Ухвала суду № 66648072, 18.05.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/3310/16

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді доповідача ОСОБА_1 суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3за участю: секретарівОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Виробничо комерційного підприємства "ІВІК-ЮГ" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу на перевірку, -

В С Т А Н О В И В:

Виробничо - комерційне підприємство "ІВІК-ЮГ" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС в Одеській області від 05.01.2016 року №4 "Про проведення документальної виїзної планової перевірки ВКП "ІВІК-ЮГ" у вигляді ТОВ".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуваний наказ підлягає скасуванню, оскільки його складено з порушенням пп.77.4 ст.77, абз.2,4 пп. 81.1 ст. 81 ПК України. Зокрема, в ньому відсутні підстави для проведення перевірки, визначені ПК України та відсутній підпис керівника контролюючого органу або його заступника.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2016 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Головне управління ДФС в Одеській області, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05.01.2016 року ГУ ДФС в Одеській області прийнято наказ № 4 "Про проведення документальної виїзної планової перевірки ВКП "ІВІК-ЮГ" у вигляді ТОВ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року, з 25.01.2016 року, тривалістю 20 робочих днів, у встановлені законодавством терміни (а.с.10).

Цього ж дня на адресу Товариства надіслано повідомлення № 9/15-32-22-01 про проведення на підставі вищезазначеного наказу перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з 25.01.2016 року (а.с.11).

Колегією суддів встановлено, що оскаржуваний наказ та повідомлення про проведення з 25.01.2016 року документальної планової виїзної перевірки ВКП "ІВІК-ЮГ" у вигляді ТОВ направлені та отримані позивачем 12.01.2016 року, тобто за 12 днів до проведення перевірки, що підтверджується відповідною відміткою (а.с.11).

У повідомленні про проведення планової виїзної перевірки Товариство сповіщено про необхідність надати до перевірки всі необхідні документи, що підтверджують дані податкових декларацій, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків і зборів.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.01.2016 року позивачем на адресу податкового органу направлено повідомлення № 07 про неможливість надання до перевірки регістрів бухгалтерського обліку та первинних документів до них та наказ генерального директора ОСОБА_6 від 21.01.16 року про створення комісії по відновленню документів бухгалтерського обліку (а.с.179).

У зв'язку з цим посадовими особами відповідача, уповноваженими на проведення перевірки, 25.01.2016 року складено акт № 4/15-32-22-02/313227248 про неможливість проведення планової документальної перевірки ВКП "ІВІК-ЮГ", який підписано директором Товариства ОСОБА_6 та головним бухгалтером ОСОБА_7 (а.с.61-62).

Крім цього, ГУ ДФС в Одеській області видано наказ № 94 від 25.01.2016 року "Про перенесення термінів проведення документальної виїзної планової перевірки ВКП "ІВІК-ЮГ" з наданням Товариству терміну на поновлення документів 90 календарних днів, про що останнє повідомлено листом від 27.01.16 року (а.с.58-59).

Колегією суддів також встановлено, що 18.04.2016 року Товариством на адресу податкового органу направлено лист № 47, яким повідомлено, що 16.04.16 року невідомою особою з салону автомобілю викрадено грошові кошти та установчі і бухгалтерські документи Товариства (а.с.180-182).

20.04.2016 року посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області складено акт № 97/15-32-14-02/313227248 "Про неможливість проведення планової документальної перевірки Товариства, який також підписано директором Товариства ОСОБА_6 та головним бухгалтером ОСОБА_7 (а.с.63-64).

Цього ж дня, 20.04.2016 року ГУ ДФС в Одеській області видано наказ № 630 "Про перенесення термінів проведення документальної планової перевірки ВКП "ІВІК-ЮГ", з наданням Товариству терміну на поновлення документів 90 календарних днів, про що останнє повідомлено листом від 22.04.16 року (а.с.60, 65).

13.07.2016 року позивач, вважаючи, що підстави для проведення перевірки відсутні, направив на адресу податкового органу заяву-повідомлення про недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки у зв'язку з оскарженням в судовому порядку наказу про проведення перевірки, та звернувся до суду з позовом про оскарження наказу (а.с.183-186).

Вирішуючи даний спір по суті, суд першої інстанції, з посиланням на п. 3 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України від 28.12.2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 1 січня 2015 року, дійшов висновку, що оскільки за попередній 2015 рік дохід підприємства складає 17 864 000 грн., що не перевищує встановлений законом обсяг доходу до 20 млн. грн., відповідач не мав права здійснювати перевірку позивача.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, виходячи з наступного.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного наказу), органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з п. 77.1 ст. 77 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи (п. 77.2 ст. 77 ПК України). Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За змістом п. 77.4 ст. 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п.77.6 ст.77 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

За змістом п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, відповідних документів, зокрема, направлення на проведення такої перевірки, наказу про призначення перевірки тощо.Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

На виконання положень ст.77 ПК України наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 № 524, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 червня 2015 р. за № 751/27196, затверджено Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків (далі-Порядок).

Відповідно до п.2 розділу І Порядку ( в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного наказу) формування плану-графіка територіальних органів Державної фіскальної служби України (далі - територіальні органи ДФС) здійснюється у порядку, встановленому у розділі ІІІ цього Порядку.

Пунктом 4 зазначеного розділу передбачено, що до плану-графіка відбираються платники податків відповідно до вимог статті 77 розділу ІІ Податкового кодексу України. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків із незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Розділом ІІ вказаного Порядку визначено структуру плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, відповідно до якої план-графік проведення документальних планових перевірок платників податків (додаток 1) складається з чотирьох розділів, перший з яких включає документальні планові перевірки платників податків - юридичних осіб. Зведена інформація про проведення документальних планових перевірок формується згідно з додатком 2 до цього Порядку.

В свою чергу, розділ І плану-графіка поділяється на підрозділи А, Б та С, при цьому до підрозділу Б віднесено платників податків, які мають ризики несплати податків та відбираються на регіональному рівні за результатами аналізу основних показників діяльності. Цей підрозділ плану-графіка поділяється на дві групи: І група - основні підприємства; ІІ група - найбільші контрагенти, через яких здійснюються товарно-грошові операції (у тому числі посередницькі структури, експортери, імпортери, філії, інші платники податків - юридичні особи) (п.2 розділу І Порядку).

Відповідно до п.п.3,4 розділу ІІІ Порядку до плану-графіка в першу чергу включаються платники податків, які за результатами господарської діяльності мають найбільші ризики несплати до бюджету податків та зборів, обовязкових платежів. Структурні підрозділи ДФС надають до 25 числа другого місяця кварталу пропозиції для врахування при формуванні плану перевірок ризикових платників податків, які належать до кластерних обєднань платників податків, та їх контрагентів з обґрунтуванням необхідності включення. Пропозиції від структурних підрозділів ДФС направляються до територіальних органів ДФС для використання при формуванні плану-графіка на наступний квартал.

На рівні територіальних органів ДФС за даними інформаційних ресурсів ДФС та з інших джерел з урахуванням вимог абзацу другого цього розділу проводиться додатковий аналіз платників податків, які відібрані за даними інформаційних систем ДФС та надіслані за пропозиціями структурних підрозділів ДФС щодо їх належності до реального сектору економіки, а також визначаються ризикові контрагенти, через яких здійснюються товарно-грошові операції (у тому числі посередницькі структури, експортери, імпортери, філії, інші платники податків - юридичні особи), у тому числі ті, які знаходяться на обліку в інших територіальних органах ДФС.

Формування переліку платників податків - юридичних осіб для включення до підрозділу Б розділу І плану-графіка проводиться на рівні територіального органу ДФС не пізніше як за місяць до початку наступного кварталу за критеріями ризиків згідно з вимогами цього розділу, у тому числі за даними інформаційних систем ДФС (п.5 розділу ІІІ Порядку).

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що аналізованими нормами ПК України встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних планових виїзних. Повне їх дотримання може бути належною підставою для винесення наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Планова виїзна перевірка платника податків може бути включена у план-графік перевірок лише у випадках, передбачених законом та за умови існування певних обставин, зокрема, платники податків повинні мати ризики несплати податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Невиконання вимог Конституції України, ПК України та законів України що стосуються питань оподаткування суб'єктів господарської діяльності при проведенні документальної планової виїзної перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Судова колегія зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б доводили наявність обґрунтованих підстав у податкового органу для включення позивача до плану-графіку планових податкових перевірок на І квартал 2016 року. В судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги представник податкового органу також не навів обґрунтованих доводив з цього приводу.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області не направляло до ГУ ДФС в Одеській області пропозицій щодо включення ВКП «Івік-Юг» у вигляді ТОВ до плану-графіку перевірок на І квартал 2016 року.

Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що посадови особи податкового органу здійснювали виїзди за місцезнаходженням позивача для проведення перевірки, предявляли останньому направлення на перевірку, адже надані представником відповідача суду апеляційної інстанції направлення не містять достатньої інформації щодо їх пред'явлення позивачеві, або відмови останнього в їх отриманні.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон №71-VIII).

Згідно п. 3 розд. ІІ Прикінцевих положень зазначеного Закону у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених п. 27 підр. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Тобто, обмеження стосовно проведення перевірок (в частині їх проведення виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України) стосуються підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців, з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній рік. Підприємства, установи та організації, фізичні особи-підприємці, у яких обсяг доходів перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік, не підпадають під ці обмеження. Отже, визначальним у даному випадку є обсяг доходів за попередній рік.

Судова колегія звертає увагу на те, що зазначений пункт не є зміною або доповненням до ПК України, це положення створює цілком самостійну норму, яка поширюється на всі без винятків контролюючі органи. Винятки встановлено лише по відношенню до рівня доходу підприємств, установ та організацій. Тобто, без дозволу Кабінету Міністрів України можна перевірити лише ті суб'єкти господарювання, у яких дохід за рік, що передував перевірці, перевищив 20 мільйонів гривень, або ті, які ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, а також перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість.

Колегією суддів встановлено, що позивач будь-яких заяв до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС щодо проведення перевірки не подавав. Докази того, що Кабінет Міністрів України надавав дозвіл відповідачу на проведення планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2014 року, в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано. Також, матеріали справи не містять доказів того, що оскаржуваний наказ прийнятий на підставі рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Сума загального оподатковуваного доходу, отриманого позивачем від провадження господарської діяльності, за 2015 рік становить 17 8764 000 гривень, тобто менше 20 мільйонів.

З огляду на набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що винесення контролюючим органом наказу на проведення перевірки платників податків, доходи яких за попередній рік не перевищували 20 млн. грн., вимагає від керівника зазначати в наказі, з якого саме питання призначається перевірки - повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску чи відшкодування податку на додану вартість. Зазначене правило встановлює пільговий режим для певної категорії суб'єктів господарювання, а отже захист платників податків від безпідставних та необґрунтованих перевірок, потребує конкретизації дій контролюючих органів, що унеможливлює видання наказів із «загальними» формулюваннями - щодо проведення перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, оскільки таке формулювання необґрунтовано розширює повноваження контролюючих органів, звуження яких як раз і було на меті законодавця.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що ініціювання податковим органом документальної планової виїзної перевірки позивача у тому вигляді, в якому воно відображено в наказі від 05.01.2016 № 4, вчинено за відсутності визначених на це законом підстав, а тому відповідач при прийнятті спірного наказу діяв не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Що стосується доводів апелянта про отримання позивачем доходу за попередній, 2014 рік, в розмірі 27 488 562 грн., що, на думку податкового органу, виключає застосування мораторію на проведення перевірок, судова колегія зазначає наступне.

Згідно положень податкового кодексу України документом, який підтверджує обсяг доходу суб'єкта господарювання за попередній календарний рік, є відповідна декларація з податку на прибуток.

Відповідно до пп.49.18.3 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Отже, граничний термін подачі декларації з податку на прибуток за 2015 рік для позивача спливав 29.02.2016 року.

Однак, як зазначалося вище, оскаржуваний наказ прийнято ГУ ДФС в Одеській області 05.01.2016 року, тобто до настання граничного терміну здачі декларації з податку на прибуток за 2015 рік, тому, на думку судової колегії, податковий орган, за наявності підстав для проведення планової виїзної перевірки, повинен був використати показники за 9 місяців 2015 року, а не за 2014 рік, як на цьому наполягає апелянт.

Саме така позиція висловлена в останній редакції Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 № 524, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 червня 2015 року за № 751/27196, відповідно до абз.2 пункту 2 розділу ІІІ якого при плануванні на І квартал наступного року враховуються показники за результатами діяльності платника податків за 9 місяців поточного року, на ІІ та ІІІ квартали - за попередній рік, на ІV квартал - за перше півріччя поточного року.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: Л.В. Стас

ОСОБА_3