Постанова № 66648318, 15.05.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2017 р. Справа № 818/1707/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.02.2017р. по справі № 818/1707/16

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

про скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА

ОСОБА_2 (далі по тексту позивач, ОСОБА_2О.) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі по тексту ГУ Держгеокадастру у Сумській області, відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену в листі від 14.11.2016 р. № Н-11025-6051/6-16, у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Олександрівської сільської ради Буринського району Сумської області за межами населеного пункту;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Олександрівської сільської ради Буринського району Сумської області за межами населеного пункту.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 02.02.2017 року по справі № 818/1707/16 адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про скасування відмови, зобов'язання вчинити дії задоволено в повному обсязі

Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Держеокадастру у Сумській області, викладену в листі від 14.11.2016 р. №Н-11025-6051/6-16, у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Олександрівської сільської ради Буринського району Сумської області за межами населеного пункту.

Зобовязано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Олександрівської сільської ради Буринського району Сумської області за межами населеного пункту.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Петропавлівська, 108, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 39765885) на користь ОСОБА_2 (41700, м. Буринь, вул. Чехова, 5, РНОКПП НОМЕР_1) витрати на оплату судового збору в сумі 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 42 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин у справі, просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.02.2017 року по справі № 818/1707/16 скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції, зобовязавши ГУ Держгеокадастру у Сумській області надати позивачці дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, втрутився у виключні дискреційні повноваження відповідача як субєкта владних повноважень. Стверджує, що клопотання позивачки про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га, розташованої на території Олександрівської сільської ради Буринського району Сумської області не підлягає задоволенню, оскільки вказана земельна ділянка відноситься до масиву, який передбачається для створення ландшафтного регіонального парку «Сеймський». Зазначив, що рішенням Сумської обласної ради від 07.10.2016 року, винесеним відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від 14.12.1995 року «Про розширення мережі природно-заповідного фонду», утворено комунальний заклад Сумської обласної ради «Регіональний ландшафтний парк «Сеймський». Позивачка звернулась до ГУ Держгеокадастру 13.10.2016 року, тобто, після утворення вказаного парку, а відтак, відповідачем обґрунтовано відмовлено у задоволенні її клопотання.

Позивач в надісланих до суду письмових запереченнях та його представник у судовому засіданні просили суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін. Вважає безпідставним посилання відповідача на рішення Сумської обласної ради від 07.10.2016 року про утворення комунального закладу Сумської обласної ради «Регіональний ландшафтний парк «Сеймський» (далі по тексту РЛП «Сеймський»), оскільки відповідачем не надано жодних документів, які б могли підтвердити віднесення земельної ділянки, яка планується до відведення, до земель природно-заповідного фонду. На думку позивача, РЛП «Сеймський» на даний час не можна визнати належним до природно-заповідного фонду України, оскільки він не задовольняє вимогам до існуючої території та обєкту природно-заповідного фонду відсутні статус юридичної особи, розроблена і затверджена у встановленому порядку проектна документація з картографічними документами, відсутні встановлені в натурі (на місцевості) межі територій та обєктів, орган управління (спеціальної адміністрації), відсутні повноцінні положення про території та обєкти. Отже, на даний час РЛП «Сеймський» є лише запланованим обєктом природно-заповідного фонду України. Належне визначення меж такого обєкта, як РЛП «Сеймський», можливе лише на підставі відповідного картографічного документа, який на даний час відсутній. Земельний масив, на якому позначене бажане місце розташування земельної ділянки, на яку претендує позивач, земель згідно з КВЦП : землі запасу, рілля, яка розташована на території Олександрівської сільської ради Буринського району Сумської області за межами населеного пункту (на земельній ділянці державної власності з цільовим призначенням 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 19,5183 га та кадастровим № 5920980400:001:0400. Крім того, з вказівкою на ч.1 ст.45 Земельного кодексу України стверджує, що відсутня законодавча заборона на перебування у приватній власності земель природно-заповідного фонду.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що відповідач по справі належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, подав клопотання про розгляд справи без участі свого представника, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника відповідача.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 жовтня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою (а.с.7, 53) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Олександрівської сільської ради Буринського району Сумської області за межами населеного пункту. До заяви було додано викопіювання, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с.8).

Листом від 16.11.2016 р. за № Н-11025-6051/6-16 Управлінням було відмовлено ОСОБА_4 в задоволенні заяви (а.с.9), з посиланням на те, що відповідно до інформаційної довідки наданої Відділом Держгеокадастру у Буринському районі Сумської області від 14.11.2016 р. № 22-28-99.4-1526/2-16 земельна ділянка, яка планується до відведення відноситься до масиву, який передбачається для створення ландшафтного регіонального парку Сеймський.

Не погодившись із вказаною відмовою відповідача, ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом про її скасування та зобовязання відповідача надати позивачці дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Олександрівської сільської ради Буринського району Сумської області за межами населеного пункту.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятого ним рішення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.19 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

За визначенням ч.1 ст.43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва) (ст.44 ЗК України).

Статтею 45 ЗК України визначено, що землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Згідно з ч.3 ст.7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Статтею 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися:

у природоохоронних цілях;

у науково-дослідних цілях;

в оздоровчих та інших рекреаційних цілях;

в освітньо-виховних цілях;

для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів.

Матеріалами справи підтверджено, що розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації № 237 від 14.12.1995 року «Про розширення мережі природно-заповідного фонду» затверджено перелік цінних природних територій та обєктів, які включаються до мережі природно-заповідного фонду (у т.ч. Регіональний ландшафтний парк «Сеймський»), доповнено ним державний кадастр територій і обєктів природно-заповідного фонду області, затверджений рішенням обласної ради від 13.10.1994 р.

Відповідно до вказаного розпорядження до переліку цінних територій та обєктів, які включаються до складу природно-заповідного фонду області, віднесено територію Олександрівської сільської ради Буринського району (КСП «Червоний партизан») площею 1286,4 га (а.с.48).

Рішенням Олександрівської сільської ради Буринського району Сумської області від 28.12.1999 року затверджено екологічну програму та режим використання і охорони ландшафтно-регіонального парку «Сеймський» (а.с.32-36).

Рішенням Сумської обласної ради від 07.10.2016 року утворено комунальний заклад Сумської обласної ради «Регіональний ландшафтний парк «Сеймський»; вказано на необхідність Управлінню майном обласної ради розробити та затвердити Положення про комунальний заклад Сумської обласної ради «Регіональний ландшафтний парк «Сеймський» відповідно до законодавства України; Сумській обласній державній адміністрації : вжити заходів щодо забезпечення розробки проекту організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і обєктів; вжити заходів щодо фінансового, матеріально-технічного та методичного забезпечення комунального закладу Сумської обласної ради «Регіональний ландшафтний парк «Сеймський» (а.с.42).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи викопіювань з картографічних матеріалів (а.с.31, 36, 49-51, 54, 61, 64, 175-177), а також довідки, виданої Відділом Держгеокадастру у Буринському районі Сумської області від 14.11.2016 року № 22-28-99.4-1526/2-16 (а.с.29, 167, 173), земельна ділянка на території Олександрівської сільської ради Буринського району, про відведення якої просить позивач, входить до масиву, який передбачається для створення Регіонального ландшафтного парку «Сеймський».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га, розташованої на території Олександрівської сільської ради Буринського району, ОСОБА_2 звернулась 11.10.2016 року, тобто, після прийняття Сумською обласною радою рішення Сумської обласної ради від 07.10.2016 року «Про утворення комунального закладу Сумської обласної ради «Регіональний ландшафтний парк «Сеймський».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем по справі обґрунтовано відмовлено позивачці у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з огляду на те, що земельна ділянка, яка планується для відведення ОСОБА_2О, передбачена для створення Регіонального ландшафтного парку «Сеймський».

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача, з якими помилково погодився суд першої інстанції, про те, що станом на грудень 2016 року правовстановлюючі документи на землю регіональному ландшафтному парку Сеймський не розроблялись, межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) не встановлювались, проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення на території Буринського району та іншого природоохоронного призначення на території Буринського району не розроблений.

Так, у відповідності до ч.4 ст.7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Крім того, слід відмітити, що вказаним вище розпорядженням Сумської обласної ради від 07.10.2016 року передбачено розроблення проекту організації території РЛП «Сеймський», а саме покладено вжиття заходів щодо розроблення такого проекту, фінансового та матеріально-технічного забезпечення парку покладено на Сумську обласну державну адміністрацію.

Враховуючи викладене, тимчасова відсутність розробленого проекту землеустрою для РЛП «Сеймський» як обєкту природно-заповідного фонду не є підставою для визнання неправомірною відмови ГУ Держгеокадастру у Сумській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_2

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст.118 ЗК України).

Згідно з ч.4 ст.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою законодавцем віднесено до виключної компетенції відповідача.

При цьому, рішення про надання такого дозволу приймається за результатами вивчення наданих заявником документів та наявних у розпорядженні відповідача документів, зазначених у ч.7 ст.118 ЗК України.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції зобовязано ГУ Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною)площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, при цьому, виходячи зі змісту оскаржуваної постанови, судом першої інстанції не вивчались документи, на підставі яких відповідачем повинно прийматися рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або відмову у його наданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовну вимогу про зобовязання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

У відповідності до ст.202 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 02.02.2017 року по справі № 818/1707/16 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 02.02.2017р. по справі № 818/1707/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про скасування відмови, зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_6Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19.05.2017 р.