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань перед кредитором, оскільки відповідно до приписів статті 617 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Така правова позиція відповідає статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод та рішенню Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_3 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 року.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги мають надаватися відповідно до законодавства. Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Статтями 89 та 102 Бюджетного кодексу України (надалі БК України) передбачено, що видатки на державні програми соціального захисту (пільги окремим категоріям громадян) здійснюються з місцевих бюджетів та проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетом на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному КМУ.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України (далі ГК України) та ст. 617 ЦК України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно п. 5. Оглядового листа Вищого господарського суду України (надалі ВГСУ) №01-06/374/2013 від 18.02.2013 року, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобовязання.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах: від 15.05.2012 року у справі №11/446, від 15.05.2012 року у справі №3-28гс12, від 23.08.2012 року у справі №15/5027/715/2011.

Згідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Частиною 6 ст. 48 Бюджетного Кодексу України (далі БК України), зобовязання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин 1, 4 ст. 48 БК України.

Таким чином, зобовязання щодо сплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг звязку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Платник зобовязаний сплатити постачальнику повну ціну з надання послуг.

Таким чином, позивач правомірно звернувся до відповідача з даним позовом, як до другої сторони Договору, яка взяла на себе зобовязання відшкодовувати позивачу витрати, повязані із наданням населенню пільгових телекомунікаційних послуг, а з відповідача при цьому необхідно стягнути на користь позивача 71530,61 грн. основного боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судовим слуханням встановлено, що у відповідача існував борг за надані послуги за період жовтень грудень 2015 року та вересень грудень 2016 року у сумі 71530,61 грн., який сплачений не був.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, однак відповідач неналежним чином виконав свій обовязок щодо виконання умов договору, на підставі наведеної норми права з відповідача слід стягнути 71530,61 грн.

Доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та не беруться до уваги судом з підстав, що наведені вище.

У звязку з тим, що спір відповідачем доведений до суду, з останнього слід стягнути судовий збір у сумі 1600,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Заставнівської районної державної адміністрації (59400, м.Заставна, буд. 1а, код 03196251) на користь (01601, м. Київ, Бульвар Шевченка, 18, код 21560766, р/р 26007309791, АТ "Ощадбанк", МФО 300465) 71530,61 грн. боргу та 1600 грн. судового збору.

Повне рішення складено 23.05.2017 року

Суддя С.М. Гушилик