Ухвала суду № 66648852, 18.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2017 року м. Київ К/800/29193/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Веденяпіна О.А., Голубєвої Г.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Машинобудівний завод «ВІСТЕК» до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Машинобудівний завод «ВІСТЕК» (далі - позивач, ПрАТ «Машинобудівний завод «ВІСТЕК») звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби від 30.06.2016 року № 0000231401 форми «В4».

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивачем належним чином підтверджено реальність господарських операцій з його контрагентами ТОВ «ОРІОН»; ТОВ «АРТМЕТ ПЛЮС»; ТОВ «СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ МАРКЕТИНГУ»; ТОВ «РОС РВ»; ТОВ «ТБ УКРСИЛІКАТ»; ТОВ «ЕТЕК СЕРВІС»; ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СХІД АЛЕКС»; ТОВ «МЕРКУРІ ІННОВЕЙШН»; ТОВ «ПРЕСТИЖ-ТК», а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що позивачем порушено вимоги п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість. Посилається на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

У період з 23.05.2016 року по 10.06.2016 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, витрат бухгалтерської звітності (форми № 2) підприємства та впливу цих витрат на визначення фінансового результату до оподаткування (прибуток, збиток) з податку на прибуток підприємства за різні періоди 2015 рік під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «ОРІОН»; ТОВ «АРТМЕТ ПЛЮС»; ТОВ «СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ МАРКЕТИНГУ»; ТОВ «РОС РВ»; ТОВ «ТБ УКРСИЛІКАТ»; ТОВ «ЕТЕК СЕРВІС»; ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СХІД АЛЕКС»; ТОВ «МЕРКУРІ ІННОВЕЙШН»; ТОВ «ПРЕСТИЖ-ТК».

За результатами перевірки складено акт № 92/14/31226457 від 17.06.2016 року, у висновках якого відповідачем зазначено про порушення позивачем вимог:

- п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.191, п.п.14.1.202, п.14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено суми податку на додану вартість до сплати на загальну суму 739 783 грн., в т.ч.: за січень 2015 року - 73589 грн.; за лютий 2015 року - 21833 грн.; за березень 2015 року - 61410 грн.; за червень 2015 року -242 454 грн.; за жовтень 2015 року - 139 155 грн.; за листопад 2015 року - 173372 грн.; за грудень 2015 року - 27480 грн.; за січень 2016 року - 490 грн.

- п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.191 п.п. 14.1.202, п.14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 ПК України, за, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 260 277 грн., у тому числі: за квітень 2015 року на суму 62 050 грн.; за травень 2015 року на суму 72 520 грн.; за червень 2015 року на суму 34 916 грн.; за липень 2015 року на суму 5882 грн.; за серпень 2015 року на суму 84 909 грн.

- п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.191 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на загальну суму 4 404 513 грн. (том 1 а.с. 144).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом 30.06.2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000231401, відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 260277,00 грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «ОРІОН»; ТОВ «АРТМЕТ ПЛЮС»; ТОВ «СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ МАРКЕТИНГУ»; ТОВ «РОС РВ»; ТОВ «ТБ УКРСИЛІКАТ»; ТОВ «ЕТЕК СЕРВІС»; ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СХІД АЛЕКС»; ТОВ «МЕРКУРІ ІННОВЕЙШН»; ТОВ «ПРЕСТИЖ-ТК» по виконанню укладених між зазначеними особами договорів поставки товарів.

Так, між позивачем та:

- ТОВ «СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ МАРКЕТИНГУ» (постачальник) 16.09.2013 року укладено договір поставки № 257В/13 та відповідні додаткові угоди від 03.12.2013 року, від 25.12.2014 року. Відповідно до п. 1.1. постачальник продає, а покупець приймає у власність продукцію: шпали та залізничне кріплення у кількості, якості та за ціною згідно Специфікацій на постачання партій продукції, що є невід'ємною частиною цього Договору на загальну суму 600 000 грн. з ПДВ. Ціни вказані на умовах постачання DDP м. Артемівськ, склад покупця (ІНКОТЕРМС 2010). Між Позивачем та ТОВ «Торговий дім «Схід Алекс» (постачальник) 25 грудня 2014 року укладено договір поставки № 9В/15. Відповідно до п.п.1.1 якого, постачальник продає, а покупець приймає у власність продукцію: феросплави у кількості, якості та за ціною згідно Специфікацій на постачання партій продукції, що є невід'ємною частиною цього договору на загальну суму 3 000 000 грн. з ПДВ. Ціни вказані на умовах постачання DDP м. Артемівськ, склад покупця (ІНКОТЕРМС 2010) (том 2 а.с.17-18);

- ТОВ «МЕРКУРІ ІННОВЕЙШЕН» (постачальник) 02.06.2015 року укладено договір поставки № 44В/15. Відповідно до п.п.1.1 якого, постачальник продає, а покупець приймає у власність продукцію: котушки К-200, К-300, товари технічного призначення, засоби індивідуального захисту, компоненти та пакувальні матеріали для виробництва електродів у кількості, якості та за ціною згідно Специфікацій на постачання партій продукції, що є невід'ємною частиною цього договору на загальну суму 1 000 000 грн. з ПДВ. Ціни вказані на умовах постачання DDP м. Артемівськ, склад покупця (ІНКОТЕРМС 2010).

- ТОВ «ПРЕСТИЖ-ТК» (постачальник) 07.10.2015 року укладено договір поставки № 7101В/15. За п.п.1.1 якого постачальник продає, а покупець приймає у власність продукцію: кольоровий металопрокат та металеву продукцію у кількості, якості та за ціною згідно Специфікацій на постачання партій продукції, що є невід'ємною частиною цього договору на загальну суму 1 000 000грн. з ПДВ. Ціни вказані на умовах постачання DDP м. Артемівськ, склад покупця (ІНКОТЕРМС 2010).

- ТОВ «ЕТЕК СЕРВІС» (постачальник) 04.05.2015 року укладено договір поставки № 52. Відповідно до п.п.1.1 якого, постачальник продає, а покупець приймає у власність продукцію: металопродукцію, згідно заявок покупця на загальну суму 500 000 грн. з ПДВ.

- ТОВ «АРТМЕТ ПЛЮС» (постачальник) 12.01.2015 року укладено договір поставки № 8В/15, за п.п.1.1 якого постачальник продає, а покупець приймає у власність продукцію: металопродукцію, згідно заявок Покупця на загальну суму 500 000 грн. з ПДВ.

- ТОВ «ОРІОН» (постачальник) 27.12.2013 року укладено договір поставки № 75В/14. Відповідно до п.п.1.1 якого постачальник продає, а покупець приймає у власність продукцію: силікат калієво-натрієвий розчинний та інші компоненти та матеріали електродного виробництва у кількості, якості та за ціною згідно Специфікацій на постачання партій продукції, що є невід'ємною частиною цього договору на загальну суму 3000000 грн. з ПДВ.

- ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК УКРСИЛІКАТ» (постачальник) 25.03.2014 року укладено договір поставки № 132В/14. П.п.1.1 договору передбачено, що постачальник продає, а покупець приймає у власність продукцію: силікат калієво-натрієвий згідно ТУУ 20.1-38461140-001:2013 у кількості, якості та за ціною згідно Специфікацій на постачання партій продукції, що є невід'ємною частиною цього договору на загальну суму 3000000 грн. з ПДВ.

На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеними договорами позивачем надано до суду копії: договорів, прибуткових ордерів, перепусток на територію заводу, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, виписок із сертифікатів виробника, специфікацій, меморіальних ордерів, лімітно-забірних карток та інші документи.

Використання поставлених товарів за вказаними договорами підтверджується накладними на внутрішнє переміщення матеріалів, розшифровками затрат на утримання та експлуатацію основних фондів, актами виконаних робіт по модернізації цехів підприємства, розшифровками витрат на утримання основних фондів по цеху ланцюгового виробництва, картками на ремонтно-експлуатаційні потреби, розшифровками витрат на поліпшення основних фондів по залізничному цеху, та іншими документами, копії яких наявні в матеріалах справи.

Позивач здійснював оплату за отриманий товар/виконані роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Крім того, на момент здійснення господарських позивача з ТОВ «ОРІОН»; ТОВ «АРТМЕТ ПЛЮС»; ТОВ «СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ МАРКЕТИНГУ»; ТОВ «РОС РВ»; ТОВ «ТБ УКРСИЛІКАТ»; ТОВ «ЕТЕК СЕРВІС»; ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СХІД АЛЕКС»; ТОВ «МЕРКУРІ ІННОВЕЙШН»; ТОВ «ПРЕСТИЖ-ТК», зазначені особи були включені до Єдиного державного реєстру і перебували на обліку платника податків.

Вищенаведене свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «ОРІОН»; ТОВ «АРТМЕТ ПЛЮС»; ТОВ «СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ МАРКЕТИНГУ»; ТОВ «РОС РВ»; ТОВ «ТБ УКРСИЛІКАТ»; ТОВ «ЕТЕК СЕРВІС»; ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СХІД АЛЕКС»; ТОВ «МЕРКУРІ ІННОВЕЙШН»; ТОВ «ПРЕСТИЖ-ТК».

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «ОРІОН»; ТОВ «АРТМЕТ ПЛЮС»; ТОВ «СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ МАРКЕТИНГУ»; ТОВ «РОС РВ»; ТОВ «ТБ УКРСИЛІКАТ»; ТОВ «ЕТЕК СЕРВІС»; ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СХІД АЛЕКС»; ТОВ «МЕРКУРІ ІННОВЕЙШН»; ТОВ «ПРЕСТИЖ-ТК», оскільки реальність виконання взятих зобов'язань позивачем за укладеним договором, підтверджується первинними документами. Доводи податкового органу про наявність певних недоліків у первинних документах не є безумовною підставою для визначення господарських операцій такими, що не мали реального характеру, оскільки зазначені документи у своїй сукупності в повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні і кількісні показники.

Доводи відповідача про порушення контрагентами позивача податкового законодавства суд відхиляє, оскільки за порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для тієї особи, яка допустила таке порушення. При цьому, не спростовано належної обачності позивача при укладанні господарських договорів та не встановлено залучення до схем з ухилення від сплати податків та його обізнаність у цьому.

Відповідачем також не доведено, що контрагентам позивача визначались суми податкових зобов'язань у зв'язку із порушенням вимог податкового законодавства по вказаним господарським операціям.

Згідно правової позиції висловленій у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, від 31.10.2014 року у справі № 21-318а14, законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області залишити без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у справі № 805/2029/16-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

О.А. Веденяпін

Г.К. Голубєва