Рішення № 66656481, 18.05.2017, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 травня 2017 р. Справа № 902/12/17

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючого судді - Матвійчука Василя Васильовича, суддів: Колбасова Федора Федоровича, Білоуса Володимира Володимировича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропідприємство "Грузьке" (вул. Сонячна, буд. 9, с. Грузьке, Гайсинський район, Вінницька область, 23756)

до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, буд. 63, м. Вінниця, 21027)

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 04214)

про визнання договору поновленим

за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.,

представників сторін:

позивача : Гуравська В.Ю. за довіреністю б/н. від 30.12.2016р.;

відповідача : Плахотнюк О.М. за довіреністю №06-14/39 від 20.09.2016р.;

третьої особи: ОСОБА_4 за довіреністю № 3305 від 07.11.2016р..

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропідприємство «Грузьке» звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в якому просить суд:

- визнати договір оренди землі від 13.08.2007 року, зареєстрований в Державному реєстрі земель 30.08.2007 року за № 040781000003 поновленим із попереднім орендарем;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області укласти із попереднім орендарем - ТОВ «Агропідприємство «Грузьке» додаткову угоду до договору оренди землі від 13.08.2007 року, зареєстрованого в Державному реєстрі земель 30.08.2007 року за № 040781000003.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 13.08.2007 року між ТОВ «Агропідприємство «Грузьке» та Гайсинською районною державною укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 65,39 га, у тому числі землі резервного фонду Грузької сільської ради площею 65,39 га, терміном на 5 (п'ять) років. Даний Договір землі було зареєстровано у Державному реєстрі земель 30.08.2007 року за № 040781000003. Протягом 2007-2012 років ТОВ «Агропідприємство «Грузьке» належним чином виконувало свої обов'язки орендаря за умовами Договору, оренду плату вносив в розмірі значно більшому, ніж встановлено п. 9 Договору.

Протягом 2007-2012 років орендодавцем в односторонньому порядку, без будь-якого письмового повідомлення та узгодження з орендарем було зменшено площу об'єкта оренди за цим Договором із 65,39 га до 33,65 га. Вказана земельна ділянка до сьогоднішнього дня використовується орендарем, сплачується орендна плата. За таких обставин, ТОВ «Агропідприємство «Грузьке» вважає Договір оренди землі від 13.08.2007 року поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області уклало договір оренди землі № 1-395 від 10.11.2015 року із громадянкою ОСОБА_1 земельної ділянки із земель резервного фонду Грузької сільської ради, якою користується ТОВ «Агропідприємство «Грузьке», чим порушило передбачене чинним законодавством право ТОВ «Агропідприємство «Грузьке» на оренду.

Ухвалою суду від 12.01.2017 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/12/17 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 26.01.2017 року та зобов'язано сторін надати докази необхідні для вирішення спору.

Ухвалою суду від 26.01.2017 року розгляд справи відкладено на 23.02.2017 року, у зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

Відповідач у відзиві № 0-2-0.6-3118/2-17 від 21.02.2017 року заперечує проти позову та наголошує, що позивачем не було виконано умови п. 8 Договору від 13.08.2007 року, та не дотримано вимог ст. 33 Закону України «Про оренду землі», відтак за змістом п. 37 Договору дія його припиняється

Ухвалою суду від 23.02.2017 року залучено громадянку ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Розгляд справи відкладено на 21.03.2017 року.

При розгляді справи 21.03.2017 року судом оголошено перерву до 27.03.2017 року.

Відповідно до протоколу керівника апарату господарського суду Вінницької області від 27.03.2017 року за заявою судді Матвійчука В.В. сформовано колегію для розгляду даної справи у складі головуючого судді Матвійчука В.В., суддів: Колбасова Ф.Ф., Білоуса В.В..

Ухвалою суду від 30.03.2017 року справу прийнято до провадження новим складом суду з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 19.04.2017 року.

19.04.2017 року до суду надійшли пояснення за підписом представника третьої особи за довіреністю ОСОБА_4, де останній зазначає, що позивачем не надано доказів виконання п. 8 договору оренди землі від 13.08.2007 року та дотримання положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Наголошує на тому, що змінились межі земельної ділянки, її цільове призначення, що виключає можливість поновлення договору оренди землі в порядку, визначеному ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

19.04.2017 року до суду надійшли додаткові пояснення за підписом представника відповідача за довіреністю ОСОБА_3, де наведено заперечення щодо посилань позивача на положення ст. 764 Цивільного кодексу, як на норму, що регулює спірні правовідносини. Наголошено на неможливості поновлення договору оренди на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

19.04.2017 року до суду надійшла заява за підписом представника відповідача за довіреністю ОСОБА_3 про застосування строку позовної давності.

Ухвалою суду від 19.04.2017 року розгляд справи відкладено на 18.05.2017 року та зобов'язано сторін надати додаткові докази і пояснення.

12.05.2017 року до суду надійшли додаткові пояснення за підписом представника відповідача за довіреністю ОСОБА_3, в яких останній пояснює, що інформування Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про необхідність ТОВ «Агропідприємство «Грузьке» повернення земельної ділянки не здійснювалось. Листом № 02-15-1377 від 05.05.2017 року Гайсинська райдержадміністрація повідомила ТОВ «Агропідприємство «Грузьке» , що договір оренди закінчився у серпні 2012 року. Наголошує, що площа земельної ділянки розміром 65,39 га була змінена ще 27.06.2012 року. Земельній ділянці було присвоєно новий кадастровий номер. Відтак стверджує, що ТОВ «Агропідприємство «Грузьке» могло набути право оренди земельної ділянки площею 33,65 га за результатами проведення земельних торгів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши наявні у справі докази, судом встановлено наступне.

На підставі розпорядження Голови Гайсинської районної державної адміністрації від 17.07.2007 року № 253, між Гайсинською районною державною адміністрацією (за договором Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропідприємство «Грузьке» (за договором Орендар) було укладено договір оренди землі від 13.08.2007 року. (надалі Договір).

За предметом даного Договором Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Грузької сільської ради.

Відповідно до пункту 2 зазначеного Договору об'єктом оренди за цим Договором виступає земельна ділянка площею 65,39 га, у тому числі землі резервного фонду площею 65,39 га ріллі.

Нормативна грошова оцінка землі склала 655 416,00 грн.

Договір оренди землі 30.08.2007 року було зареєстровано Вінницькою регіональною філією ДП «Центр ДЗК» за номером 040781000003.

Відповідно до пункту 8 Договору, Договір укладено на строк 5 років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та їх державної реєстрації (п. 44 Договору).

Державна реєстрація вищезазначеного договору здійснена 30.08.2007 року.

Таким чином, термін дії вказаного договору встановлено до 30.08.2012 року.

Факт передачі земельної ділянки підтверджується відповідними актом про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 07.09.2007 року.

Відповідно до п. 9 Договору, орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі 1,5 відсотка від нормативної грошової оцінки ділянки, що становить 9831,24 грн. в рік.

Земельна ділянка була передана позивачу в оренду для вирощування сільськогосподарських культур. Цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п.п. 15, 16 Договору).

В пункті 18 Договору зазначено, що земельна ділянка передавалася в оренду без розроблення проекту її відведення.

Пунктом 37 Договору визначено підстави припинення Договору: закінчення строку, на який його було укладено; придбання Орендарем земельної ділянки у власність; викуп земельної ділянки для суспільних потреб або примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідація юридичної особи-орендаря; інші випадки, передбачені законом.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов Договору спір розв'язується у судовому порядку (п. 36 Договору).

Розпорядженням Гайсинської районної державної адміністрації від 27.06.2012 року № 221 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства та видачу актів на право власності на землю на території Грузької та Михайлівської сільських рад» було затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність із земель резервного фонду загальною площею 31,7400 га.

Із листа відділу у Гайсинському районі міжрайонного управління у Гайсинському та Іллінецькому районах Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 10.05.2017 року № 158/423-17-0.171 після закінчення терміну дії договору оренди землі від 13.08.2007 року із земельної ділянки площею 65,39 га частина була надана громадянам для ведення особистого селянського господарства, згідно розпорядження № 221 від 27.06.2012 року, а частина площею 31,2704 га, кадастровий номер НОМЕР_1 знаходиться в оренді у громадянки ОСОБА_1 згідно договору оренди землі № 1-395.

Як свідчать матеріали справи, та не заперечується сторонами, ТОВ «Агропідприємство «Грузьке» не повідомляло Орендодавця про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк до спливу строку договору оренди землі. Лише після того, як позивачу стало відомо про передачу спірної землі в оренду третій особі, останній звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати договір оренди землі від 13.08.2007 року, зареєстрований в Державному реєстрі земель 30.08.2007 року за № 040781000003 поновленим із попереднім орендарем та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області укласти із попереднім орендарем - ТОВ «Агропідприємство «Грузьке» додаткову угоду до договору оренди землі від 13.08.2007 року.

При розгляді вищезазначених вимог, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 13 і 41 Конституції України визначено, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до статей 142-145 Конституції України, до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Зі змісту частини першої статті 124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно із статтею 1, 2 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності; відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічне положення містить і пункті 12.2 Договору.

Разом з тим, згідно з частинами 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі); орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі; до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди; при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін; у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється; орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі; за наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відповідно до частини 6-10 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції Закону 17 лютого 2011 року №3038-VI, який набрав чинності 12 березня 2011 року) у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

За змістом пункту 2.17 Постанови Пленуму ВГСУ № 6 від 17 травня 2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12 березня 2011 року). Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору. Разом з тим судам слід враховувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки. При цьому, якщо відповідні правовідносини виникли між сторонами до внесення змін Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (набрав чинності з 12.03.2011) до статті 33 Закону України «Про оренду землі», судам слід брати до уваги, що попередня редакція зазначеної статті Закону України «Про оренду землі» не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Суд констатує, що наведеними вище положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено спеціальний порядок поновлення договору оренди земельної ділянки, у випадку дотримання умов, визначених частинами першою - шостою вказаної статті. Відповідно до цього порядку договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, без необхідності прийняття Радою відповідного рішення.

З огляду на наведені норми діючого законодавства, суд зазначає, що позивач не повідомляв Орендодавця про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк до спливу строку договору оренди землі. Що ж стосується посилань позивача на те, що ним до цього часу здійснюється користування спірною земельною ділянкою та сплачується орендна плата, додаючи до матеріалів справи на підтвердження даного факту довідку № 31 від 07.02.2017 року за підписом директора та платіжні доручення, то суд зважає, що само по-собі дані обставини свідчать про те, що до цієї дати позивач фактично безперешкодно користувався земельною ділянкою, не вчиняючи при цьому будь-яких юридичних дій котрі б свідчили про його бажання документально оформити дане користування земельною ділянкою та донести своє бажання про поновлення Договору до другої сторони правовіднисин.

При цьому суд зважає, що до 2013 року земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності надавалися в оренду за рішенням районних державних адміністрацій (ст. 122 Земельного кодексу України в редакції до 2013 року). Законом України від 6 вересня 2012 року № 5245-УІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності (який набрав чинності 01 січня 2013 року) внесено зміни до Земельного кодексу України відповідно до яких з 01 січня 2013 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів (Держземагентство України). Таким чином, з 1 січня 2013 року від імені та в інтересах держави України право власності земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності здійснював центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи, а отже, районні державні адміністрації з 2013 року позбавлені таких повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.14 № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади останній постановив (…) утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України (…).

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.15 № 5 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1. Реорганізувати територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 2 (п. 2). Установити, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (п. 3).

Таким чином, з 01.01.2013 року районні державні адміністрації позбавлені повноважень щодо здійснення розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Так, судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 27.10.2015 року № 2-5054/20-15-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду», як розпорядника земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, між Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області (за договором Орендодавець) та громадянкою ОСОБА_1 (за договором Орендар) укладено договір оренди землі № 1-395, за яким Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель запасу та резервного фонду, на території Грузької сільської ради (за межами населеного пункту), Гайсинського району Вінницької області.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 31,2704 га ріллі. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1(п. 2 Договору)

Таким чином, стосовно частини земельної ділянки, що знаходилась в оренді у позивача було укладено договір із новим орендарем.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про недійсність або неукладеність вищезазначеного договору, суд дійшов висновку, що договір, укладений із третьою особою є діючим.

Частина ж земельної ділянки, яка була об'єктом договору оренди землі від 13.08.2007 року, була надана громадянам для ведення особистого селянського господарства, згідно розпорядження № 221 від 27.06.2012 року.

Також суд зважає на положення ст. 15 Закону України «Про оренду землі», яка визначає, що інформація про об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки) є істотною умовою договору. Зміна такої умови договору тягне за собою наслідки, передбачені ч. 10 ст. 33 цього Закону, якою встановлено, що у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Тобто зміна фактичної площі і меж земельної ділянки з присвоєнням їй нового кадастрового номера, що відбулося в даній справі, унеможливлює пролонгацію договору оренди землі від 13.08.2007 року у порядку, передбаченому ч.ч. 1,6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки такі зміни мають наслідком укладання договору оренди земельної ділянки із дотриманням вимог закону щодо порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

З огляду на вищенаведені норми законодавства в сукупності з матеріалами справи, суд звертає увагу на той факт, що: позивач не звертався із заявою про поновлення Договору у строки, визначені статтею 33 закону України "Про оренду землі"; позивач не подавав Орендодавцю текст додаткової угоди; відбулась зміна фактичної площі та меж земельної ділянки; відповідачем укладено договір оренди землі № 1-395 із третьою особою. За таких обставин колегія суду приходить до висновку, що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилось.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, в його сукупності, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову, а тому в позові, з підстав в ньому викладених, слід відмовити.

Як відзначалось судом, відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.1 Постанови № 10 від 29.05.13. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених ст.175 Господарського кодексу України.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.1 Постанови № 10 від 29.05.13. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

За приписами п. 2.2 зазначеної Постанови, за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові від 12.06.07. Верховного Суду України у справі № П-9/161-16/165.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності, оскільки, як встановлено господарським судом, право чи охоронюваний законом інтерес позивача в даному випадку з боку відповідача не було порушено.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 23 травня 2017 р.

Головуючий суддя Матвійчук В.В.

Судді Білоус В.В.

Колбасов Ф.Ф.

віддрук. прим.:

1 - до справи