Ухвала суду № 66647773, 17.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2017 року м. Київ К/800/6578/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А.СуддівЄрьоміна А.В. Кравцова О.В. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі), Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі (далі - УДКС України у м. Запоріжжі) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за касаційною скаргою СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2014 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року

в с т а н о в и л а :

У травні 2014 року ПАТ Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь

ім. А.М. Кузьміна" в Запорізькому окружному адміністративному суді пред'явило позов до СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі, УДКС України у м. Запоріжжі про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Просило:

- визнати протиправною бездіяльність СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі щодо ненадання до Управління Державного казначейства України у м. Запоріжжі Запорізької області висновку про відшкодування 298 852,00 грн. бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ);

- стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. A.M. Кузьміна" заборгованість з бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 298 852,00 грн. та пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, а саме 16 422,93 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2014 року, залишеною без зміни ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року, позовні вимоги ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна" задоволені повністю.

Визнано протиправною бездіяльність СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі щодо ненадання до Управління Державного казначейства України у м. Запоріжжі Запорізької області висновку щодо відшкодування 298 852,00 грн. бюджетного відшкодування ПДВ.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. A.M. Кузьміна" заборгованість з бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 298 852,00 грн. та пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, а саме 16 422,93 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі звернулася до суду з касаційною скаргою. Посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" до СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі подано декларацію з податку на додану вартість, в якій було задекларовано до бюджетного відшкодування від'ємне значення ПДВ за травень 2012 року в сумі 8 935 345,00 грн., про що було подано відповідну заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Податковим органом було перевірено достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2012 року.

Актом перевірки від 06 серпня 2012 року № 273/24-2/00186536 встановлено, що сума бюджетного відшкодування за травень 2012 року у розмірі 298 852,00 грн. була заявлена в порушення вимог підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.3, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме, завищено суму бюджетного відшкодування за травень 2012 року на загальну суму ПДВ - 298 852,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 серпня 2012 року № 0000120024, яким зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації за травень 2012 року на суму 298 852,00 грн.

ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. A.M. Кузьміна", не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, звернулося до суду із позовом про визнання їх протиправними та скасування.

25 вересня 2012 року постановою Запорізького окружного адміністративного суду,залишеною без зміни ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року, у справі № 0870/8468/12 адміністративний позов ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. A.M. Кузьміна" до СДПІ по роботі з з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкового повідомлення-рішення на суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ у загальному розмірі 298 852,00 грн. від 25 серпня 2012 року № 0000120024, яке прийняте на підставі акту камеральної перевірки від 06 серпня 2012 року № 273/24-2/00186536 задоволено в повному обсязі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що при вирішенні спірних правовідносин слід виходити з конституційного принципу обов'язковості виконання судових рішень, закріпленого в статті 124 Конституції України.

Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції погодився та залишив постанову суду першої інстанції без зміни.

Колегія суддів погоджується із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пункту 200.8 статті 200 ПК України до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За приписами пункту 200.14 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган, зокрема, у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Пунктом 200.15 статті 200 ПК України передбачено, що у разі, якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податкове повідомлення-рішення органу державної податкової служби, якими позивачу було зменшено суми бюджетного відшкодування ПДВ скасовано судовим рішенням, що набрало законної сили. Тобто, встановлено відсутність з боку позивача порушень норм податкового законодавства, правильність формування позивачем сум бюджетного відшкодування ПДВ, відсутність підстав для зменшення сум бюджетного відшкодування, що згідно з положеннями статті 72 КАС України є обставиною для звільнення від доказування.

В той же час, ПК України визначає загальні принципи узгодження грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом.

Так, відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Відповідно до підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовуються повідомлення-рішення органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Отже, вказані норми права пов'язують виникнення тих чи інших юридично значимих фактів з набранням судовим рішенням законної сили. При цьому, рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

Таким чином, сума, заявлена до бюджетного відшкодування, набуває статусу бюджетної заборгованості саме з моменту набрання рішенням про скасування податкового повідомлення-рішення законної сили.

Судове рішення апеляційної інстанції, яким скасоване податкове повідомлення-рішення по пов'язаній справі набрало законної сили 12 листопада 2013 року.

Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправною бездіяльності податкового органу та стягнення суми бюджетної заборгованості і пені лише 12 травня 2014 року. Тому, у податкового органу було достатньо часу для надання висновку до казначейства для здійснення бюджетного відшкодування.

Отже, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано визнали позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності СДПІ щодо ненадання висновку до Держказначейства такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, колегія суддів вказує й на таке.

Скасування податкового повідомлення-рішення без відшкодування платнику податку матеріальної шкоди, завданої таким рішенням, не відновлює прав позивача. Крім того, кошти, які позивач просить повернути, фактично є власністю позивача, а не коштами, які позивач повинен отримати від держави в якості дотації, допомоги чи іншої виплати, та лише у зв'язку з відсутністю відповідного механізму у законодавстві, позивач не може реалізувати своє право на повернення цих коштів.

Таким чином, з огляду на встановлення необґрунтованості та протиправності податкового повідомлення-рішення відповідача про зменшення сум бюджетного відшкодування ПДВ, ці суми підлягають поверненню, оскільки це є способом відновлення прав позивача у випадку скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення сум бюджетного відшкодування ПДВ.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Положеннями пункту 200.23 статті 200 ПК України встановлено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Отже, за порушення строків відшкодування платнику бюджетного відшкодування ПДВ встановлена відповідальність у вигляді виплати пені. Також платник податку має право на отримання такої пені, оскільки вона виникла в результаті порушення податковим органом строків, встановлених статті 200 ПК України.

Погашення боргу бюджету у вигляді пені за порушення строків відшкодування сплачених до бюджету сум податків не відноситься до видатків бюджету, оскільки відповідно до підпункту 14 пункту 1 статті 2 Бюджетного кодексу України його віднесено не до видатків, а до витрат бюджету. Статтею 200.23 ПК України встановлено нарахування пені на суму заборгованості. Отже, якщо пеня нараховується на суму основної заборгованості, то вона є частиною цієї заборгованості.

Проте, чинним законодавством в сфері оподаткування не передбачено, що стягнення пені, нарахованої на суму наявної бюджетної заборгованості по ПДВ, можливе та здійснюється лише після фактичного погашення платнику цієї заборгованості, оскільки встановлено, що розрахунок пені розпочинається з першого дня - з моменту виникнення пені, з якого порушено право платника податку на отримання бюджетного відшкодування, в той час як остаточний день, який є останнім днем розрахунку пені, у нормі не вказаний.

І

Оскільки пеня нараховується за кожен день прострочення неповернення бюджетного відшкодування та припиняється з погашенням бюджетної заборгованості, словосполучення «протягом строку, включаючи день погашення» слід розуміти як те, що незважаючи на факт виконання свого обов'язку податковим органом та казначейством з відшкодування податку, цей день - день перерахування коштів (день погашення), не виключається з розрахунку, а навпаки, зараховується до загальної кількості днів існування прострочення.

Підпункт 14 пункту 1 статті 2 Бюджетного кодексу України визначає, що погашення боргу бюджету є його витратами. Відповідно до пункту 200.17 статті 200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Проте, за приписами частини четвертої статті 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги зокрема про стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

У постанові від 03 червня 2014 року (справа № 21-131а14) Верховний Суд України вказав на те, що неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

З огляду на те, що на день пред'явлення позову сума бюджетного відшкодування з ПДВ позивачу не відшкодована, пеня, пред'явлена позивачем в адміністративному позові, не виходить за межі строків, встановлених пунктом 200.23 статті 200 ПК України, а саме: з 06 грудня 2013 року (дата набрання чинності рішенням апеляційної інстанції від 12 листопада 2013 року по пов'язаній справі з урахуванням перебігу пошти та строку на надання висновку до держказначейства) по 10 липня 2014 року (дата судового засідання у суді першої інстанції).

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на статтю 129 Конституції України, статтю 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статтю 20 КАС України, зазначає, що процедура судового оскарження не закінчена та, відповідно, у податкового органу не наступив обов'язок щодо надання висновку на бюджетне відшкодування, а тому вважає, що звернення позивача до суду з вимогою про стягнення суми бюджетної заборгованості є передчасним.

Проте з такою позицією податкового органу погодитись не можна, оскільки стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює право учасників процесу на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України і не визначає жодного поняття щодо судового процесу, внаслідок чого пов'язувати закінчення процедури судового оскарження саме із правом на оскарження судового рішення є хибним. Посилаючись на статтю 129 Конституції України, податковий орган бере до уваги лише пункт 8 зазначеної статті, яким встановлено, що основними засадами судочинства, крім іншого, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, проте не зважає на пункт 9 цієї ж норми, яким встановлено обов'язковість рішень суду.

Посилаючись на статтю 20 КАС України відповідач не звернув уваги на те, що дана стаття визначає лише правила інстанційної підсудності адміністративних справ та дає відповідь на питання, які суди розглядають адміністративні справи у першій інстанції, а які - в апеляційній та касаційній інстанціях, тобто встановлює, які функції виконує той чи інший суд загальної юрисдикції.

Проте дана норма не визначає, на якій стадії закінчується процес судового оскарження рішення суб'єкта владних повноважень.

В той же час статті 185, 211 КАС України унормовують питання перегляду судових рішень та встановлюють право (але не обов'язок) особи оскаржити рішення суду першої та апеляційної інстанції відповідно в апеляційній/касаційній інстанціях.

Відповідач у супереч вимогам наведеного вище чинного законодавства не надав до УДКС України у м. Запоріжжі висновку щодо бюджетного відшкодування ПДВ на користь позивача у сумі 298 852,00 грн., а тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що він допустив протиправну бездіяльність.

За таких обставин суд правильно задовольнив позов, а суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив рішення суду першої інстанції без зміни.

Судові рішення є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування або зміни немає.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною першою статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2014 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість - без зміни.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Єрьомін А.В.

Кравцов О.В.