Ухвала суду № 66655741, 18.05.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/15958/17-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2017 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І. В.,

при секретарі Бажан О. А.,

за участі представника заявника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за клопотанням Національного банку України про скасування арешту, накладеного у кримінальному провадженні № 42015100000000381,-

В С Т А Н О В И В :

20.03.2017 року у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання Національного банку України, яке передано слідчому судді 21.03.2017, в порядку ст. 174 КПК України.

Представник заявника у вимогах даного клопотання просить скасувати арешт у кримінальному провадженні № №42015100000000381, з майна, а саме: майновий комплекс (літ. А, Б, В) загальною площею 6715,8 кв.м., розташований за адресою: місто Київ, вулиця Мазепи Івана, будинок 11.

Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, вказує, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано, також посилається на те, що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна. Окрім іншого вказує, що арештоване майно ПАТ «Дельта Банк» перебуває в іпотеці Національного Банку України відповідно до договору Іпотеки №653 від 14.05.14 року і виступає предметом іпотеки по ряду кредитних договорів, тобто порушує інтереси НБУ, оскільки перешкоджає його відчуженню.

Представник заявника - ОСОБА_1 у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити.

У судове засідання слідчий за клопотанням якого було арештовано майно не з'явився, про дату та час розгляду провадження повідомлявся належним чином. На адресу суду надійшов лист за підписом заступника начальника другого слідчого відділу прокуратури міста Києва Сисоєва Д.О., в якому останній просить провести розгляд вказаного провадження у його відсутність та відмовити у задоволенні клопотання представника Національного банку України.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження, заслухавши обґрунтування представника заявника, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що другим слідчим відділом слідчого управління прокуратури міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015100000000381 внесеному за зверненням народних депутатів України VIII скликання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.03.2015, за фактом зловживання владою, вчиненого службовими особами Національного банку України упродовж 2014 - 2015 років, при наданні кредитів рефінансування комерційним банкам, при низькому рівні їх ліквідності за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

В рамках означеного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.05.2016 накладено арешт на майно, а саме: майновий комплекс (літ. А, Б, В) загальною площею 6715,8 кв.м., розташований за адресою: місто Київ, вулиця Мазепи Івана, будинок 11., право власності на яке належить ПАТ «Дельта Банк» (код ЄРДПОУ 34047020).

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Так, як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 05.05.2015 при накладенні арешту слідчий суддя керувався вимогами ст. 173 КПК України, врахував правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, врахував, що особою яка подала клопотання було доведено необхідність такого арешту та дійшов висновку про задоволення клопотання та накладення арешту на майно.

Також,досудовим слідством встановлено, що службові особи НБУ протягом 2014 -2015 років надавали комерційним банкам України кредити рефінансування, кредити для збереження ліквідності та стабілізаційних кредитів шляхом проведення тендерів під заставу облігацій підприємств, майнових прав та державних облігацій України на строк більше 30 календарних днів, а саме надали стабілізаційні кредити ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк» на суму 5,5 млр. грн., ПАТ «Банк Комбіо» на суму 12 млр. грн., ПАТ «КБ «Надра Банк» на суму 3,3 млр.грн., та іншим банкам.

Однією з основних банківських установ, якій службовими особами НБУ протягом 2014-2015 років також було надано кредит рефінансування є ПАТ «Дельта Банк», у той час коли вкладником банку не повернуто грошові вклади за депозитними договорами, не проведено інші взаєморозрахунки по банківських рахунках.

З викладеного вбачається, що підстави на які посилається заявник як на умову для скасування арешту майна, це і є ті підстави які перевіряються в ході здійснення кримінального провадження № №42015100000000381.

Судовим розглядом встановлено, слідство у провадженні триває, проводяться слідчі дії, які спрямовані на повне, всебічне та об'єктивне розслідування.

На думку слідства, на даний час існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що арештоване судом майно може бути предметом спеціальної конфіскації або конфіскації майна у юридичної особи.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що означені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу, в противагу якому стороною обвинувачення наведено доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та вказано на додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності , а відтак слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання Національного банку України про скасування арешту, накладеного у кримінальному провадженні № 42015100000000381 - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя І. В. Литвинова