Рішення № 66656364, 18.05.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.05.2017 Справа № 904/2753/17

За первісним позовом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальний заклад "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4", м. Дніпро

про виселення з нежитлового приміщення

За зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпро

до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про визнання договору продовженим

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача (за первісним позовом): Шай А.С. - представник (дов. № 10-3-9 від 30.01.17р.)

від відповідача (за первісним позовом): ОСОБА_3 - представник (договір про надання правової допомоги №6/2017 від 04.04.17р.)

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про виселення із зайнятого на підставі договору оренди № 150-ДКП/15 від 19.10.2015 нежитлового приміщення площею 18,2 кв.м., що розташоване за адресою АДРЕСА_2 та передачу цього приміщення балансоутримувачу - Комунальному закладу "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4" (з урахуванням заяви про уточнення а.с. 42-43).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що строк договору оренди № 150-ДКП/15 від 19.10.2015 укладеного з відповідачем, припинив свою дію 19.10.2016. Оскільки відповідач не звільнив орендоване приміщення, позивач, як орендодавець, звернувся до суду з позовом про виселення відповідача з орендованого приміщення.

Позивач обґрунтовує свої вимоги ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 785 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2017 року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 04.04.2017.

04.04.2017 позивач (за первісним позовом) подав заяву про уточнення позовних вимог та клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунальний заклад "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4". В обґрунтування поданого клопотання позивач посилався на те, що КЗ "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4" є балансоутримувачем майна, орендованого за договором оренди №150-ДКП/15 від 19.10.2015, у зв'язку з чим позивач вважав, що рішення у даній справі може вплинути на взаємні права та обов'язки КЗ "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4".

04.04.2017 відповідач (за первісним позовом) подав через канцелярію суду клопотання, в якому просив суд витребувати від Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради правовий акт індивідуальної дії щодо відмови Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у переукладенні договору оренди на новий термін (а.с.35). Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2017, клопотання відповідача про витребування доказів було залишено без задоволення.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2017 залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальний заклад "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №4" та відкладено розгляд справи на 19.04.2017.

10.04.2017 позивач (за первісним позовом) подав через канцелярію суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії рішення Дніпропетровської міської ради №19/10 від 06.04.2011 (а.с.56-64).

19.04.2017 відповідач (за первісним позовом) подав до суду відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги не визнав, проти позову заперечував. В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує, що належним чином виконує свої зобов'язання за договором (а.с.70-114).

19.04.2017 у судовому засіданні представник відповідача (за первісним позовом) подав зустрічний позов до Департаменту по роботі з активами Дніпропетровської міської ради, в якому просить визнати продовженим договір № 150-ДКП/15 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 19.10.2015 на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором з 19.10.2016 до 19.10.2017. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані ч. 2, 3 ст. ст. 17, ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст.ст. 759, 763, 764 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2017, прийнято зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради про визнання договору № 150-ДКП/15 оренди нерухомого майна продовженим.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 19.04.2017 на 26.04.2017.

25.04.2017 третя особа подала до суду заяву про розгляд справи без її участі (а.с.126-127) та письмові пояснення, в яких зазначила, що за час оренди приміщення порушень умов договору зі сторони відповідача не було, зазначений орендар був справним платником комунальних послуг та оренди, не створював заборгованості, своєчасно надавав усі документи щодо поновлення договору (а.с.128).

26.04.2017 позивач (за первісним позовом) подав до суду клопотання про приєднання документів до матеріалів справи (а.с.133-134) та клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.135).

Також, 26.04.2017 відповідач (за зустрічним позовом) подав до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення зустрічних позовних вимог, посилаючись на те, що спірний договір оренди було припинено у зв'язку з закінченням його строку. Такий договір не було укладено на новий строк, оскільки позивач (за зустрічним позовом), маючи намір скористатися переважним правом, встановленим ст. 777 ЦК України, належним чином не виконав вимог Розділу 3 Порядку передачі в оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради №19/10 від 06.04.2011. Відповідач (за зустрічним позовом) зазначив що у договорі оренди та у порядку, визначено волю власника орендованого майна: договір оренди припиняється із закінченням його строку, а об'єкт оренди підлягає поверненню, за винятком укладення такого договору з орендарем на новий строк. Також, відповідач (за зустрічним позовом) вказує, що листи, на які посилається позивач (за зустрічним позовом) не доводять факту звернення орендаря до орендодавця, як це передбачено ст. 777 Цивільного кодексу України та вищевказаним Порядком. Просив суд у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Крім того, 26.04.2017 позивачем (за первісним позовом) були подані письмові пояснення, в яких позивач (за первісним позовом) вказував на існування заперечення власника майна (орендодавця) щодо продовження користування майном після закінчення строку договору оренди, в зв'язку з чим, позивач (за первісним позовом) вважає, що положення ст. 764 ЦК України не застосовуються до спірних відносин.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 26.04.2017 на 15.05.2017.

15.05.2017 позивач (за первісним позовом) в судовому засіданні підтримав первісні позовні вимоги у повному обсязі. Проти зустрічного позову заперечував у повному обсязі, просив суд у задоволенні зустрічного позову відмовити. Подав через канцелярію суду доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому зазначив про відсутність спірних правовідносин, за захистом яких звернувся позивач (за зустрічним позовом), оскільки орендоване майно й до теперішнього часу знаходиться у володінні та користуванні позивача, відповідач не передав таке майно у найм іншій особі, ігноруючи переважне право позивача.

Представник відповідача (за первісним позовом) проти задоволення первісних позовних вимог заперечував. Зустрічні позовні вимоги підтримав, просив суд зустрічний позов задовольнити.

Представник третьої особи, в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Про причини неявки суду не повідомив.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 15.05.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача (за первісним позовом) та представника відповідача (за первісним позовом), господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

19.10.2015 між Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, правонаступником якого є Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради (позивач за первісним позовом - орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач за первісним позовом - орендар) укладено договір №150-ДКП/15 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста (а.с.9-16).

Відповідно до п.1.1. договору, з метою ефективного використання комунального майна орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.2007 №41/11 із змінами та доповненнями передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно - нежитлове приміщення (далі - об'єкт оренди) загальною площею 18,2 кв.м, розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Шевченко, 6а, на першому поверсі 4- поверхової будівлі, вартість якого згідно з незалежною оцінкою становить 143 766,00 грн., без ПДВ, що перебуває на балансі Комунального закладу "Дніпропетровський центру первинної медико-санітарної допомоги №4", для використання під розміщення аптечного пункту, що реалізує готові ліки. Використання об'єкту оренди не за цільовим призначенням забороняється.

Відповідно до п.2.2. договору, орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі об'єкту оренди.

Пунктом п.2.3. договору сторони визначили, що передача об'єкту оренди в оренду здійснюється за вартістю згідно з незалежною оцінкою, проведеною станом на 21.09.2015, на підставі акту приймання-передачі об'єкту оренди, підписаного балансоутримувачем, орендодавцем та орендарем.

Актом приймання-передачі від 19.10.2015 підтверджується передача об'єкту оренди відповідачу (за первісним позовом) (а.с.17).

Пунктом 2.5. договору передбачено, що у разі припинення цього договору об'єкт оренди повертається протягом 5 календарних днів з дати припинення цього договору.

Пунктом 7.2. договору встановлено обов'язок орендодавця письмово повідомити орендаря, не пізніше ніж за 30 діб, про свій намір щодо припинення цього договору.

Пунктом 8.2. договору сторони погодили, що орендодавець має право виступати з ініціативою про внесення змін до цього договору або його припинення у випадках погіршення стану орендованого майна, неналежного його використання, неналежного виконання та/або невиконання орендарем умов цього договору, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до п.10.1. договору, сторони погодили, що цей договір оренди діє з 19.10.2015 до 19.10.2016 включно.

Після 19.10.2016 і по теперішній час, орендар продовжує користуватися орендованим майном. Орендодавець протягом місяця з дня закінчення терміну, на який було укладено договір оренди до орендаря з заявою про припинення договору не звертався.

16.02.2017 комісією позивача (за первісним позовом) було складено акт обстеження нежитлового приміщення загальною площею 18,2 кв.м. за адресою: вул. Шевченко, 6а. У цьому акті було встановлено, що орендар знаходиться у приміщені. Орендоване приміщення не звільнено від майна орендаря та не повернуто орендодавцю (а.с. 22).

Правонаступником Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради є Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, згідно з рішеннями Дніпропетровської міської ради №7/3 від 16.03.2016 та №29/8 від 18.05.2016.

Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, звертаючись до суду, вказує, що строк договору оренди № 150-ДКП/15 від 19.10.2015 укладеного з відповідачем, припинив свою дію 19.10.2016. Оскільки відповідач не звільнив орендоване приміщення, позивач, як орендодавець, просить суд про виселення відповідача з орендованого приміщення.

Одночасно з цим, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 посилаючись на ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у своєму зустрічному позові зазначає про те, що протягом місяця після закінчення терміну дії договору орендодавець (відповідач за зустрічним позовом) на адресу орендаря заяву про припинення договору не надсилав й відповідну заяву від орендаря не отримував. За наведених обставин, з урахуванням приписів зазначеного Закону України, строк дії спірного договору було продовжено на той самий строк.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з наступного.

Правовідносини, що склалися між сторонами регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна", Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За приписами ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що кореспондується з ст. 284 Господарського кодексу України та 764 Цивільного кодексу України, термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін (ч.1 ст. 17 Закону). У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (ч.2 ст. 17 Закону). Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору (ч.3 ст. 17 Закону).

Тобто, зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 17 та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього (пункт 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.13р. №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").

Пунктом 7.2. договору встановлено обов'язок орендодавця письмово повідомити орендаря, не пізніше ніж за 30 діб, про свій намір щодо припинення цього договору.

Доказів звернення позивача (за первісним позовом) з письмовим повідомленням до орендаря у встановлений строк, матеріали справи не містять.

В матеріалах справи відсутня заява орендодавця протягом встановленого законом строку, у зв'язку з чим, відмова орендодавця від договору свідчить про односторонню відмову від договору, що заборонено законом (частина 1 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Так, орендодавець, який бажає відмовитися від продовження строку дії договору, зобов'язаний попередити про це іншу сторону з метою запобігання збитку, який може виникнути у зв'язку з несподіваним припиненням договору, у встановлений строк, а саме - відповідно до вимог ст. 17 Закону - протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.

Відповідно до пункту 10.1 договору встановлений строк його дії з 19.10.2015 до 19.10.2016 включно, тобто договір було укладено на 1 рік.

Отже, орендодавець, в разі відмови від продовження строку дії договору, повинен був у строк з 19.10.2016 до 19.11.2016 включно, направити відповідачу (за первісним позовом) заяву про відмову від пролонгації спірного договору та про його припинення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в межах місячного строку після закінчення строку дії спірного договору орендодавець не робив позивачу заяв про відмову від пролонгації договору.

Після закінчення строку дії договору відповідач (за первісним позовом) продовжував і продовжує використовувати орендоване приміщення відповідно до умов договору оренди, порушення умов договору щодо використання орендованого майна зі сторони відповідача відсутні, що підтверджується актом від 16.02.2017, який складено балансоутримувачем.

Аналізуючи ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", суд вважає за необхідне зазначити, що ч. 3 статті 17 вказаного Закону встановлює порядок укладення договору оренди на новий термін, та може застосовуватись у випадках коли є необхідність укласти договір на інших умовах. В такому разі, орендодавець в порядку ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" попереджає орендаря про про припинення дії договору оренди. В подальшому такий орендодавець має переважне право на укладення договору оренди на новий термін.

Посилання позивача (за первісним позовом) на положення Порядку передачі в оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста, затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради №19/10 від 06.04.2011 суд відхиляє, оскільки встановлений порядок, значно звужує права орендаря, передбачені чинним законодавством, зокрема ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", в частині встановленого законом порядку пролонгації договору оренди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Частина 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 764 Цивільного кодексу України та 284 Господарського кодексу України не передбачають, що ці норми застосовуються, якщо інше не встановлено договором. Відповідно й право сторін змінювати у договорі правила, встановлені у зазначених статтях не передбачено.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Виходячи з положень ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання продовженим договору № 150-ДКП/15 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 19.10.2015 на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором з 19.10.2016 до 19.10.2017 - є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, одночасно з цим первісні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими та речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі за розгляд зустрічних та первісних позовних вимог покладаються на позивача за первісним позовом.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

В первісному позові відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Визнати продовженим договір № 150-ДКП/15 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста від 19.10.2015, укладений між Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, правонаступником якого є Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Д.Яворницького, 75-А, код 37454258) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (49107, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором з 19.10.2016 до 19.10.2017.

Стягнути з Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Д.Яворницького, 75-А, код 37454258) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49107, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1600 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.05.2017

Суддя Я.С. Золотарьова