Рішення № 66656220, 11.05.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/774/17 11.05.17 р.

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до 1) Дніпровського басейнового управління водних ресурсів

2) Державного підприємства "Укрводсервіс"

про стягнення 105 843, 26 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Палій Ю.В. за довіреністю № 91/2016/10/17-20 від 17.10.2016 р.;

від відповідача-1: Варова А.А. за довіреністю №70Б/01-17/143 від 06.02.2017 р.;

від відповідача-2: Шепета С.П. за довіреністю № б/н від 13.01.2017 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дніпровського басейнового управління водних ресурсів та Державного підприємства "Укрводсервіс" про стягнення 304 016,27 грн., з яких 160 000, 00 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 3% річних сумою 13 221, 10 грн., інфляційну складову боргу сумою 130 795, 17 грн.

Ухвалою суду від 23.01.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 06.02.2017 р.

31.01.2017 р. через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

01.02.2017 р. через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

06.02.2017 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

06.02.2017 р. через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 06.02.2017 р. представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні подав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Ухвалою суду від 06.02.2017 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 27.02.2017 р.

20.02.2017 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

22.02.2017 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 27.02.2017 р. розгляд справи відкладено на 22.03.2017 р.

21.03.2017 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог. Відповідно до поданої заяви, позивач просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 25 000, 00 грн. та стягнути з відповідачів 11 471,76 грн. 3 % річних, 94 371,50 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи норми статті 22 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що дана дія не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до пункту 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 року № 18, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

У судовому засіданні 22.03.2017 р. оголошувалась перерва до 29.03.2017 р.

24.03.2017 р. через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшли доповнення до відзиву.

У судове засідання представник відповідача-2 не з'явився, проте 04.04.2017 р. через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 04.04.2017 р. розгляд справи відкладено на 10.04.2017 р.

10.04.2017 р. через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення документі до матеріалів справи.

У судовому засіданні 10.04.2017 р. представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Ухвалою суду від 10.04.2017 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів.

У судовому засіданні 10.04.2017 р. оголошувалась перерва до 28.04.2017 р.

Ухвалою суду від 28.04.2017 р. розгляд справи відкладено на 11.05.2017 р.

05.05.2017 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

11.05.2017 р. через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення документі до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.05.2017 р. представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представники відповідачів проти задоволення позову заперечили частково.

У судовому засіданні 11.05.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

02.01.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (позивач) в особі структурного відокремленого підрозділу "Київські теплові мережі" ПАТ "Київенерго" (постачальник) та Дніпровське басейнове управління водних ресурсів (відповідач-1, абонент) укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 311957 (надалі - Договір).

Предметом Договору № 311957 від 02.01.2014 р. є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених Договором (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.2.1 Договору постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього Договору.

Пунктом 2.3.1 Договору сторони погодили, що споживач зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені в додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачуючи вартість спожитої теплової енергії.

Згідно з пунктом 8.1 Договору визначено, що він набуває чинності з дня його підписання та діє до моменту його розірвання за письмовою згодою сторін, рішення суду або в іншому випадку визначеному чинним законодавством.

У відповідності до пункту 2 Додатку 4 до Договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у РТМ «Центр» за адресою: вул. Жилянська, 63, розрахункова група, тел..287-77-89:

- облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітній період;

- акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звіряння «Абонент» повертає в РТМ «Центр»);

- рахунок - фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Сплату за вказаними в пункті 2 цього Додатку документами, «Абонент» виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

02.01.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Київські теплові мережі" ПАТ "Київенерго" (кредитор) та Державним підприємством "Укрводсервіс" (відповідач-2, поручитель) укладено договір поруки.

Відповідно до п. 1.1. договору поруки від 02.01.2014 р., згідно з цим договором поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов'язання щодо оплати спожитої теплової енергії Дніпровським басейновим управлінням водних ресурсів (боржник), які виникли за договором постачання теплової енергії № 311957 від 02.01.2014 р.

Пунктом3.1. договору поруки від 02.01.2014 р. передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язання щодо оплати спожитої теплової енергії, а також відшкодування кредитору збитків та сплату неустойки відповідно до умов основного договору.

Умовами п. 5.1. договору поруки від 02.01.2014 р. передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання за основним договором поручитель зобов'язується виконати за боржника зобов'язання останнього в п'ятиденний термін з дня отримання вимоги кредитора.

Згідно з пунктом 6.1. договору поруки від 02.01.2014 р., у разі невиконання боржником зобов'язання за основним договором кредитор має право звернутись з вимогою про виконання такого зобов'язання до поручителя.

Відповідно до пункту 8.1. договору поруки встановлено, що строк дії Договору поруки збігається із строком дії Основного договору.

Пунктом 8.6. договору поруки від 02.01.2014 р. передбачено, що він є невід'ємною частиною договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 02.01.2014 року № 311957.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Умови Договору від 02.01.2014 р. № 311957 свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику". Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у національних стандартах або технічних умовах. Виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу. Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.

У відповідності до положень частин 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було належним чином поставлено Дніпровському басейновому управлінню водних ресурсів теплову енергію у гарячій воді за Договором від 02.01.2014 р. № 311957.

Проте, відповідач-1 - Дніпровське басейнове управління водних ресурсів, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає про неналежне виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань по оплаті поставленої теплової енергії за Договором № 311957 від 02.01.2014 р., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем за період з 01.01.2014 р. по 01.04.2015 р. у розмірі 160 000,00 грн.

Вказане підтверджується зібраними у матеріалах справи доказами, зокрема, обліковими картами (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію.

У процесі розгляду даної справи, 21.03.2017 р., позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 25 000, 00 грн. та стягнути з відповідача 11 471,76 грн. 3 % річних та 94 371,50 грн. інфляційних втрат.

К вбачається з вказаного клопотання, у грудні 2016 року та січні 2017 року, до звернення з даною позовною заявою до суду, Дніпровське басейнове управління водних ресурсів сплатило на рахунок позивача заборгованість у загальному розмірі 135 000,00 грн.

24.01.2017 р., після порушення провадження у даній справі, позивачу надійшли грошові кошти у розмірі 25 000,00 грн., тобто, основна заборгованість за Договором № 311957 від 02.01.2014 р. відповідачем-1 сплачена у повному обсязі.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 25 000, 00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки зазначена сума була сплачена після звернення позивача до суду з даним позовом.

Щодо вимог про стягнення з відповідачів 11 471,76 грн. 3 % річних та 94 371,50 грн. інфляційних втрат, суд встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач-1, порушив строки оплати за поставлену позивачем теплову енергію у гарячій воді, встановлені Договором, у зв'язку з чим та відповідно до Договору поруки від 02.01.2014 р., позивач просить суд солідарно стягнути з відповідачів 11 471,76 грн. 3 % річних та 94 371,50 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1, абзацу 2 частини 2 статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

За положеннями пунктів 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням дат зарахування грошових коштів на рахунок позивача, суд встановив його правильність та арифметичну вірність.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання вимагати сплати 3% річних від простроченої суми та втрат від інфляції, з урахуванням положень Договору поруки від 02.01.2014 р., суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 трьох процентів річних на загальну суму 11 471,76 грн., нарахованих за період з 01.02.2014 р. по 31.03.2015 р.

Заперечення відповідачів щодо відсутності підстав для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, не відповідають обставинам справи та спростовуються наданими позивачем доказами, зокрема, виписками по рахунках та реєстрам надходжень грошових коштів за період з 01.01.2014 р. по 01.02.2017 р.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачами, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів солідарно.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 43, 33, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог поро стягнення 25 000,00 грн. заборгованості.

3. Стягнути солідно з Дніпровського басейнового управління водних ресурсів (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Київська, 10-В; код ЄДРПОУ 04389466) та Державного підприємства "Укрводсервіс" (03035, м. Київ, вул. Солом'янська, 1; код ЄДРПОУ 32765831) 11 471 (одинадцять тисяч чотириста сімдесят одну) грн. 76 коп. 3 % річних, 94 371 (дев'яносто чотири тисячі триста сімдесят одну) грн. 50 коп. інфляційних втрат та 1 962 (одну тисячу дев'ятсот шістдесят дві) грн. 65 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 19.05.2017 р.

Суддя Н.І. Зеленіна