Ухвала суду № 66650557, 18.05.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/6811/16-ц Головуючий у І інстанції Пінкевич Н. С.Провадження № 22-ц/780/1915/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 18.05.2017

УХВАЛА

Іменем України

18 травня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого судді Сержанюка А.С., членів колегії суддів Коцюрби О.П., Мережко М.В., із участю секретаря Бобка В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 січня 2017 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 січня 2017 року позов Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 164703,30 грн., яка складається з строкової заборгованості щодо повернення суми кредиту 145000 грн., прострочених відсотків щодо повернення суми прострочених відсотків 16001,58 грн., нарахованих відсотків щодо повернення суми прострочених відсотків 2674,17 грн., пені за несвоєчасне погашення прострочених процентів 1027,55 грн. та вирішено питання відшкодування судових витрат.

На обґрунтування ухваленого рішення, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору та не вносив необхідні платежі.

Позивачем направлялись листи-вимоги про погашення зобов'язання по кредитному договору.

Вимога про сплату простроченої заборгованості позичальником та солідарним поручителем виконана не була.

Перевіривши поданий суду розрахунок суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути заборгованість в розмірі 164703,30 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Посилається, при цьому, на його незаконність та необґрунтованість, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Крім цього, зазначає, що позивач не надав суду жодних доказів того, що відповідач заборгував позивачу грошові кошти, розрахунок заборгованості, додаткові договори, виписка по особовим рахункам не можуть підтверджувати факт існування боргу, судом не враховані докази про отримання кредиту в розмірі 365000 грн., що суперечить умовам договору, розрахунок боргу не обґрунтований, позов поданий про стягнення заборгованості за договором овердрафту, проте, в якості доказів наданий кредитний та іпотечний договір.

Суд, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу в судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 31 липня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Радикал Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №КЛ-1027/2-980 ( а.с. 11-14 ).

За даним правочином боржнику надано кредит у формі поновлювальної відкличної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі 200000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 22,5% річних, на строк до 31 липня 2016 року на поточні потреби ( п.п. 1.1.1.-1.1.3., 1.2. ).

Сторонами в договорі було також зазначено, що боржник зобов'язується в порядку, передбаченому кредитним договором, повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитною лінією.

У випадку порушення строків ( термінів ) повернення кредиту та/або сплати нарахованих відсотків та користування позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 20% від суми неповернутого платежу.

Крім цього, у випадку будь-якого невиконання зобов'язань по кредиту боржник зобов'язаний сплатити 5% від суми кредиту за кожен випадок невиконання.

У разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених договором, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми відповідного непогашеного платежі за кожний день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаним кредитодавцем.

Згідно із п. 2.7 кредитного договору позичальник зобов'язаний сплачувати банку належні відсотки за користування кредитом у розмірі відповідно п. 2.6. цього договору.

За умовами кредитного договору проценти, нараховані за місяць, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця, не пізніше 20 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

Згідно кредитного договору позичальник зобов'язаний щомісяця, починаючи з наступного за місяцем отримання кредиту, здійснювати погашення суми кредиту в сумі згідно графіку, який є невід'ємною частиною кредитного договору.

У відповідності до п. 1.2 кредитного договору, кредит надається позичальнику на поточні потреби.

Окрім цього, між цими сторонами укладені додаткові договори №№1-8 від 09, 29 серпня, 02, 27 вересня 2013 року, 10 січня, 03, 25 березня, 08 жовтня 2014 року за якими, відповідно, відповідач отримав у позивача транш у сумі 50000 грн., 50000 грн., 15000 грн., 85000 грн., 70000 грн., 30000 грн., 50000 грн., 15000 грн., ( а.с. 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29-30, 68, 69, 70, 71, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82 ).

31 липня 2013 року, на забезпечення виконання умов кредитного договору, між Публічним акціонерним товариством «Радикал Банк» до ОСОБА_3 укладено іпотечний договір ( а.с. 7-10 ).

Предметом іпотеки за цим правочином є чотирикімнатна квартира з підвальним приміщенням зі всіма об'єктами, функціонально пов'язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 129,9 кв.м., житловою площею 65,6кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ( п. 2.1. договору ).

Однак, ОСОБА_2 свої зобовязання за договором не виконав і грошові кошти не повернув, у звязку із чим Публічне акціонерне товариство «Радикал Банк» до звернулося до суду із зазначеним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 164703,30 грн., яка складається з строкової заборгованості щодо повернення суми кредиту 145000 грн., прострочених відсотків щодо повернення суми прострочених відсотків 16001,58 грн., нарахованих відсотків щодо повернення суми прострочених відсотків 2674,17 грн., пені за несвоєчасне погашення прострочених процентів 1027,55 грн. станом на 08 липня 2016 року ( а.с. 1-4, 31, ).

Зазначені суми, на переконання апеляційного суду, розраховані вірно, виходячи із заборгованості за правочином та прострочки виконання умов правочину відповідачем, на підтвердження чого позивач надав відповідні розрахунки ( а.с. 31 ), виписку по особовому рахунку ( а.с. 83-118 ).

Тим паче, відповідач по справі та його представник не надали суду будь-яких доказів на спростування заявлених позовних вимог, в т.ч. зазначеного розміру заборгованості за правочином, у відповідності до положень ст. 60 ЦПК України

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини, прийшов до переконання про задоволення позову і, з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 16, 526, 530, 533, 549-551, 625, 1046, 1047, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58-60, 88, 212-215 ЦПК України, ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову.

При цьому, ним дана належна оцінка належних та допустимих доказів по справі у відповідності до вимог ст.ст. 58-59, 212 ЦПК України.

А тому, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, зокрема, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», постанови №168 НБУ «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», ст. 1054 ЦК України, ст.ст. 60, 131, 213, 215 ЦПК України, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у суді другої інстанції і спростовуються зазначеними доказами по справі, зокрема, кредитним договором, додатковими договорами, заявами на видачу готівки, розрахунком заборгованості, випискою по особовому рахунку з 31 липня 2013 року по 10.01.2017 року.

Не слугують підставою для скасування судового рішення, на переконання апеляційного суду, і його твердження про те, що позивач не надав суду жодних доказів того, що відповідач заборгував позивачу грошові кошти, розрахунок заборгованості, додаткові договори, виписка по особовим рахункам не можуть підтверджувати факт існування боргу, судом не враховані докази про отримання кредиту в розмірі 365000 грн., що суперечить умовам договору, розрахунок боргу не обґрунтований, позов поданий про стягнення заборгованості за договором овердрафту, проте, в якості доказів наданий кредитний та іпотечний договір, оскільки судом першої інстанції достовідно встановлений зазначений розмір кредитної заборгованості за правочином, а відповідач із своїм представником не надали доказів на її спростування.

При цьому, твердження про те, що назва позовної заяви, отримання відповідачем більшої суми кредиту, ніж встановлено кредитним договором від 31 липня 2013 року, окрім іншого, не є підставою для задоволення апеляційних вимог, оскільки ОСОБА_2 уклав із позивачем ще вісім додаткових угод, які враховані судом при ухваленні судового рішення по справі.

Інші доводи, викладені в апеляції, зокрема, про те, що суду не надані первинні бухгалтерські документи, розрахунок заборгованості базується на припущеннях позивача, відсутня повна інформація по заборгованості, яка є недостовірною, на переконання апеляційного суду, не спростовують висновки суду першої інстанції про законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог і не є підставою, в силу викладеного, для задоволення апеляційних вимог.

Посилання представника апелянта у суді другої інстанції про часткову сплату кредитної заборгованості відповідачем будь-якими доказами по справі не підтверджено, а, відтак, не може слугувати правовою підставою для зміни чи скасування судового рішення.

Не надані суду апеляційної інстанції і докази неправильного застосування матеріального права та порушення місцевим судом процессуальних норм позивача, які є обовязковою підставою для скасування рішення у відповідності до положень ч. 3 ст. 303 ЦПК України.

А тому, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, відповідно, рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України.

Окрім цього, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

Наявні у рішенні описки щодо предмету іпотеки, на переконання апеляційного суду, не впливають на його законність та обгрунтованість у силу заявлених позовних вимог, а тому також не є підставою для зміни чи скасування названого процессуального документа.

Тим паче, суд першої інстанції вправі їх виправити у відповідності до положень ст. 219 ЦПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 січня 2017 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Радикал Банк» до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 про стягнення заборгованості залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: О.П. Коцюрба

ОСОБА_4