Ухвала суду № 66648225, 18.05.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

18 травня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1847/13-а

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Князєв В.С. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді доповідача ОСОБА_1 суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3за участю: секретаряОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на додаткову постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Державної митної служби України, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2014 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 звернулась до суду першої інстанції із заявами про винесення додаткового судового рішення та ухвали у справі № 814/1847/13-а, в яких просила суд стягнути з Міністерства доходів і зборів України на користь ОСОБА_5 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2013 року по 17.05.2013 року в сумі 11 866,48 грн., за період з 18.05.2013 року по 06.08.2013 року та з 07.12.2013 року по 24.12.2013 року в сумі 42 508,56 грн., допомогу по листам непрацездатності за пять перших днів по наданим листам непрацездатності в сумі 24 176,09 грн. та моральну шкоду в розмірі 15 000 грн., а з Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності України - допомогу по листам непрацездатності в сумі 51 910,92 грн.

В подальшому представник неодноразово доповнювала та уточнювала свої вимоги, та заявою від 25.05.2015 року просила постановити у справі додаткове рішення про стягнення з Міністерства доходів і зборів України на користь ОСОБА_5 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 01.01.2014 року по 20.03.2014 року в сумі 33 655,90 грн., а в заяві від 02.07.2015 року - постановити у справі додаткове рішення, яким стягнути з співвідповідача Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_5 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 18.05.2013 року по 06.08.2013 року та з 07.12.2013 року по 24.12.2013 року в сумі 42 508,56 грн., допомогу по листам непрацездатності в сумі 81 665,26 грн. та моральну шкоду в розмірі 15 000 грн.

Додатковою постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року судом стягнуто з Державної фіскальної служби України на користь позивача грошову компенсацію за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2013 року по 17.05.2013 року у розмірі 13 335,42 грн., та присуджено понесені витрати за проведення судово-економічної експертизи у розмірі 9 909 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить змінити резолютивну частину додаткової постанови, зазначивши замість слів "грошової допомоги" - "заробітну плату за час вимушеного прогулу" з підстав того, що її зміст не відповідає вимогам чинного законодавства. В іншій частині просив додаткову постанову залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву позивача, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач був незаконно звільнений з митного органу, він, відповідно до абз.2 ст.235 КЗпП України, має право на отримання середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З метою визначення розміру середнього заробітку судом призначено судово-економічну експертизу, за висновком якої до сплати ОСОБА_5 належить 13 335,42 грн.

Однак колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає помилковим, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що додаткове рішення у справі може бути прийнято судом лише у тому випадку, якщо позовна вимога була заявлена позивачем, її судом, що розглядав справу, перевірено відповідними доказами, але щодо цієї вимоги не ухвалено рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2013 року ОСОБА_5 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Державної митної служби України від 11.04.2013 року №555-к про його звільнення та поновити його на посаді начальника Черкаської митниці.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.05.2013 року, з урахуванням розяснення від 10.06.2013 року, позов ОСОБА_5 задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України від 11.04.2013 року №555-к про звільнення позивача та зобовязано Міністерство доходів та зборів України поновити його на посаді начальника Черкаської митниці.

Ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2013 року та Вищого адміністративного суду України від 23.04.2015 року вказане судове рішення залишено без змін.

Ретельно дослідивши матеріали справи та ознайомившись з судовим рішенням, колегія суддів встановила, що ОСОБА_5 у даній справі не заявляв позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судом під час розгляду справи не досліджувались а ні доводи сторін з цього питання, а ні відповідні докази.

Також позивачем не заявлялись і не були предметом спору та відповідного дослідження у даній справі і вимоги щодо стягнення допомоги по листам непрацездатності та стягнення моральної шкоди.

Посилання суду першої інстанції на положення абз.2 ст.235 КЗпП України судова колегія в даному випадку вважає помилковим, адже, як вже зазначалося вище, вказані обставини судом під час розгляду справи про скасування наказу про звільнення та поновлення на посаді не досліджувались.

При цьому колегія суддів зазначає, що застосування зазначеної правової норми було доцільним під час розгляду справи про поновлення на посаді із застосуванням положень ч.2 ст.11 КАС України, тобто суд мав право вийти за межі позовних вимог з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, але, в будь-якому випадку, всі обставини справи мали бути досліджені судом та перевірені відповідними доказами.

Натомість у цій справі суд не досліджував докази а ні щодо періоду вимушеного прогулу, а ні щодо розміру заробітної плати, яку отримував позивач до свого звільнення та кількості фактично відпрацьованого часу, періоду непрацездатності, наявності моральних страждань, їх глибини та тривалості, отже вирішення всіх цих вимог шляхом прийняття додаткового рішення у справі є неможливим, оскільки не передбачено законом, а заявником в даному випадку обрано невірний спосіб захисту.

Таким чином, заява представника позивача про постановлення у справі додаткового рішення не може бути задоволена з наведених вище підстав.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив додаткову постанову без наявності законних підстав, тому вона підлягає скасуванню з прийняттям ухвали про відмову в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення.

З огляду на те, що ухвалене у справі додаткове рішення є незаконним, не можуть бути задоволенні вимоги апелянта про зміну резолютивної частини судового рішення, а відтак, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 168,196, 198, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на додаткову постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року задовольнити частково.

Додаткову постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2016 року - скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_5 про прийняття додаткового судового рішення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: Л.В. Стас

ОСОБА_3