Постанова № 66648332, 16.05.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 р. Справа № 820/6424/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бенедик А.П. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління патрульної поліції в м. Харкові про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В с т а н о в и л а:

24 листопада 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог /а.с. 31/, стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі ДПП НП України, відповідач) на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, за час затримання поновлення на посаді в розмірі 164 089,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у судовому порядку було скасовано наказ ДПП НП України від 07 грудня 2015 року № 20о/с про звільнення його зі служби на посаді патрульного поліцейського роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у м. Харкові. Проте, фактично поновлено на посаді його було 27 жовтня 2016 року та відповідачем з дати поновлення, визначеної судовим рішенням, до зазначеної дати не було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Так, судовим рішенням:

- стягнуто з ДПП НП України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 07 грудня 2015 року по 26 жовтня 2016 року у сумі 46 605,00 грн.;

- звернуто до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з ДПП НП України на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судове рішення вмотивовано тим, що за період з дня поновлення позивача на посаді у судовому порядку (07 грудня 2015 року) по день винесення наказу про фактичне його поновлення на посаді (27 жовтня 2016 року) позивачу не нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення, передбачене вимогами чинного законодавства України. Належна сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу складає 46 605,00 грн., виходячи з довідки №454 про розмір грошового забезпечення позивача ОСОБА_1 /а.с. 59/.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, незаконність і необґрунтованість висновків суду, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі, яким стягнути з ДПП НП України на користь позивача ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 79 235,20 грн.

Доводи скаржника зводяться до того, що він не погоджується із проведеним судом першої інстанції розрахунку належного до виплати позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Зазначає, що судом не дотримано вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати і висновок суду ґрунтується на наданому відповідачем доказі, що містить помилки по суті і по формі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, його представника, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення, згідно з п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Судом установлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року по справі № 820/11823/15, що набрало законної сили 12 жовтня 2016 року, задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 Так, судовим рішенням зокрема, позивач ОСОБА_1 поновлений на посаді патрульного поліцейського роти № 3 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у м. Харкові з 07 грудня 2015 року. При цьому, суд, вирішивши спір з приводу звільнення позивача з публічної служби, не вирішив питання щодо виплати позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу /а.с. 7-11, 12-15/.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом установлено, що наказом ДПП НП України від 27 жовтня 2016 року № 279 о/с позивача ОСОБА_1 поновлено на посаді поліцейського роти № 3 батальйону № 4 УПП у м. Харкові з 07 грудня 2015 року, та внесено відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1 /а.с. 49-52/.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 33 710,68 грн., оскільки такий висновок зроблений судом без належного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до довідки ДПП НП України № 454, грошове забезпечення позивача за листопад 2015 року становить 6 673,62 грн., за грудень 2015 року - 1 213,14 грн. /а.с. 59/.

Як убачається з витягу з карткового рахунку позивача в АТ «Ощадбанк» за період з 01 жовтня 2015 року по 31 грудня 2015 року, на його рахунок 03 грудня 2015 року та 29 грудня 2015 року від ДПП НП України надійшли кошти у розмірі, відповідно, 6 400,01 грн. та 1 163,40 грн. /а.с. 32-34/.

Також, в матеріалах справи є довідка від 03 травня 2017 року № 2126/41/5/03-2017, що отримана судом апеляційної інстанції від ДПП НП України, згідно якої розмір грошового забезпечення позивача за листопад 2015 року складає 6 400,01 грн., за грудень 2015 року - 1 163,40 грн. /а.с. 102/.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для застосування інформації про розмір грошового забезпечення позивача, який зазначений в довідці ДПП НП України № 454.

Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII), питання виплати поліцейському грошового забезпечення за час вимушеного прогулу не врегульоване, тому до цих правовідносин слід застосовувати положення ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП).

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року (далі Порядок).

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням цих норм, зокрема, абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана виплата, тобто що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарних місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 п. 8 Порядку).

Частинами 3, 4 та 5 ст. 91 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що для поліцейських установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які готують поліцейських, - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем (ч. 3 ст. 91). Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всіх поліцейських, крім залучених до виконання службових обов'язків (ч. 4 ст. 91). Поліцейським, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку в порядку компенсації надається протягом двох наступних місяців (ч. 5 ст. 91).

З листа Міністерства соціальної політики України від 20 липня 2014 року № 10196/0/14-14/13 від 09 вересня 2014 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» убачається, що кількість робочих днів позивача у листопаді та грудні 2015 року при пятиденному робочому тижні складає 16 та 05 календарних/робочих дні відповідно.

Колегія суддів зазначає, що судам першої та апеляційної інстанцій відповідач не надав доказів, які б безспірно свідчили про те, що у листопаді та грудні 2015 року позивач відпрацював фактично по 30 та 31 календарному дню відповідно.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача складає 360,16 грн. (7 563,41 грн. : 21 робочій день).

Частиною 2 ст. 94 Закону № 580-VIII установлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

11 листопада 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», а наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799, затверджений Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання.

Колегія суддів зауважує, що Законом № 580-VIII, а також нормативно-правовими актами, що прийняті на його виконання, не визначено про те, що при застосуванні положень п. 8 розділу Ш Порядку при визначенні суми середньоденного грошового забезпечення поліцейського в алгоритмі розрахунку слід застосовувати календарні дні, а не фактично відпрацьовані робочі дні.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено належними доказами обґрунтування визначення в довідці ДПП НП України даних про розмір середньоденного грошового забезпечення позивача в сумі 143,40 грн. /а.с. 59/.

Разом з цим, колегія суддів не погоджується із застосуванням у проведеному позивачем розрахунку позовних вимог показника його середньоденного грошового забезпечення у розмірі 745,86 грн. /а.с. 31/.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що за час вимушеного прогулу позивача, а саме за період з 07 грудня 2015 року по 26 грудня 2016 року включно (грудень 2015 року 19 р/д, січень 2016 року 19 р/д, лютий 2016 року 21 р/д, березень 2016 року 22 р/д, квітень 2016 року 21 р/д, травень 2016 року 19 р/д, червень 2016 року - 20 р/д, липень 2016 року 21 р/д, серпень 2016 року 22 р/д, вересень 2016 року 22 р/д, жовтень 2016 року 17 р/д), тобто за 223 робочих днів, з відповідача на користь позивача слід стягнути грошове забезпечення у розмірі 80 315,68 грн. (360,16 грн. х 223 робочі дні).

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідальність за своєчасне перерахування до відповідних органів утримань та нарахувань на заробітну плату несе роботодавець. Таким чином, зазначена сума підлягає виплату позивачу з відрахуванням обовязкових податків, платежів, зборів.

За п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки зазначені вище обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінки, колегія суддів, частково задовольняючи апеляційну скаргу позивача, скасовує постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення грошового забезпечення в розмірі 32 630,20 грн., та приймає нове судове рішення про стягнення з ДПП НП України на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 07 грудня 2015 року по 26 жовтня 2016 року в розмірі 33 710,68 грн., з відрахуванням обовязкових платежів, податків та зборів.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 7, 11, 41, 94, 184, 195, 196, 198, 201, 202 ч. 1 п.п.1, 4, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2017 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Департаменту патрульної поліції України 32 630,20 грн. з прийняттям нового судового рішення, яким:

Стягнути Департаменту патрульної поліції України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 07 грудня 2015 року по 26 жовтня 2016 року в розмірі 33 710 (тридцять три тисячі сімсот десять) грн. 68 коп. з відрахуванням обовязкових платежів, податків та зборів.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2017 року - залишити без змін.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови виготовлено та підписано 22 травня 2017 року.