Ухвала суду № 66648767, 16.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2017 року м. Київ К/800/54033/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І.за участю

секретаря: Калініна О.С.

представників:

позивача: Казакова Д.І.

відповідача: Кальковця В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року

у справі № 810/1279/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Облагротехсервіс"

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Облагротехсервіс" (далі - позивач, ПАТ "Облагротехсервіс") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року позов задоволено. Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 26.10.2012 № 00000462301 та 26.10.2012 № 00000472301, визнано протиправними та скасовано.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

ПАТ "Облагротехсервіс" у письмовому запереченні на касаційну скаргу, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (правонаступником якої є ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області) на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 та підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання Публічним акціонерним товариством «Облагротехсервіс» податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест» за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт від 12.10.2012 року № 377/22-2/00913545.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем:

1) ч. 3 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПАТ «Облагротехсервіс» при придбанні товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

2) п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за лютий 2011 року на загальну суму 200 481,00 грн.;

3) пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету на суму 250 601,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 26.10.2012 року № 00000462301, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 200481,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1,00 грн.; та від 26.10.2012 року № 00000472301, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на суму 250601,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1,00 грн.

Суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованими висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат, витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у січні 2011 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест» договір про проведення ремонтно-будівельних робіт від 10.01.2011 № 100111, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов`язання виконати доручені позивачем ремонтні роботи в нежитловому приміщенні (ДЦ «Чайка») за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 172, а позивач зобов`язався прийняти вказані роботи та оплатити їх вартість.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, актом приймання виконаних будівельних робіт типової форми № КБ-2в, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати типової форми № КБ-3, протоколом-погодження про договірну ціну, локальним кошторисом, податковою накладною.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірною господарською операцією.

Використання позивачем придбаних товарів (робіт та послуг) у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем даних податкового обліку.

Посилання відповідача як на підставу для зменшення позивачу суми валових витрат та податкового кредиту на нікчемність правочинів, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест» з іншими суб`єктами господарювання, у тому числі з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дефінансгруп», обґрунтовано не прийняті до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки виходять за межі предмету доказування та стосуються осіб, які не беруть участі у даній справі (контрагентів контрагента позивача), і доказів наявності вироків по кримінальним справа не надано.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210 - 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун