Ухвала суду № 66648644, 16.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2017 року К/800/27525/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року

у справі № 813/5632/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» (далі - позивач, ТОВ «Львівська ізоляторна компанія») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Галицькому районі м. Львова) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано, прийняті ДПІ у Галицькому районі м. Львова, податкові повідомлення-рішення №0004701501 від 28.07.2014 р. та №0004631501 від 24.07.2014 р.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Галицькому районі м. Львова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Львівська ізоляторна компанія», посилаючись на те, що касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2014 року, за результатами якої складено акт від 09.07.2014р. №829/13-04-15-01-09/30823262.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем, а саме: п.п.14.1.18, п.п.14.1, ст.14, п.189.1 ст.189, п.198.4, п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, у звязку з чим позивач втратив право на отримання бюджетного відшкодування за квітень 2014 р. в сумі 3962,00 грн.; п.198.4 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого позивач завищив податковий кредит з ПДВ за квітень 2014 р. на суму 12876,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.07.2014 р. №0004701501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість на 3962,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 1981,00грн.

Крім того, на підставі акта перевірки від 09.07.2014 р. №829/13-04-15-01-09/30823262 відповідачем складено акт камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» за травень 2014 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України, у звязку з чим позивачем втрачено право на отримання бюджетного відшкодування за травень 2014 р. в сумі 12876,00грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.07.2014 р. №0004631501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість на 12876,00,00грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 6438,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум за операціями з імпорту брухту чорних металів, колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.04.2012 р. між позивачем (продавець) та нерезидентом (покупець) - «EU GIG OU», Естонія укладено контракт №Д-26/04 про переробку давальницької сировини, предметом якого була поставка позивачем ізоляторів для нерезидента. На виконання умов контракту позивач здійснив експорт товару «EU GIG OU» (Естонія)

У березні, квітні 2014 року позивач здійснив ввезення на митну територію України відходів з переробки товарів з чорних металів, які утворилися внаслідок виконання договору про переробку давальницької сировини, за кодами УКТЗЕД 72042900, 72041000, що підтверджено вантажно-митними деклараціями: МД №209140000/2014/007241 від 13.03.2014 р. .; МД №209140000/2014/007242 від 13.03.2014 р.; МД №209140000/2014/011574 від 16.04.2014 р.; МД №209140000/2014/011569 від 16.04.2014 р.; МД №209140000/2014/011555 від 16.04.2014 р. (а.с.28); МД №209140000/2014/011960 від 18.04.2014 р.

Вказані товари розмитнені позивачем за ставкою ПДВ 20%, у звязку з чим сплачено ПДВ у березні 2014 р. на суму 1968,20 грн. та у квітні 2014р. на суму 12876,00 грн.

Відповідно до п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

В період ввезення вказані товари були звільнені від оподаткування податком на додану вартість відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.02.2014р. №43. Товари з кодами УКТЗЕД 72042900, 72041000 віднесено до переліку відходів та брухту чорних металів, операцій з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 01.01.2015 р. звільнялися від обкладення податком на додану вартість.

Згідно з п.199.6 ст.199 ПК України податковий кредит не зменшується в разі постачання платником податку відходів і брухту чорних і кольорових металів, які утворилися в такого платника внаслідок переробки, обробки, плавлення товарів (сировини, матеріалів, заготовок тощо) на виробництві, будівництві, розібранні (демонтажу) ліквідованих основних фондів та інших подібних операцій.

Судами встановлено, що основним видом діяльності позивача є виробництво скляних ізоляторів. Відходи та брухт, який розмитнений позивачем, утворились в процесі виробництва на виконання умов контракту про переробку давальницької сировини.

При цьому технологічний процес виробництва неможливий без одержання відходів у вигляді металобрухту, який позивач ввіз на митну територіюУкраїни. Позивач не здійснював придбання чи виготовлення вказаного брухту для використання його в неоподатковуваних операціях, а він утворився як відходи власного виробництва. Відтак, зазначені відходи не можуть кваліфікуватись як передбачений п.198.4 ст.198 ПК України товар, який призначений для його використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що відсутні підстави для зменшення позивачу податкового кредиту з підстав віднесення до його складу сум ПДВ по операціях з імпорту брухту чорних металів.

Наведена правова позиція узгоджується з висновком, викладеним в постанові Верховного Суду України від 05.03.2013 р. №21-45а13.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ПАТ «Кримський содовий завод», колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судами, між позивачем (покупець) та ПАТ «Кримський содовий завод» (постачальник) укладено договір поставки від 05.12.2013 р. №40004960, відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставити, а покупець оплатити і прийняти соду кальциновану технічну ГОСТ 5100-85, код УКТЗЕД 2836200000.

20.03.2014 р. позивачем на виконання умов договору поставки від 05.12.2013 р. №40004960 оплачено 218000,00 грн. ПАТ «Кримський содовий завод» за соду кальциновану технічну, що підтверджено платіжним дорученням №9335.

Відповідно до п.12.3 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» під час тимчасової окупації справляння податків і зборів, єдиного соціального внеску та застосування реєстраторів розрахункових операцій відносно території ВЕЗ "Крим" діють з урахуванням того, що особи, які перебували на обліку в контролюючих органах або мали місцезнаходження (місце проживання) на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя на початок тимчасової окупації, звільняються від обовязку подання до контролюючих органів декларацій (крім митних декларацій), звітності та інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів протягом строку такої тимчасової окупації та після її завершення.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції і законів України.

Згідно із Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» господарська діяльність українських підприємств і їх підрозділів в Автономній Республіці Крим не знаходиться під забороною, якщо вона буде здійснюватися за законодавством України. Це означає, що здійснені операції не можуть бути визнані такими, що суперечать інтересам держави.

Згідно з положеннями п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України встановлено, що податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

На момент здійснення господарських операцій у березні, квітні 2014 року контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Постачальник ПАТ «Кримський содовий завод» є належно зареєстрованою юридичною особою .

Таким чином, позивач мав всі підстави для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом, який зареєстрований на території Автономної Республіки Крим.

З огляду на вказане, відповідач безпідставно дійшов до висновку про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за березень 2014р. на суму 1994,02 грн. по взаєморозрахунках з ПАТ «Кримський содовий завод».

Щодо правомірності нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1 ,54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 вказаного Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як встановлено судами, при нарахуванні позивачу штрафної (фінансової) санкції в оскаржених податкових повідомленнях-рішеннях у розмірі 50 відсотків завищеної суми бюджетного відшкодування відповідач враховував, що вперше позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у податковому повідомленні-рішенні від 05.06.2012 року №0000451501 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 411092,00 грн. (407341,00 грн. - сума основного платежу, 3751,00грн. - штрафні санкції). Проте, вказане податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2012року у справі №2а-5318/12/1370, яка набрала законної сили 10.12.2014 р.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що відповідачем протиправно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50 відсотків завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області відхилити.

2.Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун