Рішення № 66656355, 17.05.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.05.2017 Справа № 904/3750/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРИВОРІЖБУД", с. Лозуватка

до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг

про визнання недійсним договору підряду в частині третейського застереження

Суддя Ліпинський О.В.

Представники:

від позивача: Козак А.В., дов. від 15.05.2017;

від відповідача: Клінкевич О.А., дов. № 14/12469 від 26.12.2016;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КРИВОРІЖБУД" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Відповідач) про визнання частково недійсним укладений між сторонами договору підряду №3011-26 від 14.05.2014 на виконання робіт з капітального ремонту секції тепловозу 2ТЕ10М, а саме визнання недійсним третейського застереження, викладеного у п. 14.2. спірного договору, яким передбачено, що в разі, якщо спори та розбіжності, які виникли в зв'язку виконанням цього договору або стосуються його укладення, зміни, порушення умов, недійсності, не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх розгляд здійснюється в Постійно діючому регіональному третейському суді України при Асоціації «Регіональна правова і група» відповідно до Регламенту зазначеного суду. (ідентифікаційний код 34340324. місцезнаходження суду): 50086. Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг. вул. Отто Брозовського. 74а. Свідоцтво про державну реєстрацію №14-тс від 30.05.2006.

В обґрунтування позовних вимоги, Позивач посилається на те, що в третейському застереженні не визначено конкретний спір, який підлягає розгляду в третейському суді, що на його думку суперечить положенням статті 12 Закону України «Про третейські суди» та нормам цивільного законодавства і є підставою для визнання недійсним п. 14.2 договору підряду №3011-26 від 14.05.14, укладеного між сторонами.

Відповідач проти позову заперечує, вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки Позивачем не доведено, що на момент вчинення спірного правочину стороною (сторонами) не було дотримано вимог, встановлених ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, тобто не доведено підстав, в силу яких третейське застереження має бути визнано судом недійсним.

17.05.2017 року представником Позивача, заявлено клопотання про витребування в порядку ст. 38 ГПК України доказів, які стосуються тендерної процедури укладення спірного договору.

Виходячи з приписів ст. 38 ГПК України, умовою задоволення клопотання сторін про витребування судом доказів, є зазначення у відповідному клопотанні обставин, які може підтвердити цей доказ.

В зв'язку з відсутністю у поданому клопотанні посилання на обставини справи, які мають підтвердити витребувані докази, і які мають значення для вирішення спору щодо визнання недійсним третейського застереження із заявлених Позивачем підстав, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення даного клопотання.

В судовому засіданні 17.05.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 ГПК України.

Фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.05.14 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КРИВОРІЖБУД" (далі - підрядник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - замовник, відповідач) укладено договір підряду №3011-26.

Згідно з п. 1.1 договору, замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати в порядку та на умовах даного договору роботи з капітального ремонту секції тепловоза 2ТЕ10М (КР-1).

Даний договір діє до 31.12.14. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов'язань ( в тому числі гарантійних обов'язків) за даним договором. (пункт 15.5 договору).

Пунктом 14.1 договору погоджено, що спори та розбіжності, які виникатимуть у зв'язку з даним договором або стосуватимуться його укладення, зміни, виконання, порушення, розірвання, недійсності, будуть по можливості вирішуватись шляхом переговорів.

Відповідно до п. 14.2 договору сторони визначили, що в разі якщо спори і розбіжності, які виникли в зв'язку виконанням цього договору або стосуються його укладення, зміни, порушення умов, недійсності, не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх розгляд здійснюється в Постійно діючому регіональному третейському суді України при Асоціації «Регіональна правова і група» відповідно до Регламенту зазначеного суду. (ідентифікаційний код 34340324. місцезнаходження суду): 50086. Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг. вул. Отто Брозовського. 74а. Свідоцтво про державну реєстрацію №14-тс від 30.05.2006. Регламент суду розміщений на сайті: http://www.rpgua.com

Заперечуючи дійсність спірного пункту договору (п. 14.2.), Позивач зазначає, що третейське застереження не містить визначення конкретного спору, який підлягає розгляду в третейському суді, що на його думку свідчить про невідповідність даного застереження положенням статті 12 Закону України «Про третейські суди» та нормам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, у тому числі, свобода договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, зокрема, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ГПК України підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За приписами ч. 2 ст. 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Зазначені випадки (винятки із загального правила) встановлені статтею 6 Закону України "Про третейські суди".

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

У відповідності з приписами ст. 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною. Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Як вище встановлено судом, сторонами у справі була укладена третейська угода у вигляді третейського застереження, наведеного у спірному пункті 14.2. договору.

Укладена третейська угода відповідає вимогам ст. 12 Закону України "Про третейські суди", у тому числі на предмет визначення в ній кола спорів, розбіжностей та вимог, які підлягають розгляду третейським судом, що відповідно свідчить про безпідставність доводів Позивача, відносно невідповідності даного застереження вимогам чинного законодавства, та як наслідок свідчить про безпідставність заявленого позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним п. 14.2 договору підряду №3011-26 від 14.05.14 є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, а відтак, в їх задоволенні слід повністю відмовити.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 36, 43, 45-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Судові витрати у справі віднести на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 22.05.2017

Суддя О.В. Ліпинський