Постанова № 66651940, 17.05.2017, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15491/16-а

провадження № 2-а/753/44/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2017 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Набудович І.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Генеральна прокуратура України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 у серпні 2016 року звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив визнати протиправними дії та рішення відповідача від 04.07.2016 року щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку пенсії, відповідно до закону, який діяв на час призначення пенсії, в розмірі 90 % від розміру місячної (чинної) заробітної плати з урахуванням фактично отриманих виплат і умов оплати праці, що існували на день звільнення з роботи, визначених в довідці Генеральної прокуратури України №18-125зп від 12.02.2016 року, без обмеження її максимальним розміром, та у зв'язку з набуттям права на підвищення пенсії, виплатити різницю в пенсії за минулий час, починаючи з 01.01.2016; зобов'язати відповідача здійснити з 01.07.2016 перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії за вислугу років відповідно до ч.ч. 1-3, 12 і 17 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) в розмірі 90 % від місячної (чинної) заробітної плати з урахуванням фактично отримуваних виплат і умов оплати праці, що існували на день звільнення з роботи, визначених в довідці Генеральної прокуратури України №18-125зп від 12.02.2016 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням проведених виплат; у зв'язку з набуттям права на підвищення пенсії зобов'язати відповідача виплатити різницю в пенсії з минулий час, тобто за 6 місяців, починаючи з 01 січня 2016 року.

До суду позивач надав письмові заяву та пояснення, в яких уточнив вимоги пункту 3 позовної заяви, а саме просив: зобов'язати відповідача, починаючи з 01.01.2016 року, провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції від 12.07.2001, пенсії в розмірі 90 % від місячної заробітної плати з урахуванням фактично отриманих виплат і умов оплати праці, що існували на день звільнення за останні 60 календарних місяців роботи підряд на прокурорській посаді старшого помічника заступника Генерального прокурора України перед звільненням на підставі довідки № 18-125зп від 12.02.2016, виданої Генеральною прокуратурою України, без обмеження максимальним розміру пенсії, та виплатити заборгованість, що виникне на день такого перерахунку з урахуванням проведених виплат, а також позивач просив пункт 4 його позовної заяви залишити без розгляду.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24.04.2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України в м. Києві, третя особа : Генеральна прокуратура України у частині редакції пункту 4 про зобов'язання відповідача виплатити різницю в пенсії за минулий час, тобто за 6 місяців, починаючи з 01 січня 2016 року, залишено без розгляду.

Обґрунтовуючи адміністративний позов, ОСОБА_2 посилався на те, що з вересня 2002 року отримує пенсію, призначену за вислугою років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», на цей час перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.

Позивач 01.07.2016 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, згідно якої просив зробити перерахунок пенсії за вислугу років з урахуванням довідки про заробітну плату, яку видано Генеральною прокуратурою України №18-125зп від 12.02.2016 року. Однак, листом відповідача від 04.07.2016 року позивачу було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії відповідно до ст. 50-1 ЗУ "Про прокуратуру", оскільки згідно Закону України №213 від 02.03.2015 року з 01.06.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення в частині призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», а тому з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах визначених Законом України «Про прокуратуру» не призначаються, раніше призначені не перераховуються.

Представник Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в письмових запереченнях проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що Управління діяло в межах чинного законодавства при перерахунку позивачу пенсії, оскільки позивач перебуває у них на обліку та отримує пенсію відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", однак, згідно Закону України №213 від 02.03.2015 року з 01.06.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення в частині призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», а тому з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах визначених Законом України «Про прокуратуру» не призначаються, раніше призначені не перераховуються.

Окрім того, представник відповідача у письмових запереченнях посилався також на те, що ОСОБА_2 з аналогічним позовом до суду вже звертався у березні 2016 року та просив здійснити відповідний перерахунок пенсії за вислугу років згідно довідки №18-126зп від 12.02.2016, виданої Генеральною прокуратурою України. Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 11.08.2016 року, яка набрала законної сили, позов ОСОБА_2 задоволено.

За відсутністю заперечень сторін, розгляд справи здійснюється судом у передбаченому ст. 122-2 Кодексу адміністративного судочинства України порядку письмового провадження, про що 24.04.2017 року постановлено ухвалу, яка занесена до журналу судового засідання.

Суд, вивчивши позовну заяву та додані до неї документи, заперечення, оцінивши подані у справі докази та наведені сторонами письмові доводи і пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на цей час перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві (яке є правонаступником УПФ України в Дарницькому районі м. Києва) та з вересня 2002 року та отримує пенсію за вислугу років призначену на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати.

Позивач 01.07.2016 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, згідно якої просив зробити перерахунок пенсії за вислугу років з урахуванням довідки про заробітну плату, яку видано Генеральною прокуратурою України 12.02.2016 року за № 18-125зп.

Проте, листом від 04.07.2016 року Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило позивачеві у перерахунку пенсії, посилаючись на те, що згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру» скасовуються, а тому з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах визначених Законом України «Про прокуратуру» не призначаються, раніше призначені не перераховуються.

Згідно з частиною першою статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону України від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, чинній на момент призначення позивачу пенсії) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Законом № 3668-VI, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1780-ХІІ, зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права: «Прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії».

Таким чином, з 1 жовтня 2011 року положення частини першої ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом № 3668-VI.

Разом з тим, підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулюють частини тринадцята, вісімнадцята ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Законом № 3668-VI змін не зазнали (змінилася лише нумерація частин цієї статті).

Так, відповідно до частини тринадцятої ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з частиною вісімнадцятою ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

За змістом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2011 року №3668-VI обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом, однак якщо призначена раніше пенсія перевищує максимальний розмір, то її перерахунок не здійснюється до того часу, коли розмір пенсії відповідатиме максимальному розміру пенсії, встановленому цим Законом.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що при що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом №3668-VI зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, є частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, які змін у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VI не зазнали.

Таким чином, перерахунок пенсії проводиться в разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, виходячи з розміру (у відсотках від заробітної плати), встановленого на час призначення пенсії, з урахуванням визначеної законом граничної межі.

Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, суд виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім того, слід враховувати, що призначення органами Пенсійного фонду України особі пенсії та проведення її перерахунку є різними формами реалізації права громадян на пенсійне забезпечення, а тому при проведенні перерахунку пенсії особи застосуванню підлягає редакція статті Закону, яким визначався порядок та розмір відповідного пенсійного забезпечення такої особи саме на момент призначення їй пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 10.12.2013 року у справах №21-348а13 та №21-420а13.

Право на перерахунок пенсії надано позивачу з моменту призначення пенсії і на підставі діючого на той час законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це б суперечило ст.22 Конституції України, яка є нормою прямої дії.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Частиною 1 ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine) від 26 вересня 2014 року, за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Тобто, бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01 листопада 1996 року №9 зазначено, що відповідно до ст.8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Конституційним Судом України у рішеннях від 06 липня 1999 року №8-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 та від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 сформовано чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

У рішенні від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

У рішенні від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 Конституційним Судом України зазначено, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 наведено тлумачення поняття «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в ч.3 ст.22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Таким чином, визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

За таких обставин, обмеження максимального розміру пенсії позивача Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VII, яким тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн., звужує зміст та обсяг конституційних соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури.

Крім того, п. 2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року №3668-VI передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Відповідач, мотивуючи доводи щодо відсутності підстав для перерахунку пенсії позивача посилається на п.5 Прикінцевих положень Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», згідно із яким у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Разом з тим, положення зазначеної правової норми поширюються виключно на правовідносини щодо призначення пенсії, а не щодо її перерахунку, а тому суд не бере до уваги наведені доводи відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що право позивача на перерахунок пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Встановлені та наведені вище обставини дають суду підстави зробити висновок, що дії відповідача щодо відмови позивачеві в перерахунку пенсії є протиправними.

Таким чином, порушені права позивача підлягають поновленню шляхом зобов'язання відповідача перерахувати ОСОБА_2 починаючи з 01.01.2016 року та виплатити пенсію згідно довідки Генеральної прокуратури України №18-125зп від 12.02.2016 року.

Водночас, суд не вважає, що у даному випадку має місце той самий спір і між тими самими сторонами, що і у справі №753/6152/16-а, оскільки очевидною є та обставина, що позивач просить здійснити перерахунок за іншою довідкою Генеральної прокуратури України, оскаржує іншу (хоча і схожу) бездіяльність та рішення відповідача у справі.

Наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини дають суду підстави зробити висновок, що позовні вимоги є обґрунтованими та законними, знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

Задовольняючи позов, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право, на пенсійне забезпечення, передбачене статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 6,9,17, 71,72, 122-2, 159-163, 185,186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Генеральна прокуратура України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії та рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованому у АДРЕСА_1) в проведенні перерахунку розміру пенсії відповідно до закону, який діяв на час призначення пенсії, в розмірі 90 % від розміру місячної (чинної) заробітної плати з урахуванням фактично отриманих виплат і умов оплати праці, що існували на день звільнення з роботи, згідно довідки Генеральної прокуратури України від №18-125зп від 12.02.2016 року, починаючи з 01.01.2016 року.

Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованому у АДРЕСА_1), починаючи з 01.01.2016 року перерахунок та виплату пенсії згідно довідки Генеральної прокуратури України №18-125зп від 12.02.2016 року відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії за вислугу років), виходячи з розрахунку 90% від суми місячної (чинної) зарплати за відповідною посадою без обмеження максимального розміру пенсії та виплатити заборгованість, що виникне станом на день такого перерахунку з урахуванням проведених виплат.

Стягнути з Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві (02225, м. Київ, вул. Каштанова, 6; код ЄДРПОУ 40379527) за рахунок бюджетних асигнувань даного суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 551 грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СУДДЯ І.О. Набудович