Ухвала суду № 66647414, 18.05.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2017 рокуЛьвів№ 876/4884/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Макарика В.Я., Глушка І.В.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови за апеляційною скаргою управління Держпраці в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

25 січня 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовом до управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною і скасування постанови №09-01-021/20 від 12.01.2017.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову управління Держпраці в Івано-Франківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №09-01-021/20 від 12.01.2017 у розмір 48000 грн.

Із таким судовим рішенням не погодилося управління Держпраці в Івано-Франківській області та подало апеляційну скаргу, в якій вказало, що судом першої інстанції неповно досліджені обставини справи, не встановлено всіх фактів, не надано їм належної оцінки, неправильно застосовано норми матеріального права. Так, апелянт зазначив, що позивач як підприємець здійснив фактичний допуск працівника ОСОБА_2 до роботи без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску про прийняття працівника на роботу, за що було правомірно накладено штраф. Тому є підстави для відмови в задоволенні позову. Крім того, вважає неправомірним рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього судового збору, покликаючись на п. 20 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління Держпраці в Івано-Франківській області на підставі наказу № 1281-Д від 13.12.2016 та направлення на проведення перевірки № 04-13/15-10/6784 від 13.12.2016 в період з 21.12.2016 по 26.12.2016 була проведена позапланова перевірка додержання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який здійснював господарську діяльність у складі-магазині «Взуття», що знаходиться в м. Івано-Франківську, вул. Тичини, 9.

За результатами перевірки складено акт №09-01-0073/701 від 26.12.2016 (а.с. 7-9).

Згідно акту було виявлено порушення позивачем вимог трудового законодавства, а саме ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, яке полягало у фактичному допуску працівника до роботи без укладення трудового договору, що було встановлено під час проведення рейду-обстеження 07.10.2016 рейдовою міською групою з питань легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення (а.с. 46-47); постанови Кабінету Міністрів України №413від 17.06.2015, яке полягало у тому, що позивачем не було представлено повідомлення про прийняття на роботу продавця ОСОБА_2 в ДФС. Вказане зафіксовано в довідці рейдової групи від 07.10.2016 про проведення обстеження в ФОП ОСОБА_1 (а.с. 47).

26 грудня 2016 року відповідачем видано припис №09-01-0073/701-598 про усунення позивачем вказаних порушень та дотримання законодавства про працю.

12 січня 2017 року заступник начальника управління Держпраці в Івано-Франківській області за результатами перевірки винесла постанову №09-01-021/20, якою на позивача накладено штраф у розмірі 48000 грн за порушення вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність постанови з таких підстав.

Повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю встановлені Кодексом законів про працю України, Законом України «Про оплату праці», Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України №390 від 02.07.2012, та іншими нормативно-правовими актами.

Так, відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Статтею 35 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснює, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Зазначений державний орган має право одержувати від суб'єктів господарювання та найманих ними осіб інформацію, документи і матеріали та відвідувати місця здійснення господарської діяльності під час виконання трудової функції такими найманими особами.

Згідно Положення про управління Держпраці в Івано-Франківській області, затвердженого наказом Держпраці №8 від 04.02.2016 (надалі Положення №8), управління Держпраці в Івано-Франківській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці та відповідно їй підпорядковується (а.с. 86-96).

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення №8 управління Держпраці в Івано-Франківській області згідно з покладеними на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю юридичними особами, в тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно пункту 6 Положення №8 відповідач для виконання покладених на нього завдань має право, зокрема, проводити безперешкодно відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень управління Держпраці.

Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці визначено Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України №390 від 02.07.2012 (далі Порядок №390).

Так, згідно пункту 2 Порядку №390 право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов`язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.

Пункт 3 Порядку №390 передбачає, що інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Пунктом 7 Порядку №390 передбачено, що за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адмініструванням єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» №413 від 17.06.2015 встановлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.

Проведеною відповідачем перевіркою виявлено факт порушення позивачем вимог ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП, а саме допущення до роботи без оформлення трудового договору ОСОБА_2, що було встановлено під час проведення рейду-обстеження 07.10.2016 рейдовою міською групою з питань легалізації виплати заробітної плати та зайнятості населення та зафіксовано в довідці рейдової групи від 07.10.2016 (а.с. 47).

Крім того, встановлено порушення позивачем вимог постанови Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.2015, оскільки при прийнятті на роботу на посаду продавця не було повідомлено органи ДФС про прийняття її на роботу.

Однак такі відомості не підтверджені належними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок відповідача про допуск позивачем до виконання трудових обов'язків ОСОБА_2 7 жовтня 2010 року базується лише на довідці управління праці Івано-Франківської міської ради від 7 жовтня 2016 року.

Однак, ця довідка не містить інформації про час і день перевірки, чи була присутня сама ОСОБА_2 при оформленні цього документу, чи був присутній позивач при проведенні перевірки. При цьому в графі назва і підпис суб'єкта підприємницької діяльності в довідці відомості відсутні. Також відсутні пояснення самої ОСОБА_2

При цьому у цій довідці не вказано, які саме обов'язки виконувала ОСОБА_2, а зазначено лише що вона працювала на робочому місці як стажер без оформлення договору. При цьому, яке саме робоче місце малося на увазі не вказано.

Натомість до матеріалів справи приєднано копії трудових договорів позивача з іншими особами від 01.07.2016, як доказ того, що під час здійснення рейдової перевірки у жовтні 2016 року в магазині працювали продавці, з якими були оформлені трудові відносини.

Також згідно постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30.01.2017, яка набрала законної сили, було встановлено, що ОСОБА_2 не була допущена до роботи та не виконувала жодних обов`язків продавця магазину, а лише була присутня в магазині (а.с. 52-53).

Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем належними доказами не доведено факт вчинення позивачем правопорушення.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, управління Держпраці в Івано-Франківській області порушило процедуру притягнення до відповідальності.

Відповідно до п.п. 6, 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013, про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше, ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Як вбачається із матеріалів справи, докази направлення управлінням Держпраці позивачу повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу відсутні.

Відповідно до п. 7 Порядку №509 справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення (п. 8 Порядку №509).

За таких обставин, суд вважає, що постанова начальника управління Держпраці в Івано-Франківській області про застосування до підприємця санкцій винесена з суттєвими порушенням норм чинного законодавства, що призвело до порушення прав позивача на особисту участь у прийнятті рішення й доведення своєї невинуватості, а тому є протиправною.

Щодо доводів апелянта про неправомірність стягнення з нього судового збору, колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Вимогами пункту 20 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, структурні підрозділи виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об'єднаних територіальних громад, на які покладені функції із здійснення контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Проте, вимогами імперативного характеру частини 1 статті 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції правомірно стягнув за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у вигляді судового збору.

За наведених обставин апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу управління Держпраці в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року у справі № 809/184/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді В.Я. Макарик

І.В. Глушко

Повний текст виготовлено 23 травня 2017 року.