Ухвала суду № 66648867, 18.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

18 травня 2017 року м. Київ К/800/11915/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Іваненко Я.Л., перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Коростенський об'єднаний міський військовий комісаріат про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а :

Відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційну скаргу на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Коростенський об'єднаний міський військовий комісаріат про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2017 року касаційну скаргу залишено без руху і надано строк для усунення недоліків. У встановлений в ухвалі строк скаржником усунуто недоліки касаційної скарги.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги в зв'язку із встановленням йому 2 групи інвалідності з 16 жовтня 2015 року внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням інтернаціонального обов'язку. Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1, як інваліду 2 групи, одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 та статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з прийняттям відповідного рішення та урахуванням викладених судом обставин у даній справі. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що позивач має право на отримання зазначених виплат відповідно до Порядку від 28 травня 2008 року № 499, а не відповідно до Порядку від 25 грудня 2013 року № 975.

Судами встановлено, що у період з 28 жовтня 1986 року по 14 травня 1988 року ОСОБА_1 проходив інтернаціональну військову службу та перебував в країнах, де велись бойові дії Республіки Афганістан.

Витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 14 липня 2016 року №3070 встановлено, що отримані ОСОБА_1 "захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії".

21 листопада 2007 року Житомирською обласною медико-соціальною комісією №2 позивачу встановлено 3 групу інвалідності, яка пов'язана з виконанням інтернаціонального обов'язку. Дата чергового переогляду встановлена 21 листопада 2012 року.

02 жовтня 2012 року довідкою до акту огляду МСЕК серії 10ААБ № 239889 ОСОБА_1 при повторному огляді було встановлено 3 групу інвалідності - захворювання, пов'язаного з виконанням інтернаціонального обов'язку в Афганістані, та зазначено дату чергового переогляду 02 жовтня 2015 року.

При цьому, позивач, як інвалід 3 групи, одноразову грошову допомогу, інших компенсаційних виплат відповідно до законодавства, у зв'язку з встановленням йому вказаної групи інвалідності, не отримував.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 206957 ОСОБА_1 при повторному огляді 28 жовтня 2015 року була встановлена 2 група інвалідності довічно у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням інтернаціонального обов'язку.

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 подав заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги в зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням інтернаціонального обов'язку.

Департамент фінансів Міністерства оборони України листом № 248/3/6/4019 від 18 грудня 2015 року повідомив Житомирському обласному військовому комісаріату про те, що ОСОБА_1 був звільнений зі строкової військової служби в 1988 році та інвалідність первинно отримав у 2007 році, а тому права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивач не має.

Відповідно до статті 1 Закону України від 20 грудня 1991 року Закон № 2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За змістом частини другої статті 16 цього Закону у разі інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності військовослужбовцю виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог вищезгаданого Закону Кабінет Міністрів України затвердив постанову від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок).

Вказаним Порядком визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Пунктом 6 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Судами встановлено, що друга група інвалідності позивачу встановлена у жовтні 2015 року і одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності позивач не отримував.

З огляду на вказане, дія вищенаведеного Порядку поширюється на позивача, оскільки інвалідність 2 групи було встановлено позивачу з жовтня 2015 року під час повторного огляду, а постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року, якою затверджено Порядок №975, набрала чинності з 24 січня 2014 року.

Згідно правової позиції Верховного Суду України (справа №21-563-а-14 від 10 березня 2015 року) у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги. Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач як військовослужбовець, який отримав захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року.

Висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують та ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм і не відповідають обставинам справи.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Касаційна скарга Міністерства оборони України є необґрунтованою, оскільки викладені в ній обставини і зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а зазначені в касаційній скарзі доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Керуючись пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Коростенський об'єднаний міський військовий комісаріат про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Я.Л. Іваненко