Ухвала суду № 66656400, 15.05.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"15" травня 2017 р. Справа №910/31767/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

розглянувши апеляційну скаргу Київської обласної державної адміністрації

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2017

у справі № 910/31767/15 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Міністерства оборони України,

Київського квартирно-експлуатаційного управління

до Київської обласної державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Кабінет Міністрів України

за участю Військової прокуратури Дарницького гарнізону

про скасування розпорядження від 12.10.1993 № 412

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 у справі № 910/31767/15 позов задоволено; визнано недійсним розпорядження виконуючого обов'язки глави Київської обласної державної адміністрації представника Президента України від 12.10.1993 № 412 "Про наслідки інвентаризації земель оборони та інших відомств на території області" в частині припинення права користування землями по Міністерству оборони України загальною площею 4 885,33 га; підлягає стягненню з відповідача на користь другого позивача 1 218,00 грн. судового збору за подання позовної заяви; 1 515,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги і 1 653,60 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням Київська обласна державна адміністрація звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 у справі № 910/31767/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний господарський суд визнав подані матеріали недостатніми для прийняття апеляційної скарги до провадження з наступних підстав.

Частиною третьою статті 94 ГПК України встановлюється, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

До апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі, однак до апеляційної скарги додано клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі № 910/31767/15, враховуючи обсяг видатків на утримання місцевих державних адміністрацій.

Згідно п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України „Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Відповідно до п.1 ст. 8 Закону України „Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті."

В обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору скаржник просить врахувати обсяг видатків на утримання місцевих державних адміністрацій.

Згідно із ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Натомість, жодних доказів щодо розміру обсягів видатків на утримання місцевих державних адміністрації, скаржником не надано.

Отже, прохання скаржника врахувати обсяг видатків на утримання місцевих державних адміністрацій на може вважатись підставами для відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі №910/31767/15.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати (абзац 3 п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013).

Відповідно до ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію („Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Натомість, рішеннями ЄСПЛ у справах „Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands" від 27 жовтня 1993 (п. 33), та „Ankerl v. Switzerland" від 23 жовтня 1996 (п. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні „справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.

Таким чином, клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору у справі № 910/31767/15 не підлягає задоволенню, як таке, що не ґрунтується на нормах законодавства та суперечить принципу рівності сторін.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.4 Закону України № 3674-VІ від 08.07.2011 „Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви та становить у даній справі 1 339,80 грн.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Оскільки Київською обласною державною адміністрацією не було сплачено судового збору за розгляд апеляційної скарги, то його апеляційна скарга не приймається Київським апеляційним господарським судом до розгляду та підлягає поверненню скаржнику.

Звернути увагу на те, що згідно із ч. 4 ст. 97 ГПК України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга може бути подана повторно.

Керуючись ст. 86, п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України Київський апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської обласної державної адміністрації на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 у справі № 910/31767/15 із доданими до неї документами повернути скаржнику.

2. Матеріали у справі № 910/31767/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім