Ухвала суду № 66652494, 17.05.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2571/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2017 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Дзюба О.А., секретар судових засідань Коцюрба Л.О., розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання директора ПП «ВІКТОРІЯ - Н» ОСОБА_2 про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42015160240000059,

в с т а н о в и в :

До слідчого судді даного місцевого суду надійшло зазначене клопотання заявника, яке обумовлене ним необхідністю забезпечення цивільного позову та відшкодування шкоди завданої злочином у рамках цього провадження, де ПП виступає цивільним позивачем (потерпілим).

У судове засідання учасники провадження не прибули, однак слідчий суддя, з огляду на положення ст.ст. 22, 26, ч. 1 ст. 172 КПК України, вважає що не прибуття останніх не перешкоджає розгляду клопотання по суті, тож дослідивши його та викладені у ньому мотиви для арешту майна, приходжу до такого.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Зокрема, питання застосування заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься і арешт майна, регламентовані Главою 10 - заходи забезпечення кримінального провадження і підстави їх застосування та Главою 17 - арешт майна КПК України.

Тавідповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт на майно накладається з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Згідно ч. 6 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

При цьому, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (ч. 8 ст. 170 КПК України).

Сам арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).

Однак, у будь-якому випадку, виходячи з положень ст.ст. 22, 26, ч. 3 та ч. 5 ст. 132 КПК України, то слідує, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при вирішенні питання надання накладення арешту на майно (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

У цій ситуації заявник вказав, що мета арешту передбачена п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, але копію цивільного позову не надав, як наслідок підстави для такого арешту відсутні.

Тож, слідчий суддя не погоджується з викладеними заявником доводами про те, що необхідно накласти арешт на майно на підставі п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки відсутні достатні підстави вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у частині другій статті 170 цього Кодексу.

За таких обставин, слідчий суддя враховувати правову підставу для арешту майна та не надання будь-яких доказів на її підтвердження у задоволенні цього оклопотання відмовити.

Керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 170-173, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання директора ПП «ВІКТОРІЯ - Н» ОСОБА_2 про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42015160240000059, - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: