Ухвала суду № 66647354, 17.05.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2017 рокуЛьвів№ 876/1166/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Малетич М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Майтім» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.01.2016 року у справі № 803/3899/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Майтім» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0027271502, №0027281502 від 08.12.2014 року,-

В С Т А Н О В И В:

17.12.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Майтім» звернулось до суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0027271502, №0027281502 від 08.12.2014 року.

В обґрунтування вимог зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, оскільки будь - якої затримки по сплаті узгоджених зобов'язань ним здійснено не було , оскільки згідно поданої ним уточненої декларації від 25.03.2014 року позивачем виправлену допущену помилку по декларації від 06.02.2014 року. З уточнюючої декларації вбачається, що боргу у ТзОВ «Майтім» по сплаті єдиного податку не має і всі податкові зобов'язання платником податків були сплачені.

Вважає, що підстав застосовувати штрафні санкції до позивача на підставі ст.126 Податкового кодексу України у відповідача не було, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та такими що підлягають скасуванню.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14.01.2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Товариством з обмеженою відповідальністю «Майтім» подано апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить її скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити з підстав зазначених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи, 27.11.2014 року Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області було проведено перевірку своєчасності сплати позивачем самостійно визначеного податкового зобов'язання .

За результатами проведеної перевірки складено акт № 9346/15-02/37751802 , з якого встановлено, що в порушення п. 57.1. ст. 57 ПК України, платником протягом граничних строків несвоєчасно сплачено суму самостійно визначеного податкового зобов'язання по єдиному податку з юридичних осіб, а саме:

- дата виникнення податкового боргу - 19.02.2014 року; сума сплаченого боргу - 5549,04 грн.; дата погашення податкового боргу - 20.02.2014 року; кількість днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - 1;

- дата виникнення податкового боргу - 19.02.2014 року; сума сплаченого боргу - 499,25 грн.; дата погашення податкового боргу - 24.03.2014 року; кількість днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - 33;

- дата виникнення податкового боргу - 19.02.2014 року; сума сплаченого боргу - 28523,04 грн.; дата погашення податкового боргу - 25.03.2014 року; кількість днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - 34, у зв'язку з чим передбачено відповідальність за ст. 126 ПК України.

На підставі акта перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.12.2014 року № 0027271502, яким за затримку на 33, 34 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 29022,30 грн. зобов'язано ТзОВ «Майтім» сплатити штраф у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу в розмірі 5804,46 грн., та № 0027281502, яким за затримку на 1 календарний день сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 5549,00 грн. зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу в розмірі 554,90 грн..

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не було своєчасно сплачено в межах граничних термінів узгоджену суму грошових зобов'язань з єдиного податку з юридичних осіб в сумі 34571,33 грн. (строк сплати 19.02.2014 року), відтак Луцькою ОДПІ правомірно застосовано штрафи в розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу (за прострочення сплати на 1 день), та в розмірі 20% погашеної суми податкового боргу (за прострочення сплати на 33 та 34 дні) тобто в межах та у розмірі, визначеному статтею 126 ПК України.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 36.1. ст.36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 статті 38 ПК України визначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно із пунктом 57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 203.2. статті 203 ПК України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 300.1. статті 300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Податковим кодексом України, зокрема підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 сума грошового зобов'язання, самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, визнається сумою податкового боргу платника податків.

За таких обставин, несплачені у встановлені законодавством строки суми податкового зобов'язання набувають статусу податкового боргу.

Відповідно до пункту 126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що ТзОВ «Майтім» податкову декларацію з єдиного податку з юридичних осіб за звітний період 2013 року подано 06.02.2014 року з терміном сплати до 19.02.2014 року, задекларовано до сплати грошове зобов'язання в сумі 46315,39 грн..

З картки особового рахунку ТзОВ «Майтім» по платежу єдиний податок з юридичних осіб випливає, що станом на 19.02.2014 року, на момент подачі декларації, за позивачем рахувалась переплата в сумі 11744,06 грн., яка була спрямована на часткове погашення зобов'язання, задекларованого 06.02.2014 року, в результаті чого несплаченою залишилась сума в розмірі 34571,33 грн..

20.02.2014 року згідно з платіжним дорученням №225 був частково погашений борг в сумі 5549,04 грн., у зв'язку з чим була застосована штрафна санкція в сумі 554,90 грн. (10% від сплати) за прострочення на 1 день з 19.02.2014 по 20.02.2014 року сплати.

24.03.2014 року згідно з платіжним дорученням №237 було частково погашено борг в сумі 499,25 грн., у зв'язку з чим була застосована штрафна санкція в сумі 99,85 грн. (20% від сплати) за прострочення на 33 дні з 19.02.2014 по 24.03.2014 року сплати.

25.03.2014 внаслідок подання уточнюючого розрахунку №1400023489 було погашено залишок податкового боргу в сумі 28523,04 грн., зв'язку з чим була застосована штрафна санкція в сумі 2704,61 грн. (20% від сплати) за прострочення на 34 дні з 19.02.2014 по 25.03.2014 року сплати узгодженого грошового зобов'язання.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем із затримкою здійснювалась сплата узгодженої суми податкового зобов'язання. Сплата була здійснена із затримкою на 1, 33, та 34 дні, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання по декларації від 06.02.2014 року № 9089788990.

Нормами п.50.1 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Подача уточнюючої декларації відбулася поза межами строків, визначених вище вказаною нормою податкового законодавства.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що подача позивачем уточнюючої декларації від 25.03.2014 року не звільняє останнього від відповідальності за прострочення сплати узгодженого грошового зобов'язання, визначеного позивачем у декларації від 06.02.2014 року. Норма пункту 126.1 статті 126 ПК України є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого ПК України строку узгодженого податкового зобов'язання.

Аналізуючи пункт 126.1 ст.126 Податкового кодексу України, апеляційний суд вважає, що цією нормою прямо передбачена відповідальність у випадку несплати податкового зобов'язання у строк, встановлений Податковим кодексом України, а тому дана норма є прямою та не звільняє платника податків від нарахування штрафу за порушення строку сплати податків у разі укладення у майбутньому договору про розстрочення податкового боргу.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Податковим кодексом України не визначено норм щодо звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань (податкового боргу) у разі подання уточнюючого розрахунку після закінчення граничного строку подання розрахунків та спливу граничного строку сплати узгоджених податкових зобов'язань.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що Луцькою ОДПІ правомірно застосовані до позивача штрафні санкції у порядку та розмірах, визначених Податковим кодексом України, оскільки позивачем порушено свій обов'язок щодо своєчасної сплати податкового зобов'язання у строки, встановлені законом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо законності податкових повідомлень-рішень відповідача, у зв'язку з чим правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Майтім» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.01.2016 року у справі № 803/3899/15 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді В. В. Гуляк В. В. Гуляк

Повний текст судового рішення

виготовлено 22.05.2017 року.