Рішення № 66656472, 18.05.2017, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2017 р. Справа № 909/369/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-Імпекс", вул. Б. Хмельницького, 78, м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача: Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради, вул. Степана Бандери, 10а, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення 200676,08 грн.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність №б/н від 04.05.17),

від відповідача: представники не з"явилися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глорія-Імпекс" звернулося в суд із позовом до департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради про стягнення 200676,08 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання зобов"язань з оплати поставленого товару згідно доданих до матеріалів справи видаткових накладних.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлений позов у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та подав клопотання вх.№7953/17 від 18.05.17 про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, яке судом задоволено.

Відповідач в судове засідання не з"явився, однак 04.05.17 через канцелярію суду подав відзив на позов вх.№7281/17, згідно якого позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представника позивача, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 200676,08 грн. Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками відповідача, актом звірки розрахунків станом на 13.04.17, а також визнається відповідачем.

Відповідач оплату вартості отриманого товару в сумі 200676,08 грн. не здійснив.

Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог статей 202, 204 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частин першої та другої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності із частиною першою статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. За своєю правовою природою угода, яка відбулася між позивачем та відповідачем є договором поставки.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів ч.2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки інший строк оплати товару сторонами не обумовлений, то відповідач мав розрахуватися з позивачем після отримання товару.

Згідно приписів ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду. Відповідачем не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань стосовно оплати поставленого товару, згідно доданих до матеріалів справи видаткових накладних.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 200676,08 грн. за отриманий на підставі накладних товар на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, будь-яких інших доказів, які б свідчили про оплату одержаного товару відповідачем суду не подано, отже вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 200676,08 грн. обґрунтована та підлягає задоволенню.

За змістом ст.49 ГПК України судовий збір слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 193, 175 ГК України, ст.ст. 11, 202,204, 205, 526, 692, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-Імпекс" до Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради про стягнення 200676,08 грн. задовольнити.

Стягнути з Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради, вул. Степана Бандери, 10а, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 40312499) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-Імпекс", вул. Б. Хмельницького, 78, м. Івано-Франківськ, 76000 (код 22166304) - 200676,08 (двісті тисяч шістсот сімдесят шість гривень вісім копійок) - заборгованості, а також 3010,14 (три тисячі десять гривень чотирнадцять копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.05.17

Суддя Максимів Т. В.