Постанова № 66648531, 16.05.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/213/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

16 травня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю.

за участю:

секретаря судового засідання: Мирошниченко С.О.,

позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до Ленінського районного центру зайнятості м. Вінниці (Правобережний районний центр зайнятості м. Вінниці) (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач в січні 2017 року звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Ленінського районного центру зайнятості м. Вінниці від 20.07.2016 №115 "Про результати розслідування обґрунтованості виплати матеріального забезпечення гр. ОСОБА_2 та повернення незаконно виплачених коштів".

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.02.2017 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Позивач в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив колегію суддів її задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.03.2016 між ОСОБА_2 та державним підприємством "Вінницький науково - дослідний та проектний інститут землеустрою", а також Подільським державним підприємством, геодезії, картографії та кадастру було припинено договірні відносини про надання юридичних послуг за договорами цивільно-правового характеру.

З 04.04.2016 позивач перебував на обліку в Ленінському районному центрі зайнятості.

З 11.04.2016 по 20.06.2016 позивачу нараховувалась допомога по безробіттю відповідно до ст. 22 та ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

25.05.2016 позивач звернувся до керівництва Ленінського районного центру зайнятості м. Вінниці із письмовою заявою в якій зазначив про те, що у зв'язку із неможливістю працевлаштування, через відсутність підходящої роботи, просив виплатити допомогу по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

10.06.2016 рішенням Комісії з питань виплати допомоги по безробіттю одноразово для організації безробітними підприємницької діяльності Ленінського районного центру зайнятості м. Вінниці у формі протоколу №06 ОСОБА_2 було відмовлено у виплаті допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності.

Наказом Ленінського районного центру зайнятості м. Вінниці від 10.06.2016 №101 позивачу відмовлено у виплаті допомоги по безробіттю одноразово.

26.07.2016 постановою Вінницького окружного адміністративного суду, яка набрала законної сили 27.09.2016, було визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань виплати допомоги по безробіттю одноразово для організації безробітними підприємницької діяльності Ленінського районного центру зайнятості міста Вінниці у формі протоколу від 10.06.2016 №06 в частині відмови безробітному ОСОБА_2 у виплаті допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності, а також визнано протиправним та скасовано наказ Ленінського районного центру зайнятості м. Вінниці від 10.06.2016 №101 "Про відмову гр. ОСОБА_2 у виплаті допомоги по безробіттю одноразово".

04.07.2016 до директора центру зайнятості надійшла службова записка провідного фахівця з питань зайнятості відділу організації працевлаштування населення ОСОБА_4 про необхідність проведення розслідування. З метою встановлення належності безробітного ОСОБА_2 до зайнятого населення та правомірності перебування на обліку в центрі зайнятості директором було прийняте відповідне рішення, направлені запити до державних органів.

18.07.2016 до Ленінського районного центру зайнятості м. Вінниці надійшов лист Національної асоціації адвокатів України від 14.07.2016 № 612/0/2-16 та витяг з Єдиного реєстру адвокатів України про те, що 18.08.2008 ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю за №603. Згідно поданої ним заяви, право на заняття адвокатською діяльністю було поновлено з 26.05.2016.

15.07.2016 управлінням Пенсійного фонду України в місті Вінниці направлено відповідачу відповідь №4136/06-33-1/03, згідно якої адвокат ОСОБА_2 в органах ПФУ зареєстрований з 25.11.2008, як особа, що забезпечує себе роботою самостійно.

Ленінським районним центром зайнятості м. Вінниці згідно з п.18 ч. 2 ст.22 Закону України "Про зайнятість населення" та Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженим спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, ДПА України від 13.02.2009 за №60/62 (далі - Порядок) проведено розслідування достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітного та виплати матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

19.07.2016 Ленінським районним центром зайнятості м. Вінниці складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення від № 159, в якому встановлено, що ОСОБА_2 відповідно до поданої ним заяви, поновив своє право займатися індивідуальною адвокатською діяльністю та не повідомив про цей факт фахівця центру зайнятості, чим порушив вимоги частини 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", і кошти, отримані ним, як допомога по безробіттю, підлягають поверненню з дати поновлення адвокатської діяльності - 26.05.2016, відповідно до частини 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

20.07.2016 на підставі вказаного акту, Ленінським районним центром зайнятості м. Вінниці прийнято наказ від 20.07.2016 №115 "Про результати розслідування обґрунтованості виплати матеріального забезпечення гр. ОСОБА_2 та повернення незаконно виплачених коштів", відповідно до п. 3 зобов'язано ОСОБА_2 протягом п'ятнадцяти календарних днів з дня отримання цього наказу, повернути кошти в сумі 2632,76 грн., отримані ним, як допомогу по безробіттю за період з 26.05.2016 по 20.06.2016, так як він приховав відомості про те, що з 26.05.2016 відповідно до частини 1 ст. 4 Закону України "Про зайнятість населення" належав до зайнятого населення.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2, як адвокат, який має діюче свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, є особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, що відносить таку категорію громадян до зайнятого населення. Наявність діючого свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю є обставиною, яка впливає на умови виплати допомоги по безробіттю і надання соціальних послуг.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Законом України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI) вказано, що безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування.

Відповідно п. 1 ч.1 ст. 43 Закону № 5067-VI статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону № 5067-VI реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Частиною 1 ст. 4 Закону № 5067-VI зазначено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

У відповідності до ч. 2, 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 № 1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076 (далі Закон №5076), адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом (а не яка має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю); адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (ст. 4 Закону №5076).

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою (ст. 13 Закону №5076).

Пунктом 14.1.226 ст. 14 Податкового кодексу України вказано, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до п. 178.1 ст. 178 Податкового кодексу України, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.

Згідно довідки Головного управління ДФС у Вінницькій області від 24.02.2017 №2800/10/02-28-08-01, вбачається, що ОСОБА_2 не перебував та не перебуває на обліку в органах податкової служби, як самозайнята особа.

Крім того, згідно листа Управління пенсійного фонду України у м. Вінниці від 22.02.2017 №40/Г-1, ОСОБА_2 перебував на обліку в органах пенсійного фонду в м. Вінниці лише в період з 18.11.2008 по 28.04.2011, як фізична особа - підприємець. При цьому в Управлінні пенсійного фонду України у м. Вінниці відсутні відомості про те, що позивач перебував чи перебуває на обліку в органах пенсійного фонду, як самозайнята особа.

Таким чином, для встановлення, чи відноситься позивач до самозайнятого населення відповідач мав встановити, чи фактично позивач здійснює адвокатську діяльність у формах, передбачених законодавством, а також чи здійснює він незалежну професійну діяльність в розумінні Податкового кодексу України.

Проте, вказані обставини відповідачем не встановлювалися, тоді як висновок про здійснення позивачем адвокатської діяльності зроблено виключно на підставі наявності у нього свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, що є безпідставним для прийняття наказів про припинення виплати допомоги по безробіттю та щодо повернення незаконно отриманих коштів безробітним.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.04.2015 (справа №К/800/24844/13 2а-15922/12/2670).

Щодо посилання апелянта на те, що адміністративний позов було подано з порушенням встановленого ч. 5 ст. 99 КАС України строку звернення до суду слід зазначити, що у судовому засіданні суду першої інстанції 13.02.2017 ставилось на розгляд клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з порушенням встановленого КАС України строку звернення до суду. У задоволенні вказаного клопотання було відмовлено.

Крім того, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, тобто навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати.

Відтак, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.

Правила строку звернення до суду закріплені в нормах КАС України є свого роду "фільтром", який сприяє формуванню законного і справедливого правосуддя, унеможливлюючи зловживання правом на звернення та стабілізуючи суспільні відносини. Однак неправильно застосовувати його, як перешкоду в зверненні до суду для захисту порушених прав та інтересів особи.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, відповідно до ст. 94 КАС України, підлягає стягненню з субєкта владних повноважень за рахунок бюджетних асигнувань 1344 грн. сплаченого судового збору згідно квитанції № 0.0.695973010.1 від 27.01.2017 на суму 640 грн. за подання адміністративного позову та згідно квитанції №0.0.730699086 від 21.03.2017 на суму 704 грн. за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року - скасувати та прийняти нову.

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Ленінського районного центру зайнятості м. Вінниці від 20 липня 2016 року №115 "Про результати розслідування обґрунтованості виплати матеріального забезпечення гр. ОСОБА_2 та повернення незаконно виплачених коштів".

Стягнути на користь ОСОБА_2 (ідент. номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1344 (одна тисяча триста сорок чотири) грн. (сплачений згідно квитанції № 0.0.695973010.1 від 27 січня 2017 року на суму 640 грн. та згідно квитанції № 0.0.730699086 від 21 березня 2017 року на суму 704 грн.) за рахунок бюджетних асигнувань Ленінського районного центру зайнятості м. Вінниці (Правобережний районний центр зайнятості м. Вінниці) (код ЄДРПОУ 21728042).

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 23 травня 2017 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6